Постанова № 78391345, 03.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4347/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калиновського В.А.

суддів: Кононенко З.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

представник позивача ОСОБА_1

позивач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2018, суддя Панченко О.В., м. Харків, повний текст складено 12.09.18 по справі № 820/4347/18

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Головного управління Держпраці у Харківській області

про скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просив суд: скасувати постанову № ХК0257/291/АВ/П/ІП/-ФС від 24 травня 2018 року начальника Головного Управління Держпраці у Харківській області, якою накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 штраф у розмірі 3723 грн. та постанову № ХК0257/291/АВ/П/ТД/-ФС від 24 травня 2018 року начальника Головного Управління Держпраці у Харківській області, якою накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 штраф у розмірі 223380 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 року в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, а саме: ст. 19 Конституції України, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, просили скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, справа розглядається за відсутності представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що інспекторами праці - співробітниками Головного управління Держпраці у Харківській області у період з 17.04.2018р. по 23.04.2017р. було здійснено інспекційне відвідування за адресами: Харківська область, м. Чугуїв, АДРЕСА_1, Харківська область, м. Чугуїв, АДРЕСА_2 з метою проведення державного контролю за додержанням законодавства про працю ФОП ОСОБА_2 Згідно відомостей, наданих Державною фіскальною службою України, за вказаними адресами здійснюється фактична підприємницька діяльність позивача.

Підставою для проведення інспекційного заходу є наказ від 16.04.2018р. № 01.01-07/316 (а.с. 57), направлення на проведення інспекційного відвідування № 01.01-94/02.03/575 від 16.04.2018р. (а.с. 58), яке отримано позивачем. Зазначений вище наказ видано в зв'язку із зверненням від 23.01.2018р. до Головного управління Держпраці в Харківській області ОСОБА_3 (а.с. 56), яка перебувала у трудових відносинах з позивачем, в якому вона зазначила про порушення ним своїх трудових прав.

При цьому, 17.04.2018р. перевіряючими особами було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ХК 0257/291/НД в зв'язку з ненаданням позивачем матеріалів та документів, необхідних для його здійснення /а.с. 22-27/. 23.04.2018р. було складено акт виїзного відвідування № ХК0257/291/АВ, згідно якого встановлено порушення вимог законодавства про працю /а.с. 62-69/.

Так, згідно вказаного акту було встановлено порушення ч. 1 ст. 24 КЗпП України - не укладення трудового договору в письмовій формі; ч.3 ст. 24 КЗпП України - допуск працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу; ст. 57 КЗпП України - відсутність графіків змінності, складених згідно законодавства, відповідно до яких встановлений час початку і закінчення щоденної роботи (зміни); ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» - не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи; ст. ст. 67, 69 КЗпП України - працівникам не визначено вихідні дні; ч.1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» - невиплата працівнику заробітної плати за виконану роботу; п. 1 ч.1 ст. 36 КЗпП України - припинення трудового договору за відсутності заяви працівника, при зазначенні в наказі про звільнення за угодою сторін на підставі заяви працівника.

На підставі розгляду акту інспекційного відвідування відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК0257/291/АВ/П/ТД-ФС від 24.05.2018р. (а.с. 31-37), відповідно до якої до позивача застосовано штраф в розмірі 223380 грн. в зв'язку з порушенням ч. 1 ст. 24 КЗпП України, ч.3 ст. 24 КЗпП України, а також постанову № ХК0257/291/АВ/П/ІП-ФС від 24.05.2018р. (а.с. 38-44), відповідно до якої на позивача накладено штраф у розмірі 3723 грн. в зв'язку з порушенням ч.3 ст. 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу»; п. 1 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

При виявленні перелічених порушень перевіряючими особами при здійснені інспекційного відвідування було взято до уваги, що у магазині «Помидорчик» за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, АДРЕСА_1, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність позивач, знаходилась ОСОБА_4, яка фактично здійснювала реалізацію покупцям продуктів харчування (овочі, фрукти, макаронні вироби, цукерки, тощо), лікеро-горілчаних та тютюнових виробів та надала письмові пояснення з питань, що стосуються законодавства про працю (а.с. 61).

Зокрема, ОСОБА_4 пояснила, що вона працює з 2016 року у ФОП ОСОБА_5 у відділі продовольчих товарів, до її робочих обов'язків :входить продаж алкогольних виробів, продуктових товарів, виробів побутової хімії. Графік її роботи такий: працює з 08:00 до 17:00, перерва з 13:00 до 14:00, 3 дні працює, 3 дні - вихідні. Її змінює на роботі працівниця (продавець) ОСОБА_6

ОСОБА_6 пояснила, що вона працює з 06.04.2018 р. у ФОП ОСОБА_2 До її робочих обов'язків входить продаж лікеро-горілчаних виробів, продуктів харчування та виробів побутової хімії, на роботі її змінює працівниця (продавець) ОСОБА_4 Графік роботи такий: працює з 08:00 до 17:00, перерва з 13:00 до 14:00, 3 дні працює, 3 дні -вихідні (а.с. 60).

В ході проведення інспекційного відвідування за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, пл. Жовтнева, 5- а у приміщенні «Помидорчик», в якому здійснює свою підприємницьку діяльність позивач, було встановлено ОСОБА_7, яка фактично здійснювала реалізацією покупцям продуктів харчування (овочі, фрукти, макаронні вироби, цукерки, тощо), лікеро-горілчаних та тютюнових виробів та надала письмові пояснення інспекторам праці.

Відповідно до пояснень ОСОБА_7 (а.с. 59) вона працює продавцем продуктів та алкоголю, побутової хімії у трьох відділах одночасно.

Під час проведення інспекційного відвідування позивач не надав укладені письмові договори з ОСОБА_4 та ОСОБА_7, положення яких регулюють трудові відносини між ними, зокрема щодо реалізації ними продуктів харчування, що свідчить про порушення частини першої, частини третьої статті 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» № 413 від 17.06.2015р.

Щодо порушення вимог пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України при проведенні інспекційного заходу було встановлено, що відповідно до наказу №4 від 15.12.2016 працівника ОСОБА_3 було звільнено з роботи 15 грудня 2016 року за угодою сторін, з посиланням на п. 1 ст.36 КЗпП України на підставі, згідно формування наказу, заяви.

Проте, ФОП ОСОБА_2 для ознайомлення та перевірки не було надано заяву гр. ОСОБА_3 про розірвання трудових відносин, яка стала підставою для видання вищезазначеного наказу, та відповідно, розірвання трудових відносин за п.1 ст. 36 КЗпП України.

Не погодившись із зазначеними постановами відповідача про накладення штрафу на позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідач, при прийнятті оскаржуваних постанов, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Щодо постанови № ХК0257/291/АВ/П/ТД/-ФС від 24 травня 2018 року начальника Головного Управління Держпраці у Харківській області, якою накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 штраф у розмірі 223380 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Процедура проведення управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю визначена Законом України від 5 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» .

Так, Закон України від 5 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, як зазначено в ч. 1 ст.2 вказаного Закону.

Перелік підстав для здійснення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) визначено ч. 1 ст. 6 Закону України №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до цієї норми, підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом;

- неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно частини другої статті 6 Закону України №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Як вбачається із направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування, такий захід здійснений на підставі звернення фізичної особи.

Колегія суддів зазначає, що позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

В свою чергу, відповідачем, в порушення наведених норм, не надано для ознайомлення погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У направленні на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування міститься посилання на Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 №295 (далі - Порядок № 295).

Колегія суддів зазначає, що у Законі України №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (який є актом, який має вищу юридичну силу ніж Порядок №295), чітко визначений порядок проведення позапланової перевірки, за зверненням фізичної особи, а саме: за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю).

Отже, Порядок № 295 суперечить положенням Закону №877-V встановлюючи додаткові підстави для проведення інспекційного відвідування, що заборонено безпосередньо положеннями ч.2 ст.6 цього Закону.

Відповідно до ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вишу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача були відсутні визначені ч. 1 ст. 6 Закону України № 877-V "Про основні засади державного накляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підстави для проведення позапланової перевірки позивача.

Крім того, відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 (далі-Порядок №509) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади;

Колегія суддів звертає увагу на те, що перевірки на підставі наказу Головного управління Держпраці у Харківській області, направлення на захід нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування не відбувалося, оскільки проводилося інспекційне відвідування. Під час інспекційного відвідування не було виявлено фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на момент перевірки інспекторами праці під час інспекційного відвідування були працевлаштовані у ФОП ОСОБА_5

Враховуючи викладене, не дотримавшись при здійсненні заходу нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування суб'єкта господарської діяльності ч. 2, ч. 4 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», при прийнятті рішення п. п. 2 Порядку 509 відповідач допустив порушення права позивача, визначеного ст. 59 Конституції України.

Що стосується висновків контролюючого органу про порушення позивачем приписів законодавства про працю, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у ч. 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедура накладення даного виду адміністративно-господарських санкцій регламентована Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (надалі - Порядок 509).

Згідно п. 2 Порядку 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

При цьому, п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 встановлено, що Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками можуть бути накладені штрафи на підставі акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі Закону України №877-У) визначено, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані: повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом; не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом; не перешкоджати праву суб'єктів господарювання на будь-який законний захист, у тому числі третіми особами; дотримуватися встановлених законом принципів, вимог та порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Серед принципів здійснення державного нагляду (контролю) відповідно до ст. 3 Закону визначені: гарантування прав та законних інтересів кожного суб'єкта господарювання; об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю); здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); презумпції правомірності діяльності суб'єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків суб'єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю).

Як свідчать матеріали справи 17 квітня 2018 року о 15 год. 30 хв. відповідачем був складений акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ХК0257/291/НД у зв'язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Вказаний акт був вручений позивачу того ж дня, та було зобов'язано надати відповідні документи до 23.04.2018 року. Проте, як вбачається з акту інспекційного відвідування, воно розпочалось 17.04.2018 року об 11 год. 30 хв. та був здійснений виїзд до місця проведення господарської діяльності позивачем і були допитані працівники магазину, пояснення яких були покладені в основу акту про виявлені порушення та стали підставою для застосування штрафних санкцій. 23.04.2018 року всі витребувані документи були надані відповідачу.

Враховуючи викладене, а також те, що інспекційне відвідування розпочалось за відсутності позивача, колегія суддів зазначає, що відповідачем не були дотримані процесуальні вимоги щодо належного повідомлення, пред'явлення посвідчень, направлення та складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування, а отже Головне управління Держпраці у Харківській області неправомірно використало пояснення продавців магазину, отримані фактично не в рамках інспекційного відвідування.

Так, згідно ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Аналіз наведених норм чинного законодавства України вказує на те, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України було постановлено: установити, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно приписів статті 24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що інспекторам, які здійснювали інспекційне відвідування надавались оригінали та копії всіх документів працівників, які перебувають у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 за перевіряємий період ( з 2016 по 2018 роки), що підтверджується супровідним листом.

Зокрема, були надані трудові договори:

1.Трудовий договір від 20.07.2015 року, укладений ФОП ОСОБА_2 з ОСОБА_9 До договору додані Наказ (розпорядження) № 2 за формою № П-1 від 19.07.2015 року про прийняття на роботу та повідомлення про прийняття на роботу від 17.07.2015 року.

2.Трудовий договір від 15.09.2016 року, укладений ФОП ОСОБА_2 з ОСОБА_3 До договору додані Наказ (розпорядження) № 3 за формою № П-1 від 13.09.2016 року про прийняття на роботу та повідомлення про прийняття на роботу від 13.09.2016 року.

3.Трудовий договір від 03.02.2016 року, укладений ФОП ОСОБА_2 з ОСОБА_10 До договору додані Наказ (розпорядження) № 2 за формою № П-1 від 01.02.2016 року про прийняття на роботу та повідомлення про прийняття на роботу від 01.02.2016 року.

4.Трудовий договір від 06.07.2017 року, укладений ФОП ОСОБА_2 з ОСОБА_11 До договору додані Наказ (розпорядження) № 2 за формою № П-1 від 14.07.2017 року про прийняття на роботу та повідомлення про прийняття на роботу від 04.07.2017 року.

5.Трудовий договір від 06.04.2018 року, укладений ФОП ОСОБА_2 з ОСОБА_12 До договору додані Наказ (розпорядження) № 2 за формою № П-1 від 05.04.2018 року про прийняття на роботу та повідомлення про прийняття на роботу від 05.04.2018 року.

Таким чином, ФОП ОСОБА_2 були дотримані норми трудового законодавства щодо укладання трудового договору в письмовій формі.

Посилання інспекторів на той факт, що під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 за адресою: м. Чугуїв, вул. Карбишева, 10 А у магазині «Помідорчик» для ознайомлення та перевірки не було надано укладений письмовий договір з гр. ОСОБА_4 спростовуються письмовими поясненнями гр. ОСОБА_4, яка пояснила, що через сильне душевне хвилювання, що виникло в результаті несподіваної появи перевірячих вона помилково зазначила в своїх поясненнях, що до її робочих обов'язків входить продаж алкогольних виробів, продуктових товарів, виробів побутової хімії. А насправді, до безпосередніх обов'язків ОСОБА_4 відноситься реалізація алкогольних виробів, проте вона з власної ініціативи вирішила допомогти подрузі ОСОБА_12, яка 17.04.2018 року в момент появи інспекторів ТУ Держпраці у Харківській області залишила своє робоче місце на 3 хвилини для задоволення власних гігієнічних потреб.

Аналогічна ситуація трапилась і за адресою м. Чугуїв, АДРЕСА_2 у магазині «Помидорчик», де було встановлено інспекторами, що ОСОБА_7, яка фактично перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_5 працює продавцем у трьох відділах: у продуктовому, відділі алкоголю та побутової хімії.

Насправді ж, ОСОБА_7 є продавцем лише у лікеро-горілчаному відділі.

Гр. ОСОБА_13, яка також, працює продавцем в цьому магазині у відділі продуктів та побутової хімії в пояснювальній записці повідомила свого роботодавця ФОП ОСОБА_2 про те, що 17.04.2018 року, приблизно в обідній час їй необхідно буде залишити своє робоче місце для походу на кладовище, на честь Радониці (поминальна неділя).

І ОСОБА_7 і ОСОБА_13 надали відповідні пояснення. А саме, ОСОБА_7 пояснила, що вона з власної ініціативи відпустила товар з відділу продажу продуктів та побутової хімії через дружні стосунки з продавцем ОСОБА_13, з якою вони працюють в одному магазині.

Така плутанина в поясненнях продавців зумовлена тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є чоловіком та дружиною та здійснюють свою підприємницьку діяльність одночасно в двох магазинах. Деякі організаційні питання, що щодо діяльності ФОП ОСОБА_2 вирішує його дружина ОСОБА_5

Так само, як і питання що стосуються, наприклад, закупки товару, розвезення його по магазинам та ін. виконуються ОСОБА_2 і на своєму ФОП і на ФОП своєї дружини. А тому продавці іноді сприймають ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_5, як одного роботодавця.

Колегія суддів зазначає, що пояснення ОСОБА_7 і ОСОБА_4, які фактично перебувають у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_5, про те, що вони продавали товари з інших відділів, не є доказами наявності факту трудових відносин з ФОП ОСОБА_2

Отже, дійсно ФОП ОСОБА_2 не надавались під час відвідування та розгляду справи трудові договори, укладені з ОСОБА_7 та ОСОБА_4, оскільки позивач на момент перевірки не мав трудових відносин з вказаними особами. Як вже було зазначено вище, ці продавці підписували трудові договори з ФОП ОСОБА_5, яка є дружиною позивача та також здійснює господарську діяльність за вказаними адресами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що інспектори дійшли помилкового висновку щодо порушення ФОП ОСОБА_2 трудового законодавства в частині не укладання трудових договорів в письмовій формі та про те, що працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ними органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, адже, як було встановлено судом всі працівники, які опитані інспекторами в ході інспектування ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_5 працюють на підставі укладених трудових договорів, є в наявності повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, відповідні накази та розпорядження.

Крім того, судом встановлено, що з метою уникнення подібної плутанини в подальшому, ФОП ОСОБА_2 був укладений трудовий договір з ОСОБА_4 від 14.05.2018 року № 8, в якому зазначено, що передбачає роботу за сумісництвом. Аналогічний договір був укладений і з ОСОБА_7 від 14.05.2018 року за № 9.

Також відповідачем до матеріалів справи надавався лист Головного управління ДФС у Харківській області від 02.05.2018 року № 9846/9/20-40-13-04-23, в якому було зазначено, що на час здійснення інспекційного відвідування, ОСОБА_7 мала трудові відносити з ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_4 мала трудові стосунки з ФОП ОСОБА_5 /а.с. 71-72/.

Тим же документом пояснюється і знаходження вказаних працівників за адресами здійснення позивачем господарської діяльності, адже у листі зазначено, що і ФОП ОСОБА_5 і ФОП ОСОБА_2 здійснюють свою господарську діяльність за адресами (в тому числі): м. Чугуїв, АДРЕСА_1, та м. Чугуїв, пл. Жовтнева, 5-А.

Судом встановлено, що і перевіряючим Держпраці і суду для огляду надавалась вся бухгалтерська документація щодо виплати заробітної плати вказаним працівника саме ФОП ОСОБА_5, відрахування та сплата страхових внесків з вказаних осіб до органів ДФС саме ФОП ОСОБА_5

Під час допиту їх в якості свідків в судовому засідання останні пояснили, що вони мають та мали трудові стосунки з ФОП ОСОБА_5

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність твердження відповідача щодо допуску працівників без укладання трудового договору, не зважаючи на той факт, що відповідачем, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, жодним чином не був доведений факт наявності трудових відносин ОСОБА_7 та ОСОБА_4 з позивачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, відповідач, при прийнятті постанови № ХК0257/291/АВ/П/ТД/-ФС від 24 травня 2018 року, якою накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 штраф у розмірі 223380 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже позовні вимоги про скасування зазначеної постанови є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення в цій частині було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і як наслідок апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови в задоволенні позову щодо скасування постанови № ХК0257/291/АВ/П/ТД/-ФС від 24 травня 2018 року з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Що стосується висновку відповідача про порушення приписів трудового законодавства в частині припинення трудового договору за угодою сторін за відсутності згоди працівника, колегія суддів зазначає наступне.

