Ухвала суду № 78387581, 07.12.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 251/9301/13-ц

Справа № 2-в/243/74/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2018 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Пронін С.Г.

за участю секретаря Маслової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська матеріали, надіслані Верховним Судом з метою вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Горлівська міська рада про визнання дій незаконними та усунення перешкод в користуванні придомової території, -

В С Т А Н О В И В :

У Слов’янський міськрайонний суд Донецької області надійшла ухвала Верховного Суду для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Горлівська міська рада про визнання дій незаконними та усунення перешкод в користуванні придомової території. Вказана ухвала обґрунтована наступним. 07 липня 2014 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у вищезазначеній справі та витребувано з Калінінського районного суду міста Горлівка Донецької області дану цивільну справу. Станом на 31 серпня 2018 року вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2014 року не виконані, в зв’язку з тим, що справа з Апеляційного суду Донецької області до Калінінського районного суду міста Горлівка Донецької області не надходила через проведення антитерористичної операції на відповідній частині території Донецької області, що унеможливлює розгляд цієї справи судом касаційної інстанції. Відповідно до Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції», а також розпорядження Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №27/0/38-14 від 02 вересня 2014 року територіальну підсудність справ Калінінського районного суду міста Горлівка Донецької області змінено, шляхом визначення її за Слов’янським міськрайонним судом Донецької області. Натомість архів Калінінського районного суду міста Горлівка Донецької області, в тому числі цивільна справа, матеріали якої необхідно відновити, до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області не було передано.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилися, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про визначення територіальної підсудності справ» № 2710/38-14 від 02 вересня 2014 року на підставі Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» територіальну підсудність справ Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області визначено за Слов’янським міськрайонним судом Донецької області.

Разом з тим, справи, розглянуті Калінінським районним судом міста Горлівка Донецької області Слов’янському міськрайонному суду Донецької області не передавалися. Отже й цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Горлівська міська рада про визнання дій незаконними та усунення перешкод в користуванні придомової території, до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області не була передана.

Статтею 488 ЦПК України визначено, що відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: 1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); 2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; 3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; 4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; 5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; 6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; 7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.

З метою відновлення втраченого судового провадження у вищезазначеній цивільній справі судом було використано дані, що містяться у використовуваній у судовій системі комп’ютерній програмі «Д-3», а також відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Так, і у використовуваній у судовій системі комп’ютерній програмі «Д-3», і у Єдиному державному реєстрі судових рішень, наявне рішення Калінінського районного суду міста Горлівка Донецької області, ухвалене у цивільній справі № 251/9301/13-ц, провадження 2/251/54/14 за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Горлівська міська рада про визнання дій незаконними та усунення перешкод в користуванні придомової території.

Крім того, у Єдиному державному реєстрі судових рішень, наявні ухвала про відкриття апеляційного провадження у вищезазначеній справі, а також рішення, ухвалене за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3

З частини першої та другої статті 494 ЦПК України слідує, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

Враховуючи викладене, а також на підставі наданих та досліджених у судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку про можливість часткового відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Горлівська міська рада про визнання дій незаконними та усунення перешкод в користуванні придомової території.

Керуючий ст. ст. 488 -495 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Втрачене судове провадження у справі № 251/9301/13-ц за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Горлівська міська рада про визнання дій незаконними та усунення перешкод в користуванні придомової території – відновити в частині процесуальних документів, а саме:

1. Вступної та резолютивної частини рішення Калінінського районного суду міста Горлівка Донецької області, ухваленого 17 березня 2014 року у справі № 251/9301/13-ц, провадження № 2/251/54/14 за позовною заявою позивача 1 - ОСОБА_1, позивача 2 - ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3, третя особа Горлівська міська рада про визнання дій незаконними та усунення перешкод в користуванні придомової території

«

Справа № 251/9301/13-ц;2/251/54/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та регулятивна частина)

17.03.2014 року Калінінський районний суд міста Горлівка Донецької області у складі: головуючого – судді Старовецького В.І.

