Рішення № 78385386, 07.12.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

07 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3534/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (далі - відповідач), в якому позивач просила суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу допомоги при народженні дитини;

- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу допомогу при народженні дитини ОСОБА_2, починаючи з 01.08.2016 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 704,80 грн.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 4000,00 грн. (а.с.4-9).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у зв'язку з тимчасовою окупацією м. Луганська, де проживали ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_3, з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, позивач з сім'єю були змушені покинути своє місце проживання та стати на облік як внутрішньо переміщені особи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сєвєродонецьку в них народилася донька ОСОБА_2, яка також визнана внутрішньо переміщеною особою.

29.02.2016 року позивач звернулась до відповідача за призначенням державної допомоги при народженні дитини, в результаті чого 17.03.2016 було призначено зазначену допомогу. Проте виплати безпідставно 01.08.2016 року були припинені.

ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача для того, щоб дізнатися причини припинення виплат, проте весь час їй не надавали ніякої конкретної відповіді; жодних листів, документів чи повідомлень щодо припинення виплат допомоги при народженні дитини їй не надходило, у зв'язку з чим вона фактично і не знала, що їй на банківську картку не приходять гроші через те, що їй саме відмовлено у виплаті зазначеної допомоги.

Для того, щоб детально дізнатись причини припинення виплат допомоги при народженні дитини позивачу, адвокатом Чернобаєм С.С. було відправлено адвокатський запит до відповідача, проте Управлінням праці та соціальним захистом населення Сєвєродонецької міської ради зазначений запит було проігноровано, у зв'язку з чим довелось вдруге звертатися до відповідача із адвокатським запитом.

На другий адвокатський запит було отримано відповідь, в якій зазначено наступне «...Зазначену допомогу було призначено 17.03.2016 та автоматично, згідно програмного забезпечення, обмежено строком дії довідки ВПО, виданої на ім'я позивача, тобто до 31.07.2016. 21.09.2017 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про поновлення виплати допомоги при народженні дитини. Це питання 10.10.2017 було розглянуто міською комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Згідно п.13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1751, виплата допомоги при народженні дитини поновлюється у випадках, коли особа звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою. Оскільки за поновленням допомоги Ви звернулись 21.09.2017р. (після 12 місяців з дня її припинення), рішенням міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам у поновленні допомоги було відмовлено)».

02 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати державної допомоги при народженні дитини, в результаті чого їй було відмовлено, посилаючись на ті ж самі обставини, що й були зазначені у відповіді на адвокатський запит.

Позивач також вказує, що 02 жовтня 2018 року вперше звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради із заявою про поновлення виплат. Ствердження відповідача, що ОСОБА_1 зверталася 21.09.2017 року із заявою про поновлення виплат є неправдивою інформацією.

На підставі викладеного, позивач звернулась до суду та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 26.11.2018 надав відзив на позовну заяву від 23.11.2018 №11514/03, в якому зазначив наступне (а.с.38-38). 29.02.2016 року позивач звернулась за призначенням державної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, надавши довідку ВПО, яка мала дату закінчення дії, а саме 11.07.2016. Зазначену допомогу було призначено 17.03.2016 та виплачено в розмірі 10320,00 грн. одноразово (за 2015 рік жовтень) та з 01.11.2015 по 31.07.2016 в розмірі 860,00грн. щомісячно. Період виплати допомоги, автоматично, згідно забезпечення, було обмежено строком дії довідки ВПО. 21.09.2017 року позивач звернулась із заявою про поновлення виплат при народженні дитини. Заяву було розглянуто. Розпорядженням відповідача від 11.10.2017 виплату допомоги при дитини ОСОБА_5 не було призначено згідно п.13 Порядку призначена і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінет України від 27.12.2001 № 1751, а саме: виплата допомоги при народженні дитини поновлюється у випадках, коли особа звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою. На підставі викладеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою від 19.11.2018 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с.13,14).

Відповідно до інформації зазначеної у довідці від 06.08.2018 №46678 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, тимчасова адреса місця проживання позивача: АДРЕСА_1 (а.с.16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила доньку ОСОБА_2 у м.Сєвєродонецьк, що підтверджується інформацією, зазначеною у свідоцтві про народження Сергії НОМЕР_2 від 30.10.2015 (а.с.19).

29.02.2016 позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами та допомогу при народженні дитини вперше та просила перераховувати кошти на рахунок в АТ "Ощадбанк" (а.с.40-42,43).

Відповідно до інформації зазначеної у витягу з рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 17.03.2016 вирішено призначити державну соціальну допомогу при народженні дитини ОСОБА_1 з 01.11.2015 по 31.07.2016 (а.с.57).

21.09.2017 позивач звернулась до відповідача з заявою, в якій просила поновити з серпня 2016 року виплату допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.59).

Рішенням Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 14.10.2017 згідно абз33 п.13 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" та листа Департаменту соціального захисту населення №4/4557/36 від 25.07.2017 (не звертання більше 12 місяців) вирішено не призначати допомогу при народженні дитини (а.с.63).

Позивач вважає дії відповідача протиправними, а тому за захистом своїх прав звернулась до суду.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми: допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; допомога при народженні дитини; допомога при усиновленні дитини; допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомога на дітей одиноким матерям.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", допомога при народженні дитини надається одному із батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Згідно із частинами 1-3 статті 11 Закону України "Про державну допомогу з дітьми", допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.

Умови призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначаються Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Пунктом 11 Порядку № 1751 передбачено, що для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; копія свідоцтва про народження дитини (з пред'явленням оригіналу).

