Рішення № 78392453, 22.11.2018, Старобільський районний суд Луганської області

22.11.2018

Справа 431/5486/18

Провадження 2/431/1466/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року Старобільський районний суд

Луганської області

у складі: головуючого судді Логвіненко Т.Г.,

при секретарі Гапотченко І.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Старобільського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Луганської області про встановлення факту проживання однією сім’єю та про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради Луганської області про встановлення факту проживання однією сім’єю та про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування свого позову позивач посилається на те, що 27 листопада 2003 року померла ОСОБА_3. Позивач проживала однією сім’єю, вела спільне господарство, була пов’язана спільним побутомз померлою ОСОБА_3 близько 10 років з 1993 року до 27.11.2003 року? і з 02.07.1993 року ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцям на момент відкриття спадщини, зокрема і право спільної часткової власності на 1/3 частину квартири, що розташована на 1 поверсі, одноповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та складається з жилих кімнат: 1-а кімната 15,9 кв. м.; жила площа квартири 15,9 кв. м.; кухня окрема площею 15,1 кв. м., коридор 5,5 кв. м., передня 7,6 кв. м., загальна площа квартири 44,1 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 02.07.1993 року, зареєстрованого Відділом по приватизації державного майна, житлового фонду та землі ОСОБА_2 районної державної адміністрації Луганської області і записано у реєстрову книгу за № 247, та технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду, який складено 08.07.2004 року.

Померла була позивачу свекрухою, усі роки тяжко хворіла, а вона її доглядала. На момент смерті вони проживали однією сім’ю.

Підтвердженням того, що з померлою ОСОБА_3 вони були сім’єю, а також проживали разом, є свідоцтво про право власності на житло від 02.07.1993 року, зареєстрованого Відділом по приватизації державного майна, житлового фонду та землі ОСОБА_2 районної державної адміністрації Луганської області і записано у реєстрову книгу за № 247, де зазначено, що житло належить на праві спільної часткової власності членам сім’ї ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їй, ОСОБА_1

З померлим 31.01.1997 року ОСОБА_4 позивач перебувала у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, про що ОСОБА_2 райвідділом реєстрації актів громадянського стану складено актовий запис № 38 від 14.06.1996 року.

Померла 27.11.2003 року ОСОБА_3 була матір’ю ОСОБА_4, і з 1993 року вони проживали однією сім’єю.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємицею спадкування майна ОСОБА_3, померлої 27.11.2003 року, згідно зі ст. 1264 ЦК України.

Спадкоємців за законом першої, другої, третьої черги відповідно до ст. 1261 - 1263 ЦК України після смерті ОСОБА_3, немає.Інших спадкоємців майна ОСОБА_3 немає, оскільки її син та її чоловік ОСОБА_4 помер 31.01.1997 року.

23 квітня 2018 року позивач звернулася до приватного нотаріусу ОСОБА_2 районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 з питанням спадкування майна після смерті ОСОБА_3, однак отримала відмову та роз’яснення щодо спадкування у судовому порядку у зв’язку із неможливістю підтвердження родинних відносин.

Таким чином, вона фактично прийняла спадщину, але не має можливості оформити в установленому законодавством порядку спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно.

У зв’язку з цим, позивач вимушена була звернутися до суду з даним позовом.

У підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилася, в своїй заяві просила суд розглянути справу без її участі. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

У підготовче судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 міської ради не з’явився. Від секретаря міської ради, в.о. голови ОСОБА_6 надійшла заява, в якій просить розглянути справу без участі представника міської ради. Позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши докази по справі, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про смерть, серії 1-ЕД № 392354 від 27 листопада 2003 року, вбачається, що ОСОБА_3 померла 27 листопада 2003 року.

ОСОБА_1 проживала однією сім’єю, вела спільне господарство, була пов’язана спільним побутомз померлою ОСОБА_3 близько 10 років з 1993 року до 27.11.2003 року, і з 02.07.1993 року ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Даний факт підтверджується актом встановлення факту проживання та довідкою виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради від 02.05.2018 року № 360.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, а саме 1/3 частина квартири, що розташована на 1 поверсі, одноповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та складається з жилих кімнат: 1-а кімната 15,9 кв. м.; жила площа квартири 15,9 кв. м.; кухня окрема площею 15,1 кв. м., коридор 5,5 кв. м., передня 7,6 кв. м., загальна площа квартири 44,1 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 02.07.1993 року, зареєстрованого Відділом по приватизації державного майна, житлового фонду та землі ОСОБА_2 районної державної адміністрації Луганської області і записано у реєстрову книгу за № 247, та технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду, який складено 08.07.2004 року.

Підтвердженням того, що з померлою ОСОБА_7 ми були сім’єю, а також проживали разом, є свідоцтво про право власності на житло від 02.07.1993 року, зареєстрованого Відділом по приватизації державного майна, житлового фонду та землі ОСОБА_2 районної державної адміністрації Луганської області і записано у реєстрову книгу за № 247, де зазначено, що житло належить на праві спільної часткової власності членам сім’ї ОСОБА_3, ОСОБА_4 та позивачу ОСОБА_1

З померлим 31.01.1997 року ОСОБА_4 вона перебувала у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, про що ОСОБА_2 райвідділом реєстрації актів громадянського стану складено актовий запис № 38 від 14.06.1996 року.

Померла 27.11.2003 року ОСОБА_3 була матір’ю ОСОБА_4, і з 1993 року вони проживали однією сім’єю.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємицею спадкування майна ОСОБА_3, померлої 27.11.2003 року, згідно зі ст. 1264 ЦК України.

Згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов’язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 заповіту не складала.

Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно до ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Спадкоємців за законом першої, другої, третьої черги відповідно до ст. 1261 - 1263 ЦК України після смерті ОСОБА_3, немає.Інших спадкоємців майна ОСОБА_3 немає, оскільки її син та чоловік позивача - ОСОБА_4 помер 31.01.1997 року.

Згідно ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Таким чином, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Частиною 5 ст.1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця (ч.2 ст.1220 ЦК України).

У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема якщо це право не визнається іншою особою.

У зв’язку з вищевикладеним та беручи до уваги, що відповідач цілком визнав позовні вимоги позивача та не заперечував проти їх задоволення, та те, що визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує права і свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1216-1218, 1220, 1222, 1225, 1258, 1264, 1268,1270 ЦК України, ст. ст. 80, 200, 206, 263-265, 268, 293, 315, 354-355 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Луганської області про встановлення факту проживання однією сім’єю та про визнання права власності в порядку спадкування за законом– задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, однією сім'єю з ОСОБА_3 з червня 1993 року по день відкриття спадщини, тобто до 27 листопада 2003 року за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлої 27 листопада 2003 року, на 1/3 частку квартири, що розташована на 1 поверсі, одноповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та складається з жилих кімнат: 1-а кімната 15,9 кв. м.; жила площа квартири 15,9 кв. м.; кухня окрема площею 15,1 кв. м., коридор 5,5 кв. м., передня 7,6 кв. м., загальна площа квартири 44,1 кв.м., яка належала ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 02.07.1993 року, зареєстрованого Відділом по приватизації державного майна, житлового фонду та землі ОСОБА_2 районної державної адміністрації Луганської області і записано у реєстрову книгу за № 247.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Старобільський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Логвіненко Т.Г.