при секретарі Загнойко Д.Л.,

за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівка цивільну справу за позовною заявою позивача 1 - ОСОБА_1, позивача 2 - ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3, третя особа Горлівська міська рада про визнання дій незаконними та усунення перешкод в користуванні придомової території, -

В С Т А Н О В И В:

Зважаючи на складність у викладені повного рішення суду, пов’язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачено значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3, третя особа Горлівська міська рада про визнання дій незаконними та усунення перешкод в користуванні придомової території задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_3, (іпн НОМЕР_1), усунути перешкоди в користуванні прибудинкової території будинку №15 по вул. Лабузова, що в Калінінському районі м. Горлівки, та забезпечити безперешкодний прохід на вулицю Лабузова, що в Калінінському районі м. Горлівки через прибудинкову територію, що розташована проти квартири АДРЕСА_1, що в Калінініському районі м. Горлівки.

Зобов’язати ОСОБА_3, (іпн НОМЕР_1), за власний рахунок знести самовільно побудований ним паркан, що розділяє прибудинкову територію з боку квартир №3 та №4 будинку №15 по вул. Лабузова, що в Калінінському районі м. Горлівки.

Стягнути з ОСОБА_3, (іпн НОМЕР_1), на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в сумі 114,7 (сто чотирнадцять) гривень.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в Апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд м. Горлівки шляхом подачі апеляційної скарги в десяти денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя:»

2. Повного тексту рішення Калінінського районного суду міста Горлівка Донецької області, ухваленого 13 березня 2014 року у справі № 251/9301/13-ц, провадження № 2/251/54/14 за позовною заявою позивача 1 - ОСОБА_1, позивача 2 - ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3, третя особа Горлівська міська рада про визнання дій незаконними та усунення перешкод в користуванні придомової території

«

Справа № 251/9301/13-ц;2/251/54/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2014 року Калінінський районний суд міста Горлівка Донецької області у складі: головуючого – судді Старовецького В.І.

при секретарі Загнойко Д.Л.,

за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівка цивільну справу за позовною заявою позивача 1 - ОСОБА_1, позивача 2 - ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3, третя особа Горлівська міська рада про визнання дій незаконними та усунення перешкод в користуванні придомової території, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач1 ОСОБА_1 та позивач2 ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_3, третя особа Горлівська міська рада про визнання дій незаконними та усунення перешкод в користуванні придомової території вказавши, що на підставі свідоцтва про право власності від 16.10.2003 року, виданого у відповідності до рішення міськради №978 від 15.10.2003 року і свідоцтва про право на спадщину по закону від 18.18.2006 року, виданого Третьою Горлівською державною нотаріальною конторою №2-4262 ОСОБА_2 є власником ? частини, а ОСОБА_1 і її син ОСОБА_5 кожний відповідно є власниками ? частини квартири АДРЕСА_2. Право власності на квартиру зареєстровано в КП “Горлівське міське бюро технічної інвентаризації”.

Вказаний будинок розташований на земельній ділянці Горлівської міської ради, а квартира розташована в будинку на чотири власника. Прибудинкова територія не приватизована і використовується власниками всіх чотирьох квартир будинку для обслуговування квартир і забезпечення потреб власників. З боку вулиці Лабузова влаштований вихід на вул. Лабузова, з іншого боку - на санітарний проїзд.

По домовленості між мешканцями вказаного будинку прибудинкова територія зсередини будинку розділена огорожами при цьому на протязі тривалого часу більше 50 років мешканцям квартири №3 був забезпечений безперешкодний прохід через при домову територію напроти квартири №4 – на вулицю Лабузова і проти встановленого порядку користування прибудинковою територію відповідач не заперечував. В липні 2013 року відповідач ОСОБА_3 самовільно, без домовленостей з позивачами на земельній ділянці прибудинкової території вказаного будинку встановив суцільну огорожу між квартирами №3 та №4, тим самим створив перешкоду мешканцям квартири №3, (позивачам), в користування прибудинкової території загального користування в виході на вулицю Лабузова.

З метою перевірки законності дій відповідача по встановленню суцільної огорожі між квартирами №3 та №4 і закриттю проходу для виходу на вул. Лабузова і створенню перешкод в користуванні прибудинковою територією будинку №15 ОСОБА_2 (позивач 2) звернулася до Горлівської міської ради з заявою. Актом від 20.04.2013 року комісія у складі головного спеціаліста комунального відділу Калінінської адміністрації і спеціаліста відділу архітектури містобудівництва встановила, що мешканцем квартири АДРЕСА_3 на земельній ділянці, яка належить Горлівській міській раді самовільно встановлено огорожу зі сторони квартири №3, чим встановлена перешкода мешканцям для виходу на вул. Лабузова.

Своїми діями по встановленню огорожі відповідач встановив перешкоди позивачам в користування прибудинковою територією і квартирою №3 будинку №15 по вул. Лабузова в м. Горлівка.

Позивачі просили суд зобов’язати відповідача усунути перешкоди в користуванні мешканцям квартирою №3, будинку №15 по вул. Лабузова в м. Горлівка, забезпечити безперешкодний прохід на вул. Лабузова через прибудинкову територію розташовану навпроти квартири АДРЕСА_4, відновити за власні кошти зі сторони квартири АДРЕСА_5 прохід зі сторони квартири АДРЕСА_5, шляхом встановлення хвіртки в огорожі – напроти квартири №3, та стягнути судові витрати.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на позов, в яких позовні вимоги не визнав, в їх задоволенні просив відмовити, вказавши, що з липня 2013 року займається приватизацією земельної ділянки за адресою АДРЕСА_6. Вказаний будинок є будинком барачного типу, побудований в 1929 році. З самого початку будинок не був огорожений парканом, санітарного проїзду не існувало. Позивачі тривалий час ходили на вул. Лабузова через хвіртку під вікнами відповідача, що створювало відповідачу незручності. Стверджує, що побудувавши суцільну огорожу, відмежував свої приватизовані господарські споруди, огорожа не створює перешкод для обслуговування зовнішніх

конструкцій будинку та квартири №3, що належить позивачам. Для проїзду швидкої допомоги через санітарний проїзд перешкоди не має.

Сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Третя особа Горлівська міська рада надала до суду письмове пояснення, в якому вказала, що заперечень до позову не має. Справу просить розглянути у їх відсутність.

Позивач 1 ОСОБА_1 надала суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, додатково вказавши, що у неї є мала дитина, син - ОСОБА_5, який ходить до школи, встановлення відповідачем суцільної огорожі без погодження з позивачами унеможливили безперешкодного користування прибудинковою територією будинку та вихід мешканців (власників) квартири АДРЕСА_7 на вул. Лабузова, це ускладнює користування належною їм на праві власності квартирою. Позовні вимоги просила задовольнити.

Позивач 2 ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити, надала суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, та надані в суді Позивачем1.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в письмових запереченнях на позов, додатково вказавши, що є власником і мешкає в квартирі №4 будинку по вул. Лабузова в м. Горлівка. Підтвердив те, що встановив огорожу з огляду на те, що позивачі ходили під вікнами його квартири, це створювало незручності для його сім`ї. Земельна ділянка біля його квартири №4 будинку по вул. Лабузова в м. Горлівка не приватизована. Вважає, що встановивши суцільну огорожу напроти своєї квартири ніяких перешкод для позивачів він не створив, оскільки вони можуть користуватися санітарним проїздом. В задоволені позову просив відмовити.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що у відповідності до звернення позивачів, 30.06.2013 року вона, як спеціаліст комунального відділу Калінінської адміністрації Горлівської міської ради у складі комісії з спеціалістом відділу архітектури та містобудування провела обстеження прибудинкової території за адресою м. Горлівка вул. Лабузова буд.15, де в присутності позивачів та відповідача було встановлено, що відповідач самовільно встановив суцільну огорожу, чим позбавив виходу мешканців квартири №4 вказаного будинку на вул. Лабузова. Земельна ділянка на якій розташований будинку належить Горлівській міській раді. Позивачі можуть виходити на вулицю Лабузова через санітарний проїзд, який не призначений для цього. Вказана обставина створила першкоди позивачам в користування прибудинковою територією.

Суд вислухавши осіб, які беруть участь у справі, свідка, дослідивши письмові докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам інших громадян.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ст. 42 Земельного Кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності

територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” при приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з пунктом 5 статті 10 Закону від 19

червня 1992 р. N 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду" здійснюється в порядку та на умовах, передбачених частиною третьою статті 42 ЗК, якою встановлено, що порядок використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. При цьому розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Відповідно до довідки СК “Коксохімік” та ксерокопій паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4,5,7).

На підставі свідоцтва про право власності від 16.10.2003 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно позивачі є співвласниками нерухомого майна - квартири №4 будинку по вул. Лабузова в м. Горлівка. Право власності на квартиру зареєстровано в КП “Горлівське міське бюро технічної інвентаризації” (а.с.8-10).

Відповідно до довідки відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Донецькій області відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17).

Відповідно до акту від 30.04.2013 року комісією у складі - спеціаліста комунального відділу Калінінської адміністрації Горлівської міської ради ОСОБА_6В, спеціаліста відділу архітектури та містобудування ОСОБА_7 провела обстеження прибудинкової території за адресою м. Горлівка вул. Лабузова буд.15, де в присутності позивачів та відповідача було встановлено, що відповідач самовільно встановив суцільну огорожу, який позбавив виходу мешканців квартири №4 вказаного будинку на вул. Лабузова (а.с.12).

Відповідно до викопіювання з генерального плану м. Горлівки та плану земельної ділянки будинку, в якому знаходяться квартири позивачів та відповідача вихід з прибудинкової території за адресою м. Горлівка вул. Лабузова буд.15 встановлено на вул. Лабузова, з іншого боку вказаного будинку - санпроїзд (а.с.11, 58, 67).

Відповідно до фотознімків прибудинкової території і будинку №15 по вул. Лабузова м. Горлівка зафіксовано встановлений суцільну огорожу (а.с. 59).

Судом встановлено і це не заперечують сторони, що позивачі мешкають в належній їм квартирі №3, а відповідач мешкає в належній йому квартирі №4 в багатоквартирному будинку, який розташований за адресою м. Горлівка вул. Лабузова буд.15. В липні 2013 року відповідач без згоди позивачів на прибудинковій території будинку між квартирами №3 та №4 встановив суцільну огорожу.

Відповідно до ст. 10 ч. 2, 3 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом враховується, що як під час подання позову так і перед початком розгляду справи у судовому засіданні, як від позивачів так і від сторони відповідача не надходили клопотання про призначення відповідної експертизи з метою визначення можливості встановлення порядку користування вказаною прибудинковою територією (земельною ділянкою) за адресою м. Горлівка вул. Лабузова буд.15.

Аналізуючи доводи позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення огорожі, встановлення хвіртки, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 самочинно, в порушення діючого законодавства, встановив суцільну огорожу, притул до зовнішньої стіни будинку, в якому знаходиться квартира позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2, чим порушує права власності останніх, які позбавлені можливості вільного доступу для користування квартирою, в якій вони мешкають.

З огляду на вказане позовні вимоги належать частковому задоволенню Задовольняючи позов частково, суд вважає , що в задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання відповідача відновлення за власні кошти зі сторони квартири АДРЕСА_5 проходу зі сторони квартири АДРЕСА_5, шляхом встановлення хвіртки в огорожі – напроти квартири №4 слід відмовити,оскільки судом встановлено, що дії відповідача по встановленню суцільної огорожі на прибудинковій території будинку №15 по вул. Лабузова в м. Горлівка не є законними.

На підставі ст.ст.319,391 ЦК України, ст. 42 ЗК України, п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3, третя особа Горлівська міська рада про визнання дій незаконними та усунення перешкод в користуванні придомової території задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_3, (іпн НОМЕР_1), усунути перешкоди в користуванні прибудинкової території будинку №15 по вул. Лабузова, що в Калінінському районі м. Горлівки, та забезпечити безперешкодний прохід на вулицю Лабузова, що в Калінінському районі м. Горлівки через прибудинкову територію, що розташована проти квартири АДРЕСА_1, що в Калінініському районі м. Горлівки.

Зобов’язати ОСОБА_3, (іпн НОМЕР_1), за власний рахунок знести самовільно побудований ним паркан, що розділяє прибудинкову територію з боку квартир №3 та №4 будинку №15 по вул. Лабузова, що в Калінінському районі м. Горлівки.

Стягнути з ОСОБА_3, (іпн НОМЕР_1), на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в сумі 114,7 (сто чотирнадцять) гривень.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в Апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд м. Горлівки шляхом подачі апеляційної скарги в десяти денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя:»

3. Ухвали Апеляційного суду Донецької області про відкриття апеляційного провадження, постановленої 14 квітня 2014 року у справі 251/9301/13-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рушення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 березня 2014 року у цивільній справі за позовної заявою ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Горлівська міська рада Донецької області про усунення перешкод в користуванні прибудинковою територією, відновлення проходу шляхом встановлення хвіртки

«

Єдиний унікальний номер 251/9301/13-ц

Номер провадження 22-ц/775/3552/2014

Головуючий в 1 інстанції: Старовецький В.І.

Доповідач: Ларіна Н.О.

У Х В А Л А

про відкриття апеляційного провадження у справі

14 квітня 2014 року м. Донецьк

Суддя апеляційного суду Донецької області Ларіна Н.О., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 березня 2014 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - Горлівська міська рада Донецької області, про визнання дій незаконними та усунення перешкод в користуванні придомовою територією ,-

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 березня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

З вказаним рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до апеляційного суду Донецької області.

Апеляційна скарга оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 295 ЦПК України, у зв'язку з чим слід відкрити апеляційне провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 297, 298 ЦПК України, суддя ,-

У Х В А Л И В:

Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 березня 2014 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - Горлівська міська рада Донецької області, про визнання дій незаконними та усунення перешкод в користуванні придомовою територією.

Копію апеляційної скарги надіслати особам, які беруть участь у справі, та встановити строк для подання ними заперечень на апеляційну скаргу до 23 квітня 2014 року.

Суддя апеляційного суду

Донецької області ОСОБА_8»

4. Рішення Апеляційного суду Донецької області, ухваленого 29 травня 2014 року у справі 251/9301/13-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 березня 2014 року у цивільній справі за позовної заявою ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Горлівська міська рада Донецької області про усунення перешкод в користуванні прибудинковою територією, відновлення проходу шляхом встановлення хвіртки

«

Єдиний унікальний номер 251/9301/13-ц

Номер провадження 22-ц/775/3552/2014

Категорія Головуючий в 1 інстанції Старовецький В.І.

Доповідач Ларіна Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Зінов'євої А.Г.

суддів Ларіної Н.О., Канурної О.Д.

при секретарі Стефановій Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 березня 2014 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Горлівська міська рада Донецької області про усунення перешкод в користуванні прибудинковою територією, відновлення проходу шляхом встановлення хвіртки, -

ВСТАНОВИВ:

В 2013 року позивачі звернулись з позовом до ОСОБА_3А, третя особа - Горлівська міська рада Донецької області про визнання дій незаконними та усунення перешкод в користуванні прибудинковою територією.

В позові зазначено, що на підставі свідоцтва про право власності від 16 жовтня 2003 року та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 жовтня 2006 року позивачі разом із сином ОСОБА_9 є співвласниками ? кватири № 3 будинку № 15 по вул. Лабузова у м. Горлівка. Позивачі зазначили, що квартира знаходиться в будинку на чотири хазяїна у будинку барачного типа 1929 року забудівлі, який розташований на землі, яка належить Горлівській міській раді. Прибудинкова територія не приватизована та використовується володільцями всіх чотирьох квартир зазначеного будинку для обслуговування вказаних квартир.

При цьому позивачами зазначено, що прибудинкова територія будинку № 15 огороджена забором зі всіх боків та з однієї сторони знаходиться вихід на вул. Лабузова, з іншої сторони на санітарний проїзд.

В липні 2013 року відповідач свавільно, без домовленості з позивачами закрив прохід між квартирами № 4 та № 3 (убрав хвіртку), чим створив перешкоди у користуванні прибудинковою територією для позивачів (мешканців квартири № 3).

У зв'язку із чим позивачі звернулись до суду та просили зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні прибудинковою територією будинку № 15 по вул. Лабузова та забезпечити без перепони виходити та входити на вул. Лабузова, за його кошти відновити прохід шляхом встановлення хвіртки у паркані.

Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 березня 2014 року позовні вимоги задоволено частково: зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні прибудинковою територією будинку № 15 по вул. Лабузова, що в Калінінському районі м. Горлівки, та забезпечити безперешкодний прохід на вулицю Лабузова, що в Калінінському районі м. Горлівка, через прибудинкову територію, що розташована проти квартири АДРЕСА_8, що в Калінінському районі м. Горлівки; зобов'язано ОСОБА_3А за власний рахунок знести самовільно побудований ним паркан, що розділяє прибудинкову територію з боку квартир № 3 та № 4 будинку № 15 по вул. Лабузова м. Горлівки; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у сумі 114,70 грн.

