Рішення № 78385015, 26.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року (о 19 год. 05 хв.)Справа № 808/1053/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

25.04.2017 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі – ФОП ОСОБА_2, позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 24.01.2017 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на 2 395,33 грн., з яких: за податковим зобов’язанням – 1 596,95 грн., за штрафними санкціями – 798,38 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «ПС» від 24.01.2017 № НОМЕР_2, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових санкцій) за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 510,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування до позивача штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок від 24.01.2017 № НОМЕР_3 у розмірі 136,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.01.2017 № НОМЕР_4 у розмірі 6 119,08 грн.;

визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) зі сплати недоїмки, штрафів та пені від 24.01.2017 № Ф-0000181304 у розмірі 24 961,40 грн.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на приписи Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та зазначає, що при обчисленні бази нарахування єдиного внеску, отриманий підприємцем дохід (прибуток) не шумується за весь рік та відповідно не ділиться на кількість календарних місяців, як здійснюється це для визначення середньомісячного річного оподатковуваного доходу при розрахунку податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб. Зауважує, що в даному випадку, єдиний внесок розраховується за кожен місяць окремо, тому єдиний внесок для підприємця на загальній системі оподаткування розраховується за наступним алгоритмом: якщо чистий дохід за місяць складає 0 або підприємець має збитки, то ЄСВ 0; якщо чистий дохід за місяць складає 0 до мінімальної заробітної плати, то ЄСВ дорівнює мінімальному страхову платежу, тобто розмір мінімальної заробітної плати за цей місяць помножує на 34,7%; якщо чистий дохід за місяць дорівнює від розміру мінімальної заробітної плати до розміру максимальної величини бази нарахування, то ЄСВ розраховується як 34,7 від чистого доходу; якщо чистий дохід за місяць більше ніж максимальна величина бази нарахування, то ЄСВ складає 34,7 % від розміру максимальної величини бази нарахування. Таким чином, вважає висновок контролюючого органу про заниження ФОП ОСОБА_2 суми нарахованого єдиного внеску з врахуванням максимальної величини за 2014 рік та 2015 рік у сумі 24 961,40 грн. суперечить чинному податковому законодавству та доказам, наведеним при перевірці. Також пояснює, що в Акті перевірки зазначено, що при проведенні перевірки подальшої реалізації олії «Олком» соняшникової рафінованої встановлено наявний залишок не реалізованого товару станом на 31.12.2015, враховуючи те, що в залишках товару, наданих ФОП ОСОБА_2 відсутня сума придбання олії та відсутня її реалізація, зазначений товар не використовувався в підприємницькій діяльності та суми по його придбанню – 10 645,02 грн. не можуть бути віднесені до витрат за 2015 рік, внаслідок чого було завищено валові витрати за 2015 рік у сумі 10 645,02 грн. Зауважує, що на с. 7 Акту перевірки зазначено, що до документів, підтверджуючих витрати на придбання товару за 2015 рік було надано документи по придбанню олії «Олком» соняшникової рафінованої від ПП «Молокозавод «Олком». При цьому, вважає, що відповідачем не виконані вимоги пп. 2.3.2.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків – фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 №395, оскільки неможливо встановити ані суть порушення, ані перелік доказів, які б це підтверджували чи навпаки спростували. Наголошує, що в акті перевірки вказано, що первинними документами, відповідно до яких обліковується суми, на які нараховується єдиний внесок, є трудові угоди, табелі обліку використання робочого часу, відомості нарахування та виплати заробітної плати, виписки банку із платіжними дорученнями, платіжні відомості, книга обліку доходів та витрат, накладні на придбання, касові чеки, тобто вказане свідчить про те, що бухгалтерські документи, на підставі яких нараховується єдиний внесок, у позивача складались та були надані до перевірки. Враховуючи наведене, рішення ГУ ДФС у Запорізькій області вважає протиправними та просить суд скасувати їх.

