Рішення № 78383784, 06.12.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/14762/18

Провадження № 2/263/2858/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Шевченко О.А., при секретарі Лапоног Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до Національного університету «Одеська морська академія», про визнання наказу неправомірним, треті особи: Первинна профспілкова організація №141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність», Азовська первинна профспілкова організація моряків профспілки робітників морського транспорту,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з даним позовом до відповідача вказуючи, що 20 серпня 2010 року вона була прийнята на роботу у Азовський морський інститут, який є територіально відокремленим структурним підрозділом Національного університету «Одеська морська академія» без права юридичної особи, заступником начальника навчального відділу. 01 вересня 2015 року їй було запропоновано переведена на посаду методиста 1 категорії навчально-методичного відділу. Згідно штатного розпису на січень 2018 року в штаті інституту 3 методиста 1 категорії в навчально-методичному відділі. Дві штатні посади з трьох були зайняті, на них працювали: вона, ОСОБА_1, ОСОБА_2 А третя штатна посада методиста 1 категорії в навчально-методичному відділі інституту була вакантною. Згідно наказу № 40 від 26.01.2018 року з 01 квітня з штатного розкладу мали бути виключені 2 штатні одиниці методиста 1 категорії, тобто після 01 квітня 2018 року згідно зі штатним розкладом в інституті залишається 1 штатна одиниця методиста 1 категорії. ОСОБА_2 подала заяву про переведення її на іншу роботу в ЦППКМ (курси підготовки), А 08 травня 2018 роки вона була звільнена у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 58вк від 03.05.2018 року, про що свідчить запис під № 8 у моїй трудовій книжці. 10.09.2018 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя виніс рішення, яким скасував наказ Азовського морського інституту Національного університету «Одеська морська академія» 2 травня 2018 № 58вк про її звільнення з посади методиста 1-ї категорії навчально-методичного відділу Азовського морського інституту Національного університету «Одеська морська академія» відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, та поновив її на роботі на посаді методиста 1 категорії навчально-методичного відділу Азовського морського інституту, стягнув з Азовського морського інституту Національного університету «Одеська морська академія» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 24872 ,70 грн. При цьому, в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць в розмірі 6145,02 грн. суд постановив, що рішення в даній частині підлягає негайному виконанню. 11 вересня 2018 року відповідач в добровільному порядку виконав рішення суду про поновлення її на роботі, видав наказ № 130 вк про відновленні на роботі, з яким її ознайомив під розпис, 11.09.2018 року зроблено відповідний запис про її відновлення на роботі в її трудовій книжці під № 9, з якою її начальник відділу кадрів ознайомив особисто. Крім того, начальник відділу кадрів видала їй копію вказаного наказу та ознайомила з записами, які були в її особистій картці. Жодної згадки про наявність будь - яких інших наказів за період з дня її звільнення, тобто 08.05.2018 року по 11 вересня 2018 року в її особистій картці не було. Після цього вона приступила до роботи і працює в інституті по теперішній час. З моменту поновлення на роботі їй регулярно роботодавець нараховує і виплачує зарплату. 22 жовтня 2018 року заступник начальника відділу кадрів ознайомила її з новими записами, які з'явилися в її трудовій книжці в жовтні місяці 2018 року, тобто вже після поновлення на роботі. Так, після запису під № 9 про відновлення на роботі, є такий запис під № 10 такого змісту: «Запис № 9 є недійснім. Звільнено 12.05.2018 року у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників п.1 ст. 40 КЗпП України. Інспектор ВК ОСОБА_3 Наказ № Юбвк від 03.08.2018р». З наказом № Юбвк від 03.08.2018 року її ні 22 жовтня, ні 23 жовтня, ні 24 жовтня, ні 25 жовтня не ознайомили. З 27 червня 2018 року по 11 вересня 2018 року у неї був офіційний статус безробітного, який був їй присвоєно службою зайнятості, в якій були відомості про те, що вона звільнена 08.05.2018 року, і як безробітна отримувала державну допомогу по безробіттю. Ні службу зайнятості, ні Азовським морським інститутом не інформував про наявності ще одного наказу про її звільнення з 12.05.2018 року. В серпні 2018 року проходив суд за її позовом про поновлення на роботі, і Азовський морський інститут надавав до суду документи в якості доказів по справі, і письмові та усні пояснення, в яких нічого не згадував про наявність наказу № Юбвк від 03 серпня 2018 року. ОСОБА_4 в кінці робочого дня 26 жовтня 2018 року заступник начальника відділу кадрів ОСОБА_5, яка працює в інституті з жовтня 2018 року, видала їй виписку з наказу № Юбвк від 03.09.2018 р. Оспорюваний наказ фактично був виданий в жовтні 2018 року, але датований «задніми числами» - 03.08.2018 року, що є неправомірним. Відповідач звільнив її без згоди Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність», членом якої вона є, і без згоди вищого об'єднання профспілок - Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність». 16 лютого 2018 роки відповідач направив подання за вих. № 84-18 на її звільнення за скороченням в Азовську первинну профспілкову організацію моряків профспілки працівників морського транспорту, яка приймає рішення про те, що б розглядати подання роботодавця без її присутності на засіданні профкому та вирішує надати згоду на її звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Ці рішення викладені в Постанові Азовської первинної профспілкової організації моряків профспілки працівників морського транспорту від 19 лютого 2018 року за № П-12. Проте 22 лютого 2018 роки її виключили з складу Азовської первинної профспілкової організації моряків профспілки працівників морського транспорту, та 24 лютого 2018 року її було обрано до складу виборного органу Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність». Приказ № 40 «Про скорочення численності та оптимізацію штату співробітників АМІ НУ «ОМА» від 26.01.2018 року послугував підставою для її звільнення, в той час, як не тільки директор Азовського морського інституту ОСОБА_4, а й навіть ректор Національного університету «Одеська морська академія» ОСОБА_6 не мають права самостійно стверджувати або вносити до штатного розпису структурних підрозділів Університету, такі повноваження є лише у Міністерства освіти і науки України. На підставі викладеного позивачка просить відновити їй термін для звернення з даними позовними вимогами до суду у зв'язку з тим, що вона пропустила встановлений законом місячний термін з поважної причини, оскільки тільки 22 жовтня 2018 року дізналася про існування оспорюваного наказу № 106 вк від 03 серпня 2018 року, яким її звільнили з 12 травня 2018 року, та витяг з цього наказу їй видали 26 жовтня 2018 року, визнати неправомірним та скасувати наказ № 106 від 03.08.2018 року, виданий директором Азовського морського інституту Національного університету «Одеська морська академія» в частині її звільнення з 12.05.2018 року за ст. 40 ч.1 КЗОТ України, та стягнути судові витрати з відповідача.

В судове засідання позивачка не з’явилась, надала суду заяву з проханням про розгляд даного позову за її відсутності, його задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду клопотання з проханням про розгляд справи за його відсутності та про відмову у задоволенні позову, при цьому надавши відзив на позов, відповідно до якого параграфом 3 наказу від 03.08.2018 року №106 вк лише вносяться зміни до наказів: №23вк від 19.02.2018 року та №58 вк від 02.05.2018 року. Наказ №106 вк, в частині, що стосується позивачки, є лише похідним від наказів №23вк та 58вк. Тобто, оскаржуваний ОСОБА_1 наказ №106вк не є самостійним і повинен розглядатись невід’ємно від тих наказів, до яких він вносить зміни. Відповідачка вже скористалась своїм правом на оскарження в суді свого звільнення. Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 жовтня 2018 року було виконано, а позивачка поновлена на роботі. Поновлення здійснено наказом від 11.09.2018 року № 130 вк, про що добре обізнана позивачка. Також, до трудової книжки ОСОБА_1 внесений відповідний запис про її поновлення на посаді (запис №11 у трудовій книжці серії БТ-ІІ №0155465). Враховуючи викладене, наказ №106 вк, жодним чином не порушує права позивачки, оскільки, з моменту її поновлення на посаді припиняє існування і сама дата звільнення. Параграф 3 наказу №106вк від 03 серпня 2018 року вже скасовано правами директора Азовського морського інституту Національного університету «Одеська морська академія», що робить не можливим його повторне скасування. Наказ №106 вк скасовано у зв’язку із поновленням позивачки на попередній посаді судом. Таким чином, права позивачки вже відновлені та захищені.

Представники третіх осіб в судове засідання не з’явились, хоча про день та час розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, що н є пошкодую для розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з відомостями трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-ІІ №0155465 20 серпня 2010 року її прийнято на роботу до Азовського морського інституту Одеської національної морської академії на посаду заступника начальника учбового відділу, 01 вересня 2015 року її переведено на посаду методиста 1-ї категорії навчально-методичного відділу, 01 січня 2016 року змінено назву учбового закладу на Азовський морський інститут Національного університету «Одеська морська академія», 08 травня 2018 року ОСОБА_1 звільнено у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 жовтня 2018 року: скасовано наказ Азовського морського інституту Національного університету «Одеська морська академія» від 02 травня 2018 року № 58вк про звільнення ОСОБА_1 з посади методиста І-ї категорії учбово-методичного відділу Азовського морського інституту Національного університету «Одеська морська академія» відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді методиста І-ї категорії учбово-методичного відділу Азовського морського інституту Національного університету «Одеська морська академія»; стягнуто з Азовського морського інституту Національного університету «Одеська морська академія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 24 872 (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) гривні 70 копійок, з відповідним утриманням податків та інших обов'язкових платежів, які із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні цього судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена ОСОБА_1 на підставі цього судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зменшенню на суму податків і зборів.

Також згідно з відомостями трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-ІІ №0155465:

-записом №9 від 11.09.2018 року наказом від 11.09.2018 року № 130 вк поновлено на посаді методиста І-ї категорії учбово-методичного відділу;

-записом №10 від 01.10.2018 року визнано недійсним запис №9 наказом №106вк, звільнено 12.05.2018 року у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України;

-записом №11 від 01.10.2018 року наказом №130вк від 11.09.2018 року поновлено на посаді методиста І-ї категорії учбово-методичного відділу з 08.05.2018 року;

-записом №12 від 14.11.2018 року визнано недійсним запис №10 у зв’язку з поновленням на посаді методиста І-ї категорії учбово-методичного відділу.

Відповідно до п.3 наказу директора від 03.08.2018 року №106 вк Азовського морського інституту Національного університету «Одеська морська академія» окрім іншого внесено зміни до наказів «У зв’язку з отриманням 01.08 2018р. почтового відправлення №676-18 з заявою і листком непрацездатності серії АДГ № 293200 від 07.05.2018р., виданого ОСОБА_1 внести зміни до наказів № 23вк від 19.02.2018р. та № 58вк від 02.05.2018р., про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ч.І ст.40 КЗпП України, а саме: датою звільнення ОСОБА_1 вважати 12.05.2018 р., підстава: заява ОСОБА_1

Таким чином вбачається, що вказаним наказом від 03.08.2018 року №106, за заявою позивачки, були змінені відомості щодо дати її звільнення, у зв’язку з її перебуванням на лікарняному. При цьому як зазначено вище наказ про звільнення позивачка був скасований на підставі рішення суду від 19.10.2018 року, також на підставі даного рішення наказом №168вк від 14.11.2018 року був скасований і п.3 наказу від 03.08.2018 року №106.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2ст. 78 ЦПК України).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004 (справа про Охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес», як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних треб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З наведених положень законодавства слідує, що право на судовий захист має особа у разі доведеності факту порушення, невизнання або оспорювання її прав іншими особами відповідачем.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує у позовній заяві в чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

В той час, як ОСОБА_1 жодним чином не визначає і не обґрунтовує у своїй позовній заяві в чому саме полягає порушення її прав та інтересів.

Враховуючи наведені норми законодавства та конкретні обставини справи, а саме те, що п.3 наказу від 03.08.2018 року №106, який стосується прав та інтересів позивачки, вже скасований, твердження самої позивачки, що після винесення рішення суду про поновлення її на роботі вона приступила до роботи і працює в інституті по теперішній час, вбачається, що її права та інтереси відповідачем не порушаються, а навпаки були поновлені, у зв’язку з чим відсутній предмет спору та відповідно підстави для цивільно-правової відповідальності відповідача.

Керуючисьст.ст.4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273ЦПК України, ст.ст.3, 15, 16, 22, ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного університету «Одеська морська академія», про визнання наказу неправомірним, треті особи: Первинна профспілкова організація №141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність», Азовська первинна профспілкова організація моряків профспілки робітників морського транспорту, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 07.12.2018 року.

Суддя О.А. Шевченко