Рішення № 78384703, 07.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2018 року справа № 320/5302/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Білогородської сільської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати відмову Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,15 га на території с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області;

- зобов'язати Білогородську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,15 га на території с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області та прийняти рішення відповідно до законодавства України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі №320/5302/18.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, відповідач в оскаржуваному рішенні не вказав обставин, які б свідчили про наявність, визначених у статті 118 Земельного кодексу України, підстав для відмови у наданні дозволу.

Відповідач правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Ухвала суду про відкриття спрощеного позовного провадження з пропозицією надати суду відзив на позовну заяву надсилалась відповідачеві за зареєстрованим місцезнаходженням, а саме: АДРЕСА_2 та була вручена уповноваженому представнику відповідача 18.10.2018.

Частинами 5 та 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив розглядати справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2018 ОСОБА_1 звернулась до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовно площею 0,15 га, що розташована на території села Білогородка Києво-Святошинського району Київської області (а.с.8).

Рішенням Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 23.05.2018 за №353-8 клопотання позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки залишено без задоволення (а.с.10).

05 вересня 2018 року позивачем до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області подано запит на отримання публічної інформації, у якому позивач просила: повідомити з яких підстав їй відмовлено у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, надати копії пропозиції депутатської комісії, а також інші документи, що обґрунтовують законну відмову у задоволенні клопотання позивача (а.с.11).

Листом від 11.09.2018 №П-42 Білогородська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області повідомила позивача, що рішення залишити клопотання ОСОБА_1 без задоволення прийняте на підставі пропозиції постійної депутатської комісії Білогородської сільської ради з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища. При цьому, надати документи, якими було обґрунтоване оспорюване рішення №358/3 від 23.05.2018 не видається можливим з огляду на те, що рішення приймалося за результатами розгляду документів, наданих заявником (а.с.12).

Не погоджуючись з відмовою у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,15 га на території с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 6 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Судом встановлено, що відмова у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в межах населеного пункту обумовлена пропозиціями постійної депутатської комісії Білогородської сільської ради з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища.

Як зазначалося судом вище, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Досліджуючи зміст оскаржуваного рішення відповідача від 23.05.2018 №358/3, судом встановлено, що в ньому відсутні посилання на підстави, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.

За таких обставин, суд вважає оскаржуване рішення Білогородської сільської ради Києво-Святошинсього району Київської області протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Білогородської сільської ради розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) суд зазначає, що вказана позовна вимога є належним способом захисту порушених прав позивача, тому підлягає задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що згідно з статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини четвертої 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до квитанції від 03.10.2018 №0.0.1149894723.1 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1410,00 грн. (а.с. 3).

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (зі змінами та доповненнями, далі - Закон №3674-VI ), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», з 1 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 грн.).

Відповідно до пункту 3 статті 6 ЗУ «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Оскільки позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, під час звернення до суду позивачу необхідно було сплатити 1409,60 грн. судового збору.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1409,60 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білогородської сільської ради.

Також у позовній заяві позивач просить присудити на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

На підтвердження витрат сплати правової допомоги, наданої протягом розгляду справи, позивачем надано до матеріалів справи: копію договору про надання юридичної допомоги від 19.06.2018 №22-1, копію рахунку від 27.09.2018 №1, копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, квитанцію від 03.10.2018 №0.0.1149895259.1 на суму 2000,00 грн. (а.с. 13-15, 16, 17, 18).

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи та надані адвокатом послуги, а тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення судових витрат пов'язаних з правничою допомогою підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,15 га на території с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.

Зобов'язати Білогородську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області (ідентифікаційний код 04358477, місцезнаходження: 08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Білогородка, вул. Білогородка, буд. 33) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 04060, АДРЕСА_1) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: Київська область, м. Березань, вул. Львівська, 27 та прийняти рішення стосовно цього клопотання відповідно до вимог чинного законодавства України.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 04060, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (ідентифікаційний код 04358477, місцезнаходження: 08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Білогородка, вул. Білогородка, буд. 33) судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 04060, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (ідентифікаційний код 04358477, місцезнаходження: 08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Білогородка, вул. Білогородка, буд. 33) витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст складено - 07.12.2018.

Суддя Леонтович А.М.