Рішення № 78386550, 07.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 грудня 2018 року № 826/1852/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справуза позовом:ОСОБА_1до: Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпро:зобов'язання здійснити індексацію та перерахунок пенсії,-ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 04128; ідентифікаційний код НОМЕР_1) (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Крутий узвіз, 4, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 40376133), в якому просить суд:

зобов'язати відповідача провести ОСОБА_1 індексацію пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з січня 2014 року по жовтень 2017 року включно 221,7%;

зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.12.2017 через свого представника звернувся до Центрального ОУ ПФУ в м. Києві із заявою, в якій просив повідомити про здійснену індексацію пенсії позивача щомісячно відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» починаючи з 01.01.2014. Однак, Центральне ОУ ПФУ в м. Києві у відповідь на вказану заяву, листом від 25.01.2018 № 4250/05, повідомило позивача про те, що індексація пенсії не проводилась.

Натомість, позивач вважає дії відповідача щодо не проведення індексації пенсії протиправними та з посиланням на ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зазначає, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Позивач вказав, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

З посиланням на ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» позивач вказав, що як єдиною підставою індексації грошових доходів населення визначено перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, який установлюється в розмір 101 відсоток до 01.01.2016 та 103 відсотка після 01.01.2016.

При цьому, як зазначив позивач у позовній заяві, що відповідно до листа Державної служби статистики України від 26.12.2017 № 15.2-20/2197 ПІ індекс інфляції за період з січня 2014 року по вересень 2017 року включно становить 221,7%.

В той же час, згідно з ст. 10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пенсія працюючих пенсіонерів індексується в розмірі, що з урахуванням оплати праці не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Між тим, позивач наголошує, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.05.2017 складає 1684,00 грн., тобто, за висновком позивача, з травня 2017 року індексація пенсії позивача має складати 3733,42 грн. (1684,00 грн.*221,7%).

Також позивач наголосив, що порушенням з боку відповідача є застосування з 01.10.2017 при розрахунку пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%.

Так, останній вказав, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII у частині першій ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» друге речення абзацу п'ятого викладено в такі редакції: «За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%». Вказаний Закон набрав чинності 01.10.2017.

Натомість, позивач акцентує увагу суду на тому, що до прийняття Закону України від 03.10.2017 № 2148- VIII, редакція статті Закону України № 1058 була викладена в наступному вигляді «За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%. Тобто, позивач наголосив, що до 01.10.2017 Законом було встановлено більш вигідні умови для розрахунку пенсії, ніж після 01.10.2017.

Між тим, застосування відповідачем при обчисленні пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% в порівнянні з 1,35%, за висновком позивача, є прямим звуженням вже набутих позивачем прав та рівня соціальної захищеності, що не допускається ст. 22 Конституції України, з огляду на що позивач просить суд задовольнити позов.

Відповідач надіслав до суду відзив проти позову, в якому наголосив на безпідставності позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні, з огляду на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» розмір та порядок підвищення пенсії визначається у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

У відповіді на відзив позивач вказав, що посилання відповідача на те, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України є помилковим, оскільки, як стверджує позивач, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рн/2008 визначено неконституційним положення абз. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію доходів населення».

У вказаній відповіді позивач також вказав, що відповідач посилається на Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.02.2017, яким він зменшив кратність страхового стажу з 1.35% до 1%, однак як стверджує позивач, відповідач не спростовує практику Конституційного суду України та положення ст. 22 Конституції України.

Позивач додав, що відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього закону, з огляду на що, як стверджує позивач, індексація пенсії позивача має проводитися і в подальшому.

Ухвалою суду від 20.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 07.12.2018 здійснено заміну відповідача - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДР: 42098368).

Ухвалою суду від 07.12.2018 у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком, яка призначена з 11.11.2015.

28.12.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив повідомити про здійснену ОСОБА_1 індексацію пенсії щомісячно з 01.01.2014 по жовтень 2017 року з урахуванням індексу інфляції в розмірі 226,4% та повідомити яка вартість у відсотковому значенні коефіцієнт стажу застосовується до пенсії ОСОБА_1

Листом від 25.01.2018 № 4250/05 відповідач повідомив позивачу про те, що з 01.10.2017 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-08 проведено осучаснення раніше призначених пенсій з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки, та стразового стажу, один рік якого дорівнює 1%.

Розмір пенсії гр. ОСОБА_1 обчислено з урахуванням коефіцієнту страхового стажу з кратністю 1.

Стосовно вирішення питання з приводу індексації пенсії гр. ОСОБА_1, відповідач у вказаному листі повідомив, що відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсії призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, щороку здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком.

Розмір та порядок такого підвищення пенсії визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення у разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення.

З урахуванням викладеного, відповідач повідомив позивача про те, що гр. ОСОБА_1 немає права на індексацію пенсії.

