Рішення № 78384438, 26.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2018 р. Справа№0540/9206/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., за участі секретаря судового засідання Грисюк І.А., розглянувши в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області

про визнання незаконною відмову та зобов’язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (надалі-відповідач) про:

- визнання незаконною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га на території Рівнопільської сільської ради Волноваського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства, згідно заяви від 02 липня 2018 року, яка викладена в листі від 01 серпня 2018 року № Н-3126/0-1883/0/37-18;

- зобов’язання повторно розглянути заяву від 02 липня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власності (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га на території Рівнопільської сільської ради Волноваського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства;

- зобов’язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га на території Рівнопільської сільської ради Волноваського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства згідно заяви від 02 липня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0000 га на території Рівнопільської сільської ради Волноваського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства. Разом з завою направлено запит щодо надання публічної інформації.

10 серпня 2018 року отримано лист відповідача від 01 серпня 2018 року № Н-3126/0-1883/0/37-18 про розгляд заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, в якому зазначено, що на витребувану позивачем ділянку у липні 2018 року вже надано наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

На запит щодо надання публічної інформації позивачем отримано лист про розгляд запита на отримання публічної інформації від 14 серпня 2018 року № ПІ-73/0-70/0/63-1 8 відповідно до якого вбачається, що в листі від 01 серпня 2018 року № Н-3126/0-1883/0/37-18, була вказана інформація, яка не відповідає дійсності.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецький області від 07 липня 2016 року № 1506-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» був наданий дозвіл громадянину ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі, з кадастровим номером 1421586800:02:000:1041 площею 52,2845 га в оренду строком на 7 (сім) років.

Відповідно повідомлення відділу у Волноваському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 28 серпня 2018 року № 3053/162-18 в Державному земельному кадастрі відсутні відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421586800:02:000:1041, тобто факт існування наказу від 07 липня 2016 року № 1506-СГ не підтверджується, а відповідь на запит містить інформацію яка не відповідає дійсності.

Згідно відповіді на запит ОСОБА_3 щодо копії наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецький області від 20 травня 2018 року № 94 «Про затвердження переліку земельних ділянок, які пропонується передавати в межах норм безоплатної приватизації у власність», до переліку ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІІ кварталі 2018 року на території Донецької області включено частину земельної ділянки з умовним кадастровим номером 1421586800:02:000:1041 орієнтовною площею 44,0000 га.

Позивач вважає дії незаконними, тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23 жовтня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання про забезпечення доказів.

23 жовтня 2018 року відкладено підготовче засідання на 07 листопада 2018 року.

07 листопада 2018 року відкладено підготовче засідання на 26 листопада 2018 року.

26 листопада 2018 року в судовому засіданні, протокольною ухвалою суду підготовче провадження закрито та призначено до розгляду справи по суті.

Представник позивача ОСОБА_4 просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 надала відзив на адміністративний позов (а.с. 54-56). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що 03 липня 2018 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Рівнопільської сільської ради Волноваського району Донецької області.

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області розглянуло клопотання та відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з посиланням що у 2018 році вже надано накази.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 07 липня 2016 року № 1506-СГ ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою орієнтовною площею 52,2845 га.

ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з заявою від 26 липня 2018 року про скасування наказу від 07 липня 2016 року № 1506-СГ.

Відповідно до заяви ОСОБА_6 видано наказ від 27 липня 2018 року № 2093-СГ про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 07 липня 2016 року № 1506-СГ.

27 червня 2018 року до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій звернулись 22 громадяни, з клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Рівнопільської сільської ради Волноваського району Донецької області.

Головним управління Держгеокадастру у Донецькій області видано 22 накази громадянам щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії ВТ 210041, виданого Дружківським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області 27 серпня 2016 року (а.с. 14).

Згідно довідки від 06 серпня 2018 року № НОМЕР_1 позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу у м. Слов’янськ Донецької області (а.с. 15).

Позивач є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії ДОН-04 № 000242 та пенсійним посвідченням серії АГ № 395935 (а.с. 17, 20).

Крім того, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії АА № 193510, видане 02 червня 1997 року (а.с. 19).

ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га на території Рівнопільської сільської ради Волноваського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства (а.с. 9-10).

Разом з заявою, на адресу відповідача, позивач надіслав запит щодо надання йому публічної інформації щодо:

- плану або витягу з плану, графічні матеріали або інше щодо поділу земельного масиву (або його частини площею 44,0000 га) з кадастровим номером 1421586800:02:000:1041 (кадастровий номер вказано станом на 26 червня 2018 року згідно відомостей з Публічної кадастрової карти України) на ділянки площею до 2,0000 га.;

- кількість осіб яким надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельних ділянок орієнтовною площею 2,0000 га, на території Рівнопільської сільської ради Волноваського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства в межах ділянки з кадастровим номером 1421586800:02:000:1041;

- номери відповідних наказів щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земель ділянок орієнтовною площею 2,0000 га, на території Рівнопільської сільської ради Волноваського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства, в межах ділянки з кадастровим номером 1421586800:02:000:1041 (кадастровий номер станом на 26 червня 2018 року) (а.с. 11).

Заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки разом з запитом на публічну інформацію направлено цінним листом з описом, що підтверджується описом та накладною Укрпошти (а.с. 12-13).

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області листом № Н-3126/0-1883/0/37-18 від 01 серпня 2018 року (а.с. 21), повідомило наступне, що на витребувану позивачем ділянку у липні 2018 року вже надано наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою особі, яка звернулася до Головного управління з відповідним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у встановленому законом порядку. Запропоновано обрати іншу вільну земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, після чого звернутися до Головного управління з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з відповідними додатками до нього в установленому законом порядку.

Листом від 14 серпня 2018 № ПІ-73/0-70/0/63-18 (а.с. 22-23) Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області надало відповідь на запит про отримання публічної інформації та повідомило, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецький області від 07 липня 2016 року № 1506-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» був наданий дозвіл іншому громадянину на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі, в оренду строком на 7 (сім) років на території Рівнопільської сільської ради Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 07 липня 2016 року № 1506-СГ надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі, в оренду строком на 7 (сім) років на території Рівнопільської сільської ради Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір земельної ділянки 52,2845 га, із цільовим призначенням – для городництва (а.с. 78-79).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 27 липня 2018 року № 2093-СГ визнано таким, що втратив чинність наказ Головного управління від 07 липня 2016 року № 1506-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою громадянину ОСОБА_2В.» (а.с. 80).

Судом встановлено, що до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області звернулись громадяни: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 з клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0000 (га), в тому числі 2,0000 (га) ріллі, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, перебувають у запасі на території Рівнопільської сільської ради Волноваського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства (а.с. 57-77).

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області в відзиві на адміністративний позов зазначає, що Головним управлінням видано 22 накази громадянам щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою (а.с. 54 звор.бік), проте зазначені накази суду не надає.

Суд зазначає, що надані клопотання громадян в деяких випадках не мають дати підписання клопотання (а.с. 59-60, 77).

Позивач зазначає, що листом № Н-3126/0-1883/0/37-18 від 01 серпня 2018 року відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не вказавши при цьому жодної підстави передбаченою ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Положеннями п. 1 ст. 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 ЗК України).

При цьому, п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянам у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

За приписами ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Положеннями п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_13 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_26 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_26 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_26 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Системний аналіз вказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області зазначає про те, що на витребувану позивачем ділянку у липні 2018 року видано наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі, яка звернулася до Головного управління з відповідним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у встановленому законом порядку.

Разом з чим, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд звертає увагу на те, що з оскаржуваної відповіді не вбачається, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обґрунтовує підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв'язку із невідповідністю земельної ділянки, на яку претендує позивач, вимогам ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Тобто, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідач обґрунтовує правомірність винесення оскаржуваної відмови доказами, які не були покладені в основу прийняття такого рішення, та посилається на правові норми, які не були ним застосовані при прийнятті такого рішення.

Крім того, зі змісту оскаржуваної відповіді слідує, що відповідач фактично ухилився від розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Рівнопільської сільської ради Волноваського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства обмежився лише посиланням на те, що на витребувану земельну ділянку надано наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до переконання, що порушуючи ст. 3 Конституції України та визначені у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципи верховенства права (забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави), законності (обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України) відповідач створив перешкоди позивачу на шляху реалізації права на отримання земельної ділянки у власність. Відтак, право позивача порушено і підлягає захисту.

Частиною 7 статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.

В свою чергу, такі дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у ч. 7 ст. 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Так, у ст. 118 ЗК України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 (далі – Положення № 333).

Нормами п. 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області, а відтак такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що даний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Тобто, в даному випадку має місце протиправна бездіяльність і лист відповідача № Н-3126/0-1883/0/37-18 від 01 серпня 2018 року у відповідь на заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Рівнопільської сільської ради Волноваського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства за змістом та формою не можуть вважатися «відмовою» у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Враховуючи, що протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у ч. 7 ст. 118 ЗК України, у визначений законом строк, то належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з урахуванням вимог п. 8 Положення № 333.

Аналогічна правова позиція висловлена ОСОБА_26 Судом у постанові від 11 квітня 2018 року по справі № 806/2208/17.

Суд звертає увагу на те, що у разі неприйняття такого рішення у належній формі упродовж встановленого законом строку, тобто у разі протиправної бездіяльності відповідача, особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_26 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Таким чином, суд зазначає, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. А відтак, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.

Зазначений правовий висновок ОСОБА_26 Суд висловлював у постанові від 31.01.2018 року у справі № 814/741/16 та у постанові від 14.03.2018 року у справі № 804/3703/16.

Закон не забороняє діяти позивачу так само і у разі прийняття відповідним органом у належній формі рішення про відмову у наданні дозволу з підстав, які останній вважає незаконними.

За таких обставин, суд вважає за доцільне зазначити про те, що у разі не отримання позивачем відповіді, оформленої відповідно до п. 8 Положення, позивач набуває право звернутися за розробкою такого проекту у відповідності до абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Донецькій області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд виходив з наступного.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У справі «East/West Alliance Limited проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 року у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 року № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016 року, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 року № К/800/32134/15).

В той же час, повноваження суб'єктів владних повноважень не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 року у справі №К/31204/15).

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

В контексті розгляду даної справи, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано ст. 118 ЗК України.

Так, вичерпні умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом, а якщо такі умови відсутні, то орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що вказані вище повноваження відповідача є дискреційними, а відтак належним способом захисту порушеного права позивача слугуватиме зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання (заяву) позивача з урахуванням висновків у даному судовому рішенні.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд, з метою захисту прав та інтересів позивача, з урахуванням вимог ст. 245 КАС України, а також висновків суду у даній справі щодо порушення процедури розгляду клопотання про надання дозволу позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, вважає за необхідне зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що надання суб'єктом владних повноважень відмови з аналогічних підстав, що перевірялися у межах розгляду даної судової справи, буде вважатися неналежним виконанням судового рішення та нестиме негативні наслідки, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Питання судових витрат не вирішується у зв’язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, як інвалід II групи.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: 83011, АДРЕСА_1; місце фактичного проживання/перебування згідно довідки від 06.08.2018р. № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: 84100, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Європейська, буд. 13, код ЄДРПОУ 39767332) про визнання незаконною відмову та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області в частині відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Рівнопільської сільської ради Волноваського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства незаконними.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути заяву (клопотання) від 02 липня 2018 року ОСОБА_1 та вирішити питання про надання або про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Рівнопільської сільської ради Волноваського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 06 грудня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Голубова Л.Б.