Рішення № 78384347, 06.12.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року м. Житомир справа № 0640/4490/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0281 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання видати матеріали службового розслідування та довідку про обставини травми,-

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини А0281 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0281 (польова пошта В1740) щодо невидачі довідки про обставини травми, отриманої ОСОБА_1 02.02.2015 під час проведення АТО поблизу с. Спартак Донецької області;

- зобов'язати Військову частину А0281 (польова пошта В1740) видати матеріали службового розслідування та довідку про обставини травми, отриманої ОСОБА_1 02.02.2015 під час проведення АТО поблизу с. Спартак Донецької області.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що в період з 09 липня 2014 року по листопад 2016 року він проходив військову службу у військовій частині А0281, оскільки його було мобілізовано на підставі указу Презедента України від 06.05.2014 №454 "Про часткову мобілізацію". При цьому, в період з 12.06.2014 по 25.12.2014 він брав безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції (АТО) в районі Донецької та Луганської областей. Позивач вказує, що 02.02.2015 під час виконання обов'язків із військової служби поблизу с. Спартак Донецької області, при утриманні бойових відкритих позицій в районі Донецького аеропорту почався артилерійський обстріл, внаслідок якого позивач отримав поранення. В подальшому під час медичного огляду вільськово-лікарською комісією Військової частини А1065 було встановлено, що захворювання ОСОБА_1, так, пов'язані з проходженням військової служби. З таким висновком ВЛК позивач не погоджується, оскільки такий висновок встановлюється у разі якщо захворювання одержане у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії, натомість позивач вважає, що у висновку ВЛК має бути зазначено, що його поранення пов'язане із захистом Батьківщини. У зв'язку з тим, що п. 21.7 наказу Міністерства оборони України № 402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми, позивач, з метою проходження повторної військово-лікарської комісії, звернувся до відповідача із заявою про видачу йому копії довідки про обставини травми. Однак, відповіді на свою заяву він не отримав. Крім того, позивач зауважує, що його адвокатом було також направлено декілька адвокатських запитів щодо надання командиром Військової частини А0281 вищезазначеної довідки, які також були залишені без розгляду.

З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства Військова частина А0281 зобов'язана облікувати отриману тимчасово відрядженим до цієї частини військовослужбовцем травму, призначити комісію для розслідування обставин отримання травми, за результатами розслідування затвердити відповідні акти та видати наказ, на підставі якого скласти та видати довідку встановленої форми про обставини травми. Відтак, дії щодо ненадання такої довідки позивач вважає протиправними, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою від 24 вересня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено відкрите судове засідання на 11:30 22 жовтня 2018 року.

У зв'язку з неявкою відповідача, судове засідання призначене на 22 жовтня 2018 року було перенесено на 11: 00 19 листопада 2018 року.

19 листопада 2018 року відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи до суду не з'явився про причини неявки суд не повідомляв. Крім того, свого права на заперечення проти заявлених позовних вимог не реалізував, відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Представник позивача, в свою чергу, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі в порядку письмового провадження (а.с.82).

Частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 06 травня 2014 року № 454/2014 був призваний для проходження військової служби по мобілізації та в період з 09.07.2014 по 05.06.2015 проходив службу у Військовій частині А0281.

Відповідно до бойового розпорядження штабу антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей від 16.01.2015 № 4/045 та 18.01.2015 № 4/050 особовий склад військової частин польова пошта В1740 та В2010 був направлений для виконання бойових завдань в зону проведення антитерористичної операції в Донецькій області.

Згідно наказу командира військової частини польова пошта В1740 від 09.07.2014 №78 прапорщик ОСОБА_1, командир відділення взводу спеціальних робіт ремонтної роти військової частини польова пошта В1740 був залучений до антитерористичної операції.

Довідкою Військової частини польова пошта В1740 від 31.08.2014 № 971/вос (а.с.18) підтверджується, що прапорщик ОСОБА_1 перебував у службовому відрядженні в районі виконання бойових завдань особовим складом військової частини польова пошта В1740 та з 09 липня 2014 року приймав участь в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях по врегулюванню кризової ситуації в Україні до оголошення демобілізації. (а.с.18)

Згідно бойового розпорядження особовий склад військової частини польова пошта В1740, перебував в районі населеного пункту м. Авдіївка, Донецькох області з метою виконання бойових завдань. 02 лютого 2015 року місце розташування підрозділів військової частини польова пошта В1740 було обстріляно з великокаліберної зброї незаконними збройними формуваннями. В результаті артилерійського обстрілу прапорщик ОСОБА_1, який виконував бойове завдання в районі селища Спартак, внаслідок близького вибуху снаряду під час обстрілу противником отримав поранення, а саме закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку та контузію, що підтверджується актом про нещасний випадок (а.с.74-77).

