Рішення № 78385270, 28.11.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року м. Кропивницький справа № 1140/2620/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петренко О.С.

за участю секретаря судового засідання Толстової О.І.,

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Баркар В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3,

до відповідача: Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області

про визнання неправомірними дій та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області та скасувати рішення від 13 липня 2018 року №321 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Молдова ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 26.01.2017 року він отримав посвідчення, яке надає йому право на постійне проживання в Україні з безстроковим терміном.

Позивач зазначив, що за час перебування в Україні, після отримання дозволу на імміграцію, 14.02.2014р. він одружився з громадянкою РФ - ОСОБА_1, яка з січня 2014 року має посвідку на постійне проживання в Україні.

ІНФОРМАЦІЯ_4 в подружжя народилась донька - ОСОБА_6, яка за народженням є громадянкою України.

У вересні 2018 року позивач дізнався, що рішенням Управлінням ДМС України в Кіровоградській області йому скасовано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п.1 ч.1 ст12 Закону України "Про імміграцію".

Позивач вважає вказані дії управління протиправними, що і стало причиною для звернення до суду.

Ухвалою суду від 28 вересня 2018 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

18.10.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який управління не визнає даний позов, оскільки при подачі документів на отримання дозволу на імміграцію в Україну, позивач повідомив неправдиві відомості та подав не чинні документи, а саме: посвідка на тимчасове проживання НОМЕР_2, підстава видачі 03/14, видана всупереч вимогам законодавства (а.с.31-34).

Представник позивача під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.

Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Молдови, що підтверджується копією посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_4, виданим 26.01.2017 р. (а.с.10).

23.05.2016 р. позивач звернувся до Управління ДМС в Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на імміграцію на підставі п.6 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про імміграцію", оскільки перебуває в шлюбі з іммігранткою (а.с.53).

Разом з вказаною заявою позивачем надано:

- копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2, серії НОМЕР_3, виданого 14.02.2014р. (актовий запис виконано 14.02.2014р.).

- копію посвідки на постійне місце проживання серії НОМЕР_5 виданої 27.01.2014 на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2;

- копію посвідки на тимчасове проживання серія НОМЕР_6, виданої 27.01.2014 терміном дії до 06.04.2017 на ім'я ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 (підстава видачі 03/14) (а.с.54-67).

Рішенням УДМС України в Кіровоградській області 27.07.2016 року на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону України "Про імміграцію", громадянину Республіки Молдова ОСОБА_3 надано дозвіл на імміграцію в Україну та 26.01.2017 року оформлено посвідку на постійне проживання, серії НОМЕР_9.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що під час перевірки особової справи щодо надання дозволу на імміграцію в Україну громадянина Молдови ОСОБА_3 встановлено, що зазначений громадянин 10.04.2014 року документований посвідкою на тимчасове проживання серії НОМЕР_8, терміном дії до 06.04.2017 року, відповідно до ч.14 ст.4 та ч.14 ст.5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", всупереч вимогам законодавства, так як вказаний громадянин перебуває у шлюбі з громадянкою Російської Федерації - ОСОБА_1, яка отримала дозвіл на імміграцію та документована посвідкою на постійне проживання в Україні , серії НОМЕР_7 (а.с.70-72).

Представник відповідача зазначив, що дозвіл на імміграцію позивачу скасовано на підставі п.1 ч.1 ст.12 Закону України "Про імміграцію".

13.07.2018 року УДМС України в Кіровоградській області прийнято рішення № 321 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Молдова ОСОБА_3 на підставі п. 1 ч.1 ст. 12 ЗУ "Про імміграцію" (а.с.14).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує про наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. №360 затверджено "Положення про Державну міграційну службу України", (далі - Положення № 360), п.п. 33 п. 4 якого передбачено, що Державна міграційна служба України (далі - ДМС України), відповідно до покладених на неї завдань, здійснює відповідно до закону державний контроль за дотриманням законодавства у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів у передбачених законодавством випадках, притягає порушників до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п.п. 6 п. 6 Положення №360 ДМС України для виконання покладених на неї завдань має право ініціювати проведення спільних перевірок з правоохоронними органами та іншими центральними органами виконавчої влади у межах повноважень, передбачених законом.

Відповідно до п.7 вказаного Положення, ДМС України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.

Правовий статус, основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні і порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України регулюється Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI, відповідно до статті 4 якого, іноземці та особи без громадянства в порядку, визначеному законом України про імміграцію, можуть, зокрема, іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України "Про імміграцію" від 07.06.2001р. № 2491-ІІІ ( далі - Закон № 2491-ІІІ).

Відповідно до ст. 1 цього Закону нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

імміграція - прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;

іммігрантом є іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;

дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Згідно положень статті 4 зазначеного Закону дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

В силу підпункту 2 частини 3 ст.4 Закону №2491-ІІІ дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається, зокрема, одному з подружжя, якщо другий з подружжя, якщо він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Статтею 6 Закону №2491-ІІІ визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, серед іншого, організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону України "Про імміграцію" заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.

Як зазначалось вище, 26.01.2017 року позивач отримав від Управління ДМС в Кіровоградській області дозвіл на імміграцію, як особа, що перебуває в шлюбі з іммігранткою, та дозволено постійне проживання в Україні.

Статтею 12 Закону України "Про імміграцію" визначені підставі для скасування дозволу на імміграцію. Так, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Положеннями ч.1 ст.26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983. ( далі - Порядок № 1983).

Відповідності до п.21 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Пунктом 22 Порядку №1983 встановлено, що для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Відповідно до пункту 23 Порядку №1983 ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Пунктом 24 Порядку №1983 передбачено, що рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Як встановлено судом, оскаржуване рішення відповідача прийнято за результатами перевірки особової справи щодо надання дозволу на імміграцію в Україну громадянина Республіки Молдова ОСОБА_3.

Суд зазначає, що в матеріалах особової справи позивача, що надана суду представником відповідача, відсутні рішення про скасування дозволу на імміграцію дружини позивача та визнання посвідки серії НОМЕР_5 виданої 27.01.2014 року на ім'я ОСОБА_1 недійсною та такою, що підлягає вилученню.

Доказів на підтвердження фактів прийняття рішень про скасування дозволу на імміграцію в Україну дружині позивача відповідач суду не надав.

Як вбачається зі змісту висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Молдови ОСОБА_3 від 13.07.2018р., під час вивчення його особової справи, відповідачем додаткової інформації у інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб не запитувалася, жодних дій, спрямованих на підтвердження або спростування інформації, викладеної у не вчинялося. При цьому, представник відповідача в судовому засіданні вказані обставини не заперечував.

Крім того, позивача не запрошували для надання пояснень з питання скасування його дозволу на імміграцію в Україну, оскільки відповідач не надав суду доказів щодо вказаного.

При цьому, відповідачем до відзиву на позовну заяву додано копію листа від 13.07.2018 р. №3501.5-4105/35.3-18 , адресованого ОСОБА_3, яким повідомляє, що рішенням від 13.07.2018р. скасовано дозвіл на імміграцію, роз'яснено наслідки такого рішення (а.с.73).

Проте, відповідачем не надано доказів його направлення адресату рекомендованим листом з повідомленням, або доказів отримання позивачем такого листа.

Суд встановив, що позивачем було виконані всі необхідні дії щодо отримання на законних підставах дозволу на імміграцію в Україну, зокрема відповідно до умов Порядку №1983 було надано пакет документів, який був прийнятий уповноваженими посадовими особами відповідача. Останні, перевіривши справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства (у тому числі довідки про відсутність судимості), жодних зауважень щодо поданих документів - їх недоліків, підробки, невідповідності встановленому зразку або щодо належності іншій особі - не висували. Не знайшовши підстав для повернення позивачу його заяви чи відмови у видачі дозволу на імміграцію, видали йому такий дозвіл. За таких умов скасування відповідачем цього дозволу через 2 роки після його видачі, у зв'язку з виявленням помилки в одному з наданих та прийнятих документів, є порушенням принципу належного урядування, а покладання на позивача тягаря відповідальності шляхом скасування йому дозволу на імміграцію, за неналежну перевірку уповноваженою особою органу ДМС поданих документів свідчить про нерозсудливість відповідача при виконанні ним державних функцій у спірних правовідносинах.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає також критерію необхідності у демократичному суспільстві, адже скасування дозволу на імміграцію зумовлює повну зміну способу життя позивача, який має дружину та малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно працевлаштований та зареєстрований в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (а.с. 11,15-17,21).

Аналіз обставин прийняття спірного рішення УДМС в Кіровоградській області №321 від 13.07.2018 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну дає підстави для висновку, що при його прийнятті порушено критерій "необхідності у демократичному суспільстві", принципи пропорційності та належного урядування. Крім того, відповідачем порушено право позивача бути заслуханим в процесі прийняття рішення щодо нього, передбачене пунктом 23 Порядку №1983.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Управління ДМС України в Кіровоградській області № 321 від 13.07.2018 року "Про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Молдови ОСОБА_3" прийняте відповідачем з порушенням нормативно встановленого порядку, а саме, без здійснення перевірки щодо достовірності інформації, наявної в його особовій справі та додаткового зібрання доказів на їх підтвердження або спростування, не забезпечено позивачу можливості надати пояснення щодо підстав скасування дозволу на імміграцію в Україну, чим порушено його право на участь в розгляді вказаного питання, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 704, 80 грн., що підтверджується квитанцією від 21.09.2018 р.

Таким чином, суд вважає, що сплачений представником позивача судовий збір у сумі 704,80 грн. підлягає стягненню з Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області.

Скасувати рішення від 13 липня 2018 року №321 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Молдова ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Присудити на користь ОСОБА_3 (ін. код - НОМЕР_1) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст складено та підписано 04.12.2018 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко