Рішення № 78384448, 28.11.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року м. Житомир справа № 0640/4024/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

секретаря судового засідання Коваля О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити певні дії, -

встановив:

08.08.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, у якому вона просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, що пов'язана з порушенням розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.06.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, яка зареєстрована 25.06.2018 за №А-6919/0/21-18 та, як наслідок, визнання бездіяльності протиправною;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2018, яка зареєстрована 25.06.2018 за №А-6919/0/21-18 і прийняти рішення у формі наказу про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду для сінокосіння і випасання худоби орієнтовною площею 13,3000 га, яка, розташована за межами села Видумка Пулинського району Житомирської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою від 25.06.2018 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду для сінокосіння і випасання худоби, орієнтовною площею 13,3000 га, яка розташована за межами с. Видумка, Пулинського району, Житомирської області.

Вказує, що за результатами розгляду поданої заяви позивачем було отримано лист Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №А-6919/0-4088/0/22-18 від 25.07.2018 відповідно до змісту якого позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки в оренду. Позивач вважає, що відповідачем порушено порядок розгляду його клопотання, оскільки рішення про відмову у наданні дозволу на розробку землеустрою прийнято не у формі наказу, що дає підстави вважати, що відповідач допустив бездіяльність у нерозгляді належним чином клопотання позивача від 25.07.2018.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом (повідомленням) сторін та учасників справи на 23.08.2018 на 10:00.

23.08.2018 розгляд справи відкладено на 03.10.2018 на 10:00, у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для підготовки відзиву (а.с. 45).

03.09.2018 до відділу документального забезпечення суду у строк та у порядку, визначеному статтею 162, частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву вх.№18017/18 від 31.08.2018 (а.с. 51-53).

03.10.2018 у судовому засіданні позивачем та представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог та про залучення другого співвідповідача (а.с. 76-79).

Ухвалою суду від 03.10.2018 залучено до участі у справі як другого співвідповідача - Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області та прийнято до розгляду заяву позивача та представника позивача про уточнення позовних вимог, згідно з якою позовні вимоги викладено у наступній редакції:

"Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, що пов'язані з порушенням розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.06.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, зокрема, щодо надання незаконної відмови у неналежній формі;

Зобов'язати Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2018 і прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду для сінокосіння і випасання худоби орієнтовною площею 13,3000 га, яка розташована за межами села Видумка Пулинського району Житомирської області, яку виділити із земельної ділянки площею 27,3617 гектари з кадастровим номером НОМЕР_5".

Подальший розгляд справи №0640/4024/18 ухвалено продовжувати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 31.10.2018 на 10:00 (а.с. 95-99).

30.10.2018 на адресу суду надійшла електронною поштою заява про уточнення позовних вимог (а.с. 105-106).

У підготовчому судовому засіданні 31.10.2018 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом, у якій уточнено позовні вимоги наступним чином: "Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яка пов'язана з порушенням розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.06.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, яка зареєстрована 25.06.2018 за №А-6919/0/21-18, зокрема щодо ненадання рішення у належній формі.

Зобов'язати Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області прийняти до розгляду, зареєструвати та розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2018, що зареєстрована Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області 25.06.2018 за №А-6919/0/21-18 і прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду для сінокосіння і випасання худоби орієнтовною площею 13,3000 га, яка розташована за межами села Видумка Пулинського району Житомирської області, яку виділити із земельної ділянки площею 27,3617 га з кадастровим номером НОМЕР_5" (а.с. 111).

Крім того, у підготовчому судовому засіданні 31.10.2018 представником позивача подано заяву про забезпечення позову (а.с. 115-120).

Відповідно до довідки від 31.10.2018 підготовче судове засідання закрите, розгляд справи по суті призначено у судовому засіданні на 28.11.2018 на 10:00 (а.с. 139).

01.11.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 142-143).

02.11.2018 ухвалою суду відмовлено ОСОБА_1 у забезпеченні позову (а.с. 149-150).

28.11.2018 у судовому засіданні позивач та представник позивача уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, що зазначені у позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог (а.с. 76-79, 111).

Пояснили, що з листа Мартинівської селищної ради Пулинського району Житомирської області дізнались про передачу земельних ділянок державної власності загальною площею 1725,1472 га. Земельна ділянка площею 27,3617 га з кадастровим номером НОМЕР_5 увійшла до переліку земельних ділянок, переданих відповідачем у комунальну власність третьої особи. Оскільки, право власності на вказані земельні ділянки перейшло до Мартинівської сільської ради, то розгляд заяви позивача від 25.06.2018 необхідно зобов'язати здійснити співвідповідача, який, як власник, має право приймати рішення на розробку проекту землеустрою щодо відведення запитуваної земельної ділянки в оренду.

28.11.2018 у судове засідання з'явився представник відповідача, повноваження якого не були належним чином підтверджені.

У попередніх судових засіданнях представник відповідача проти заявлених вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов (а.с. 51-53), та у відзиві на заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 142-143), відповідно до змісту яких зазначав, що земельна ділянка на яку претендує позивач відносяться до ріллі і має вищий показник родючості, а отже нераціонально буде використовувати їх для сінокосіння. Така ж позиція підкріплюється Законом України "Про рослинний світ" у ст.18 використання природних рослинних ресурсів для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва забороняється, якщо це може призвести до деградації земель, зайнятих об'єктами рослинного світу, або перешкоджає їх своєчасному природному відтворенню.

Крім того, передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність, розпорядження землями сільськогосподарського призначення при передачі у користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність, здійснюється за погодженням з об'єднаними територіальними громадами та після прийняття ними рішення.

Так, відповідачем був надісланий відповідний запит до Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, на який Мартинівською сільською радою було прийнято рішення від 27.07.2018 №198, яким було відмовлено ОСОБА_1 у погодженні про надання Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області дозволу на розроблення технічної документації на запитувану ділянку.

Стосовно позовної вимоги про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на підставі поданих документів, представник відповідача посилається на те, що це дискреційні повноваження, якими наділене Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Відповідно до статей 15-1, 117, 122 Земельного кодексу України та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затверджене наказом державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, наказом 27.09.2018 №6-7845/14-18-СГ "Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну" Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області Актом приймання-передачі передало земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_5, на яку позивач бажає отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, до розпорядження Мартинівській сільській раді Пулинського району Житомирської області. Тому дана земельна ділянка на сьогодні є комунальною власністю Мартинівської сільської раді Пулинського району Житомирської області. Головне управління Держгеокадастру у Житомирське області не є розпорядником земель комунальної форми власності, натомість до повноважень відповідача належить розпорядження землями державної форми власності, які розташовані за межами населеного пункту і за цільовим призначенням землі особистого селянського господарства, садівництва, фермерства. Наразі Мартинівська сільська рада звернулась за проведенням державної реєстрації на дану земельну ділянку, що передбачена Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №140387158 дана земельна ділянка вже зареєстрована за Мартинівською сільською радою, тому твердження позивача про відсутність форми власності абсолютно безпідставне, так як у графі форма власності зазначено "власність територіальних громад". Таким чином позовна вимога про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_5 є не обґрунтованою, на думку відповідача.

Крім того, представником відповідача зазначено про те, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області фактично є неналежним відповідачем по даній справі так як не є розпорядником земель даної категорії. Однією з позовних вимог у даній справі також є визнання бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, що пов'язана з порушенням розгляду заяви ОСОБА_1, однак у своєму листі Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило позивача про усі можливі на час винесення відмови обставини у тому числі про норми та вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р, таким чином позивачу було відомо, що запитувана земельна ділянка передаватиметься з державної у комунальну власність. З огляду на викладене, відповідачем ужито всіх передбачених законодавством дій та належним чином розглянуло заяву позивача, тому бездіяльність у діях відповідача відсутня.

У судове засідання 28.11.2018 представник відповідача - Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області не прибув, про причини свого неприбуття суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином (а.с. 152).

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою від 25.06.2018 в якій просила видати наказ про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду з цільовим призначенням "для сінокосіння і випасання худоби" орієнтовною площею 13,3000 га, яка розташована за межами села Видумка Пулинського району Житомирської області (а.с. 24).

У заяві ОСОБА_1 зазначено орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення, до заяви заявником додано схему розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (а.с. 25), яка відводиться ОСОБА_1 в оренду з бажаним строком оренди 49 років для сінокосіння і випасання худоби орієнтовною площею 13.3000 га, яка розташована за межами села Видумка Пулинського району Житомирської області.

Заява ОСОБА_1 від 25.06.2018 була зареєстрована у Головному управлінні Держгеокадастру у Житомирській області 25.06.2018 за №А-6919/0/21-18.

25.07.2018 позивач отримав лист від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25.07.2018 №А-6919/0-4088/0/22-18, у якому було повідомлено позивача, що її заяву розглянуто та відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки в оренду (а.с. 23). Підставою для відмови зазначено, що відповідно до довідки відділу у Пулинському районі, вказана заявником у клопотанні земельна ділянка має орієнтований склад угідь - рілля. Крім того, вказано, що у даному випадку місце розташування земельної ділянки не відповідає вимогам Законів України "Про рослинний світ", "Про охорону земель", оскільки порушується порядок використання угідь. Під час розгляду клопотання ОСОБА_1 встановлено, що земельна ділянка, яку вона бажаєте отримати в оренду знаходиться на території Мартинівської сільської об'єднаної територіальної громади Пулинського району. Відділом розпорядження землями сільськогосподарського призначення, у відповідності до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", направлено запит до Мартинівської сільської об'єднаної територіальної громади, стосовно надання рішення про погодження або відмову у погодженні щодо надання Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки однак, станом на поточну дату, до Головного управління рішення про погодження або про відмову у погодженні Мартинівської сільської об'єднаної територіальної громади не надходило.

Не погоджуючись з оскаржуваною відмовою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та вважаючи її протиправною і такою, що порушує її права та законні інтереси, а також, у зв'язку з переходом права власності на земельну ділянку до Мартинівської сільської ради, до складу якої увійшла і запитувана позивачем земельна ділянка, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст.33 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Частиною 2 статті 22 ЗК України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до ч.2 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з п. «б» ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до положень ч.1-3 ст.116 ЗК України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у ст.118 ЗК України.

Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, нормами ст.118 ЗК України встановлений порядок звернення до відповідного органу виконавчої влади та перелік документів для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами ч.2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено абзацом першим ч.3 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Стосовно посилання відповідача на положення розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р щодо необхідності обов'язкового погодження дозволу з об'єднаними територіальними громадами суд наголошує, що вказаний підзаконний нормативно-правовий акт не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у власність громадянам та не може застосовуватися до спірних правовідносин в порушення чинних норм Земельного кодексу України.

Щодо надання позивачу відмови у передачі в оренду земельної ділянки, оформленої листом, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту позовної заяви, позивач наголошує, що її заява від 25.06.2018 вх.№А-6919/0/21-18 не розглянута, чим порушено право позивача на отримання земельної ділянки у власність.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов посилається на лист №А-6919/0-4088/0/22-18 від 25.07.2018, яким позивача повідомлено, що його заяву про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, строком на 49 років, для сінокосіння і випасання худоби, орієнтовною площею 13,3000 га, яка розташована за межами села Видумка Пулинського району Житомирської області розглянуто та у її задоволенні відмовлено.

Однак лист відповідача №А-6919/0-4088/0/22-18 від 25.07.2018 у відповідь на заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років, площею 13,3000 га за змістом та формою не може вважатись «відмовою» у розумінні ч.7 ст.18 ЗК України з огляду на наступне.

Надання в оренду земельної ділянки або відмова у її наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, Земельним кодексом України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Зокрема, у ч.9 ст.118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.

Відповідно до ч.6 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Положеннями ч.10 ст.123 ЗК України визначено, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Таким чином, нормами Земельного кодексу України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521).

У п.8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Вказані норми також узгоджуються зі змістом Положення про Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 №34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 №883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за №381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що рішення про надання (передачу) земельної ділянки в оренду (користування), або про відмову у наданні земельної ділянки оренду оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на заяву (клопотання) заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання в оренду земельної ділянки або про відмову у наданні в оренду земельної ділянки після спливу встановленого законом строку для прийняття такого рішення, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Правова позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.04.2018 у справі №806/2208/17 (адміністративне провадження №К/9901/4400/17), які, відповідно до ст.13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, відповідач при розгляді заяви позивача діяв всупереч ч.2 ст.19 Конституції України, а надана відмова у формі листа не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України.

Стосовно позовних вимог до Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, суд зазначає наступне.

Як видно з наявної у матеріалах справи інформації, що розміщена на публічній кадастровій карті України (офіційний веб-сайт http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta), сформована земельна ділянка площею 27,3617 га з кадастровим номером НОМЕР_5 (цільове призначення 16.00 Землі запасу), у межах якої подавалась позивачем заява про надання дозволу на відведення земельної ділянки площею 13,3 га в оренду від 25.06.2018 вх.№А-6919/0/21-18.

На дату подання заяви позивачем про надання дозволу на відведення земельної ділянки площею 13,3 га в оренду від 25.06.2018 вх.№А-6919/0/21-18 і реєстрації цієї заяви відповідачем на публічній кадастровій карті відомості про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5 були відсутні.

15.09.2018 представником позивача було отримано копію наказу Держгеокадастру від 15.03.2018 №45 "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності", на підставі якого відповідачем проведено інвентаризацію земель та зареєстровано у Державному земельному кадастрі земельну ділянку площею 27,3617 га з кадастровим номером НОМЕР_5 (із відображенням відомостей про ділянку на публічній кадастровій карті України) (а.с. 80).

Проаналізувавши дані публічної кадастрової карти України, суд дійшов висновку про те, що земельна ділянка площею 13,3 га, яку позивач зазначила на схемі від 25.06.2018, є частиною земельної ділянки площею 27,3617 га з кадастровим номером НОМЕР_5 (а.с. 88-89).

Крім того, з наявних у матеріалах справи листа вих.№607 від 01.10.2018 з копіями наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 27.09.2018 №6-845/14-18-СГ про передачу земельних ділянок державної власності загальною площею 1725,1472 га (розташовані за межами населених пунктів на території Мартинівської ОТГ Пулинського району Житомирської області), акта приймання-передачі вищезазначених земельних ділянок від 27.09.2018 та додатку до акту від 27.09.2018 (із зазначенням переданих земельних ділянок) (а.с. 81-87) видно, що земельна ділянка площею 27,3617 га з кадастровим номером НОМЕР_5 увійшла до переліку земельних ділянок, переданих відповідачем у комунальну власність Мартинівської сільської ради, про що зазначено у додатку до акта №55.

Наказ відповідача від 27.09.2018 №6-3845/14-18-СГ та акт прийому-передачі земельних ділянок Мартинівській сільській раді є підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку за Мартинівською сільською радою.

Отже, з моменту видачі відповідачем наказу №6-3845/14-18-СГ припинилось право власності держави на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5, а до Мартинівської сільської ради перейшли усі права та обов'язки, як до власника.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що висновки відповідачів про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду для сінокосіння і випасання худоби орієнтовною площею 13,3000 га, яка, розташована за межами села Видумка Пулинського району Житомирської області, не відповідають фактичним обставинам справи, а відмова прийнята з порушенням частини 2 статті 19 Конституції України та не відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі " Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 18.10.2018 у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, враховуючи наявність порушеного права та необхідність його судового захисту, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, частиною 2 статті 245 КАС України, суд, вважає за необхідне з метою повного захисту прав позивача зобов'язати Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області прийняти до розгляду, зареєструвати та розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2018, що зареєстрована Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області 25.06.2018 за №А-6919/0/21-18.

Решта доводів позивача та представника позивача судом не беруться до уваги, як безпідставні, так як суд також звертає увагу, що прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду у спірних правовідносинах належить до виключних дискреційних повноважень Мартинівської сільсьї ради.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Враховуючи неможливість втручання суду у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову в частині зобов'язання прийняти рішення про надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки слід відмовити.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Частиною 1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачами у порушення ч.2 ст.77 КАС України не спростовано, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено наявність протиправної бездіяльності щодо не розгляду належним чином заяви позивача, враховуючи відсутність прийняття суб'єктом владних повноважень у визначений чинним законодавством строк відповідного рішення встановленої форми, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.06.2018, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до наявного у матеріалах справи дубліката квитанції від 08.01.2018 №0.0.1098272582.1, позивачем при зверненні з позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відповідно до задоволеної частини позовних вимог, а саме у сумі 528,60 грн.

Щодо вимоги про стягнення на користь представника позивача ОСОБА_2 судових витрат суд зазначає наступне.

Представником позивача ОСОБА_2 до відділу документального забезпечення суду було подано ряд заяв про розрахунок та компенсацію витрат на переїзд до іншого населеного пункту для участі у судовому засіданні.

Так, на прибуття до Житомирського окружного адміністративного суду з м. Києва у судове засідання від 23.08.2018 представником було здійснено витрати у сумі 524,31 грн із розрахунку 282км (м. Київ - м. Житомир - м. Київ) х 7,5 л/100км (витрата пального 21.15 л) х 24,79 грн/л) (вартість дп згідно чека ФН НОМЕР_1 від 20.08.2018) = 524,31 грн (а.с. 41-42).

На прибуття до Житомирського окружного адміністративного суду з м. Києва у судове засідання від 03.10.2018 представником було здійснено витрати у сумі 581,41 грн із розрахунку 282км (м. Київ - м. Житомир - м. Київ) х 7,5 л/100км (витрата пального 21.15 л) х 27,49 грн/л) (вартість дп згідно чека ФН НОМЕР_2 від 02.10.2018) = 581,41 грн (а.с. 91).

На прибуття до Житомирського окружного адміністративного суду з м. Києва у судове засідання від 31.10.2018 представником було здійснено витрати у сумі 636,40 грн із розрахунку 282км (м. Київ - м. Житомир - м. Київ) х 7,5 л/100км (витрата пального 21.15 л) х 30,09 грн/л) (вартість дп згідно чека ФН НОМЕР_3 від 29.10.2018) = 636,40 грн (а.с. 132).

На прибуття до Житомирського окружного адміністративного суду з м. Києва у судове засідання від 28.11.2018 представником було здійснено витрати у сумі 591,99 грн із розрахунку 282км (м. Київ - м. Житомир - м. Київ) х 7,5 л/100км (витрата пального 21.15л) х 27,99 грн/л) (вартість дп згідно чека ФН НОМЕР_2 від 26.11.2018) = 591,99 грн (а.с. 168).

Таким чином, розмір документально підтверджених витрат представника позивача на переїзд до іншого населеного пункту для участі у судовому засіданні становить 2334,11 грн.

Частиною 1 статті 135 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Згідно з ч.3 ст.135 КАС України граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

27.04.2006 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» (у редакції від 28.02.2018 №155).

Згідно з п.5 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Витрати на переїзд можуть бути відшкодовані лише у випадках, коли стороні необхідно було здійснити переїзд до адміністративного суду в інше місто або селище. Розмір витрат визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.

Враховуючи прибуття представника позивача у судові засідання від 23.08.2018, 03.10.2018, 31.10.2018 та 28.11.2018 та наявність належного документального підтвердження витрат представника позивача на переїзд з м. Києва до Житомирського окружного адміністративного суду для участі у судових засіданнях, суд дійшов висновку, що судові витрати представника позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, пропорційно до задоволених позовних вимог відповідно до наступного розрахунку (2334,11 грн (загальна сума витрат на переїзд) : 4 = 583,53 грн х 3) у розмірі 1750,59 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 04116, РНОКПП НОМЕР_4) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513), Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області (вул. Поліська, 3, с. Мартинівка, Пулинський район, Житомирська область, 12041, код ЄДРПОУ 04347456) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яка пов'язана з порушенням розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.06.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, яка зареєстрована 25.06.2018 за №А-6919/0/21-18.

Зобов'язати Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області прийняти до розгляду, зареєструвати та розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2018, що зареєстрована Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області 25.06.2018 за №А-6919/0/21-18.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 528,60 грн судових витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 1750,59 грн витрат на переїзд до іншого населеного пункту для участі у судовому засіданні.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 07 грудня 2018 року.

Головуючий суддя О.В. Єфіменко