Рішення № 78381194, 06.11.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4538/18

2/214/2387/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 листопада 2018 року, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Чернової Н.В.,

секретар судового засідання – Звади Л.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 214/4538/18

за позовною заявою ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД»

про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, просить суд: стягнути з ОСОБА_2 «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» заборгованість з невиплаченої заробітної плати в сумі 19 586,02 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 2 755,17грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати в сумі 128,56; стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Пред’явлені вимоги мотивовано тим, що з 20.10.2003 року позивача було прийнято на роботу в ОСОБА_2 «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» та звільнено 19.06.2018 року на підставі наказу №147-к від 07.05.2018 року на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін. Заборгованість підприємства перед нею по виплаті заробітної плати становить 19586,02 грн., право на отримання якої вона мала в день звільнення. Однак повний розрахунок при звільненні з нею проведено не було, а також в порушення ст.ст.116, 117 КЗпП України середній заробіток за весь час затримки розрахунку не виплачено. Беручи до уваги те, що ОСОБА_2 «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» не виплачувало їй заробітну плату в період з липня 2017 року по травень 2018 року включно, враховуючи положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» нею розраховано загальну суму компенсації в розмірі 128,56 грн. (виходячи з індексу інфляції).

Не погоджуючись з пред’явленими вимогами, представник відповідача ОСОБА_2 «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні пред’явлених ОСОБА_1 вимог. Свої заперечення представник мотивувала тим, що позивачем невірно здійснено розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, який фактично становить 1001,92 грн., виходячи з кількості робочих днів та розміру середньо годинної заробітної плати – 31,31 грн.

Відповідь на відзив позивачем не надано, клопотань про надання додаткового часу для цього не заявлялось.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження з огляду на не заявлення сторонами про свою участь в судовому засіданні. Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності; заяв про участь в судовому засіданні від представника відповідача не надходило.

Дослідивши письмові докази, надавши оцінку в їх сукупності, враховуючи позицію сторін.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 01239186, створене 14.07.1994 року та здійснює господарську діяльність за наступними видами КВЕД: 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; КВЕД 64.20 Діяльність холдингових компаній; КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний). Станом на момент ухвалення рішення юридична особа не перебуває в процесі припинення.

З копії трудової книжки серії БТ-І №2330693, виданої 01.11.1977 року на ім’я ОСОБА_1 слідує, що останню 27.12.1999 було прийнято на роботу в ЗАТ «КРИВОРІЖНДУСТРБУД» на посаду інспектором відділу кадрів на підставі наказу № 88-к від 27.12.1999 року. При цьому, наказом №147-к від 19.062018 року її звільнено із посади ведучого спеціаліста по кадрам на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін. (а.с.11-14).

Як слідує з довідки від 25.06.2018 року №223 (а.с.16), заборгованість ОСОБА_2 «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» перед ОСОБА_1 по виплаті заробітної плати становить в загальному розмірі 19586,02 грн., з яких: за серпень 2017 року – 2798,99 грн., вересень 2017 року – 3002,71 грн., жовтень 2017 року – 424,96 грн., січень 2018 року – 2760,53 грн., березень 2018 року – 3233,64 грн., квітень 2018 року – 3847,80 грн., травень 2018 року – 3517,39 грн.

Факт наявності заборгованості по виплаті заробітної плати представником відповідача не заперечувався згідно доводів, викладених у відзиві на позов.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на невиплату їй підприємством заборгованості по заробітній платі та не проведення повного розрахунку при звільненні. Перевіряючи обґрунтованість пред’явлених вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.55 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України та КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Справи щодо захисту порушених, оспорюваних або невизнаних прав, свобод чи інтересів, що виникають із трудових відносин, за положеннями ст.19 ЦПК України розглядаються судами у порядку цивільного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов’язків.

Згідно зі ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У статті 233 КЗпП України передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша); у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно із ст.ст.21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. ОСОБА_2 на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до положень ч.5 ст.97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Положеннями ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звільнений з ОСОБА_2 «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» наказом №147-к від 19.06.2018 року на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін (а.с.15). Тобто в день звільнення – 19.06.2018 року, підприємство зобов’язане було провести з ОСОБА_1 повний розрахунок при звільненні, що фактично виконано не було. Доказів, які б свідчили про зворотне (первинної бухгалтерської документації про перерахування на рахунок позивача сум, що підлягали виплати йому при звільненні, виписок тощо), представником відповідача суду не надано. У зв’язку з цим суд приходить до висновку про доведеність заборгованості по виплаті заробітної плати в сумі 19586,02 грн.

