Рішення № 78386477, 07.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 грудня 2018 року № 2а-7443/11/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., при секретарі судового засідання Кириллові М.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Укравторесурс"до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.01.2011, представник позивача: Гарбар Юрій Олександрович (довіреність від 15.01.2018 б/н),

представник відповідача: Косіч Дар'я Валентинівна (довіреність від 27.03.2018 № 414/26-50-10-20),

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Укравторесурс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.01.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012, у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2017 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укравторесурс" задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.12.2018 замінено відповідача у справі його правонаступником, а саме, Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва на Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Податкові зобов'язання позивачу нараховано за результатами документальної невиїзної перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток в частині нарахування валових витрат та податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2009 по 31.03.2009 по взаємовідносинам з ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП». Підставою для нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договір між позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» був укладений без мети настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з таким висновком податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, ним було укладено договір з ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП», який мав реальний характер та факт надання послуг за яким підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення в яких зазначив про те, що постановою старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України капітана податкової міліції Пасюкова В.В. про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання кримінальних справ в одне провадження від 12.10.2010 відносно ОСОБА_4 директора ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП», порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ча.5 ст. 191 Кримінального кодексу України, та за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України в рамках якої встановлено, що ОСОБА_4 надано пояснення, що ним умисно створено фіктивне підприємство з метою здійснення конвертаційної діяльності, а також, що за вчинення умисних дій, спрямованих на створення фіктивного підприємництва, він отримає матеріальну винагороду. Представник відповідача заперечила проти позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Укравторесурс» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток в частині нарахування валових витрат та податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2009 по 31.03.2009 по взаємовідносинам з ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП».

За результатами перевірки складено акт від 29.12.2010 №1084/1-23-30-00426526, яким встановлено порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 10 000,00 грн. за березень 2009 року та порушення абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на суму 12 500,00 грн. за перший квартал 2009 року.

14.01.2011 на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення №0000072330/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість усього на суму 12 500, 00грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 2500,00 грн. та №0000062330/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 15 625,00грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 3 125 грн.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 14.01.2011 №0000072330/0 та №0000062330/0 звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду не були порушені з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній станом на 12.04.2017 у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Вищий адміністративний суд України скасовуючи ухвалою від 12.04.2017 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 зазначив наступне: "Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з пп. 7.4.5 цієї статті не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями (іншими документами, перелік яких встановлений пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

За змістом наведених норм витрати для цілей податкового обліку мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податків та підтверджені первинними документами згідно з вимогами законодавства.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В разі надання податковим органом доказів, що документи, на підставі яких платник податків, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 с. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову платника податків щодо протиправності податкового повідомлення-рішення.

У контексті п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Водночас контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Як зазначено в п. 38 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України", коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Невиконання обов'язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі (зокрема податкової накладної) може позбавляти цю накладну статусу первинного документа або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

При цьому відсутність об'єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку.

В цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-3 цієї статті).

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Заперечуючи проти наданих податковим органом доказів, що спростовують достовірність даних податкового обліку підприємства, ПАТ "Укравторесурс" на підтвердження існування факту господарської операції та її дійсний економічний зміст надало суду: договір підряду від 03 березня 2009 року б/н; визначену відповідно до ДБН Д договірну ціну станом на 03 березня 2009 року; відомості ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на ремонт огорожі; довідку виконаних підрядних робіт за березень 2009 року, акт приймання виконаних робіт № 1 за формою КБ 2; підсумкові відомості ресурсів (витрати по факту); податкову накладну; платіжні документи; оборотно - сальдові відомості по рахунку 103, на якому відображена огорожа, відносно якої проводилися ремонтні роботи;

Вказаним документам, копії яких додані ПАТ "Укравторесурс" до матеріалів справи на підтвердження реального характеру поставки підприємству від ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" послуг, суди попередніх інстанцій у порушення вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України не дали належної оцінки, як не перевірили наявність/відсутність вироку суду у кримінальному проваджені № 69-107 про притягнення винних осіб за злочин, передбачений ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, як свідчення безумовної вини цих осіб у вчиненні правопорушення."

Отже, Вищий адміністративний суд України скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції зазначив про те, що судом під час розгляду справи має бути надано оцінку наданим позивачем на підтвердження існування фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" документам та встановлено факт наявності/відсутності вироку суду у кримінальному проваджені № 69-107 про притягнення винних осіб за злочин, передбачений ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України в №1112/11/13-10 від 20.07.2010 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції.

2.Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Позивачем на підтвердження існування фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" надано суду копії договір підряду від 03 .03.2009 б/н, договірної ціни від 03.03.2009, відомості ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на ремонт огорожі, довідки виконаних підрядних робіт за березень 2009 року, акту приймання виконаних робіт № 1 за формою КБ-2, підсумкової відомості ресурсів (витрати по факту), податкової накладної, платіжних документів оборотно - сальдової відомості по рахунку 103, на якому відображена огорожа, відносно якої проводилися ремонтні роботи.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У наданому позивачем суду договорі від 03.03.2009 б/н в графах "Замовник", "Підрядник", договірній ціні в графі "Керівник генеральної підрядної організації", довідці про вартість виконаних підрядних робіт в графах "Субпідрядник", "Генпідрядник", "Замовник", акті приймання виконаних підрядних робіт № 1 за березень 2009 року в графах "Здав підрядник", "Прийняв замовник", податковій накладній від 31.03.2009 №1972 в графі "(підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну)" наявні підписи скріплені печаткою, водночас не зазначено даних осів, які відповідні підписи вчинили та в відомості ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на ремонт огорожі в графах "Склав", "Перевірив", підсумковій відомості ресурсів в графах "Склав", "Перевірив" містяться лише підписи та не зазначено даних осів, які відповідні підписи вчинили.

Таким чином, з наданих позивачем на підтвердження існування фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" документів неможливо встановити дані осіб, які відповідні документи склали та підписала від імені позивача та ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП"

Також, судом з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2011 у справі № 1-п-32/11 громадянина ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, звільнено від відповідальності на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2011 році». В цій постанові встановлено, що ОСОБА_4, займаючи посаду директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп», у липні 2008 року передав іншій особі без оформлення належним чином будь-яких офіційних документів, зокрема фінансово-господарські документи, електронні ключі системи «клієнт-банк», печатку ТОВ «С.Дж.Р.Груп»; здійснення господарської діяльності фактично не контролював, надавши іншим особам можливість здійснювати від імені цього товариства з липня 2008 року по серпень 2010 року діяльність, не будучи при цьому ідентифікованими, із складанням документів про фінансово-господарську діяльність, зміст яких не відповідає дійсності.

Позивачем суду пояснень щодо того, яким саме чином він ідентифікував особу, якою було підписано договір від 03.03.2009 б/н та ким було підписано первинні документи, які, за його твердженням, мають підтверджувати факт виконання робіт за вказаним договором, які доказів на підтвердження наявності у вказаних осіб відповідних повноважень суду надано не було.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки з наданих позивачем на підтвердження існування фінансово - господарських правовідносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» первинних документів є неможливим встановити осіб, які їх склали, у той час, як позивачем не надано пояснень, та доказів, як на підтвердження складання їх уповноваженими особами, так і щодо того, яким чином було ідентифіковано осіб, які підписували відповідні документи, суд дійшов висновку про те, що відповідні документи не можуть бути належним доказом на підтвердження існування фінансово - господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

З огляду на зазначене, враховуючи позицію викладену Вищим адміністративним судом України скасовуючи в ухвалі від 12.04.2017 та те, що за результатами аналізу наданих позивачем на підтвердження існування фінансово - господарських правовідносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» первинних документів встановлено, що вони не можуть бути належним доказом на підтвердження існування вказаних правовідносин суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності правовідносин з ОВ «С.Дж.Р.Груп»

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Укравторесурс" (01033, м. Київ, Короленківська, 4, код ЄДРПОУ 00426526) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23, код ЄДРПОУ 39468461) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.01.2011 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов