Рішення № 78385315, 07.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5719/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмову, скасування рішення від 13.06.2018 року, зобов’язання вчинити певні дії, -

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просив суд: визнати противоправною відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого обчислено пенсію, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, яка викладена в Рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13 червня 2018 року, отриманого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 року, яке набрало законної сили відповідно до ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 року, та скасувати Рішення про відмову від 13 червня 2018 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсії, та виплачувати таку пенсію в подальшому з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого обчислено пенсію, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських на період з 17 листопада 2016 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 № 988 з урахуванням індексації і виплатою різниці між розмірами перерахованої та виплачуваної пенсії за минулий час за 12 місяців з дня подання до ГУ ПФУ Довідки № 14/1-1413 від 17.10.2017 року, починаючи з 17.11.2016 року, без обмеження максимального розміру пенсії на підставі рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 «У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», та із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію у 2011 році в розмірі 70 відсотків; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати у встановлений судом термін з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення , що передбачено ст.382 КАС України; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1409,60 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

На виконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року по справі № 815/54/18 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з метою отримання рішення про відмову але відповіді не отримав. 20.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з повторною заявою про отримання Рішення про відмову. 24.07.2018 року без супровідного листа в приміщенні Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_1 особисто отримав рішення про відмову в перерахунку моєї пенсії від 13 червня 2018 року.

Позивач вважає, що відмова відповідача у врахуванні до складу грошового забезпечення, з якого обчислено пенсію, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, та у проведенні перерахунку пенсії в зв'язку з поданням додаткового документу, який впливає на розмір пенсії, яка викладена в Рішенні про відмову від 13 червня 2018 року є протиправними та не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмову, скасування рішення від 13.06.2018 року, зобов’язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що при призначенні 01.01.2011 року позивачу пенсії за вислугу років у розмірі 70 % грошового забезпечення згідно із Законом № 2262-ХІІ головним управлінням при її обчисленні було враховано відповідні основні види грошового забезпечення у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, про що зазначено в протоколі від 01.01.2011 року. Також при призначенні позивачу пенсії за вислугу років головним управлінням було розраховано суму щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, розміри яких встановлені у відсотковому відношенні до основних видів грошового забезпечення, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням. Таким чином, врахування додаткових видів грошового забезпечення, про які просить позивач в прохальній частини позову, разом зі збільшеними основними видами грошового забезпечення, визначеними вже постановою КМУ № 988 є неможливим та таким, що суперечить діючому законодавству з огляду на те, що такі додаткові види грошового забезпечення розраховуються у відсотковому відношенні виключно до основних видів грошового забезпечення, встановлених позивачу перед звільненням. Грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та індексація не враховуються для перерахунку пенсії. Одноразова грошова допомога при звільненні не входить до додаткового грошового забезпечення, яка повинна враховуватися при нарахуванні пенсії, оскільки відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців. Також, позивач просив суд залишити позовні вимоги ОСОБА_1 без розгляду за період з 17.11.2016 року по 30.04.2018 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління МВС України в Одеській області від 10.12.2010 року № 626 о/с був звільнений з органів внутрішніх справ у відставку за п.65 «а» (за віком) з 31 грудня 2010 року. Вислуга років на день звільнення з органів внутрішніх справ складала 25 років 04 місяців 22 днів у календарному обчисленні.

З 01 січня 2011 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 призначена та виплачується пенсія за вислугу років у розмірі 70 %. Розмір пенсії призначено виходячи з грошового забезпечення вказаного у грошовому атестаті № 45 від 26.01.2011 року.

10.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області та отримав Довідку № 14/1-1413 від 17.10.2017 року про нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Позивач зазначає, що після отримання вказаної довідки дізнався, що отримує пенсію розмір якої обчислений без урахування грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, які фактично отримані під час служби.

17.11.2017 року ОСОБА_1 подав отриману довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні від 17.10.2017 року, виданої Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Одеській області про додаткові види грошового забезпечення за останні 24 місяці підряд перед звільненням, з яких сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та заяву про перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку з поданням додаткового документу з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого обчислено пенсію, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, які не були враховані при призначенні пенсії, у розмірах, визначених в Довідці, з виплатою різниці між перерахованою та виплачуваною пенсією за минулий час за 12 місяців з дня подання вказаної Довідки.

Листом від 01.12.2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило ОСОБА_1 фактично про відмову у врахуванні до складу грошового забезпечення, з якого обчислено пенсію, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні та проведенні відповідного перерахунку пенсії.

Не погоджуючись з вказаною відповіддю ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправною та зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 року у справі № 815/54/18 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов’язання винити певні дії було задоволено частково, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 17.11.2017 року та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення згідно з вимогами, передбаченими Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 року у справі № 815/54/18 набрало законної сили на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 року.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області своїм рішенням від 13.06.2018 року, яке було прийнято на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 року, відмовило ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого обчислено пенсію, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.231 Закону України «Про міліцію» пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій, призначених особам, які мають право на пенсію за цим Законом, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з п.7 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 року № 393 пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Відповідно до ч.ч.2-3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» також встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток №25 до постанови №1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (ч.1 ст.10-1).

Розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (пп.3 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», пп.30.4 п.30 Розділу ХХХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 року за №638/15329).

Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (пп.3 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», пп.пп.33.1, 33.3 п.33 розділу ХХХІІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 року за №638/15329).

Тобто, допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до довідки Ліквідаційної комісії ГУМВС в Одеській області № 14/1-1413 від 17.10.2017 року матеріальна допомога на оздоровлення склала у травні 2009 року 1046,25 грн., у липні 2009 року 1046,25 грн., у вересні 2010 року 1505,00 грн.

Таким чином, вказані суми мають бути включені до грошового забезпечення ОСОБА_1, з якого обчислюється пенсія.

Щодо вимог про включення до грошового забезпечення ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з метою перерахунку пенсії, то суд не вбачає підстав для врахування такого виду допомоги, оскільки згідно довідки Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області № 14/1-1413 від 17.10.2017 року за період з грудня 2008 року по листопад 2010 року такий вид матеріальної допомоги позивачу не виплачувався.

Постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року затверджено грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премій та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача в обґрунтування позову на постанову Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року, оскільки вона має враховуватися при перерахунку пенсії колишнім працівникам ОВС лише у випадку збільшення складових грошового забезпечення, визначеного для поліцейських.

Разом з цим, в даному випадку предметом спору є неврахування пенсійним органом складових грошового забезпечення, які нараховувались та виплачувались позивачу, як працівнику міліції на час його звільнення.

Статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як і ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

За змістом п.17 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» військовослужбовці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

Згідно з ч.2 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених, зокрема, у п.17 ст.11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу.

Частина 3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не містить положень про включення до грошового забезпечення такої виплати, як одноразова грошова допомога при звільненні. Правові підстави для її виплати встановлені ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які пов'язані зі звільненням особи зі служби.

Тобто, хоча вказана виплата й підпадає під ознаки одноразової допомоги, але має інше правове призначення.

Таким чином, одноразова грошова допомога при звільненні не входить до додаткового грошового забезпечення, яка повинна враховуватися при нарахуванні пенсії, оскільки відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців.

За таких обставин, одноразова грошова допомога при звільненні не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків та отриманням за це грошової допомоги, а пов'язана саме з фактом звільнення зі служби.

Крім того, вимоги позивача про проведення перерахунку призначеної пенсії з врахуванням до складу грошового забезпечення, з якого обчислено пенсію, видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських на період з 17.11.2016 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 з урахуванням індексації задоволенню не підлягають, оскільки в заяві до відповідача від 17.11.2017 року про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії позивач таких вимог не висував і відповідачем ці вимоги не розглядались, а причини виникнення даного спору полягають виключно у відмові відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відмова відповідача в проведенні перерахунку пенсії позивачу з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого обчислено пенсію, грошової допомоги на оздоровлення, яка викладена в Рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13 червня 2018 року, є протиправною, а Рішення про відмову в цій частині від 13 червня 2018 року належить до скасування.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Згідно з ч.5 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнане такими, що не відповідають Конституції України, положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Суд також не погоджується з посиланнями відповідача, що позивачем пропущено строки звернення до суду, встановлені ст.ст.122, 123 КАС України щодо позовних вимог про зобов’язання здійснення перерахунку та виплати пенсії починаючи з 17.11.2016 року, оскільки вони є необґрунтованими.

Зі змісту позову вбачається, що позивач про порушення своїх прав дізнався 24.07.2018 року після отримання відмови в перерахунку пенсії від 13.06.2018 року за результатами звернення від 17.11.2017 року, а право на проведення перерахунку та виплати різниці в пенсії за минулий час може бути здійснено не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер’їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести перерахунок призначеної позивачу пенсії з врахуванням до складу грошового забезпечення, з якого обчислено пенсію, грошової допомоги на оздоровлення у травні 2009 року 1046,25 грн., у липні 2009 року 1046,25 грн., у вересні 2010 року 1505,00 грн. та здійснити виплату різниці між розмірами перерахованої та виплачуваної пенсії за 12 минулих місяців починаючи з 17.11.2017 року (з дня подання довідки № 14/1-1413 від 17.10.2017 року).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.ч.3-4 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов’язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Що стосується вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання відповідача подати у встановлений судом термін з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення, що передбачено ст.382 КАС України, то суд вважає, що вона не належить до задоволення.

Позивач в позовній заяві не навів жодного обґрунтування про необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Разом з цим, суд не вважає за необхідне встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 263 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 68001, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, ідентифікаційний код 20987385) про визнання протиправною відмову, скасування рішення від 13.06.2018 року, зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого обчислено пенсію, грошової допомоги на оздоровлення, яка викладена в Рішенні від 13 червня 2018 року.

3. Скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13 червня 2018 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 в частині відмови в проведенні перерахунку пенсії з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого обчислено пенсію, грошової допомоги на оздоровлення.

4. Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з врахуванням до складу грошового забезпечення, з якого обчислено пенсію, грошової допомоги на оздоровлення у травні 2009 року 1046,25 грн., у липні 2009 року 1046,25 грн., у вересні 2010 року 1505,00 грн. та здійснити виплату різниці між розмірами перерахованої та виплачуваної пенсії за 12 минулих місяців починаючи з 17.11.2017 року (з дня подання довідки № 14/1-1413 від 17.10.2017 року).

5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, ідентифікаційний код 20987385) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 68001, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1409,60 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко