Рішення № 78384892, 05.12.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року Справа № 280/4521/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області (далі – відповідач, Запорізький РВ ВДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (далі – третя особа), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області про відкриття виконавчого провадження ВП №57218246 від 17.09.2018 з виконання постанови інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області №185 від 10.07.2014 про стягнення з позивача на користь держави 10200,00 грн.

Ухвалою суду від 30.10.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 26.11.2018 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 05.12.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10 липня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення, прийнято постанову №185 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн. Вказує, що 17.09.2018 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №185 від 10.07.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 10200 грн. Позивач вважає, що під час винесення спірної постанови про відкриття виконавчого провадження відповідачем грубо порушено приписи Закону України «Про виконавче провадження», оскільки Законом України «Про виконавче провадження» встановлено строк пред’явлення до виконання зазначеної категорії виконавчих документів протягом 3-х місяців. За таких обставин, позивач вважає, що стягувачем було пропущено строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, у зв’язку з чим державний виконавець був зобов’язаний відмовити у відкритті виконавчого провадження.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, а справу просив розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Представник відповідача просив розглядати адміністративну справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказах, проти задоволення позовних вимог не заперечив.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що 10 липня 2014 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області прийнято постанову №185, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачено частиною 11 статті 96-1 КУпАП, та накладено на ОСОБА_1 штраф в розмірі 5100,00 грн.

Також, в постанові №185 від 10.07.2014 позивача повідомлено про те, що відповідно до положень статті 308 КУпАП в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті цього Кодексу та зазначений у цій постанові та становить 10200,00 грн.

14 вересня 2018 року до Запорізького РВ ДВС надійшла повторна заява Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 10.08.2018 №1014-3529-18, в якій Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області просило відкрити виконавче провадження за постановою по справі про адміністративне правопорушення від 10.07.2014 №185.

17 вересня 2018 року державним виконавцем Запорізького РВ ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57218246, на підставі постанови №185 від 10.07.2014, яка видана Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове - виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону №1404, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Як встановлено з матеріалів справи спірна постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена на підставі постанови Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, якою здійснювався розгляд справи про адміністративне правопорушення.

При цьому, з заяви Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 10.08.2018 №1014-3529-18 встановлено та не заперечувалось позивачем, що постанова №185 від 10.07.2014 набрала законної сили 17.03.2015.

Суд зазначає, що станом на 17.03.2015 строки пред’явлення виконавчих листів до виконання були врегульовані статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV (далі – Закон №606).

Так, відповідно до частини 1 статті 22 Закону №606 було передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

В свою чергу, статтею 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови або внесення на неї подання прокурора перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги або подання прокурора.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в судовому порядку оскражувалась постанова №185 від 10.04.2014, на підставі якої відкрито спірне виконавче провадження.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 10.03.2015 по справі №808/6455/14 (провадження №/п 2-а/317/13/2015) позовну заяву ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови №185 від 10.07.2014 залишено без розгляду.

Ухвала Запорізького районного суду Запорізької області від 10.03.2015 по справі №808/6455/14 (провадження №/п 2-а/317/13/2015), відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, набрала законної сили 17.03.2015.

Отже, постанова №185 від 10.07.2014 могла бути пред’явлена до примусового виконання протягом трьох місяців починаючи з 17.03.2015.

Крім того, суд зазначає, що 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016.

Пунктом 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404 передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №1404, виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частиною 2 статті 12 Закону №1404 передбачено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Отже, відповідно до приписів статті 12 Закону №1404, постанова №185 від 10.07.2014 також могла бути пред’явлена до примусового виконання протягом 3-х місяців з дня закінчення розгляду скарги на таку постанову.

З матеріалів справи встановлено, що стягувачем постанова №185 від 10.07.2014, після набрання нею законної сили, була надіслана до примусового виконання лише у липні 2018 року, а 17.07.2018 державним виконавцем Запорізького РВ ДВС було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання, на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону №1404, у зв’язку з відсутністю у виконавчому документі дати народження боржника.

14 вересня 2018 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області було подано повторну заяву про прийняття до примусового виконання постанови №185 від 10.07.2014, на підставі якої державним виконавцем прийнято спірну постанову про відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що як станом на липень 2018 року, так і станом на вересень 2018 року, стягувачем було пропущено трьох місячний строк пред’явлення до виконання постанови №185 від 10.07.2014.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.4 Закону №1404, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що державний виконавець під час прийняття спірної постанови про відкриття виконавчого провадження діяв не обґрунтовано, оскільки були наявні передбачені чинним законодавством України підстави для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання на частину 5 статті 37 Закону №1404, відповідно до якої повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, оскільки до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, що виконавчий документ – постанова №185 від 10.07.2014 поверталась стягувачу з підстав визначених статтею 37 Закону №1404.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду адміністративної справи відповідачем не доведено правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області №185 від 10.07.2014.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (70424, Запорізька область, Запорізький район, с.Розумівка, вул.Лиманна, буд.15, ІПН НОМЕР_1) до Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області (69114, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Героїв 93ї Бригади, 16-А, код ЄДРПОУ 35036905), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (54056, Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, оф.12), про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області про відкриття виконавчого провадження №57218246 від 17.09.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його підписання.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.12.2018.

Суддя І.В. Новікова