Ухвала суду № 78386414, 05.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

05 грудня 2018 року м. Київ № 826/6829/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу ОСОБА_1 до державного реєстратора філії Комунального підприємства Главанської сільської ради "Абсолют" у м. Києві Хмельницького Сергія Юрійовича, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" про визнання неправомірними дій, скасування рішення та запису, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати неправомірними дії державного реєстратора філії Комунального підприємства Главанської сільської ради "Абсолют" у м. Києві Хмельницького Сергія Юрійовича щодо реєстрації права власності Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на квартиру, загальною площею 34 кв. м, житловою площею 18,2 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1;

- скасувати рішення державного реєстратора філії Комунального підприємства Главанської сільської ради "Абсолют" у м. Києві Хмельницького Сергія Юрійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38683922 від 12.12.2017 18:34:31, а саме права власності Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на квартиру, загальною площею 34 кв. м, житловою площею 18,2 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1;

- скасувати запис про право власності 23892027 від 11.12.2017 18:36:00 Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на квартиру, загальною площею 34 кв. м, житловою площею 18,2 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що не отримувала будь-яких повідомлень від ПАТ "Укрсоцбанк" про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, тому, вважає, що спірне рішення про державну реєстрацію права власності на обумовлену квартиру за третьою особою прийнято відповідачем всупереч положенням пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127. Звернула увагу, що спірне рішення прийнято відповідачем у період дії заборони на відчуження квартири, накладеної постановою слідчого СУ ГУМВС від 15.03.2010 та постановою ДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 06.05.2010. Також, звернула увагу, що відповідачем не враховано положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", яким тимчасово введено мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на таке відчуження.

Ухвалою суду від 08.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 826/6829/18.

Ухвала про відкриття провадження у справі, відповідно до статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається врученою відповідачу, проте, у встановлений судом строк останній відзиву на позовну заяву не надав..

29.05.2017 та 20.07.2017 до суду від представника ПАТ "Укрсоцбанк" Біллериса Ю.О. надійшли клопотання, у яких останній просить суд закрити провадження в адміністративній справі № 826/6829/18. Мотивуючи заявлене клопотання представник третьої особи зазначив, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, позаяк спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

22.02.2007 ОСОБА_1 уклала кредитний договір з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" на суму 55000,00 доларів США.

Згідно договору іпотеки від 22.02.2007 № 02-10/454 на забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором позивачем передано банку в іпотеку квартиру загальною площею 34 кв. м, житловою площею 18,2 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Розділ 4 зазначеного договору передбачає іпотечне застереження про можливість задоволення вимог іпотекодержателя зверненням стягнення на предмет іпотеки шляхом надсилання рекомендованим листом повідомлення про застосування застереження.

12.12.2017 державним реєстратором філії Комунального підприємства Главанської сільської ради "Абсолют" у м. Києві Хмельницьким С.Ю. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38683922 від 12.12.2017 18:34:31, права власності на квартиру, загальною площею 34 кв. м, житловою площею 18,2 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ "Укрсоцбанк".

Позивач стверджує, що не отримувала жодних повідомлень від ПАТ "Укрсоцбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки, що, у свою чергу, стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

З аналізу наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Так, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Враховуючи наведене та те, що позовні вимоги в цій справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного та іпотечного), на момент звернення до суду право власності на спірну квартиру перейшло до третьої особи у справі, суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що даний спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами цивільного судочиснтва.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 та 17 квітня, 15 травня, 21 листопада 2018 року (справи №№ 826/366/16, 815/6956, 826/2691/16, 814/1017/16 відповідно).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.

Частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачеві сплаченого судового збору за подання до суду даного позову, згідно квитанції від 26.04.2018 в сумі 704,80 грн.

Відповідно до статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

На виконання вимог наведеної норми, суд роз'яснює позивачеві, що даний спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства судом загальної юрисдикції.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі № 826/6829/18 за позовом ОСОБА_1 (02218, АДРЕСА_1) до державного реєстратора філії Комунального підприємства Главанської сільської ради "Абсолют" у м. Києві Хмельницького Сергія Юрійовича (03169, м. Київ, вул. Практична, 1, прим. 121), третя особа: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29) про визнання неправомірними дій, скасування рішення та запису.

Повернути ОСОБА_1 (02218, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Згідно з частиною першою статті 295 та частиною першою статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя В.П. Катющенко