Як встановлено судом, позивачем були виконані умови Закону України "Про державну допомогу з дітьми" та Порядку №1751 та надано усі необхідні документи для призначення допомоги при народженні дитини, у зв'язку із чим зазначену допомогу позивачу було призначено.

Відповідно до Порядку № 1751 допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини. Допомога при народженні дитини, яка народилася після 30 червня 2014 р., надається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами.

Як встановлено судом, рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 17.03.2016 вирішено призначити державну соціальну допомогу при народженні дитини ОСОБА_1 з 01.11.2015 по 31.07.2016 (а.с.57).

Отже, матеріалами справи підтверджено факт звернення позивача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини та факт призначення позивачу зазначеної допомоги з 01.11.2015 по 31.07.2016.

Вирішуючи питання щодо законності припинення виплати допомоги з сперпня 2016 року та розпорядження відповідача від 11.10.2017 про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Україна зобов'язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв'язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними окупованої території.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВРУ №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, а тому не можна позбавити дитину благ, гарантованих їй державою.

За замістом пункту 13 Порядку № 1751 виплата допомоги припиняється у разі:

позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

відмови отримувача допомоги від виховання дитини;

нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;

відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір'ю;

припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;

перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;

усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;

смерті дитини;

смерті отримувача допомоги.

Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

У випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим цього пункту, виплата допомоги припиняється на підставі пропозицій центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді або уповноваженою особою, визначеною виконавчим органом об'єднаної територіальної громади.

Виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев'ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.

Аналізуючи вказану норму Порядку № 1751, суд дійшов висновку про те, що в пункті 13 зазначений вичерпний перелік підстав для припинення виплати допомоги та вичерпний перелік підстав для поновлення такої виплати протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги. При цьому таких підстав як закінчення строку дії довідки ВПО вказаний перелік не містить. Припинення виплати відбувається за рішенням органу, який призначив допомогу - в даному випадку за рішення відповідача.

Самого рішення про припинення виплати позивачу допомоги при народженні дитини з серпня 2016 року відповідачем не виносилось. Взагалі правових підстав для припинення виплати у відповідача не було.

У зв'язку з цим суд дійшов висновку про те, що припинення виплати допомоги позивачу при народженні дитини відбулось протиправно, у зв'язку з чим відповідач допустив в даному випадку протиправну бездіяльність.

Встановивши протиправну бездіяльність відповідача щодо припинення виплати позивачу допомоги при народженні дитини, починаючи з серпня 2016 року, суд вважає що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання судом такої бездіяльності протиправною та зобов'язання останнього поновити позивачу нарахування та виплату допомоги при народженні дитини, починаючи з серпня 2016 року.

Що стосується подальшого звернення позивача з заявою про поновлення цих виплат та прийняття відповідачем розпорядження від 14.10.2017 про не призначення допомоги згідно абзацу 33 п.13 Порядку №1751 (не звернення більше 12 місяців), то суд звертає увагу відповідача на те, що ним невірно застосовується вказаний абзац норми права, оскільки він не поширюється не позивача.

Суд акцентує увагу на тому, що строк в 12 місяців поширюється лише на конкретні випадки перелічені у абзацах двадцятий - двадцять сьомий, двадцять дев'ятий і тридцятий пункту 13 Порядку №1751.

На випадок позивача такий строк не розповсюджується.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що і розпорядження відповідача від 14.10.2017 прийнято протиправно, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача з виходом за межі заявлених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн. (а.с.3).

Враховуючи, що фактично позовні вимоги задоволені частково, позивачу необхідно відшкодувати 352,40 грн. витрат по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Стосовно вимог позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу у сумі 4000,00грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

До суду для підтвердження витрат на правову допомогу було надано договір №1308-18 про надання послуг адвоката від 13.08.2018, акт про надання правової допомоги від 01.11.2018, квитанцію до прибуткового касового ордера №23 від 01.11.2018 про прийняття адвокатом Чернобай С.С. від ОСОБА_1 4000,00грн. згідно договору №1308-18 від 13.08.2018 (а.с.10,29,66).

Судом встановлено, що в акті про надання правової допомоги вказано, що затрачений час на правовий аналіз документів, надання послуг усного консультування, складання позовної заяви до суду склав 8 годин. При цьому, у поданих документах жодним чином не обґрунтовано заявлену адвокатом вартість послуг з посиланням на первинні документи.

Крім того, згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне приведення укладених до 15 грудня 2017 року договорів у відповідність до вимог діючого КАС України та доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

Суд ухвалою від 09.11.2018 зобов'язав адвоката Чернобая С.С. в строк до 26.11.2018 надати суду:

- документи, що свідчать про реальну оплату позивачем обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку;

- обґрунтування заявленої адвокатом вартості послуг з посиланням на первинні документи;

- докази введення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218, на підтвердження відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи.

Проте, окрім квитанції до прибуткового касового ордера №23 від 01.11.2018 адвокатом суду не надано.

Враховуючи те, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правову допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь витрати на правову допомогу у сумі 4000,00грн. задоволенню не підлягають.

При вирішенні цього питання судом враховано також правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 по справі №813/4989/17.

Керуючись статтями 2, 7-9, 19, 20, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо припинення виплати ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з серпня 2016 року.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 11.10.2017 про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Новікова, будинок 15Б, ідентифікаційний код юридичної особи 24179564) відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 91000, АДРЕСА_2) допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з серпня 2016 року.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 91000, АДРЕСА_2) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Новікова, будинок 15Б, ідентифікаційний код юридичної особи 24179564) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова