Рішення № 78384476, 05.12.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 грудня 2018 року м. Ужгород№ 0740/974/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я. М.

при секретарі судового засідання - Попович М.М.

за участю:

позивач: ОСОБА_1,

представник позивача: ОСОБА_2,

представник відповідача: Міськова Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 грудня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 07 грудня 2018 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - відповідач, Ужгородське ОУ ПФУ Закарпатської області), в якій просить суд зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області зарахувати до стажу роботи, який надає право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи з 15.09.86 р. по 03.10.91 р. - 05 років 18 днів роботи на посаді лікаря пункту медичної допомоги військової частини 2142 та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з жовтня 2017 року є пенсіонером за віком та перебуває на пенсійному обліку у відповідача. Позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення на тій підставі, що має страховий стаж лікаря 30 років в закладах та установах державної форми власності та комунальної форми власності, на посаді лікаря. 28 березня 2018 року позивач нарочно отримала відповідь відповідача на своє звернення, яким останній відмовлено у виплаті грошової допомоги на тій підставі, що відповідач не вважає підтвердженням стажу роботи лікарем в медичному закладі охорони здоров'я період із 15.09.1986 р. по 03.10.1991 р. у військовій частині 2142. Таку відмову позивач вважає незаконною та неправомірною.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, з підстав викладених у позовній заяві та просити такий задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів адміністративного позову заперечила повністю, підтримала доводи, викладені у відзиві на адміністративний позов (а.с.19-20). Зазначила, що позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Листом №02/4-50 від 14.03.2018 року управляння повідомило, що період роботи з 15.09.1986 по 03.10.1991р. у військовій частині 2142 не включено до стажу роботи позивача, що дає право на призначення грошової допомоги, оскільки згідно запису в трудовій книзі неможливо визначити чи працювала позивач лікарем в медичному закладі охорони здоров'я, як це вимагає Закон. Також, зазначила, що пункт медичної допомоги військової частини 2142 не відноситься до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає права на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909. А тому, оскільки страховий стаж позивача, як працівника охорони здоров'я на день досягнення пенсійного віку (06.08.2018) передбаченого відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій - відсутній, то для задоволення позову немає законних підстав.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву на позовну заяву, встановив наступні обставини справи, законодавство, яке регулює спірні правовідносини, та при вирішенні спору керується таким.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 26.09.2017 року звернулась до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення пенсії за віком.

05.07.2018 року управлінням проведено перерахунок пенсії, а саме включено до стажу період перебування на обліку та отримання допомоги у Міському центрі зайнятості, при цьому загальний стаж становив 44 роки 2 місяці 6 днів.

Позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Листом №02/Ч-50 від 14.03.2018 року управляння повідомило, що період роботи з 15.09.1986 року по 03.10.1991 року у військовій частині 2142 не включено до стажу роботи позивачки, що дає право на призначення грошової допомоги, оскільки згідно запису в трудовій книзі неможливо визначити чи працювала позивач лікарем в медичному закладі охорони здоров'я, як це вимагає Закон (а.с.16).

Не погоджуючись із зазначено відмовою, бажаючи відновити свої порушені права, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Як встановлено пунктом 5 Порядку №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (пункти 6, 7 Порядку №1191).

Отже, право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій мають особи за наявності таких підстав: досягнення особою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV; робота в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; наявність відповідного страхового стажу; не отримання ними будь-якої пенсії до цього.

Як встановлено пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.

Відповідності до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працювала на таких посадах:

- з 01.08.1984 по 01.08.1985 проходження інтернатури по терапії;

- з 18.12.1985 по 04.09.1986 лікар поліклініки у військовій частині ЗО767;

- з 15.09.1986 по 03.10.1991 лікар ПМП військової частини 2142;

- з 07.11.1991 по 03.08.1992 лікар-терапевт Ворщевської районної лікарні;

- з 22.02.1993 по 03.07.1993 одержувала допомогу по безробіттю;

- з 03.01.1994 по 25.03.1994 прийнята на посаду лікаря-терапевта;

- з 25.03.1994 по 31.05.1995 переведена на посаду 0,5 ставки лікаря-терапевта та 0,25 ставки лікаря-фтизіатра;

- з 19.02.1996 по 16.09.1997 лікар-фтизіатр Мукачівської центральної районної лікарні;

- з 15.01.1998 по 15.01.1999 прийнята на посаду лікар-фтизіатр терміном на 1 рік;

- з 15.01.1999 по 07.06.2001 переведена на постійне місце на посаду лікаря-фтизіатра;

- з 18.06.2001 по 04.03.2004 прийнята по 0,5 посади лікаря-фтизіатра дитячого;

- з 04.03.2004 переведена на 1,0 посади лікаря-фтизіатра дитячого.

Вказане підтверджується записами у трудовій книжці (а.с.11-15). Зокрема, суд зазначає, що трудова книжка позивача БТ-І №3013340 заповнена 17.08.1984 року із одночасним зазначенням професії, спеціальності «лікар».

З матеріалів справи слідує, що відповідач відмовляючи ОСОБА_1 в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення виходив з того, що з 15.09.1986 року по 03.10.1991 року остання працювала у військовій частині 2142. Оскільки, згідно вищезазначеного запису у трудовій книзі неможливо визначити чи працювала ОСОБА_1 лікарем в медичному закладі охорони здоров'я, то спеціалістами управління було зроблено запит на підтвердження даного періоду роботи. Після надходження довідки про підтвердження стажу спеціалістами управління буде переглянуто право ОСОБА_1 на виплату їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

В матеріалах справи міститься лист від Центрального прикордонного архіву Федеральної служби безпеки Російської Федерації від 18.09.2017 року №21/59/11056, відповідно до якого вбачається, що документальні матеріали військової частини 2142 за 1986-1991 роки Центральний прикордонний архів ФСБ Росії не зберігає (а.с.17).

Однак, в матеріалах справи міститься також довідка видана військовою частиною 2142 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 28.07.2017 року №30/376, відповідно до якої повідомляє, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно запису трудової книжки НОМЕР_2, працювала у військовій частині 2142 з 15.09.1986 року (наказ №227 від 15.09.1986 року) по 03.10.1991 року (наказ №229 від 03.10.1991 року) лікарем ПМП (пункт медичної допомоги) військової частини 2142.

Суд наголошує на тому, що у відповідності до ст. 48 КЗпП України та основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Це означає, що трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи (Постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637).

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У спірному рішенні та відзиві на позовну заяву Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області посилається на те, що період роботи з 15.09.1986 року по 03.10.1991 року у військовій частині 2142 не включено до стажу роботи позивача, що дає право на призначення грошової допомоги, оскільки згідно запису в трудовій книзі неможливо визначити чи працювала позивач лікарем в медичному закладі охорони здоров'я.

Проте із вказаними доводами відповідача суд погодитись не може з огляду на те, що у трудовій книжці позивача, яка відповідно до вимог ст. 62 Закону № 1788 є основним документом, що підтверджує стаж роботи особи, наявна інформація щодо позивач 15.09.1986 року прийнята по переводу лікарем ПМП військової частини 2142, а тому доводи позивача про наявність у неї достатнього стажу роботи для призначення їй грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій та наявності підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу такої допомоги.

Вказане підтверджується належними і достатніми доказами, наявними у матеріалах справи.

Щодо посилань представника відповідача на те, що відмовляючи позивачу в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій виходив з того, що ПМП військової частини 2142 не відноситься до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає права на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909.

З такими твердженнями суд не погоджується, враховуючи наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає права на пенсію за вислугу років (далі - Перелік № 909).

Згідно з розділом 2 «Охорона здоров'я» цього Переліку право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працювали у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої і невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Відповідно до пункту 2 наказу Міністерства оборони України від 23.03.2017 р №168 до переліку закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, належать амбулаторно-поліклінічні заклади: поліклініка, поліклінічне відділення (усіх найменувань); центральна стоматологічна поліклініка; стоматологічна поліклініка; пересувний стоматологічний кабінет; пересувний рентгенівський кабінет; медична служба (військової частини, корабля, підводного човна, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею); медичний пункт (військової частини, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею, державного підприємства, організації та установи Міністерства оборони України).

В свою чергу, відмовляючи позивачеві у зарахуванні періоду 15.09.1986 року по 03.10.1991 року на посаді лікаря в закладі охорони здоров'я в Збройних Силах до стажу роботи, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, передбаченої п.7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач виходив з того, що підтверджений страховий стаж позивача на посадах в установах охорони здоров'я, який дає право на пенсію за вислугу років відсутній, оскільки період роботи з 15.09.1986 року по 03.10.1991 року на посаді лікаря в закладі охорони здоров'я Збройних сил України, а саме військової частини 2142 позивача не був зарахований як стаж.

Виходячи з вимог ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також вимог Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 та наказу Міністерства оборони України від 23.03.2017 р №168, суд зауважує, що посада лікаря в медичному пункті військової служби зараховується до стажу роботи за вислугою років.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає права на пенсію за вислугу років затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року, а спірний період з 1986 року по 1991 рік, тобто задовго до затвердження такого. Також, суд зазначає, що позивач з 18 грудня 1985 року працювала лікарем поліклініки військової частини ЗО767 та переведена 15.09.1986 року лікарем у МПМ військової частини 2142.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Виплата одноразової грошової допомоги при виході на пенсію є заохоченням особи, яка 30 років /для жінок/ відпрацювала в закладах охорони здоров'я.

З урахуванням сукупності вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191.

Відтак, на думку суду, відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, у позивача були усі передбачені законом підстави для отримання такої грошової допомоги.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з статтею 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 704,80 грн., сплачений згідно з квитанцією від 12.09.2018 № 23 (а.с.4).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (вул. Загорська, 2, м. Ужгород, 88017, код ЄДРПОУ 40384233) зарахувати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 88000, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до стажу роботи, який надає право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період роботи з 15.09.1986 року по 03.10.1991 року - 05 років 18 днів роботи на посаді лікаря пункту медичної допомоги військової частини 2142.

3. Зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (вул. Загорська, 2, м. Ужгород, 88017, код ЄДРПОУ 40384233) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 88000, ідентифікаційний код НОМЕР_1) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

4. Стягнути з Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (вул. Загорська, 2, м. Ужгород, 88017, код ЄДРПОУ 40384233) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 88000, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати по справі у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяЯ.М. Калинич