Ухвала суду № 78384405, 26.10.2018, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________

Справа № 301/977/18

У Х В А Л А

26.10.2018 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого – судді Леньо В.В., суддів – Трагнюк В.Р., Надопта А.А., при секретарі судового засідання – Казимірська Н.В., за участю прокурора – Гецко В.Ю., обвинуваченого – ОСОБА_1, захисника – ОСОБА_2,

при розгляді у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018070100000329 від 30.03.2018 року, по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

у провадженні суду перебуває вказане кримінальне провадження.

Ухвалою колегії суддів Виноградівського районного суду від 13.09.2018 р. обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком по 27 жовтня 2018 року.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні просив суд продовжити строки тримання обвинуваченому під вартою до двох місяців у зв'язку із наявними ризиками передбаченими КПК України, що не зменшились на час розгляду справи та з метою запобіганню спробам переховуватися від суду, з врахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину та особи обвинуваченого, зокрема, міцності соціальних зв’язків, відсутність постійного місця роботи, характеристики, наявні ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню. Наведене унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м’якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, так-як такий не може запобігти зазначеним ризикам. Вважає наявний повторний ризик вчинення обвинуваченим злочину.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора та просив суд змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт . Вказав на те, що застосовування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недоцільним, ризики, які існували на час обрання слідчим суддею запобіжного заходу за час судового розгляду перестали існувати. Окрім того, просив врахувати, що підозрюваний має постійне місце проживання, одружений. Вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_1 погодився з доводами захисника, запевнив суд, що не буде переховуватись від правосуддя .

Заслухавши доводи учасників судового провадження, виходячи з вимог ст.331 КПК України суд приходить до наступного.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Запобіжні заходи застосовуються за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії викладені вище.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, розмір майнової шкоди, майновий стан, наявність родини та утриманців, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує не тільки положення, передбачені в КПК України, а й вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Аналізуючи доцільність подальшого застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1, у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, приймає до уваги, що ризики, передбачені положеннями 177 КПК України, що стали підставою для обрання слідчим суддею відносно обвинуваченого ОСОБА_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися.

Дані про особу ОСОБА_1, якиймає місце проживання, є одруженим, має на утриманні двох дітей, утримує матір яка є пенсіонеркою, суд визнає такими, що не спростовують визнані доведеними вказані вище ризики.

Так, суд не може прийняти доводи обвинуваченого та захисника про те, що застосовування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недоцільним, через те, що ризики наведені прокурором відсутні, оскільки, судом встановлено, що ризики наведені прокурором заслуговують на увагу, а наявність місця проживання у обвинуваченого, не є гарантією виконання ним своїх процесуальних обов’язків та не може запобігти спробам обвинуваченого переховуватись від суду, з метою уникнення покарання за скоєне та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).

Зокрема, судом враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При цьому, суд звертає увагу сторони захисту на те, що такі об'єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об'єктивно зв'язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень Конституції України.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, яке йому інкримінуються, тяжкістю покарання, яке йому загрожує згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 до двох місяців.

Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_1 та тяжкості пред’явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов’язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.

Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді взяття під варту, не відпали, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора щодо продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканцю м.Іршава, вул.Робітнича, 3, Іршавського району, Закарпатської області, терміном на 60 діб з 26.10.2018 року по 24.12.2018 року включно.

Судовий розгляд кримінального провадження відкласти на 20 листопада 2018 року на 13:00 год.

В судове засідання викликати учасників судового провадження та свідків (згідно реєстру).

Дата закінчення дії ухвали в частині тримання під вартою 24.12.2018 року.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та надіслати начальнику Закарпатської УВП №9.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту оголошення.

Головуючий ОСОБА_3

Судді: Надопта А.А. Трагнюк В.Р.