Факт отримання позивачем травми 02.02.2015 року, під час участі в антитерористичній операції підтверджується також перевідним епікризом з МКСХ №2511 про стаціонарне лікування ОСОБА_2 в неврологічному відділенні ВМКЦ ПнР (в/ч А3306) (а.с.11).

Судом також встановлено, що комісією військової частини польова пошта В1740 було проведено службове розслідування, зокрема й по факту поранення прапорщика ОСОБА_1, за результатами якого було складено акт (а.с.63-73) в якому комісією було запропоновано зареєструвати у журналі реєстрації потерпілих від нещасних випадків поранення прапорщика ОСОБА_1, а начальнику медичної служби військової частини польова пошта В1740 скласти довідку про обставини, отриманої позивачем травми, у 2-х примірниках, відповідно наказу Міністра оборони України "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" від 14.08.2008 №402 та направити один її примірник у госпітальну (гарнізонну) ВЛК для прийняття постанови військово-лікарської комісії про причинний зв'язок поранення, а другий примірник довідки занести до особової справи на поранення позивача.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії Військової частини А1065 від 04.03.2015 № 605 (а.с.16) в результаті проведеного медичного огляду було встановлено, що захворювання ОСОБА_1, так, пов'язане з проходженням військової служби.

В подальшому, під час огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу з 18.06.2018 було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 101218 (а.с.17).

В одночас позивач з таким висновком ВЛК позивач не погоджується, а тому з метою проходження повторної військово-лікарської комісії він звернувся до відповідача із заявою про видачу йому копії довідки про обставини травми. Однак, відповіді на свою заяву він не отримав. Крім того, як слідує з матеріалів справи адвокатом ОСОБА_3 06.02.2018 та повторно 30.05.2018 було направлено адвокатський запит командиру військової частини А0281, щодо надання ОСОБА_1 довідки про обставини отриманої травми (а.с.20-21). Однак, адвокатські запити теж не були розглянуті відповідачем.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу»(далі - Закон № 2232-ХІІ; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (частини перша статті 1 Закону).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із частиною першою статті 40 Закону № 2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

В свою чергу, спірні правовідносини що виникли між сторонами регулюються Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі Наказ №402) у пункті 6.2. якого вказано визначений перелік документів які подаються на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК у мирний час. Також зазначено, що на осіб, які направляються на огляд з приводу поранень, травм, контузій, каліцтва, одержаних у період проходження ними військової служби, - оригінал довідки про обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).

Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) є обов'язковою для прийняття військово-лікарською комісією постанови про причинний зв'язок поранення (контузії, каліцтва) з проходженням військової служби.

З форми зразка Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) визначеної у Додатку № 5 до Наказу № 402 вбачається, що підставою для складення довідки є акт розслідування, проведений згідно з наказом командира військової частини.

Порядок розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями і військовозобов'язаними, які призвані на збори (далі - військовослужбовці), професійних захворювань, отриманих ними під час проходження військової служби (зборів), та аварій, що сталися у військових частинах, військово-навчальних закладах, установах, організаціях Збройних Сил України, структурних підрозділах центрального апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України (далі - військові частини) передбачено Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 6 лютого 2001 року № 36, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.02.2001 року за № 169/5360 (далі по тексту - Інструкція №2).

Відповідно п. 1.5 Інструкції №2 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища, що сталися під час виконання ним обов'язків військової служби, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень (заподіяних іншою особою), гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також випадки смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.

Пунктом 2.5 вказаної Інструкції № 2 передбачено, що комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом трьох робочих днів. Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана: обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо; установити обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів (закони, статути, положення, правила, інструкції, настанови тощо), а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; скласти акт (додаток 1 до Інструкції) у п'яти примірниках або шести, якщо військовослужбовець був відряджений з іншої військової частини, і передати його на затвердження командиру військової частини. Усі примірники акта (додаток 1 до Інструкції) підписуються головою комісії та всіма її членами.

Тобто зі змісту даного пункту вбачається, що в разі настання нещасного випадку з військовослужбовцем командуванням частини зобов'язано провести розслідування та скласти відповідний акт.

При цьому, Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 за №36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за №169/5360, встановлено, що комісія з розслідування після розгляду та вивчення інформації, що міститься у первинному рапорті та наданих разом з ним документах, оформлює акт за формою НВ-2 та у разі, якщо випадок за висновком комісії визнано таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, складає акт за формою НВ-3 (пункт 5 Розділу V «Особливості розслідування нещасних випадків, що сталися в районах бойових дій або проведення антитерористичної операції» Інструкції).

