Рішення № 78383330, 04.12.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/2036/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/М о т и в о в а н е/

04 грудня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Наумик О.О., за участі секретаря судового засідання Клугер Т.А., представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши цивільну справу № 233/2036/16-ц за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» до ОСОБА_3 «про стягнення заборгованості»,

В С Т А Н О В И В:

26.04.2016 р. АТ КБ «Приватбанк» » (з 21.05.2018 р. Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «Приватбанк» (скорочена назва - ПАТ КБ «Приватбанк») змінило назву на Акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «Приватбанк» (скорочена назва - АТ КБ «Приватбанк») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом, по процентам за користування кредитом, за пенею та комісією, а також штрафів. Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що згідно з договором без номеру від 14.05.2010 р., укладеним між банком і відповідачем, останній отримав кредит у розмірі 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до умов укладеного договору він складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, ОСОБА_4.

Відповідач кредитні зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим станом на 29.02.2016 р. утворилася заборгованість в сумі 11104,63 грн., а саме: за кредитом в сумі 674,63 грн., по процентам за користування кредитом в сумі 6725,02 грн., за пенею та комісією в сумі 2700,00 грн., а також зі штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 504,98 грн.

Судовою ухвалою від 10.10.2016 р. (а.с.50) було відкрите провадження по справі.

07.11.2016 р. по справі ухвалено заочне рішення по суті заявлених позовних вимог (а.с.55).

Судовою ухвалою від 14.11.2017 р. (а.с.82) прийнята заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення.

Судовою ухвалою від 23.11.2017 р. (а.с.86) заочне рішення по справі від 07.11.2017 р. скасовано, справу призначено до судового розгляду.

Судовою ухвалою від 01.02.2018 р. (а.с.138) у цивільній справі за відповідним клопотанням представника відповідача призначена судова почеркознавча експертиза, на час проведення якої провадження у справі зупинено.

Судовою ухвалою від 12.10.2018 р. (а.с.175) провадження у цивільній справі поновлено, судовий розгляд справи продовжено.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» за довіреністю ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилася, надавши суду заяву про розгляд справи у її відсутність та з посиланням на підтримання позову (а.с---).

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що ніяких правовідносин між його довірителем і позивачем не виникло: з приводу позичання грошових коштів ОСОБА_3 до ПриватБанку не звертався, будь-яких заяв не підписував, кредитних карток не отримував. Через не доведення стороною позивача іншого, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

З’ясувавши всі обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.

Правовою формою щодо оформлення кредитних відносин сторін є кредитний договір.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже за загальним правилом договірне зобов’язання повинне виконуватись відповідно до тих умов, які сторони визначили при укладенні договору.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ствердженням позивача між сторонами 14.05.2010 р. був укладений кредитний договір, який за формою є договором приєднання, умови якого встановлені позивачем (ч.1 ст.634 ЦК України).

На підтвердження цього ствердження позивачем надані суду в якості доказів копії «Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку», яка містить підпис ОСОБА_3, довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», витягу з Умов і Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 р. № СП2010-256 (а.с.6,7,8-31).

Заперечуючи обставини укладення кредитного договору № б/н від 14.05.2010 р. сторона відповідача посилалась на те, що Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, копію якої надано позивачем, ОСОБА_3 не підписував.

З метою перевірки доводів відповідача і за клопотанням останнього ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду від 01.02.2018 р. було призначено почеркознавчу експертизу.

Задля можливості надання експертного висновку експертом було заявлено клопотання (№260/2694 від 17.07.2018 р.) про надання додаткових матеріалів, зокрема оригіналу досліджуваного документу – «Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку» від 14.05.2010 р. (а.с.159-160), на яке позивач повідомив про неможливість надати оригінали документів для проведення експертизи у зв’язку з відсутністю доступу до архіву Донецького регіонального управління ПАТ КБ ПриватБанк, розташованому у місті Донецьк.

12.09.2018 р. Донецьким ДНІСЕ, експертам якого було доручено проведення експертизи, повідомлено про неможливість надання висновку через відсутність оригіналу досліджуваного документу – «Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку» від 14.05.2010 р. (а.с.167-168).

За приписами ст.ст.12 ч.1, 81 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог так і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Згідно з ч.2 ст.64 ЦПК України, письмові докази, як правило, подаються в оригіналі, та системний аналіз норм процесуального права дає підстави для висновку про те що, якщо подано копію письмового доказу, у судове засідання для дослідження має бути наданий оригінал письмового доказу.

Доводи позивача про те, що у нього відсутня можливість надати суду оригінал «Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку» від 14.05.2010 р. у зв’язку із знаходженням оригіналу кредитного договору в архіві в м. Донецьку, суд не бере до уваги за тих підстав, що договір кредиту, який не погашено, не вичерпує свою дію фактом лишень його підписання та не може бути переданий до архіву до закінчення його дії та виконання, оскільки не можна розраховувати на беззаперечне його виконання сторонами без необхідності врегулювання спірних питань, що можуть виникнути при його виконанні.

Так само обставина передачі оригіналу договору на окуповану територію м. Донецька самі по собі не замінює обов’язку позивача підтвердити обставини, на які він посилається в обґрунтування позову.

Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення позивача від обов’язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях навіть з урахуванням загальновідомих обставин щодо проведення антитерористичної операції.

Рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами, на які робиться посилання в позовній заяві, без встановлення відповідних фактів.

Позивач стверджує про наявність обов’язку відповідача як позичальника виконувати умови договору кредиту, які сам позивач не може підтвердити.

Крім того, виникнення між сторонами певних правовідносин позивач ніякими іншими доказами, ніж копією кредитного договору у формі приєднання, не доводить.

Суд вважає за необхідне застосувати наслідки ухилення позивача від подання експертам необхідного оригіналу договору, без якого провести експертизу неможливо, про що зазначено в статті 109 ЦПК України, визнавши факт неналежності підпису ОСОБА_3 в «Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку» від 14.05.2010 р., для з'ясування чого була призначена експертиза.

Заявлені на суму 11104,63 грн. позовні вимоги жодним належним та допустимим доказом не підтверджені.

Тож суд вважає не доведеними позивачем вимоги щодо наявності кредитного договору та неналежного виконання взятих за цим договором чітко визначених зобов’язань з боку відповідача як позичальника.

За наведених обставин у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.259, 263-265, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову

Акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 14360570) до

ОСОБА_3 (85141, АДРЕСА_1, РНКППО НОМЕР_1)

«про стягнення заборгованості» відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 320 (триста двадцять) грн.

Відкласти складання рішення у повному обсязі на строк до десяти днів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя