Рішення № 78394573, 23.11.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

23.11.2018

Номер провадження 2/331/797/2018

ЄУН 331/2631/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Антоненко М.В.

за участю секретаря Андрієнко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про розірвання кредитного договору і визнання його припиненим та розірвання договору іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «КБ «Надра» про визнання припиненим достроково кредитного договору № 14/2006/0575Фжк від 14.11.2006 року, визнання припиненим договору іпотеки № 14/2006/0575Фжк від 14.11.2006 року, скасування заборони відчуження нерухомого майна, а саме квартири № 29, розташованої в будинку 68 по вулиці Олександрівська у м. Запоріжжі, вилучення запису з Єдиного державного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна, вилучення запису з Державного реєстру іпотек. В подальшому позивач надав уточнену позовну заяву, якою просив визнати припиненими зобов’язання за Кредитним договором № 14/2006/0575Фжк від 14.11.2006 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1, визнати припиненим Договір іпотеки № 14/2006/0575/Фжк, посвідчений 14.11.2006 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за реєстровим № 6636 ОСОБА_2, скасувати заборону відчуження нерухомого майна, а саме квартири № 29, розташованої в будинку 68 по вулиці Олександрівська (стара назва - Дзержинського) у м. Запоріжжі, вилучити з Єдиного державного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження квартири № 29, розташованої в будинку 68 по вулиці Олександрівська (стара назва - Дзержинського) у м. Запоріжжі, вилучити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку стосовно квартири № 29, розташованої в будинку 68 по вулиці Олександрівська (стара назва - Дзержинського) у м. Запоріжжі.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 14.11.2006 р. між ним та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Надра» було укладено кредитний договір №14/2006/0575/Фжк, відповідно до умов якого Банк надав йому у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 50000 доларів США, на придбання у власність нерухомого майна - квартири. Кредит був наданий строком на 144 місяця, з кінцевим строком повернення 13.11.2018 р. В якості забезпечення виконання зобов’язання за вказаним кредитним договором між позивачем та відповідачем 14.11.2006 р. було укладено договір іпотеки № 14/2006/0575/Фжк, посвідчений 14.11.2006 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за реєстровим № 6636 ОСОБА_2, згідно якого позивач надав Банку в іпотеку квартиру № 29, розташовану в будинку 68 по вулиці Олександрівська у м. Запоріжжі. Пунктом 4.4.1 кредитного договору передбачено, що позичальник має право достроково повністю або частково погасити кредит та нараховані проценти, попередивши письмово банк про свої наміри не пізніше, ніж як за п’ять робочих днів до дати погашення. 26.02.2010 року він звернувся до відповідача із заявою про намір достроково погасити кредит і достроково припинити дію кредитного договору, а також зарахувати кошти, які знаходились на його депозиті, в рахунок погашення боргу за кредитом. Однак відповідач не надав йому розрахунок залишкової суми кредиту за кредитним договором № 14/2006/0575Фжк від 14.11.2006 року, тому, скориставшись правом на дострокове погашення заборгованості за кредитом, у зв’язку із відмовою відповідача надати такий розрахунок він сплатив відповідачу частинами таку суму, яку вважав законною, дійсною, справедливою та доказаною первинними бухгалтерськими документами. Зазначає, що вказаний кредит ним було погашено у повному обсязі достроково, в тому числі за рахунок свого вкладу (депозиту) у розмірі 10736,00 Євро, розміщеному на вкладному рахунку № 29241800003515, відкритому у відділенні ПАТ КБ «Надра» (договір строкового вкладу № 415415 від 12.05.2008 р.), що підтверджується платіжними документами. Також позивач зазначив, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.06.2013 р., справа № 334/353/13- ц, банку було відмовлено у повному обсязі у задоволенні позову про стягнення з нього заборгованості за вказаним кредитом, у зв’язку із не доведеністю банком наявності заборгованості (рішення набрало законної сили). Таким чином, вважає, що згідно ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов’язання за кредитним договором №14/2006/0575Фжк від 14.11.2006 року припинилися, тому відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека за договором іпотеки № 14/2006/0575/Фжк, посвідченим 14.11.2006 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за реєстровим № 6636 ОСОБА_2 також є припиненою.

