Рішення № 78389965, 27.11.2018, Ржищевський міський суд Київської області

Головуючий суддя в суді І інстанції

Козіна С.М.

Єдиний унікальний № 374/75/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року Ржищівський міський суд Київської області в складі:

головуючої судді Козіної С.М.,

за участі секретаря Маламан Я.О.,

представника позивача (не з'явився)

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ржищів Київської області цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року до Ржищівського міського суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява. Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що 25 лютого 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 3 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами банківських послуг" та "Тарифами банку" складає між відповідачем та позивачем договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві.

Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 договору.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Пунктом 1.1.3.2.4 договору передбачена можливість зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. При цьому у сторін договору виникають обов'язки: у кредитора - інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 договору; у позичальника - отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п. 1.1.2.1.5 договору).

На підставі п. 1.1.5.2 договору неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє клієнта від виконання його зобов'язань за даним договором.

Згідно п. 2.1.1.12.2 договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 договору.

У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.2.1 договору клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування.

При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1 договору на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківськиму сайті. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до п.п. 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6 договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором.

Останній платіж на погашення заборгованості було здійснено відповідачем 08 листопада 2016 року у розмірі 250 грн.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит в сумі 3 000,00 грн. Відповідач не надав своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, таким чином не виконав зобов'язання за даним договором.

Станом на 28 лютого 2018 року загальна сума заборгованості відповідача перед банком становить 26 519,41 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором у розмірі 26 519,41 грн., яка складається з наступного: 7 861,07 грн. - тіло кредиту; 2 765,39 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 14 153,93 грн - нараховано пені, штрафи: 500,00 грн. - фіксована частина; 1 239,02 грн. - процентна складова, а також стягнути судові витрати в розмірі 1 762,00 грн.

Ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 20 серпня 2018 року до розгляду в справі було залучено акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до участі у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, як правонаступника позивача публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК".

У судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримував, просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав у повному обсязі, проти стягнення заборгованості не заперечував.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Верхового Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову та прийняття його судом без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Між сторонами виникли правовідносини щодо виконання договірних зобов'язань, а саме виконання умов договору позики. Сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, а саме: договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, яких може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Наведене узгоджується із роз'ясненнями, що надані у п. 21 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин".

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами ст. 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором, або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

У даному випадку умови договору були визначені заявою позичальника від 25 лютого 2015 року, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку (а.с.10-26).

Зважаючи на те, що між сторонами 25 лютого 2015 року був укладений договір про надання строкового кредиту, та те, що у встановлений договором строк договірні зобов'язання зі сторони ОСОБА_2 виконані не були, станом на 28 лютого 2018 року розмір заборгованості становить 26 519,41 грн, що підтверджується розрахунком суми заборгованості наданим позивачем (а.с. 8-9).

Належними та допустимими доказами у справі доведено, що позичальник не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість, яка повинна бути стягнута у судовому порядку.

Ураховуючи, що визнання відповідачем позову вимогам закону не суперечить, права, свободи чи інтереси інших осіб не порушує, суд приймає визнання ОСОБА_2 позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи, та ухвалює рішення про задоволення позову про стягнення заборгованості зі стягненням з відповідача на користь позивача коштів на відшкодування судового збору.

Факт сплати судових витрат позивачем підтверджується платіжним дорученням №PROM3BF5VQ від 03 березня 2018 року про сплату судового збору в сумі 1 762 грн. Ураховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на відшкодування судового збору в розмірі 1 762 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 525, 526, 527, 543, 625, 1054 ЦК України, та ст. 2, 4, 12, 81, 82, 141, 206, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1), на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, заборгованість за кредитним договором б/н від 25 лютого 2015 року в сумі 26 519 (двадцять шість тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) гривень 41 копійка.

Стягнути з ОСОБА_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1), на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, судовий збір в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 15.12.2017) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто до апеляційного суду Київської області через Ржищівський міський суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя