Рішення № 78385282, 04.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2568/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представників: позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – начальник Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення зі служби, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі – ГУ НП у Львівській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - начальник Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 (далі – Начальник ГУ НП у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП у Львівській області від 12.06.2017 № 469 о/с про звільнення старшого сержанта патрульної поліції ОСОБА_1, поліцейського сектору патрульної поліції відділення поліції відділення поліції на станції «Львів» Залізничного відділу поліції ГУНП зі служби у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за пунктом 6 частини 1 статті 77 ЗУ «Про Національну поліцію»;

- поновити ОСОБА_1 на службі на посаді поліцейського сектору патрульної поліції відділення поліції на станції «Львів» Залізничного відділу поліції ГУНП з 13.06.2017;

- стягнути з ГУ НП у Львівській області в користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13.06.2017 по день поновлення на роботі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що підставою для винесення оскаржуваного наказу про звільнення позивача з служби з поліції стало порушення відносно ОСОБА_1 кримінального провадження. На час винесення наказу розслідування кримінального провадження не закінчено, відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, про притягнення позивача до відповідальності за скоєння вчинків, які дискредитують звання поліцейського, а тому звільнення позивача є передчасним. Як вбачається з оскаржуваного наказу ОСОБА_1 звільнено зі служби у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, який на час винесення такого наказу не був чинним. Окрім того, в наказі відсутня дата звільнення, не відображено підстави для застосування дисциплінарного стягнення, не конкретизовано яке порушення службової дисципліни вчинено ОСОБА_1 З огляду на протиправність наказу про звільнення, вважає, що ОСОБА_1 має бути поновлений на раніше займаній посаді із виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у письмових пояснення на позовну заяву. Зазначено, що наказом ГУ НП у Львівській області від 17.05.2017 №1628 про притягнення до дисциплінарної відповідальності на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби. Наказ від 17.05.2017 №1628 є чинним. На виконання дисциплінарного стягнення, накладеного наказом ГУ НП у Львівській області від 17.05.2017 №1628, видано наказ ГУ НП у Львівській області №469 о/с від 12.06.2017 про звільнення позивача. Оскільки наказ, на виконання якого винесено оскаржуваний наказ, є чинним, то винесення наказу№469 о/с від 12.06.2017 відповідає вимогам, встановленим законом.

Третя особа свого відношення до позову не висловила.

Ухвалою суду від 18.07.2017 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017.

Ухвалою суду від 18.07.2017 підготовче провадження в адміністративній справі закінчено та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 15.08.2017 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, провадження у справі зупинено на час витребування доказів.

Ухвалою суду від 14.09.2017 провадження у справі поновлено.

14.11.2017 представником позивача подано клопотання про збільшення позовних вимог. Позовні вимоги доповнено вимогою визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП у Львівській області від 17.05.2017 № 1628 про накладення на старшого сержанта поліції, поліцейського сектору патрульної поліції відділення поліції на станції «Львів» Залізничного відділу поліції ГУНП – ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Ухвалою суду від 23.11.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018, позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ НП у Львівській області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальник ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4, про визнання протиправними і скасування наказу про звільнення зі служби, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 17.05.2017 № 1628 залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 23.11.2017 провадження у справі зупинено.

Ухвалою від 06.09.2018 провадження у справі поновлено.

04.12.2018 представником відповідача подано письмові пояснення на позовну заяву.

04.12.2018 представником позивача подано клопотання про вихід за межі позовних вимог шляхом надання визнання протиправним і скасування наказу начальника ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 17.05.2017 № 1628 про накладення на старшого сержанта поліції, поліцейського сектору патрульної поліції відділення поліції на станції «Львів» Залізничного відділу поліції ГУНП – ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, як такого, що став підставою для звільнення позивача із служби у Національній поліції України.

Суд, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 д.А. проходив службу в Національній поліції України з 07.11.2015.

10.04.2017 за №1191 за фактом повідомлення про підозру працівникам Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ГУ НП у Львівській області видано наказ про призначення та проведення службового розслідування.

25.04.2017 в рамках досудового розслідування кримінального провадження №42017140000000052 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185 та частиною 3 статті 368 КК України.

10.05.2017 начальником ГУНП у Львівській області затверджено висновок службового розслідування за фактом повідомлення про підозру працівникам поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, яким встановлено, що позивач, перебуваючи на службі 14.12.2016 та 08.02.2017 разом із поліцейськими цієї є частини, доставляли громадян у службове приміщення відділу поліції за вчинення адміністративного правопорушення, однак жодних передбачених чинним законодавством заходів для документування правопорушень та притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності не вжили, натомість вимагали та отримали неправомірну вигоду за не притягнення їх до адміністративної відповідальності. Окрім того, при проведення особистого огляду, скориставшись, що особа щодо якої проведено огляд перебувала у стані алкогольного сп’яніння, заволоділи його грошовими коштами.

Позивач під час проведення службового розслідування від надання пояснень щодо даного факту відмовився.

На підставі висновку службового розслідування, наказом начальника ГУ НП у Львівській області від 17.05.2017 №1628 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Залізничного ВП ГУНП у Львівській області» за грубе порушення службової дисципліни, вимог статей 7, 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 5 частини 2 розділу ІІІ Типового положення, затвердженого наказом ГУ НП у Львівській області від 12.03.2015 №22 «Про затвердження Типового положення про відділ, відділення поліції в районах, містах Львівської області» та вимоги підпунктів 3.2, 3.2.2, 3.2.3, 3.2.10 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС України від 22.10.2012 №3940, що проявилося у невжитті передбачених чинним законодавством заходів до правопорушників, щодо притягнення їх до адміністративної відповідальності, на поліцейського сектору патрульної поліції відділення поліції на станції Львів Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області на старшого сержанта поліції ОСОБА_1, накладено дисциплінарне стягнення-звільнення зі служби в поліції.

Наказом начальника ГУ НП у Львівській області від 12.06.2017 р. № 469 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби); підстава: наказ ГУ НП у Львівській області від 17.05.2017 № 1628.

Предметом оскарження у даній справі є наказ начальника ГУ НП у Львівській області від 12.06.2017 № 469 о/с «По особовому складу».

На час розгляду справи наказ від 17.05.2017 №1628 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Залізничного ВП ГУНП у Львівській області» в частині накладення дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 є чинним. Як зазначено вище, ухвалою суду від 23.11.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018, позовну заяву ОСОБА_1 в частині оскарження наказу від 17.05.2017 № 1628 залишено без розгляду у зв’язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі – Закон №580-VIII) Національна поліція України (далі – поліція) – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Національна поліція України діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України ( частина 1 статті 8 Закону №580-VIII).

Частиною 1 статті 64 Закону №580-VIII передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».

Зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, можна зробити висновок що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Статтею 18 Закону №580-VIII встановлено основні обов’язки поліцейського. Зокрема, поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Згідно із статтею 19 Закону №580-VIII поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Аналогічні норми викладені у пунктах 10, 23 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів УССР від 29.07.1991 № 114.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006 N 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до пункту 9 Закону України від 23.12.2015 № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-ІV (із наступними змінами).

Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» від 15.03.2018 № 2337-VIII набрав чинності 07.10.2018. Оскільки правовідносини, щодо яких до позивача застосовано дисциплінарну відповідальність мали місце до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» від 15.03.2018 № 2337-VIII, то в даному випадку спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-ІV.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового та начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно із статтею 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Судом встановлено, що оскаржуваний наказ начальника ГУ НП у Львівській області від 12.06.2017 № 469 о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», винесено у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби на підставі наказу ГУНП у Львівській області від 17.05.2017 № 1628, який є чинним.

Оскільки наказ від 17.05.2017 № 1628, яким встановлено наявність правових підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є чинним, то відсутні підстави для скасування оскаржуваного наказу.

При цьому оцінка вчиненого ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, на підставі якого позивача звільнено з роботи, повинна надаватись в межах оскарження наказу ГУНП від 17.05.2017 № 1628.

Судом не береться до уваги клопотання представника позивача про вихід за межі позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування наказу ГУНП від 17.05.2017 № 1628, з огляду на те, що рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду з позовом про оскарження такого наказу. А тому, відсутні підстави для надання оцінки судом наказу ГУНП від 17.05.2017 № 1628.

Щодо покликання позивача на відсутність обвинувального вироку суду, яким би було визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, частиною другою статті 185 та частиною 3 статті 368 КК України, суд зазначає таке.

Порядок притягнення особи до кримінальної відповідальності врегульований нормами Кримінального процесуального кодексу України, в той час як застосування дисциплінарної відповідальності регламентовано Дисциплінарним статутом. Підстави для застосування дисциплінарної та кримінальної відповідальності не є тотожними. При цьому, як зазначено вище по тексту постанови, згідно зі статтею 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Кримінальне провадження, що проводиться відносно позивача, не виключає наявності у його діях складу дисциплінарного проступку та не позбавляє відповідача можливості накладення дисциплінарного стягнення за його вчинення, оскільки матеріалами справи стверджено, що звільнення позивача зі служби за порушення службової дисципліни не пов'язане з вчиненням злочину. Відтак, наявність чи відсутність вироку в кримінальній справі не впливає на оцінку дисциплінарного проступку, вчинення якого доведене матеріалами службового розслідування.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що ГУ НП у Львівській області вказані вимоги щодо обов’язку довести правомірність оскаржуваного наказу виконало.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги досліджені в судовому засіданні докази та встановлені на їх підставі обставини справи, суд дійшов висновку, що ГУ НП у Львівській області обґрунтовано винесено наказ від 12.06.2017 № 469 о/с про звільнення старшого сержанта патрульної поліції ОСОБА_1, поліцейського сектору патрульної поліції відділення поліції відділення поліції на станції «Львів» Залізничного відділу поліції ГУНП зі служби, у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Оскаржуваний наказ є таким, що відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, а тому у задоволенні позовної вимоги щодо скасування оскаржуваного наказу слід відмовити.

Щодо інших позовних вимог, то такі є похідними від вимог про скасування наказу про звільнення позивача. Оскільки в ході розгляду справи судом не було встановлено порушення суб'єктом владних повноважень вимог чинного законодавства при звільненні позивача, такі позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місцепрожтивання: 81301, Львівська область, село Підгать, вулиця Миру, 11, РНОКПП 20620007854 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області(місцезнаходження: 79007, місто Львів, вулиця Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ 40108833), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – начальник Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 (місцезнаходження: 79007, місто Львів, вулиця Генерала Григоренка, 3 ) про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення зі служби, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 07 грудня 2018 року.

Суддя О.П. Хома