Ухвалою судді від 01.02.2018 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 21 лютого 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив від 20.02.2018 №197/08-01-10-03, відповідно до якого вказує, що ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 вимог повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та додержання вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 12.12.2016 №51/13-04/НОМЕР_5 і прийняті оскаржувані рішення. Пояснює, що в ході перевірки, відповідно до наданих первинних документів, встановлено, що позивачем при визначенні сум чистого доходу, на який нараховується та утримується єдиний внесок, невірно визначено помісячну базу обчислення єдиного внеску за 2014 рік. Так, відповідно до наданих первинних документів встановлено, що у 2015 році ФОП ОСОБА_2 при визначенні сум чистого доходу, на які нараховується та з яких утримується єдиний внесок занизив чистий оподатковуваний дохід, на який нараховується та з якого утримується єдиний внесок за 2015 рік у сумі 10 645,02 грн. Зазначає, що до документів, підтверджуючих витрати по придбанню товару за 2015 рік було надано документи по придбанню олії «Олком» соняшникової рафінованої від ПП «Молокозавод «Олком», при проведенні перевірки подальшої її реалізації встановлено наявний залишок не реалізованого товару станом на 31.12.2015 (зазначений факт підтверджується відповідно до електронної бази даних у розрізі товару за 2015 рік). Враховуючи те, що в залишках товару, наданих позивачем відсутня сума придбання олії та відсутня її реалізація, зазначений товар не використовувався в підприємницької діяльності та суми по його придбанню – 10 645,02 грн. не можуть бути віднесені до витрат за 2015 рік. З урахуванням вищенаведеного, просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.02.2018 підготовче засідання відкладене на 20 березня 2018 року.

Відповідно до ухвали від 20.03.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 03 червня 2018 року.

Відповідно до ухвали суду від 05.06.2018 справа прийнята до провадження суддею Батрак І.В. та призначене підготовче засідання 03 липня 2018 року.

Ухвалою суду від 03.07.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін з метою надання часу для примирення до 27 вересня 2018 року.

27 вересня 2018 року провадження у справі поновлено.

У той самий день підготовче засідання відкладене на 24 жовтня 2018 року.

Ухвалою суду від 24.10.2018 вирішено закрити підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 26 листопада 2018 року.

02 листопада 2018 року представником позивача надано суду відповідь на відзив (вх. №35217), аналогічний за змістом позовній заяві.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, проте звернувся до суду із клопотанням (вх. №38423 від 26.11.2018) про розгляд справи без його участі в зв’язку з неможливістю прибути в вищезазначене судове засідання. На позовних вимога наполягає в повному обсязі. Крім того, звертає увагу суду, що у відповіді на відзив було помилково зазначено вимогу щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000171304 від 24.01.2017.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників відповідача, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) зареєстрований фізичною особою-підприємцем 28.08.2000 Виконавчим комітетом Бердянської міської ради Запорізької області, про що свідчить ОСОБА_3 В01 №063916.

Відповідно до даних виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом економічної діяльності позивача є 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

Посадовими особами Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області проведено планову документальну перевірку з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 з питання перевірки повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та додержання вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої було складено акт від 12.12.2016 №51/1304/НОМЕР_5 (далі – Акт).

Згідно із Актом перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України - неналежне ведення обліку доходів та витрат у 2015 році;

- п. 177.2, пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 – заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік у сумі 10 645,02 грн., донарахованого податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності 1 596,75 грн.;

- п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України – ФОП ОСОБА_2 не надано до БОДПІ податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку за ІІ квартал 2015 року;

п. 176.2 «б» ст. 176 Податкового кодексу України, п. 3.2, п. 3.3., п. 3.4, п. 3.5 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 року за №46/18784, у звіті за формою №1-ДФ за ІІ квартал 2015 року не відображено суми нарахованого та виплаченого доходу, нарахованого та перерахованого сум податку найманим працівникам, ознака доходу «101»;

- ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» - неналежне ведення документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок за 2014 та 2015 рік при обліку отриманого доходу від підприємницької діяльності;

- п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» - занижено суму нарахованого єдиного внеску з врахуванням максимальної величини за 2014 рік та 2015 рік у сумі 24 61,40 грн., в тому числі: за 2014 рік на 11 268,11 грн., за 2015 рік на 13 693,29 грн.

На підставі Акту та виявлених порушень відповідачем 24.01.2017 прийнято оскаржувані рішення:

форми «Р» № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 2 395,33 грн., з яких: за податковим зобов’язанням – 1 596,95 грн., за штрафними санкціями – 798,38 грн.;

форми «ПС» № НОМЕР_2, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових санкцій) за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 510,00 грн.;

рішення № НОМЕР_3 про застосування до позивача штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок у розмірі 136,00 грн.;

рішення № НОМЕР_4 про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 6 119,08 грн.;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000181304, якою позивача зобов’язано сплатити недоїмку у розмірі 24 961,40 грн.

Позивач здійснив оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку. Проте, рішенням ДФС України від 28.03.2017 № 4246/Д/99-99-11-02-01-14 скарга залишена без розгляду.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

20 березня 2018 року представником позивача надано заяву про відмову від позову (частково) (вх. №9140), у якій просить суд закрити провадження у справі щодо частини позовних вимог відносно скасування податкового повідомлення-рішення №0000171304 від 24.01.2017 про застосування штрафних санкцій на суму 510,00 грн.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стосовно висновку відповідача про неналежне ведення позивачем обліку доходів та витрат у 2015 році та заниження ним суми чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік у сумі 10 645,02 грн. суд зауважує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України(далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід /пп. 163.1.1/; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) /пп. 163.1.2/; іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України /пп. 163.1.3/.

Пунктом 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням п. 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 та п. 178.3 ст. 178 цього Кодексу.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України /у редакції чинній з 01.01.2015/ ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм п. 164.6 ст. 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Відповідно до п.п. 177.1-177.4 ст. 177 Податкового кодексу України /у редакції чинній з 01.01.2015/ доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, у п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України наведене основне правило податкового обліку приватного підприємця, який застосовує загальну систему оподаткування, зокрема: об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Це означає, що доходи та витрати відображаються за касовим методом. Тобто, доходи визнаються не в момент їх нарахування, а в момент отримання. Витрати визнаються лише в тому випадку, якщо вони фактично понесені (оплачені), а не тільки нараховані.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, пп. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Згідно з приписами пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

При цьому, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що при проведенні перевірки подальшої реалізації олії «Олком» соняшникової рафінованої встановлено наявний залишок не реалізованого товару станом на 31.12.2015, враховуючи те, що в залишках товару, наданих ФОП ОСОБА_2 відсутня сума придбання олії та відсутня її реалізація, зазначений товар не використовувався в підприємницькій діяльності та суми по його придбанню – 10 645,02 грн. не можуть бути віднесені до витрат за 2015 рік, внаслідок чого було завищено валові витрати за 2015 рік у сумі 10 645,02 грн.

Так, відповідач під час перевірки дійшов висновку, що в залишках товару, наданих ФОП ОСОБА_2 відсутня сума придбання олії, відсутня реалізації, зазначений товар не використовувався в підприємницькій діяльності та суми по його придбанню – 10 645,02 грн. не можуть бути віднесені до витрат за 2015 рік.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з положенням п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов’язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Так, на с. 7-8 Акту перевірки зазначено, що до документів, підтверджуючих витрати на придбання товару за 2015 рік позивачем на перевірку було надано усі документи по придбанню олії «Олком» соняшникової рафінованої від ПП «Молокозавод «Олком», а саме: накладні на придбання товару, видаткові накладні тощо.

Таким чином, до перевірки позивачем надано усі первинні бухгалтерські та податкові документи, що підтверджують понесення ним витрат на придбання товару з метою їх подальшої реалізації, тобто використання у господарській діяльності.

Крім того, судом враховано, що основним видом економічної діяльності позивача за КВЕД є 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

За таких обставин, відповідачем не доведено факту та обставин завищення ФОП ОСОБА_2 чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік в розмірі 10 645,02 грн., та відповідно заниження податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік, що підлягає сплаті до бюджету на таку ж саме суму.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України № 2464-VI від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є: (в редакції після 01.01.2015) - фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

В редакції з 01.01.2015 пункт 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI визначає, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Частиною 3 ст. 7 Закону №2464-VI передбачено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

В свою чергу максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI).

Аналіз вищенаведених норм дає підстави стверджувати, що при обчисленні бази нарахування єдиного внеску отриманий підприємцем дохід (прибуток) не сумується за весь рік та відповідно не ділиться на кількість календарних місяців, як здійснюється це для визначення середньомісячного річного оподатковуваного доходу при розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб. В даному випадку, єдиний внесок розраховується за кожен місяць окремо.

Тому, єдиний внесок для підприємця на загальній системі оподаткування розраховується за наступним алгоритмом:

- якщо чистий дохід за місяць складає 0 або підприємець має збитки, то ЄСВ 0;

- якщо чистий дохід за місяць складає від 0 до мінімальної заробітної плати, то ЄСВ дорівнює мінімальному страховому платежу, тобто розмір мінімальної заробітної плати за цей місяць помножуємо на 34,7%;

- якщо чистий дохід за місяць дорівнює від розміру мінімальної заробітної плати до розміру максимальної величини бази нарахування, то ЄСВ розраховується як 34,7% від чистого доходу;

- якщо чистий дохід за місяць більше ніж максимальна величина бази нарахування, то ЄСВ складає 34,7% від розміру максимальної величину бази нарахування.

З приводу отриманого позивачем у 2014 році чистого доходу спору між сторонами у справі не має, оскільки як зазначено в акті перевірки (арк. 9 Акту перевірки) сума чистого доходу складає 105 568,98 грн., що відповідає даним декларації за 2014 рік.

В свою чергу, застосований контролюючим органом порядок розрахунку суми єдиного внеску за звітний 2014 та 2015 рік не відповідає законодавчо визначеним положенням п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 9 Закону №2464-VI.

Суд зазначає, що відповідно до п. п. 2.3.2.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395 (далі - Порядок) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Контролюючим органом не виконані вимоги п. п. 2.3.2.2 Порядку, а тому суд позбавлений можливості взагалі перевірити вказані доводи відповідача, оскільки не можливо встановити ані суть порушення, ані перелік доказів, які б це підтверджували чи навпаки спростовували.

Таким чином, висновок контролюючого органу про заниження ФОП ОСОБА_2 суми нарахованого єдиного внеску з врахуванням максимальної величини за 2014 рік на 11 268,11 грн. та за 2015 рік на 13 693,29 грн. суперечить приписам законодавства.

Урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що виставлена ГУ ДФС у Запорізькій області вимога про сплату боргу (недоїмки) від 24.01.2017 №Ф-0000181204 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Щодо правомірності винесеного рішення від 24.01.2017 №0000201304, яким до позивача застосовано штраф за суми донарахованого єдиного внеску в розмірі 6 119,08 грн. слід додатково зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Тобто, базою для нарахування штрафу є сума своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Оскільки судом встановлена необґрунтованість донарахування позивачу єдиного внеску, визначеного у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 24.01.2017 №Ф-0000181304, то застосування штрафу за п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI також є незаконним (за відсутності бази нарахування), у зв'язку з чим рішення від 24.01.2017 №0000201304є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо застосування контролюючим органом штрафу в сумі 136,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Згідно з п. 5 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В акті перевірки зазначено про те, що перевіркою встановлено, що первинними документами, відповідно до яких обліковуються суми, на які нараховується єдиний внесок, є трудові договори, табелі обліку використання робочого часу, відомості нарахування та виплати заробітної плати, виписки банку із платіжними дорученнями, платіжні відомості, книга обліку доходів та витрат, накладні на придбання, касові чеки.

Тобто, вказане свідчить про те, що бухгалтерські документи, на підставі яких нараховується єдиний внесок, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 складались та були надані до перевірки.

Крім того, в описовій частині акту не зазначено в чому полягає допущене позивачем неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, або посилання на відсутність якихось конкретних документів, чи їх невірне заповнення тощо. Тобто, зазначене твердження здійснено контролюючим органом без будь-якого обґрунтування в чому воно полягало та якими доказами підтверджується.

Таким чином, факт порушення платником ч. 2 ст. 9 Закону №2464-VI в частині неналежного ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок є недоведеним.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області форми «ПС» від 24.01.2017 № НОМЕР_2, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових санкцій) за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 510,00 грн. суд виходить з наступного.

Матеріали справи містять заяву представника позивача про відмову від позову (частково) (вх. від 20.03.2018 №9140), у якій просить суд закрити провадження у справі щодо частини позовних вимог відносно скасування податкового повідомлення-рішення №0000171304 від 24.01.2017.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 189 КАС України позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог (ч. 3 ст. 189 КАС України).

Також, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом, суд відповідно до п. 2 ч.1 ст. 238 КАС України, закриває провадження у справі.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити заяву представника позивача про відмову від позову в цій частині, оскільки такі дії не суперечать закону, а закриття провадження по даній справі не порушує нічиїх прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку із розміром задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ФОП ОСОБА_4 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 576,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Запорізькій області відповідно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 237, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (71110, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області форми «Р» від 24.01.2017 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на 2 395,33 грн., з яких: за податковим зобов’язанням – 1 596,95 грн., за штрафними санкціями – 798,38 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області про застосування до позивача штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок від 24.01.2017 № НОМЕР_3 у розмірі 136,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.01.2017 № НОМЕР_4 у розмірі 6 119,08 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати недоїмки, штрафів та пені від 24.01.2017 № Ф-0000181304 у розмірі 24 961,40 грн.

Закрити провадження в адміністративній справі в частині визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області форми «ПС» від 24.01.2017 № НОМЕР_2, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових санкцій) за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 510,00 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (71110, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) суму судового збору у розмірі 576,00 грн. (п’ятсот сімдесят шість гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 06.12.2018.

Суддя І.В. Батрак