Між тим, позивач вважаючи вказані дії відповідача щодо відмови у перерахунку індексації протиправними та вважає що відповідачем неправомірно застосовано до позивача коефіцієнт страхового стажу з кратністю 1, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Щодо вимоги позивача про індексацію пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті. За приписами частини 5 цієї статті індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться з наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Таким чином, проаналізувавши зазначені норми, суд дійшов висновку, що обчислення індексу споживчих цін відбувається у наступному місяці, що слідує за місяцем, у якому величина індексу таких цін перевищила поріг індексації в розмірі 101 відсоток. Тобто, обчислення індексації здійснюється, у разі перевищення порогу індексації в розмірі 101 відсоток.

Натомість, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VІІ, який набрав чинності 01.01.2016, внесені зміни до ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а саме: індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Тобто, з 01.01.2016 обчислення індексації здійснюється у разі перевищення порогу індексації в розмірі 103 відсотка.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» були внесені зміни, зокрема, доповнено статтю 5 частиною 6 такого змісту: «Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік».

Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII набрав чинності з 01.01.2015.

Таким чином, з 01.01.2015 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні зміни були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77 до п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення».

Водночас, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік, а норми і положення, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Суд звертає увагу на те, що наведені норми є чинними та не скасовані в установленому законом порядку, а вимоги п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не визнані неконституційними.

Таким чином, підсумовуючи викладе у сукупності, суд зазначає, що з 01.01.2015 проведення індексації наростаючим підсумком та виплата фактично нарахованих сум проводиться виключно у межах бюджетних асигнувань, встановлених Кабінетом Міністрів України.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), відповідно до п. 3 якого до об'єктів індексації, визначених у п. 2, не відносяться зокрема, соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абз. 1 ч. 1 загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму).

Відповідно до абз. 3 п. 4 Порядку № 1078 у межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуваннями виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачується особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Суд зазначає, що індексація пенсії позивача є складовою загальної суми пенсійної виплати.

За приписами абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Абзацом 1 п. 5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.

Між тим, у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 Конституційний суд України вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до ст. 1512 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

В той же час Верховний Суд України у постанові від 17.02.2016 по справі № 21-5368а15 дійшов висновку про те, що відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції споживчих цін, що перевищив поріг 101 відсоток, може бути застосованим для індексації пенсії тільки у місяці, що настає після опублікування індексу споживчих цін за попередній місяць, що слідує за базовим, але у зв'язку з тим, що вказаний місяць, коли може бути застосована індексація, збігається із щоквартальним підвищенням пенсії, відповідно до приписів абзацу першого пункту 5 Порядку індексація у базовому місяці не проводиться.

З вищевказаного вбачається, що пенсія, яку отримує позивач, є об'єктом індексації, яка має перераховуватись щомісячно, за місяцем, у разі якщо індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг індексації до 01.01.2016 в розмірі 101 відсоток, а з 01.01.2016 в розмірі 103 відсотка, у частині, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з листа Державної служби статистки України від 26.12.2017 № 15.2-20/2197ПІ «Про індексацію споживчих цін» (том 1 а.с. 10), Держстатом на запит позивача надано індекси споживчих цін (індекси інфляції) по Україні за 2014, 2015, 2016 та січень-вересень 2017 року.

Зокрема, як видно з вказаного листа, у листопаді 2015 року індекс споживчих цін склав 102,0 відсотка, а в грудні 2015 року - 100,7 відсотка. Тобто, у 2015 року лише у листопаді індекс споживчих цін перевищив поріг індексації в розмірі 101 відсоток, що становило 102,0 відсотка.

Натомість, суд нагадує, що з 01.01.2016 обчислення індексація цін здійснюється у разі перевищення порогу індексації в розмірі 103 відсотка.

Так, з того ж листа Держстату вбачається, що за 2016 рік індекс споживчих цін у відсотках складав, зокрема, у січні - 100,9, лютий - 99,6, березень - 101,0, квітень - 103,5, травень - 100,1, червень - 99,8, липень - 99,9, серпень - 99,7, вересень - 101,8, жовтень - 102,8, листопад - 101,8, грудень - 100,9. Тобто, у 2016 році лише у квітні індекс споживчих цін перевищив поріг індексації в розмірі 103 відсотка, що становило 103,5.

В той же час, за 2017 рік індекс споживчих цін у відсотках складав, зокрема, у січні - 101,1, лютий - 101,0, березень - 101,8, квітень - 100,9, травень - 101,3, червень - 101,6, липень - 100,2, серпень - 99,9, вересень - 102,0. З вказаного слідує, що за період з січня по вересень 2017 року індекс споживчих цін не перевищував поріг індексації в розмірі 103 відсотка.

При цьому, суд не досліджує індекси споживчих цін (індекси інфляції) за період з 01.01.2014 по жовтень 2015, оскільки як встановлено судом, пенсія позивачу призначена лише з 11.11.2015.

Між тим, у вказаному листі Держстат проінформувало позивача про те, що індекс інфляції за період з січня 2014 року по вересень 2017 року включно становив 221,7 відсотків.

Крім іншого, Держстат у вказаному листі звернув увагу позивача на те, що індекс інфляції розраховується в цілому на місяць, а не на конкретні дати.

Між тим, у позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1684 гривні, тобто як стверджує позивач, з травня 2017 року індексація пенсії позивача має складати 3733,42 грн., тобто позивач взявши за основу індекс інфляції в розмірі 221,7 відсотка за період з 01.01.2014 по вересень 2017 року помножив його на прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на з 01.05.2017 - 1684,00 грн.

В той же час, суд звертає увагу позивача, вказані підрахунки позивача є хибними та помилковими, оскільки, по-перше, перебуваючи на обліку в органах пенсійного фонду з 11.11.2015, позивач просить здійснити йому перерахунок індексації пенсії у розмірі 221,7%, відсоток якого складається за період з 01.01.2014 по вересень 2017 року, по-друге, як встановлено судом, та звернута увагу позивача у листі Держстату від 26.12.2017 № 15.2-20/2197ПІ, індексація пенсії має перераховуватись щомісячно, за місяцем, у разі коли індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг індексації до 01.01.2016 в розмірі 101 відсоток, а з 01.01.2016 в розмірі 103 відсотка, у частині, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Також, позивачем не надано жодних, у розумінні ст. 73 КАС України, доказів того, що Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (на той час), не здійснило індексацію його пенсії за періоди, коли індекс споживчих цін перевищував законодавчо встановлений рівень і не виплатило відповідні суми збільшення.

Більш того, суд зазначає, що у відповідь на звернення позивача, до листа від 25.01.2018 № 4250/05, Центральним об'єднаним управління Пенсійного фонду України в м. Києві було надано довідку про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії гр. ОСОБА_1 за період з 11.11.2015 (дата призначення пенсії) по 31.10.2017, в 3 (третій) колонці якої зазначено розмір нарахованої пенсії, який включає в себе також індексацію.

При цьому, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що абз. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію доходів населення», який передбачає, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України визначено неконституційним рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рн/2008 положення абз. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію доходів населення», з огляду на те, що вказаним рішенням визначено неконституційними зміни, які було внесені підпунктом 2 пункту 98 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-V до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», натомість ст. 6 вказаного Закону передбачено, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, тобто Порядком № 1058.

Таким чином, підсумовуючи викладені обставини у сукупності в контексті викладених норм щодо вимоги позивача зобов'язання відповідача провести позивачу індексацію пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з січня 2014 року по жовтень 2017 року включно 221,7%, суд дійшов висновку, що вказана вимога є необґрунтованою, безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Більш того, суд звертає увагу, на те, що позивач власне і не звертався до УПФУ з приводу та з вимогою застосування індексу інфляції, а лише поставив запитання про надання інформації про здійснену індексацію, а відтак у даному випадку відсутні підстави для висновку про те, що відповідач допустив відносно позивача противоправну бездіяльність та протиправно відмовив у задоволенні його прохання про застосування індексу інфляції.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, який набрав чинності 11.11.2017, коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:

Кс=См х Вс / 100 % х 12, де

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

На думку позивача, до 01.01.2017 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлював більш вигідні умови для розрахунку пенсії, а саме: за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%, а тому внесені зміни погіршили його становище, що є підставою для застосування величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%.

Проте, суд звертає увагу, що згідно із абз. 2 п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII визначено, що у разі, якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Натомість, доказів, які б підтверджували, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% відбулось зменшення розміру виплачуваної пенсії (3764,00 грн.), ОСОБА_1 суду не надав.

Посилання позивача на ст. 22 Конституцію України та рішення Конституційного суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 10.10.2005 № 8-рп/2005, від 18.06.2007 № 4-рп/2007, від 28.04.2009 № 9-рп/2009, від 09.09.20010 № 19-рп/2010 та від 06.10.2010 № 21-рп/2010, якими, як стверджує позивач, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, є необґрунтованим, з огляду на наступне.

Так, згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004.

Отже, суд зазначає, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

При цьому, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014, в якій зазначено про те, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом.

У зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Більш того, Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Більш того, суд звертає увагу, на те, що позивач власне і не звертався до УПФУ з приводу та з вимогою перерахунку пенсії у наведеному вище аспекті, а лише поставив запитання про надання інформації - яка кратність у відсотковому значенні коефіцієнт стажу застосовується до позивача, а відтак у даному випадку відсутні підстави для висновку про те, що відповідач допустив відносно позивача противоправну бездіяльність та протиправно відмовив у задоволенні його вимоги про застосування певного коефіцієнту стажу.

Враховуючи викладене у сукупності, доводи позивача про звуження його прав та погіршення становища внаслідок застосування відповідачем при обчисленні пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% є помилковими, відповідно, підстави для зобов'язання провести перерахунок пенсії з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35% та, як наслідок, задоволення позову у цій частині також відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними та як наслідок задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 04128; ідентифікаційний код НОМЕР_1) - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені положеннями ст. 255, ч. 1 ст. 272 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст.287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому ст.ст. 292, 293, 296, 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін