Постанова № 78391379, 05.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 1640/3263/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Кононенко З.О.

суддів: Калиновського В.А. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2018, суддя А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 24.09.18 по справі № 1640/3263/18

за позовом ПАТ "Дельта банк"

до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області , Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області Поркіної Лілії Олександрівни треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_1

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2018 року Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області Поркіної Лілії Олександрівни, виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_1, у якій просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області Поркіної Лілії Олександрівни від 10.08.2018 №42488146 щодо відмови у скасуванні запису про припинення обтяження за номером 4742806;

- зобов'язати виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області скасувати запис про припинення обтяження від 02.03.2017 №4742806 на нерухоме майно нежитлової будівлі (міні магазинів) площею 176,6 м2, що розташовані за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, АДРЕСА_1.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 1640/3263/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області Поркіної Лілії Олександрівни, виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Третя особа, ОСОБА_1, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про відкриття провадження, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та закрити провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при винесенні ухвали правил підсудності та норм матеріального та процесуального права, що призвело до винесення незаконної ухвали судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з відповідності позову вимогам ст.ст.160, 161 КАС України та виходив з того, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Надаючи оцінку спірному питанню, що полягає у правильності визначення судом першої інстанції при відкритті провадженні у справі, предметної підсудності, колегія вважає, що суд припустився помилки та безпідставно відкрив провадження у справі.

З огляду на те, спірним питанням відповідно до доводів та вимог апеляційної скарги є порушення допущені судом першої інстанції правил предметної юрисдикції, що є одним з різновидів підсудності, тому відповідно до п.5 ч.1 ст.294 КАС України, ухвала про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі є самостійним предметом оскарження в апеляційному порядку.

Основні критерії відповідності та приналежності позовних вимог до розгляду за правилами адміністративного судочинства, визначені положеннями ч.1 ст.2, п.2 ст.4, ч.1 ст.19 КАС України.

При чому відповідно до правого змісту ч.3 ст.19 КАС України, адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які мають похідну складову вимог, що виникає з приватноправового спору, та може підлягати розгляду в порядку іншого судочинства.

Однією з вимог встановлених статтею 171 КАС України після одержання суддею позовної заяви, окрім інших, є з'ясування суддею щодо належності позовної заяви до розгляду за правилами адміністративного судочинства.

У випадку, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, то відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, такий суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно- правової угоди - Кредитного договору №14/К-08 від 27.03.2008 року та Іпотечного договору №14/2кіп-08 від 27.03.2008 року, цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, незважаючи на те, що ПАТ «Дельта-Банк» не висуває вимоги щодо визнання свого права на нерухоме майно, однак питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково стане перед судом, який буде вирішувати цей спір.

Скасування рішень з проведення реєстраційних дій обов'язково буде впливати на майнові права тих фізичних осіб, щодо яких ці реєстраційні дії буде скасовано.

У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на нерухомість, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 24 січня 2017 року у справі №815/6165/14; в постановах Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16 та від 11 квітня 2017 року у справі № 808/2298/15.

Таку правову позицію викладено й в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року в рамках справи № 396/2550/17 ; постанові від 15 травня 2018 року у справі № 686/22036/15-ц; постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року по справі №817/1048/16.

Колегія суддів зазначає, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з &lт;…&? ; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &l ;…&?н;». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Таким чином, під час відкриття провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції припустився порушень щодо правильності визначення приналежності до розгляду заявлених вимог в порядку та за правилами адміністративного судочинства. Зазначений спір не можна вважати публічно-правовим та він не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Зазначений спір, з огляду на характер правовідносин та суб'єктний склад, повинен розглядатися за правилами цивільно-процесуального судочинства.

Надання неналежної правової оцінки фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права призвело суд першої інстанції до неправильного вирішення питання, що стосується розповсюдження на заявлений позов юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 року по справі № 1640/3263/18, прийнята з помилковим визначенням предметної підсудності та підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. 243, 250, 310, 319, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 по справі № 1640/3263/18 скасувати.

Провадження у справі № 1640/3263/18 за позовом ПАТ "Дельта банк" до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області Поркіної Лілії Олександрівни, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_1 - закрити.

Роз'яснити сторонам, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.О. КононенкоСудді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Калитка Повний текст постанови складено 07.12.2018.