Рішення № 78390107, 30.11.2018, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/145/18

Номер провадження 2/383/164/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2018 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючої - судді Адаменко І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Одінцової Н.Г.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу №383/145/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання недійсним державного акту та договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, у якому уточнивши та збільшивши позовні вимоги, остаточно просила:

- визнати недійсним заповіт серії АЕІ №851731, виданий 08.02.2002 року ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом Бобринецької державної нотаріальної контори Вороненко Л.В., за реєстровим №170;

- скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії ВВА №838530, видане 02.02.2004 року державним нотаріусом Бобринецької державної нотаріальної контори Вороненко Л.В. спадкоємцю ОСОБА_5 на земельну ділянку (пай) НОМЕР_4 площею 5,05 га, в межах згідно з планом, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Бобринецької міської ради, за реєстровим №42;

- визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_5, виданий 11.07.2005 року Бобринецькою районною державною адміністрацією ОСОБА_5 на земельну ділянку НОМЕР_6 площею 5,05 га, кадастровий номер НОМЕР_7, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бобринецької міської ради Кіровоградської області;

- визнати недійсним договір оренди землі від 01.08.2018 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із скасуванням його державної реєстрації;

- стягнути з відповідача судові витрати, а саме сплачений судовий збір в сумі 3171,60 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер її чоловік ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку (пай) НОМЕР_4 площею 5,05 га, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Бобринецької міської ради і належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_8, виданого 29.03.2002 року Бобринецькою райдержадміністрацією.

Вказує, що 17.10.2016 року зверталася до Бобринецького районного суду Кіровоградської області із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті чоловіка, однак рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області їй було відмовлено, оскільки обрала невірний спосіб захисту. Під час розгляду вказаної справи дізналась про заповіт, який був складений її чоловіком ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 у Бобринецькій ЦРЛ, практично за 12 днів до смерті.

Позивач вважає, що вказаний заповіт є недійсним, оскільки внаслідок дегенеративної хвороби нервової системи (алкогольна), ОСОБА_7 на час посвідчення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не керував ними.

Також позивач вказує, що на час відкриття спадщини була непрацездатною і відповідно до вимог ст.535 ЦК УРСР мала право на обов'язкову частку незалежно від змісту заповіту, а саме не менше двох третин частки, яка б належала їй при спадкуванні за законом, а тому нотаріус незаконно усунув її від спадкування.

Посилаючись на викладені вище обставини, просить вказаний заповіт визнати недійсним, скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, визнати недійсним державний акт та договір оренди землі.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20.02.2018 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення доказів та витребувано докази (а.с.27-29).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20.02.2018 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу строк для виправлення недоліків позову (а.с.30-31).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13.03.2018 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.48-49).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28.03.2018 року задоволено заяву представника позивача про витребування доказів та витребувано докази (а.с.62-63).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11.05.2018 року задоволено заяву представника позивача про витребування доказів та витребувано докази (а.с.89-90).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11.05.2018 року призначено у справі посмертну судово-психіатричну експертизу, на час проведення якої зупинено провадження у справі (а.с.94-96).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14.08.2018 року поновлено провадження у справі (а.с.137).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07.09.2018 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 (а.с.168-169).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27.09.2018 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_6 (а.с.191-192).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23.10.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.210-211).

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вказавши, що позивач автоматично прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_7, оскільки була непрацездатною та мала право на обов'язкову частку.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечив проти задоволення позову та просив відмовити в його задоволенні, вказавши, що позивач не надала доказів вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_7 На обґрунтування безпідставності позову також посилався на пропущення позивачем строку позовної давності, про що подав відповідну заяву, вказавши, що спірні правочини вчинено у 2004-2005 році, а тому строк позовної давності розпочався з дня вчинення правочинів. Оскільки позивачем не надано до суду обґрунтувань щодо поновлення вказано строку, а отже строк для звернення до суду сплинув. Відзив на позовну заяву не подав.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Бобринець Бобринецького району Кіровоградської області помер ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9, виданого 20.02.2002 року (а.с.10).

Після його смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 5,05 га, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Бобринецької міської ради, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_8, виданого Бобринецькою райдержадміністрацією 29.03.2002 року (а.с.11).

З копій свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_10, виданого 07.09.2012 року (а.с.8) та рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09.08.2013 року у справі №383/1233/13 (а.с.9) встановлено, що померлий ОСОБА_7 є чоловіком позивача.

Згідно копії заповіту від 08.02.2002 року, посвідченого державним нотаріусом Бобринецької державної нотаріальної контори Вороненко Л.В., зареєстрованого в реєстрі за №170, ОСОБА_7, що мешкає в АДРЕСА_1, на випадок своєї смерті належне йому право на земельну частку (пай) згідно сертифікату НОМЕР_11, виданого Бобринецькою райдержадміністрацією 03.10.1997 року за №628, як члену КСП ім. ХХ з'їзду та належний йому майновий пай члена СВК «Бобринець» або виділену на підставі зазначених прав в натурі земельну ділянку та майно заповів ОСОБА_5 (а.с.12).

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №254 від 29.06.2018 року встановлено, що ОСОБА_7 під час складання заповіту 08.02.2002 року страждав на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, стан відміни з тяжким делірієм (згідно МКХ-10. F-10.43). За своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій та розумно керувати ними (а.с.133-134).

Оскільки оспорюваний заповіт було складено 08.02.2002 року, а спадщина після смерті ОСОБА_7 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_5, тобто, до набрання чинності ЦК України, то при вирішенні питання щодо визнання заповіту недійсним слід застосовувати положення ЦК УРСР в редакції 1963 року (п.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.48 ЦК УРСР в редакції 1963 року недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.55 ЦК УРСР в редакції 1963 року угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина.

Згідно з вимогами ч.1 ст.59 ЦК УРСР в редакції 1963 року угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР в редакції 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Статтею ст. 525 цього кодексу також передбачено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно із вимогами ст.529 ЦК УРСР в редакції 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.

Відповідно до ст. 534 ЦК УРСР в редакції 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Згідно ч.2 ст.545 ЦК УРСР в редакції 1963 року, якщо заповіт буде визнаний недійсним, то спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений спадщини, одержує право спадкувати на загальних підставах.

Зміст частини 1 ст.548 ЦК УРСР в редакції 1963 року передбачає, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Згідно ст.549 ЦК УРСР в редакції 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно ст.553 ЦК УРСР в редакції 1963 року спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

ЦК УРСР в редакції 1963 року не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом.

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні копії спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7, яка була розпочата 24.07.2002 року Бобринецькою державною нотаріальною конторою за заявою спадкоємця ОСОБА_5, останній прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 за заповітом (а.с.105-125).

Про те, що ОСОБА_5 оформив свої спадкові права та став спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_7, згідно заповіту останнього від 08.02.2002 року, свідчить свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії ВВА №838530, видане 02.02.2004 року державним нотаріусом Бобринецької державної нотаріальної контори Вороненко Л.В., за реєстровим №42, на земельну ділянку площею 5,05 га, в межах згідно з планом, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Бобринецької міської ради і належить спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_8, виданого Бобринецькою райдержадміністрацією 29.03.2002 року (а.с.13).

Також, на підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_5 11.07.2005 року Бобринецькою районною державною адміністрацією був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, на земельну ділянку площею 5,05 га, кадастровий номер НОМЕР_7, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бобринецької міської ради, ділянка НОМЕР_6 (а.с.153).

Вказану земельну ділянку ОСОБА_5 передав в оренду ОСОБА_6 за договором оренди земельної ділянки від 01.08.2018 року, зареєстрованим державним реєстратором Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області 01.08.2018 року, номер запису про інше речове право 27359012 (а.с.163-165, 166).

Постановою державного нотаріуса Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області Дроздової О.П. від 20.09.2016 року відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_7, оскільки остання в нотаріальну контору на протязі шести місяців з дня смерті спадкодавця не зверталася та доказів постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не надала (а.с.117).

Разом з тим, відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання сторони позивача на те, що ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_7 шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном спадковим майном, в тому числі шляхом фактичного проживання зі спадкодавцем, оскільки на момент смерті ОСОБА_7 проживала разом з ним є необґрунтованими, оскільки цей факт не доведений жодним належним та допустимим доказом у справі.

Що стосується доводів представників позивача про те, що позивач автоматично прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_7, оскільки на час відкриття спадщини була непрацездатною і мала право на обов'язкову частку незалежно від змісту заповіту, то суд також вважає їх безпідставними виходячи з наступного.

Згідно ст.535 ЦК УРСР в редакції 1963 року неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку.

Питання реалізації даного права належить особі, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, шляхом подання заяви в нотаріальну контору щодо видачі їй свідоцтва про право на обов'язкову частку у спадщині.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 заяву про видачу їй свідоцтва про право на обов'язкову частку у спадщині, яка відкрилась після смерті її чоловіка ОСОБА_7, в нотаріальну контору не подавала, а отже підтвердила своє небажання отримати право на таку, тобто відмовилась від оформлення обов'язкової частки.

Оскільки стороною позивача не надано належних доказів того, що протягом шести місяців з дня відкриття спадщини ОСОБА_4 вчинила дії, передбачені ст.549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, щодо фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном, та не подала до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_7 не прийняла. Відповідно не відноситься до кола спадкоємців ОСОБА_7, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним слід відмовити, оскільки право позивача у цьому випадку не є порушеним.

Сам по собі висновок судово-психіатричного експерта №254 від 29.06.2018 року правового значення для вирішення справи не має, оскільки не впливає на права позивача, яка не довела своє право на спадкування після смерті ОСОБА_7

У зв'язку з відмовою позивачу у задоволенні вимоги про визнання заповіту недійсним, суд з тих самих підстав відмовляє також у задоволенні похідних вимог про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання недійсним державного акту на право власності на землю.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 01.08.2018 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та скасування його державної реєстрації, то в цій частині позов задоволенню також не підлягає, оскільки остання не є стороною спірного договору та за даним правочином у неї не виникло будь-яких прав та обов'язків перед відповідачем, також нею не доведено тих обставин, що спірний договір порушує її права.

Вирішуючи питання застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, суд враховує, що згідно зі ст. 71 ЦК УРСР в редакції 1963 року та ст. 257 ЦК України в редакції 2003 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки.

Статтею 76 ЦК УРСР в редакції 1963 року та ч.1 ст. 261 ЦК України в редакції 2003 року встановлено, що перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або повинна була довідатися про порушене право.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 80 ЦК УРСР в редакції 1963 року закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

При цьому, відмова у позові за пропуском строку позовної давності можлива тоді, коли порушене право підлягає захисту, але пропущено строк позовної давності і підстави для його поновлення відсутні. У випадку безпідставності позовних вимог, суд відмовляє саме з цих підстав, а не з підстав пропуску строку позовної давності.

Отже, заява представника відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки поданий позов є необґрунтований, а порушення прав позивача не доведено, тому вони не підлягають захисту.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України).

Згідно ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на наведенні вище положення, а також на те, що в задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено повністю, судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 3171,60 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 8000 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 48, 55, 59, 71, 76, 80, 524, 525, 529, 534, 535, 545, 548, 549, 553 ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст.ст. 257, 261 ЦК України в редакції 2003 року, ст.ст. 4, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 в задоволенні позову до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання недійсним державного акту та договору оренди землі - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія НОМЕР_12, виданий Бобринецьким РВ УМВС МВС України в Кіровоградській області 03.01.2003 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2.

Відповідач: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серія НОМЕР_13, виданий Бобринецьким РВ УМВС МВС України в Кіровоградській області 22.01.1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3.

Відповідач: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, адреса проживання: АДРЕСА_4.

Повне судове рішення складено 07.12.2018 року.

Суддя І. М. Адаменко