Вирок № 78391931, 04.12.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/9442/18

н.п. 1-кп/415/1022/18

ВИРОК

Іменем України

04 грудня 2018 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Шевченко О.В.

секретаря судового засідання Бервено Ю.В.

номер кримінального провадження, внесеного 01.07.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12018130240001571

про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Новий - Роздол Миколаївського району Львівської області, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, працюючого начальником дільниці ПАТ «ЛІНІК», інвалідом не являється, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю:

прокурора Бєлоусова Д.О.

захисника Шевченка Д.В.

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

ВСТАНОВИВ

30.06.2018 приблизно о 13 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснюючи рух по вулиці Генерала Потапенка м. Лисичанська неподалік «Лисичанського пивного заводу» з боку м.Новодружеськ в напрямку м. Лисичанськ, у порушення вимог п. 11.1 Правил дорожнього руху України, де передбачено, що «Кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними» та п. 11.3 Правил дорожнього руху України, де передбачено, що «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу», проявивши безпечність та неуважність, не врахував дорожню обстановку, не надавши перевагу у русі мотоциклу НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, що рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі та допустив з ним зіткнення.

У результаті зазначеної дорожньо-транспортної події водій мотоциклу НОМЕР_2, ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, з якими був госпіталізований до ЦМЛ ім. Титова м. Лисичанська.

Згідно висновку судово - медичної експертизи ОСОБА_3 № 144 від 25.09.2018, встановлено наступне: внаслідок даної дорожньо - транспортної події водій ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого багато уламкового перелому правої стегнової кістки зі зміщенням, закритого уламкового перелому 3 п'ясткової кістки правої кисті зі зміщенням, відкритих осколкових переломів 1-5 плеснових кісток лівої стопи зі зміщенням, множинних саден нижніх кінцівок. Переломи правого стегна п'ясткових кісток правої кисті та плеснових кісток лівої стопи відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я необхідного для повного одужання, інші пошкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та перебувають в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною подією, яка сталася 30.06.2018.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 4783/4784/4785/4786 від 26.10.2018: в даній дорожній обстановці водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_1, мав надати перевагу у русі мотоциклу НОМЕР_2, що рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі, тобто повинен був діяти відповідно з вимогами п.п. 11.1, 11.3 Правил дорожнього руху України.

У даній дорожньо-транспортній ситуації та при заданих вихідних даних, водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_1, мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді шляхом виконання вимог п.п. 11.1 та 11.3 Правил дорожнього руху України, для виконання яких у нього були відсутні перешкоди технічного характеру. Оскільки водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_1, мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді, то у даній дорожньо-транспортній ситуації та при заданих вихідних даних, його дії не відповідали вимогам п.п. 11.1 та 11.3, з технічної точки зору перебували у причинному зв'язку з настанням події цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, ОСОБА_1, будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.286 КК України.

19.11.2018 під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018130240001571 від 01.07.2018 між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Бєлоусовим Д.О., якому на підставі ст.37 КПК України, надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_1, за участю захисника Шевченка Д.В., на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, у відповідності до доданої потерпілим ОСОБА_3 письмової згоди прокурору на укладання ним угоди, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний повністю визнав себе винуватим в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочину та зобов'язався: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

Заслухавши доводи обвинуваченого та потерпілого, думку прокурора і захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження і надану потерпілим ОСОБА_3 письмову згоду прокурору на укладення ним угоди, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинуваченого про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки ухвалення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки обвинувачений будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.

При цьому суд з'ясував, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 476 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 19 листопада 2018 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Бєлоусовим Д.О. та підозрюваним у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1, відповідає вимогам ст. 469, ст.472 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також суд встановив, що умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб. Потерпілий ОСОБА_3 надав письмову згоду прокурору на укладення вказаної угоди. Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, за участю захисника і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати у розмірі 20020 (двадцяти тисяч двадцяти) гривень 00 копійок, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна або незастосування спеціальної конфіскації, тощо. На підставі викладеного, арешт тимчасово вилученого майна накладеного ухвалами слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 03.07.2018 на автомобіль НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 та мотоцикл НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5 - підлягає скасуванню.

Питання щодо речових доказів вирішується судом, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ

Угоду від 19 листопада 2018 року про визнання винуватості, укладену між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Бєлоусовим Д.О. та підозрюваним ОСОБА_1, за участю захисника Шевченка Д.В. - затвердити.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України і призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу у розмірі 200 (двохста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 20020 (двадцяти тисяч двадцяти) гривень 00 копійок (отримувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ - 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), МФО - 899998, рахунок - 31112115012051, код класифікації доходів бюджету - 24060300), у зв'язку з проведенням:

судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 2646/2647 від 10.07.2018, вартістю 7436 (сім тисяч чотириста тридцять шість) гривень 00 копійок;

судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 2727/2728 від 16.07.2018, вартістю 6864 (шість тисяч вісімсот шістдесят чотири) гривні 00 копійок;

судової транспортно-трасологічної експертизи № 4504 від 22.10.2018, вартістю 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) гривень 00 копійок;

судової автотехнічної експертизи № 4783/4784/4785/4786 від 26.10.2018, вартістю 4004 (чотири тисячі чотири) гривні 00 копійок.

Арешт тимчасово вилученого майна, накладений на автомобіль НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 та мотоцикл НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5 - скасувати.

Речові докази:

відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 01 липня 2018 року - автомобіль НОМЕР_3, який зберігається на території Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - повернути власнику - обвинуваченому ОСОБА_1;

мотоцикл НОМЕР_2, який зберігається на території Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - повернути власнику - ОСОБА_5.

Відповідно до ст. 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 4 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхомподання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: О.В. Шевченко