Рішення № 78383662, 07.12.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2018 року ЛуцькСправа № 140/2192/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1І.) звернувся з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції у Волинській області (далі – відповідач, ПВ ДВС м.Луцьк ГТУЮ у Волинській області) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.01.2018 №55461747.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою головного державного виконавця ПВ ДВС м.Луцьк ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_3 від 04.01.2018 ВП №55461747 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №17954, виданого 04.10.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, щодо стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі – ТзОВ «Кредитні ініціативи») заборгованості в сумі 4390781,18 грн., що виникла по договору про іпотечний кредит від 04.08.2006 №V-43/06, право вимоги за яким було відступлено Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі – ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») на користь стягувача на підставі договору відступлення прав вимоги від 17.12.2012. Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки виконавчий документ, на підставі якого відкрито вказане виконавче провадження, оскаржується у судовому порядку, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.05.2012 в справі №0308/2888/2012 щодо стягнення заборгованості по іпотечному договору від 04.08.2006 №V-43/06 позивачем добросовісно виконане 07.10.2016. З огляду на вказані підстави позивач просив позов задовольнити повністю.

У поданому до суду відзиві від 04.12.2018 №60002 (а.с.34-38) представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та просила відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.01.2018 ВП №55461747 винесена на підставі виконавчого напису №17954, виданого 04.10.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, який відповідає усім вимогам до виконавчого документу, встановленим статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому державним виконавцем було встановлено, що такий документ подається до примусового виконання вперше та не містить відмітки про фактичне його виконання. Крім того, зазначає, що оскаржувана постанова була надіслана сторонам виконавчого провадження, в тому числі боржнику за адресою, яка зазначена у виконавчому документі.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити. В обґрунтування позовних вимог додатково зазначили, що державний виконавець неправомірно відкрив виконавче провадження за виконавчим написом, оскільки строк пред’явлення його до виконання становить один рік і на момент відкриття виконавчого провадження даний строк сплив.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у відзиві, просила відмовити в задоволенні позову. Додатково зазначила, що згідно з положеннями Закону України «Про виконавче провадження» строк пред’явлення виконавчих документів становить три роки, а тому не було пропущено строк пред’явлення виконавчого напису до виконання.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що 04.10.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, на підставі статей 34, 87-91 Закону України «Про нотаріат», глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 за №1172, видано виконавчий напис №17954 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі – ТзОВ «Кредитні ініціативи») заборгованості за період з 01.06.2015 по 15.08.2016 в загальній сумі 4390781,18 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом – 2542835,75 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом – 1847945,43 грн., що виникла по договору про іпотечний кредит від 04.08.2006 №V-43/06, право вимоги за яким було відступлено Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь стягувача на підставі договору відступлення прав вимоги від 17.12.2012 (а.с.25).

04.01.2018 головним державним виконавцем ПВ ДВС м.Луцьк ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_3 прийнято постанову про відкриття виконавче провадження ВП №55461747 з примусового виконання виконавчого напису №17954, виданого 04.10.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи» 4390781,18 грн., в якій зобов’язано боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 439078,11 грн. (а.с.41). Вказана постанова була надіслана позивачу рекомендованим поштовим відправленням за адресою: м.Луцьк, провулок Качалова, 2Д (а.с.42-44).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі – Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 3 Закону №1404-VІІІ встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих написів нотаріусів.

Вимоги до виконавчого документа визначено статтею 4 Закону №1404-VІІІ, відповідно до частини першої якої у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Згідно з частиною третьою цієї ж статті виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

Частиною четвертою статті 4 Закону №1404-VІІІ передбачено, що у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами. При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

Разом з тим, пунктом 2 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі – Інструкція №515/5), передбачено, що при перевірці відповідності виконавчого документа вимогам пунктів 3, 4 частини першої статті 4 Закону державний виконавець враховує таке:

повне найменування для юридичних осіб повинно містити інформацію про організаційно-правову форму такої особи відповідно до вимог чинного законодавства;

ім'я фізичної особи (яка є громадянином України) складається з її прізвища, власного імені та по батькові (частина перша статті 28 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати по батькові, мають право записувати в паспорті лише ім'я та прізвище, а у свідоцтві про народження - імена батька та матері;

відсутність коду за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб) допускається, якщо законодавством країни, на території якої зареєстровано юридичну особу, не передбачено присвоєння юридичній особі такого коду.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону №1404-VІІІ виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з частиною п’ятою статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Таким чином, за результатами аналізу наведених норм законодавства та виконавчого документу, а саме виконавчого напису №17954, виданого 04.10.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, суд приходить до висновку про відповідність його форми та змісту вимогам Закону №1404-VІІІ та Інструкції №515/5. Крім того, виконавчий напис пред’явлений до виконання у визначений частиною першою статті 12 Закону №1404-VІІІ трирічний строк.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у державного виконавця при прийнятті виконавчого документа до виконання та вирішенні питання щодо відкриття виконавчого провадження відсутні повноваження щодо надання правової оцінки виконавчому документу, натомість останній перевіряє виконавчий документ виключно на відповідність вимогам Закону №1404-VІІІ.

Відтак, суд приходить до висновку, що у державного виконавця не було передбачених частиною четвертою статті 4 Закону №1404-VІІІ підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

При цьому, доводи, якими позивач обґрунтовує протиправність оскаржуваної постанови, а саме відсутність заборгованості за договором про іпотечний кредит від 04.08.2006 №V-43/06 у зв’язку з виконанням рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.05.2012 в справі №0308/2888/2012 (а.с.26-29), по суті стосуються правомірності виконавчого документа, на підставі якого прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.01.2018 ВП №55461747. Крім того, позивач вказує, що правомірність виконавчого напису №17954, виданого 04.10.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, оскаржено ним до Печерського районного суду міста Києва (справа №757/24523/17-ц).

Разом з тим, суд зазначає, що у даному спорі надається оцінка виконавчому напису від 04.10.2016 №17954 виключно як виконавчому документу. Наявність підстав для видання приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та законності такого виконавчого напису є предметом оцінки при розгляді справи про оскарження виконавчого напису від 04.10.2016 №17954.

Таким чином, доводи, якими позивач обґрунтовує протиправність оскаржуваної постанови, не стосуються предмета цього спору та відповідно не доводять протиправності саме рішення державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.11.2018 у справі №826/6814/17 та враховуються судом при вирішення даного спору в силу вимог частини п’ятої статті 242 КАС України.

Отже, встановлені судом обставини свідчать про правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.01.2018 ВП №55461747.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами та іншими нормативними актами України, тому позов є безпідставним і у його задоволенні слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

ОСОБА_6Плахтій