Ухвала суду № 78380127, 06.12.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/9439/18

2-а/212/170/18

У Х В А Л А

06 грудня 2018 року м. Кривий Ріг

Суддя Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1, розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Покровської районної у м. Кривому Розі ради про визнання бездійства протиправними та притягти до відповідальності,

встановив:

04.12.2018 р. ОСОБА_2 звернувся до суду зі вказаним позовом.

Ознайомившись із матеріалами адміністративної позовної заяви, дійшов наступного висновку.

Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з’ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Адміністративний позов в частині позовної вимоги, що стосується визнання судом бездіяльності відповідача протиправною, виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів визначене статтею 20 КАС України.

Тому вказана позовна вимога не підлягає розгляду місцевим загальним судом, тому як не відноситься до виключного переліку справ, зазначених у ч. 1 ст. 20 КАС України, які підсудні місцевим судам.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи (позови), крім визначених частиною першою цієї статті.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративних стягнень, крім випадків визначених цим Кодексом, тобто випадків оскарження особою, що вже притягнута до адміністративної відповідальності рішень, дій, бездіяльності суб’єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

У другій позовній вимозі, що є похідною від першої позовної вимоги, позивач просить притягнути до адміністративної відповідальності відповідача, посилаючись на п 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, тоді як зазначеною нормою встановлено навпаки право особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності на оскарження цього. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності встановлено нормами КУпАП, у відповідності до яких позивач і повинен здійснювати своє право на захист від можливого порушення шляхом звернення до органу уповноваженого скласти адміністративний протокол у відношенні відповідача. Тому посилання позивача на вказану норму КАСУ є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті, тому вказаний позов, враховуючи першу позовну вимогу, підлягає розгляду окружним адміністративним судом.

У параграфі 1 глави 2 розділу 1 «Загальних положень» КАС України, встановлено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів. Параграфом 3 цього розділу, встановлена територіальна юрисдикція (підсудність) та визначені підстави та порядок передачі справи з одного адміністративного суду до іншого, які закріплені в статті 29 КАС України.

При цьому, відповідно до розділу ІІ КАС України «Позовне провадження», вказано, що згідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, встановлено, що суддя при відкритті провадження після одержання позовної заяви з’ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Частиною 2 ст. 171 цього Кодексу, передбачено відкриття позовного провадження, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Згідно ч. ч. 3-5 ст. 171 КАС України, якщо буде встановлено, що відповідач, фізична особа у справі проживає за межами юрисдикції суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 29 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 р. у справі «Zand v. Austria та у рішенні від 20.07.2006 р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий не маючи юрисдикції, в тому числі стосовно предметної підсудності, приймає будь-які рішення за позовом, що не відноситься до його, в тому числі предметної юрисдикції.

Аналіз вище наведених норм, в їх структурному закріпленні та послідовному викладені в КАС України, та практики Європейського Суду з прав людини, вказує на те, що в першу чергу суд, отримавши позовну заяву, керуючись ч. 1 ст. 20 КАС України, у разі встановлення порушень правил предметної підсудності, на підставі ч. 2 ст. 20, ч. 3 ст. 21 КАС України, направляє адміністративну справу до окружного адміністративного суду, тобто суд виконує процесуальні дії виключно в межах параграфу 1 глави 2 розділу 1цього Кодексу. Тому в такому випадку, встановивши у позові порушення предметної підсудності, визначеної для місцевих загальних судів, такий суд в подальшому не уповноважений здійснювати процесуальні дії, передбачені розділом ІІ КАС України «Позовне провадження», а саме, вирішувати питання залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви ( ст. 169), відмови у відкритті провадження (ст. 170), з’ясування щодо належності розгляду за правилами адміністративного судочинства, та чи подано заяву з дотриманням правил територіальної підсудності (п. 4 ч. 1, п. п. 3-5 ст. 171, п. 2 ч. 1 ст. 29).

За таких обставин, враховуючи місце проживання позивача та знаходження відповідача, позов відноситься до виключної предметної юрисдикції Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Враховуючи викладене, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, а саме до суду «встановленого законом», керуючись ст. ст. 19, 20, 23, 29, 294, 295 КАС України,

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Покровської районної у м. Кривому Розі ради про визнання бездійства протиправними та притягти до відповідальності - передати на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 256 КАС України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду щодо недотримання правил підсудності може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Н. М. Ваврушак