Згідно ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов’язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з п.20 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Середній заробіток працівника судом розраховується відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок), що також відповідає п.21 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Згідно з п.2 Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку, а саме, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до п.п.3 п.3 Порядку, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як роз'яснено в п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 3 «Про практику застосування судами про оплату праці», при визначенні сум, що підлягають стягненню по оплаті праці, у тому числі середньому заробітку, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

Як слідує з довідки від 25.06.2018 року №222 (а.с.17), середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 250,47 грн. та розрахована виходячи із виплати за останні 2 календарні місяці, що передували її звільненню з підприємства: квітень 2018 року – 4779,87 грн. (19 робочих днів), травень 2018 року – 5239,00 грн. (21 робочих днів), виходячи з розрахунку: (4779,87 + 5239,00) : 40 робочих днів. Розмір середньоденної заробітної плати визначено представником відповідача згідно доводів, викладених у відзиві.

Відповідно до ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як слідує зі ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених законом випадках.

Враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в межах з 04.05.2018 року по 01.08.2018 року, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства суд перевіряє розрахунок виключно в межах заявлених вимог.

Посилання представника відповідача на наказ ОСОБА_2 «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» №23 від 05.03.2018 року «Про зміни в організації виробництва та праці й встановлення неповного робочого часу» (а.с.31-33) згідно якого з 07.05.2018 року встановлено неповний робочий день тривалістю 2 год. на тиждень за посадами згідно переліку – Додаток №1 до наказу, для застосування при розрахунку середнього заробітку у випадку з ОСОБА_1 не підлягає, оскільки: нарахування середнього заробітку за весь час затримки при звільненні здійснюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку), тобто за сталою величиною, що визначено в постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 року у справі №6-419цс16 та постанові Верхового Суду від 14.02.2018 року у справі № 367/1125/15-ц (провадження № 61-5717св18).

Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні позивача складає 2 755,17 грн. за 11 робочих днів (з розрахунку: 250,47 *11 робочих днів, з яких: з 20.06.2018 року по 05.07.2018 року – 11 робочих днів), у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Суд також вважає доведеними та обґрунтованими вимоги позову в частині стягнення компенсації втрат частини доходів позивача у зв'язку з порушенням строків виплати йому заробітної плати при звільненні в сумі 128,56 грн., оскільки наведений нею в позові розрахунок в підтвердження своїх вимог (а.с.2) суд розцінює як належний в силу його відповідності ст.ст.2,3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 20509-ІІІ.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно дост. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №4 від 31.03.1995 (з наступними доповненнями та змінами) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Судом встановлено, що внаслідок не виплати відповідачем позивачу заробітної плати, останньому була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач безпідставно був позбавлений права на отримання заробітку, внаслідок чого змушений був прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, свого матеріального забезпечення та забезпечення сім`ї,що завдавало позивачу моральних страждань.

Тому суд визнає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди та враховуючи ступінь моральних страждань, їх тривалості, засад розумності та справедливості, суд вважає стягнути моральну шкоду у розмірі 2 000 грн., визначаючи такий розмір достатнім для відшкодування моральних страждань позивача.

Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку про необхідність задоволення пред’явлених ОСОБА_1 вимог частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно ст.141 ЦПК України, суд враховує звільнення позивача від сплати судового збору, у зв’язку з чим судовий збір в сумі 704,80 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 354, 355, п.15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Приватного акціонерного товариства «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» (код ЄДРПОУ 01239166, юридична адреса: вул. Криворіжсталі 10, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область) про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість з невиплаченої заробітної плати в сумі 19 586 (дев’ятнадцять тисяч п’ятсот вісімдесят шість) грн. 02 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 20.06.2018 року по 05.07.2018 року в сумі 2 755 (дві тисячі сімсот п’ятдесят п’ять ) грн. 17 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати в сумі 128 (сто двадцять вісім) грн. 56 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» в дохід держави судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати підписання шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Чернова