Відповідно до пункту 18 Розділу ІІ Інструкції за результатами розслідування командир військової частини видає наказ. На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом №402.

Тобто, виданню військовослужбовцю довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) передує певна процедура, визначена вказаною Інструкцією, та її оформлення належить до виключної компетенції спеціально уповноваженого на те органу, відповідно до висновків, зазначених в акті комісією з розслідування нещасного випадку.

Разом з тим, судом безспірно встановлено та не заперечувалось сторонами, що комісією військової частини польова пошта В1740 було проведено службове розслідування, зокрема факту поранення прапорщика ОСОБА_1, за результатами якого було складено акт (а.с.63-73).

Зі змісту дослідженого судом акту було встановлено, що комісією було запропоновано зареєструвати у журналі реєстрації потерпілих від нещасних випадків поранення прапорщика ОСОБА_1, а начальнику медичної служби військової частини польова пошта В1740 скласти довідку про обставини, отриманої позивачем травми, у 2-х примірниках, відповідно наказу Міністра оборони України "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" від 14.08.2008 №402 та направити один її примірник у госпітальну (гарнізонну) ВЛК для прийняття постанови військово-лікарської комісії про причинний зв'язок поранення, а другий примірник довідки занести до особової справи на поранення позивача.

Відповідно до п. 21.7 наказу Міністерства оборони України № 402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або засвідченої копії акта про нещасний випадок (додаток 1 до інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 № 36) у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що без довідки про обставини травми постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення не може бути прийнята.

Водночас, в результаті проведеного військово-лікарською комісією Військової частини А1065 медичного огляду було встановлено, що захворювання ОСОБА_1, так, пов'язане з проходженням військової служби, про що було складено довідку від 04.03.2015 № 605 (а.с.16).

Крім того, з листа Військової частини А0281 від 01.11.2018 № 5117 вих.(а.с.62) вбачається, що відповідач не заперечує наявності в нього довідки про обставини травми, отриманої ОСОБА_1, однак ні на вимогу суду, викладену в ухвалі від 24.09.2018, ні на заяву позивача від 07.08.2018 (а.с.22), відповідач зазначену довідку не надає. Водночас у листі відповідач зазначає, що позивачу необхідно звернутися до військової частини із заявою про видачу дублікату довідки.

В ч.2 ст.34 Конституції України передбачено право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб.

Таким чином, Конституція України гарантує автономне право на інформацію, що включає право збирати інформацію. Крім того, ст. 32 Конституції України передбачає право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Статтею 5 Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач маж право на отримання від відповідача довідки про обставини отриманої ним травми.

Відтак, враховуючи те, що обставини отримання травми позивачем під час перебування в зоні проведенні АТО, були встановлені відповідачем під час службового розслідування та викладені в акті (а.с.63-73), а тому суд з метою захисту порушених прав позивача приходить до висновку про задоволення позовних вимог та протиправною бездіяльність Військової частини А0281 (польова пошта В1740) щодо невидачі позивачу довідки про обставини травми, отриманої ним 02.02.2015 під час проведення АТО поблизу с. Спартак Донецької області.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одночасно, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Однак, враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини, суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину А0281 (польова пошта В1740) видати матеріали службового розслідування та довідку про обставини травми, отриманої ОСОБА_1 02.02.2015 під час проведення АТО поблизу с. Спартак Донецької області.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Натомість відповідачем не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність бездіяльності відповідача щодо невидачі позивачу довідки про обставини травми, отриманої ним 02.02.2015 під час проведення АТО

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат питання про їх розподіл судом не вирішувалось.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 250, 255, 258-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10004; РНОКПП НОМЕР_1) до Військової частини А0281 (польова пошта В1740) (пр. Миру, 39, м. Житомир, 10004; код ЄДРПОУ 08104621) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати видати матеріали службового розслідування та довідку про обставини травми - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0281 (польова пошта В1740) (АДРЕСА_1, 10004; РНОКПП НОМЕР_1) щодо невидачі ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10004; РНОКПП НОМЕР_1) довідки про обставини травми, отриманої ним 02.02.2015 під час проведення АТО поблизу с. Спартак Донецької області.

Зобов'язати Військову частину А0281 (польова пошта В1740) (АДРЕСА_1, 10004; РНОКПП НОМЕР_1) видати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10004; РНОКПП НОМЕР_1) матеріали службового розслідування та довідку про обставини травми, отриманої ним 02.02.2015 під час проведення АТО поблизу с. Спартак Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Е.Черняхович