Рішення № 78394293, 03.12.2018, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/3750/18

Провадження № 2/311/1392/2018

03.12.2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 грудня 2018 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого – судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Осінцевій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Малобілозерська сільська рада Василівського району Запорізької області, Служба у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

24 жовтня 2018 року до Василівського районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Малобілозерська сільська рада Василівського району Запорізької області, Служба у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в зв’язку з відсутністю в ньому понад шість місяців без поважних причин.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначає, що вона є власницею будинку №7 по вул.Шахтарській в с.Мала Білозерка Василівського району Запорізької області. У вищевказаному житловому будинку зареєстровані вона,позивачка, її син ОСОБА_3 її онук ОСОБА_4, співмешканка сина ОСОБА_2 та її неповнолітні діти: ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Відповідач ОСОБА_2 та її діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за місцем реєстрації на проживають з 2014 року, тому що стосунки відповідачки з її сином не склалися. В січні 2014 року відповідачка забрала всі належні їй та її малолітньому сину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 речі і покинула місце реєстрації, не знявшись з реєстраційного обліку. В 2016 році, перебуваючи в стосунках з іншим чоловіком, народила ще одну дитину ОСОБА_6, яка також зареєстрована за місцем реєстрації їх матері, а саме за адресою позивачки.

Як зазначається у позові, позивачка ОСОБА_1 самостійно сплачує всі комунальні рахунки, здійснює поточний ремонт будинку та обслуговує прибудинкову земельну ділянку. Відповідачка ОСОБА_2 повністю втратила інтерес до вищевказаного житлового приміщення,. На теперішній час зв’язків з відповідачкою, ні позивачка, ні її син не підтримують. Вжиті позивачкою заходи розшуку відповідачки результатів не дали. У зв?язку з чим вона вимушена звернутися до суду з даним позовом, в якому просить: визнати ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням – будинком №7 по вул.Шахтарській в с.Мала Білозерка Василівського району Запорізької області, у зв’язку з відсутністю в ньому понад шість місяців без поважних причин.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 31 жовтня 2018 року відкрито провадження у даній цивільній справі та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження, з викликом сторін (а.с.19).

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 не з’явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте представником позивача ОСОБА_7 до суду надано письмову заяву, в якій остання просить розглянути справу у її відсутність та без участі її довірителя ОСОБА_1. Заявлені позовні вимоги підтримують у повному обсязі, наполягають на задоволенні позову ОСОБА_1 за підставами, викладеними у позовній заяві. Проти ухвалення по справі заочного рішення ,на підставі наявних у справі доказів, не заперечують (а.с.29.34).

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 повторно не з’явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку за останнім відомим місцем проживання (перебування), що підтверджується поштовими конвертами, які повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.27,45), та судова повістка про виклик до суду вручалася через органи місцевого самоврядування (а.с.43), також належне сповіщення відповідача здійснено судом шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади про виклик відповідача до суду, відповідно до приписів ч.11 ст.128 ЦПК України (а.с.39-41). Проте, будь-яких документів на підтвердження поважності причин неявки відповідачем суду не надано, відгуку та заперечень на позов суду не представлено.

Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив про заочний розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів.

В судове засідання представник третьої особи Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте суду надано письмову заяву, в якій просять позов ОСОБА_1 розглядати за відсутності їх представника, заперечень проти позовних вимог не мають (а.с.46). Самостійних вимог щодо предмета спору не заявлено.

В судове засідання представник третьої особи Служба у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте на адресу суду надано письмову заяву, в якій просять позов ОСОБА_1 розглядати за їх відсутності (а.с.28).

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами цивільної справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; , учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В судовому засіданні встановлено, що позивачці по справі, ОСОБА_1, на праві приватної власності належить житловий будинок №7 по вул.Щорса в с.Мала Білозерка Василівського району Запорізької області, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке видано 26.07.2011 року державним нотаріусом Дніпрорудненської державної нотаріальної контори Запорізької області ОСОБА_8, зареєстроване в реєстрі за №982, та копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.6), що також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав за №30982335, виданого Районним комунальним підприємством «Василівське бюро технічної інвентаризації» Василівської районної ради серії СЕА №100877 від 16.08.2011 року, з якого вбачається, що житловий будинок №7 по вул.Щорса в с.Мала Білозерка Василівського району Запорізької області належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 26.07.2011, та копія вказаного ОСОБА_9 міститься в матеріалах справи (а.с.7).

З технічного паспорту на житловий будинок №7 по вул.Щорса в с.Мала Білозерка Василівського району Запорізької області, виготовленого Василівським районним бюро технічної інвентаризації станом на 20.06.2011 року вбачається, що власником вказаного об’єкту нерухомого майна являється ОСОБА_1, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.8-12).

Згідно довідки про склад сім’ї від 21.09.2018 року, виданої Малобілозерською сільською радою Василівського району Запорізької області вбачається, що за адресою: село Мала Білозерка вул.Щорса буд.7, зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, онук - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, невістка - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, онук - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, онука - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.15,21).