Однією з підстав припинення трудового договору є волевиявлення його сторін щодо звільнення за угодою (домовленістю) сторін (п.1 ст.36 КЗпП України). Припинення трудового договору за угодою сторін іноді використовується роботодавцем з метою незастосування імперативних норм, які регулюють порядок звільнення працівників з ініціативи роботодавця. Звільнення за угодою сторін дозволяє роботодавцю і працівнику уникнути трудових спорів, пов'язаних із розірванням трудового договору за іншими підставами з ініціативи роботодавця. Ці обставини вимагають визначеної у законі процедури досягнення домовленості сторін щодо звільнення за цією підставою, та й взагалі щодо взаємного волевиявлення сторін договору щодо підстав його припинення.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. Виходячи з цього, ініціативу щодо звільнення за угодою сторін може виявити як працівник, так і роботодавець. У п.8 постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містяться роз'яснення, що сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження про звільнення з роботи не означає, що трудовий договір припинено за п.1 ст.36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору.

У п.1 ст.36 КЗпП України не визначено форму домовленості (угоди сторін) про звільнення за цією підставою припинення трудового договору. Однак вільне волевиявлення сторін на укладення і припинення трудового договору варто розглядати у зв'язку з формою його вираження, встановленою у законі. Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі (ст.24 КЗпП України), і угоду про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України теж варто укладати у письмовій формі.

У разі припинення трудового договору за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП необхідне волевиявлення як працівника, так і працедавця.

У пункті 8 Постанови ВСУ № 91 зазначено, що за домовленістю між працівником і працедавцем про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється у строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді на це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама собою згода працедавця задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП).

Таким чином, такий вид розірвання трудового договору, як припинення трудового договору за згодою сторін передбачає наявність згоди та домовленості як роботодавця, так і працівника.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до наказу №4 від 15.12.2016 працівника ОСОБА_3 було звільнено з роботи 15 грудня 2016 року за угодою сторін, з посиланням на п. 1 ст.36 КЗпП України на підставі, згідно формування наказу, заяви.

Проте, ФОП ОСОБА_2 для ознайомлення та перевірки не було надано заяву гр. ОСОБА_3 про розірвання трудових відносин, яка стала підставою для видання вищезазначеного наказу, та відповідно, розірвання трудових відносин за п.1 ст. 36 КЗпП України. Так само вказану заяву позивачем не було надано до суду.

При цьому доводи позивача про усне бажання ОСОБА_3 звільнитися спростовується змістом її заяви, з якою вона звернулася до Головного управління Держпраці в Харківській області від 23.01.2018 року, яка слугувала підставою для проведення інспекційного заходу в даній справі. Посилання позивача на складання акту, який ніби-то засвідчив факт відмови ОСОБА_3 письмово оформити припинення трудових відносин колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки вказаний акт, копія якого до суду не надана, складений, як випливає з пояснень позивача, ним одноособово, не замінює належних та допустимих доказів належного оформлення припинення трудових відносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідач правомірно дійшов висновку про те, що припинення трудового договору відбулось за відсутності згоди працівника при зазначенні в наказі про звільнення за угодою сторін на підставі заяви працівника.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач, при прийнятті постанови № ХК0257/291/АВ/П/ІП/-ФС від 24 травня 2018 року, якою накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 штраф у розмірі 3723 грн., діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже позовні вимоги про скасування зазначеної постанови є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо скасування постанови № ХК0257/291/АВ/П/ІП/-ФС від 24 травня 2018 року начальника Головного Управління Держпраці у Харківській області, якою накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 штраф у розмірі 3723 грн. прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємець ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 по справі № 820/4347/18 скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо скасування постанови № ХК0257/291/АВ/П/ТД/-ФС від 24 травня 2018 року.

Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити. Скасувати постанову № ХК0257/291/АВ/П/ТД/-ФС від 24 травня 2018 року начальника Головного Управління Держпраці у Харківській області, якою накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 штраф у розмірі 223380 грн.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 р. по справі № 820/4347/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя (підпис)В.А. КалиновськийСудді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Калитка Повний текст постанови складено 07.12.2018.