Відповідач подав клопотання про закриття провадження у даній справі. Ухвалою суду від 16.11.2018 р. у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі було відмовлено.

Згідно з ухвалою суду від 16.11.2018 року, в даному провадженні позивач ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги щодо визнання припиненими кредитного договору та договору поруки відповідними письмовими доказами, які ще не вивчені та не оцінені судом, тому не відповідає дійсності та не може бути прийнято до уваги судом твердження представника відповідача, що Ленінським районним судом м. Запоріжжя розглядалась цивільна справа з тих самих підстав, що і в даному провадженні.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, зазначених у позові, та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Надав відзив на уточнену позовну заяву та пояснення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що заборгованість за кредитним договором № 14/2006/0575Фжк від 14.11.2006 року позивачем у повному обсязі не погашена та позивальник за умовами кредитного договору повинен був щомісячно сплачувати 685,18 дол. США, що підтверджується розрахунком заборгованості, доданим до відзиву. Також зазначив, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.07.2013 р. ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні зустрічного позову до ПАТ «КБ «Надра» про визнання припиненим та втраченим чинність кредитного договору, а також рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.10.2015 р. ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову до ПАТ «КБ «Надра» про розірвання кредитного договору і визнання його припиненим та розірвання договору іпотеки. Вважає, що з цих підстав у задоволенні позову повинно бути відмовлено.

Судом встановлено, що 14.11.2006 р. між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Надра» було укладено кредитний договір №14/2006/0575/Фжк.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. кредитного договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 50000 доларів США, на придбання у власність нерухомого майна - квартири.

Згідно п. 1.4, пп. 3.3.3. п. 3.3 кредитного договору кредит був наданий строком на 144 місяця, з кінцевим строком повернення 13.11.2018 р.

Згідно пп. 3.3.1 п. 3.3 кредитного договору щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 685,18 дол. США. Однак, у подальшому, 20.06.2007 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 14 /2006/0575Фжк від 14.11.2006 року, згідно якої було змінено суму мінімального платежу до 467,31 дол. США.

В якості забезпечення виконання зобов’язання за вказаним кредитним договором між позивачем та відповідачем 14.11.2006 р. було укладено договір іпотеки № 14/2006/0575/Фжк, посвідчений 14.11.2006 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за реєстровим № 6636 ОСОБА_2, згідно якого позивач надав відповідачу в іпотеку квартиру № 29, розташовану в будинку 68 по вулиці Олександрівська (стара назва - Дзержинського) у м. Запоріжжі.

Пунктом 4.4.1 кредитного договору встановлено, що позичальник має право достроково повністю або частково погасити кредит та нараховані проценти, попередивши письмово Банк про свої наміри не пізніше, ніж як за п’ять робочих днів до дати погашення.

26.02.2010 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про намір достроково погасити кредит і достроково припинити дію кредитного договору, а також зарахувати кошти (депозит) у розмірі 10736,00 Євро, які знаходились на його вкладному рахунку № 29241800003515, відкритому у відділенні ПАТ КБ «Надра» (Договір строкового вкладу № 415415 від 12.05.2008 р.).

Відповідно до п.8.4. кредитного договору, передбачено, що всі повідомлення за договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі, рекомендованим листом, кур'єром, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Належне вручення зазначеної заяви підтверджується відповідним записом в заяві, зробленим начальником відділення №10 Запорізького регіонального управляння ПАТ КБ «Надра».

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було достроково сплачено кредит, що підтверджується квитанцією № 376 від 08.12.2006 р. про сплату 700,00 дол. США, квитанцією № 217 від 04.01.2007 р. про сплату 10 000,00 дол. США, квитанцією № 745 від 12.02.2007 р. про сплату 2 000,00 дол. США, квитанцією № 533 від 06.03.2007 р. про сплату 2 000,00 дол. США, квитанцією № 603 від 02.04.2007 р. про сплату 2 000,00 дол. США, квитанцією № 145 від 03.05.2007 р. про сплату 2 000,00 дол. США, квитанцією № 383 від 13.06.2007 р. про сплату 700,00 дол. США, квитанцією № 2 від 27.07.2007 р. про сплату 490,00 дол. США, квитанцією № 108 від 17.08.2007 р. про сплату 500,00 дол. США, квитанцією № 208 від 19.09.2007 р. про сплату 500,00 дол. США, квитанцією № 988 від 18.10.2007 р. про сплату 500,00 дол. США, квитанцією від 19.11.2007 р. про сплату 500,00 дол. США, квитанцією № 118 від 20.12.2007 р. про сплату 500,00 дол. США, квитанцією № 505 від 15.01.2008 р. про сплату 500,00 дол. США, квитанцією № 245 від 09.02.2008 р. про сплату 500,00 дол. США, квитанцією № 987 від 01.03.2008 р. про сплату 500,00 дол. США, квитанцією № 441 від 10.04.2008 р. про сплату 500,00 дол. США, квитанцією № 233 від 20.05.2008 р. про сплату 500,00 дол. США, квитанцією № 298 від 19.06.2008 р. про сплату 500,00 дол. США, квитанцією № 95 від 08.07.2008 р. про сплату 500,00 дол. США, квитанцією № 107 від 18.08.2008 р. про сплату 500,00 дол. США, квитанцією № 608 від 06.09.2008 р. про сплату 500,00 дол. США, квитанцією № 38 від 11.11.2008 р. про сплату 468,00 дол. США, квитанцією № 216 від 12.12.2008 р. про сплату 243,17 дол. США, квитанцією № 570 від 14.01.2009 р. про сплату 468,00 дол. США, квитанцією № 450 від 12.02.2009 р. про сплату 468,00 дол. США, квитанцією № 84 від 11.03.2009 р. про сплату 100,00 дол. США, заявою на переказ готівки №1 від 11.03.2009 р. про внесення грошових коштів у розмірі 367,31 дол. США, заявою на переказ готівки №1 від 03.04.2009 р. про внесення грошових коштів у розмірі 360,00 дол. США, заявою на переказ готівки № 33 від 12.05.2009 р. про внесення грошових коштів у розмірі 361,00 дол. США, квитанцією № 625 від 11.06.2009 р. про сплату 490,00 дол. США, квитанцією № 110 від 15.07.2009 р. про сплату 468,00 дол. США, квитанцією № 110 від 15.07.2009 р. про сплату 468,00 дол. США, квитанцією № 422 від 13.08.2009 р. про сплату 470,00 дол. США, квитанцією № 434 від 16.09.2009 р. про сплату 468,00 дол. США, заявою на переказ готівки № 7847 від 12.10.2009 р. про внесення грошових коштів у розмірі 469,01 дол. США, квитанцією № 7058 від 03.11.2009 р. про сплату 468,59 дол. США, квитанцією № 783 від 15.12.2009 р. про сплату 468,00 дол. США, квитанцією № 941 від 15.01.2010 р. про сплату 468,50 дол. США, квитанцією № 6114 від 08.02.2010 р. про сплату 317,64 дол. США, квитанцією № 848 від 08.02.2010 р. про сплату 151,00 дол. США, квитанцією № 819 від 21.07.2010 р. про сплату 13 718,99 дол. США, квитанцією № 213 від 20.08.2010 р. про сплату 500,00 дол. США, квитанцією № 81 від 13.09.2010 р. про сплату 500,00 дол. США, квитанцією № 790 від 11.10.2010 р. про сплату 500,00 дол. США, квитанцією № 155 від 04.11.2010 р. про сплату 500,00 дол. США, квитанцією № 299 від 06.12.2010 р. про сплату 500,00 дол. США, квитанцією № 557 від 05.01.2011 р. про сплату 500,00 дол. США, квитанцією № 258 від 18.02.2011 р. про сплату 470,00 дол. США, квитанцією № 284 від 09.03.2011 р. про сплату 470,00 дол. США, квитанцією № 971 від 22.04.2011 р. про сплату 470,00 дол. США, квитанцією № 355 від 19.05.2011 р. про сплату 3,00 дол. США, квитанцією № 290 від 19.05.2011 р. про сплату 470,00 дол. США, квитанцією № 824 від 15.06.2011 р. про сплату 470,00 дол. США.

Ствердження відповідача про наявність непогашеної позивачем заборгованості за кредитним договором не знайшли своє відображення. Згідно наданого відповідачем розрахунку заборгованості станом на 14.11.2018 р. позивач має заборгованість перед відповідачем за кредитним договором № 14/2006/0575Фжк від 14.11.2006 р. у розмірі 13 075,88 дол. США. Однак, вказана сума заборгованості не підтверджена первинними документами, складеними відповідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженим Постановою правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566. Крім того, вказаний розрахунок заборгованості має розбіжності з наявними в матеріалах справи квитанціями та не містить всіх сум, що були сплачені позивачем та підтверджені наданими ним квитанціями та заявами про внесення грошових коштів. Так зокрема, 11.03.2009 р. позивачем було сплачено кредит у розмірі 467,31 дол. США, а згідно наданому відповідачем розрахунку заборгованості, зазначено, що сплачено лише 100,00 дол. США. 03.04.2009 р. позивачем було сплачено кредит у розмірі 360,00 дол. США, а згідно наданому відповідачем розрахунку заборгованості, зазначено, що сплачено лише 111,42 дол. США. 12.05.2009 р. позивачем було сплачено кредит у розмірі 361,00 дол. США, а згідно наданому відповідачем розрахунку заборгованості, зазначено, що сплачено лише 106,37 дол. США.

З матеріалів справи також вбачається, що ПАТ «КБ «Надра» раніше звертався із позовною заявою до ОСОБА_1 у Ленінський районний суд м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором № 14/2006/0575Фжк від 14.11.2006 року. Однак, рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.06.2013 р., (яке набрало законної сили), справа № 334/353/13- ц, банку було відмовлено у повному обсязі про стягнення з ОСОБА_1. заборгованості за вказаним кредитом, у зв’язку із не доведеністю банком наявності заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішення у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v Ukraine no 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v Ukraine 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їх рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії», п. 61).

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1049 ЦК України грошова позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась, на банківський рахунок позикодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Із квитанцій про здійснення платежів з погашення кредиту № 14/2006/0575Фжк від 14.11.2006 року, вбачається, що кредит було погашено достроково виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що підставами припинення іпотеки є: припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки відповідно до Закону, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється в разі припинення основного зобов'язання, зокрема, на підставі виконання. При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов'язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов'язання. Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та припинення у зв'язку із цим основного зобов'язання іпотека припиняється.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 6 липня 2016 року у справі № Начало формы

6-118цс16.

Оскільки основне зобов’язання по кредитному договору припинилось через повне погашення кредитних зобов’язань, то припиненим в силу вимог ст. 599 ЦК України та ст. 17 Закону України «Про іпотеку» є і зобов’язання позивача, як іпотекодавця.

Відповідно до ч.3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» відомості про припинення іпотеки та припинення обтяжень, накладених у зв’язку з цією іпотекою, підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, твердження представника відповідача про те, що борг ОСОБА_1 за кредитним договором № 14/2006/0575Фжк від 14.11.2006 року в повному обсязі не погашено, жодним належним та допустимим доказом не підтверджено, зокрема первинними документами.

Таким чином з огляду на зміст зазначених норм матеріального права та їх аналізу, враховуючи, що зобов’язання по кредитному договору припинилось через його повне погашення, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та задовольняє позов.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 280, 288, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 509, 572, 575, 583, 598, 593, 1049 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про розірвання кредитного договору і визнання його припиненим та розірвання договору іпотеки - задовольнити.

Визнати припиненими зобов’язання за Кредитним договором № 14/2006/0575Фжк від 14.11.2006 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1.

Визнати припиненим Договір іпотеки № 14/2006/0575/Фжк, посвідчений 14.11.2006 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за реєстровим № 6636 ОСОБА_2

Скасувати заборону відчуження нерухомого майна, а саме квартири № 29, розташованої в будинку 68 по вулиці Олександрівська (стара назва -Дзержинського) у м. Запоріжжі.

Вилучити з Єдиного державного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження квартири № 29, розташованої в будинку 68 по вулиці Олександрівська (стара назва - Дзержинського) у м. Запоріжжі.

Вилучити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку стосовно квартири № 29, розташованої в будинку 68 по вулиці Олександрівська (стара назва - Дзержинського) у м. Запоріжжі

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.11.2018 р.

Суддя: М.В. Антоненко