Відповідно до довідки за №948 від 05.10.2018 року, виданої Малобілозерською сільською радою Василівського району Запорізької області, вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9 дійсно є жителем ІНФОРМАЦІЯ_10 та має такий склад сім?ї: син – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_11, зареєстрований але не проживають: співмешканка сина – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_12, син співмешканки – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_13, син співмешканки – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, донька співмешканки – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14,33).

З ОСОБА_11 фактичного проживання ОСОБА_1 від 13.10.2018 року, 01.11.2018 року, складених у наступному складі: голова комісії – депутат Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області ОСОБА_12, члени комісії: ОСОБА_11, ОСОБА_13, підпис яких засвідчено секретарем Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області ОСОБА_9, вбачається, що на час перевірки в будинку №7 за адресою: с.Мала Білозерка вул.Шахтарська зареєстровані та проживають ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_10. На час перевірки вищевказаного будинку ОСОБА_2 не проживає. Особистих речей в будинку не має. Будь-яких інших фактів, щоб підтверджували її проживання не встановлено. Зі слів сусідів ОСОБА_2 постійно не проживає за зазначеною адресою з 2014 року (а.с.13,31,32 ).

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Стаття 47 Конституції України та ст.9 ЖК України передбачають, що кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користуванням інакше ніж з підстав і в порядку визначеним законом.

Право на повагу до житла гарантує і ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Відповідно до вимог ст.317 ЦК України власнику належать права володіння, користування і розпоряджання своїм майном. Згідно статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Права власника житлового приміщення визначені в статті 383 ЦК України та статті 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до приписів ч.2 ст.405 ЦК України, член сім”ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім”ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла, або законом.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням, відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71, 72, 107, 116, 156 ЖК України).

Таким чином, при розгляді справи щодо визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням члена сім'ї власника житла, мають встановлюватися наступні факти: чи є спірне приміщення житлом, чи є воно власністю позивача, чи відсутній відповідач у спірному приміщені понад встановлені строки, чи є причини відсутності поважними та чи не було між власником та відповідачем будь якої іншої домовленості щодо користування житлом або збереження права на користування житлом на час відсутності.

Пленум Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснив судам, що у справах цієї категорії необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

Згідно роз’яснень п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року з подальшими змінами „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім’ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладання трудового договору на невизначений строк тощо).

Згідно положень п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється серед іншого, на підставі судового рішення ,яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення .про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою.

Відповідно до правового висновку, викладеного в Постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі 6-57цс11, зазначено, що виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов?язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких повязані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позивачкою ОСОБА_1 позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі та суд вважає необхідним позов задовольнити та визнати відповідача ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_6, 12.05.2016 року такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком № 7 по вул.Шахтарська в с.Мала Білозерка Василівський район Запорізької області, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності з тих підстав, що відповідачка ОСОБА_2 разом зі своїми двома неповнолітніми дітьми у спірному житловому будинку тривалий час (понад чотири роки) і по теперішній час не проживає, що вбачається з ОСОБА_11 фактичного проживання ОСОБА_1 від 13.10.2018 року, 01.11.2018 року та участі в утриманні вказаного житлового приміщення відповідачка ОСОБА_2 не приймає, комунальні послуги не сплачує, та, будучи зареєстрованою у вищевказаному будинку, який належить позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності, але не проживаючи у ньому, відповідачка чинить позивачу, як власнику, перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні своєю власністю. Крім того, на теперішній час позивачка не може у повному обсязі реалізувати своє право на розпорядження приватною власністю, оскільки у добровільному порядку знятися з реєстраційного обліку відповідач не бажає. Будь-яких підстав для збереження за відповідачем вказаного вище житлового приміщення судом не встановлено. Крім того, викладені у позові доводи позивача про відсутність відповідачки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_14 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_6, 12.05.2016 року у спірному житловому будинку тривалий час, з 2014 року, без поважних причин підтверджені належними та допустимими доказами, які містяться у справі, відповідачкою під час розгляду справи не оспорені, відзив на позов нею не поданий, тому існують правові підстави, передбачені ст.ст.71,107 ЖК України, ст.405 ЦК України для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_6,12.05.2016 року такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком № 7 по вул.Шахтарська в с.Мала Білозерка Василівський район Запорізької області.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі за вищенаведеними підставами.

Керуючись ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст.41,47 Конституції України, ст.ст.317,319,386,391,405 Цивільного Кодексу України, ст.71,107,156,163 Житлового кодексу України, Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", ст.ст.9, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_15, зареєстрована та фактично мешкає за адресою: вул.Шахтарська буд.7 с.Мала Білозерка Василівського району Запорізької області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_14, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_16), треті особи: Малобілозерська сільська рада Василівського району Запорізької області (місцезнаходження: вул.Жовтнева буд.1 с.Мала Білозерка Василівського району Запорізької області, код ЄДРПОУ - 04351831), Служба у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (місцезнаходження: бульв.Центральний буд.4 м.Василівка Запорізької області, код ЄДРПОУ - 34789346) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_14 та її неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8 - такими, що втратили право користування житловим приміщенням – житловим будинком № 7 по вулиці Шахтарська в селі Мала Білозерка Василівського району Запорізької області.

Заочне рішення може бути переглянуто Василівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_14