Зазначене рішення оскаржив відповідач, в апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати, оскільки воно не відповідає нормам матеріального та процесуального права, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що позивачі як у позовній заяві, так і при розгляді справи просили суд зобов'язати не зносити паркан, а тільки встановити хвіртку у цьому паркані на рівні квартири АДРЕСА_9, в якій вони мешкають, однак, суд першої інстанції, вийшовши за межі позовних вимог, зобов'язав відповідача повністю знести паркан.

Крім того, зазначає, що в оскаржуваному рішенні не вказано які саме перешкоди долали позивачі при користуванні належною їм квартирою.

На думку апелянта, підставою позову про усунення перешкод мають бути посилання позивача на належне йому права користування та розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Зазначає, що межі розподілу прибудинкової території не визначались та відповідна землевпорядна документація з цього приводу не складалась, посилання позивачів на те, що існував заведений порядок протягом п'ятдесяти років, згідно з яким до будинку потрапляли тільки одним шляхом, не є належним доказом. Вказує, що у рішенні суду зазначено, що прибудинкова територія належить Горлівській міській раді, тому саме цей орган має право вимагати знесення самовільно встановленого паркану, як власник земельної ділянки. Незважаючи на викладене, позивачі не звернулись до Горлівської міської ради з проханням вимагати від відповідача таких дій, сама Горлівська міська рада теж не вважає за потрібне вимагати знесення паркану, її представник у судове засідання не з'явився, заперечень або підтримки на позов не надав. Апелянт вважає, що позивачі обрали помилковий спосіб захисту своїх прав, зведенням паркану їх право в належному користуванні квартирою жодним чином не порушено, доказів такого порушення ними також не надано.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, постановити нове про задоволення позовних вимог.

Позивачі в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце слухання скарги повідомлялись належним чином - листами з повідомленням та телефонограмами №№ 12232,12237 від 28 квітня 2014 року, які зареєстровані у журналі телефонограм № 3 та 14 травня 2014 року № 6367, яка зареєстрована у журналі № 2 та 22 травня 2014 року № 6526, яка зареєстрована у журналі № 2, 22 квітня 2014 року надіслали клопотання про розгляд скарги за їх відсутністю у зв'язку із неможливістю прибуття до судового засідання, доказів щодо поважності причин відсутності суду не надали, тому на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України скаргу розглянуто за їх відсутністю.

Представник третьої особи в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце слухання скарги повідомлялись належним чином - листами з повідомленням від 17 квітня 2014 року та телефонограмами №№ 12234 від 28 квітня 2014 року, які зареєстровані у журналі телефонограм № 3 та 14 травня 2014 року № 6368, яка зареєстрована у журналі № 2 та 22 травня 2014 року № 6527, яка зареєстрована у журналі № 2, доказів щодо поважності причин відсутності суду не надали, тому на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України скаргу розглянуто за їх відсутністю.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Згідно п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що, відповідно до довідки СК «Коксохімік» та ксерокопій

паспортів, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 4, 5, 7).

Також, судом першої інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 16 жовтня 2003 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно позивачі є співвласниками нерухомого майна - квартири № 4 будинку 15 по вул. лабузова в м. Горлівка. Право власності на квартиру зареєстровано в КП «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» (а.с. 8-10).

Відповідно до довідки відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Донецькій області, відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 17).

З акту від 30 квітня 2013 року, судом першої інстанції встановлено, що комісією у складі - спеціаліста комунального відділу Калінінської адміністрації Горлівської міської ради ОСОБА_6В, спеціаліста відділу архітектури та містобудування ОСОБА_7, провела обстеження прибудинкової території за адресою м. Горлівка вул. Лабузова буд. 15, де в присутності позивачів та відповідача було встановлено, що відповідач самовільно встановив суцільну огорожу, якою позбавив виходу мешканців квартири № 4 вказаного будинку на вул. Лабузова (а.с. 12).

Також з викопіювання з генерального плану м. Горлівки та плану земельної ділянки будинку, в якому знаходяться квартири позивачів та відповідача, судом встановлено, що вихід з прибудинкової території за адресою м. Горлівка вул. Лабузова буд. 15 встановлено на вул. Лабузова, з іншого боку вказаного будинку - санпроїзд (а.с. 11, 58, 67).

Відповідно до фотознімків прибудинкової території і будинку № 15 по вул. Лабузова м. Горлівка зафіксовано встановлену суцільну огорожу (а.с. 59).

Судом першої інстанції також встановлено і це не заперечують сторони, що позивачі мешкають в належній їм квартирі № 3, а відповідач мешкає в належній йому квартирі № 4 в багатоквартирному будинку, який розташований за адресою м. Горлівка вул. Лабузова буд. 15. В липні 2013 року відповідач без згоди позивачів на прибудинковій території будинку між квартирами № 3 та № 4 встановив суцільну огорожу.

Судом першої інстанції було враховано, що як під час подання позову так і перед початком розгляду справи у судовому засіданні, як від позивачів так і від сторони відповідача не надходили клопотання про призначення відповідної експертизи з метою визначення можливості встановлення порядку користування вказаною прибудинковою територією (земельною ділянкою) за адресою м. Горлівка вул. Лабузова буд. 15.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 самочинно, в порушення діючого законодавства, встановив суцільну огорожу, впритул до зовнішньої стіни будинку, в якому знаходиться квартира позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2, чим порушив права власності останніх, які позбавлені можливості вільного доступу для користування квартирою, в якій вони мешкають. При цьому, суд першої інстанції вирішив, що в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача відновлення за власні кошти зі сторони квартири АДРЕСА_10 проходу шляхом встановлення хвіртки в огорожі - напроти квартири № 4, слід відмовити, оскільки судом встановлено, що дії відповідача по встановленню суцільної огорожі на прибудинковій території будинку № 15 по вул. Лабузова в м. Горлівка не є законними. Позивачами часткова відмова в задоволенні позову не оскаржена.

З зазначеним висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, оскільки він не відповідає положенням закону, встановленим обставинам у справі та заявленим вимогам.

Відповідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Формулюючи позовні вимоги позивачі просили зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні прибудинковою територією будинку № 15 по вул. Лабузова та забезпечити без перепони виходити та входити на вул. Лабузова, тобто за кошти відповідача відновити прохід шляхом встановлення хвіртки у паркані.

Задовольняючи позовні вимоги та зобов'язуючи відповідача усунути перешкоди у користуванні при будинковою територією позивачів із забезпеченням їх безперешкодного проходу на вул. Лабузова шляхом знесення самовільно побудованого ним паркану, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачі, звертаючись до суду, не просили про знесення паркану, лише про встановлення хвіртки.

З зазначених підстав рішення підлягає скасуванню, виходячи також із наступного.

Звертаючись до суду з позовом про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні прибудинковою територією та забезпеченням виходу через квартиру відповідача шляхом встановлення хвіртки, позивачі обґрунтовували свої позовні вимоги положеннями ст. 391, 376 ч. 1 ЦК України, ст. 42 ЗК України.

Так відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

За вимогами ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Статтею 42 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкової території, визначається співвласниками.

З пояснень представника відповідача та матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки перед їх квартирами сторонам не виділялись у користування та на теперішній час не приватизовані за відсутністю дозволів їх як сусідів.

Крім того апеляційним судом з пояснень представника відповідача встановлено, що квартира № 4 відповідача також приватизована та є співвласністю ОСОБА_3А та його родини.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності із положеннями ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Право на захист є складовою частиною самого суб'єктивного права поряд із правом на власні дії, а також правом вимагати певної поведінки від зобов'язаних осіб.

Цивільний інтерес підлягає захисту, якщо він не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.ст.10, 11, 59, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, або заперечень; суд розглядає цивільні справи в межах вимог, заявлених сторонами і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищевикладеного, в задоволенні позову про усунення перешкод шляхом встановлення хвіртки слід відмовити, оскільки хоча квартири позивачів та відповідача, які відносяться до багатоквартирного будинку № 15 – приватизовані та актом від 30 травня 2013 року встановлено наявність самовільної огорожі, яка не надає виходу на вул. Лабузова позивачам, але сторонами не надано доказів про виділ земельної ділянки у користування будь якій стороні, чи приватизації ними прибудинкових території перед своїми квартирами.

Таким чином, неможливим є усунення перешкод у користуванні будинком позивачами шляхом встановлення хвіртки у огорожі, яка збудована відповідачем на земельній ділянці, що не була передана у користування чи власність сторонам по справі. Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч. 1 п.п. 3,4, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 березня 2014 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Горлівська міська рада Донецької області про усунення перешкод в користуванні прибудинковою територією

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді:»

Ухвала може бути оскаржена в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали складено 07 грудня 2018 року.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_10