Ухвала суду № 78378611, 03.12.2018, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

03 грудня 2018 року м. Чернігівсправа № 927/604/16 Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., при секретарі Скороход А.О., розглянувши матеріали скарги

Скаржника (боржник): Публічного акціонерного товариство "Ніжинський механічний завод", код ЄДРПОУ 14312565, вул. Б.Хмельницького, 37, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Стягувач (позивач): Публічне акціонерне товариство "Банк "Демарк", код ЄДРПОУ 19357516, вул. Реміснича (Комсомольська), 28, м. Чернігів, 14000

Особа, дії чи бездіяльність якої оскаржуються: Приватний виконавець ОСОБА_1, пр-т. Перемоги, 139, оф. 213, м. Чернігів, 14013

Про визнання протиправним звіту про незалежну оцінку майна, неправомірними дій приватного виконавця по визначенню вартості майна та зобов'язання приватного виконавця зупинити примусову реалізацію та провести нову оцінку нерухомого майна.

За участю представників:

Скаржника (боржника): ОСОБА_2

Стягувача: ОСОБА_3

Особи, дії чи бездіяльність якої оскаржуються: ОСОБА_1, приватний виконавець

У судовому засіданні, відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

20.11.2018 до Господарського суду Чернігівської області від керуючого санацією ПАТ “Ніжинський механічний завод” надійшла скарга на дії приватного виконавця ОСОБА_1, щодо визначення вартості нерухомого майна, в якій скаржник просить суд:

- визнати протиправним звіт про незалежну оцінку нерухомого майна від 01.11.2018, що був складений суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання ОСОБА_4, в межах виконавчого провадження № 55952061, щодо визначення вартості нерухомого майна: нежитлової будівлі “Магазин” (літ.Х, х, х1, х2) загальною площею 555,6кв.м., що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул ОСОБА_5, буд. 37/7;

- визнати дії приватного виконавця ОСОБА_1, по визначенню вартості майна на підставі звіту про незалежну оцінку нерухомого майна 01.11.2018, що був складений суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання ОСОБА_4, а саме “Магазин” (літ.Х, х, х1, х2) загальною площею 555,6кв.м., що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул ОСОБА_5, буд. 37/7 неправомірними;

- зобов’язати приватного виконавця ОСОБА_1 провести нову оцінку нерухомого майна: нежитлової будівлі “Магазин” (літ.Х, х, х1, х2) загальною площею 555,6кв.м., що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул ОСОБА_5, буд. 37/7, що належить ПАТ “Ніжинський механічний завод” в межах відкритого виконавчого провадження № 55952061;

- зобов’язати приватного виконавця ОСОБА_1 вчинити дії на зупинення примусової реалізації арештованого нерухомого майна: нежитлової будівлі “Магазин” (літ.Х, х, х1, х2) загальною площею 555,6кв.м., що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул ОСОБА_5, буд. 37/7, прилюдні торги по якому призначені на 13.12.2018, організатор аукціону ДП “СЕТАМ”, реєстраційний номер лоту 314941.

В обґрунтування вимог скарги боржник посилається на те, що оскаржуваний висновок суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 не відповідає вимогам п. 61 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, а саме, вказує скаржник, не розписано методичні підходи, що були використані в процесі формування висновку; не було належним чином визначено ринкову вартість арештованого майна, саме за порівняльним підходом на подібне майно; ринкова вартість об’єкта оцінки визначена без урахування ПДВ, а сума ПДВ оцінювачем взагалі не була зазначена у звіті; не проводився фактичний огляд (обстеження) об’єкта оцінки, оскільки, вказує скаржник, у звіті містяться зовсім інші фотографії кількарічної давнини, а матеріальний та фізичний стан об’єкта нерухомості станом на 01.11.18 був набагато кращим ніж це було відображено у Звіті, оскільки був проведений ремонт.

З огляду на зазначене скаржник стверджує, що визначена суб'єктом оціночної діяльності ФОП “Дубик Олег Олександрович” у Звіті вартість майна є значно заниженою.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 21.11.18 розгляд скарги призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.12.18.

У судове засідання 03.12.18 з'явились представник скаржника (боржника), стягувача та приватний виконавець.

Присутній в судовому засіданні представник керучого санацією підтримав викладені у скарзі вимоги та обгрунтування, зазначивши, що визначена суб'єктом оціночної діяльності вартість майна, яка зазначена у Звіті ФОП ОСОБА_4, є заниженою, та, крім того, виклав додаткові обгрунтування, наголосивши на тому, що оскільки в Господарському суді Чернігівської області перебуває на розгляді справа про банкрутство ПАТ "Ніжинський механічний завод", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому стягувач - ПАТ "Банк "Демарк" повинен був звертатись з майновими вимогами до боржника в межах справи про банкрутство ПАТ "Ніжинський механічний завод", чим порушено норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Отже скаржник зазначив, що вчинення приватним виконавцем будь-яких дій, в тому числі, реалізація майна боржника поза межами справи про банкрутство є незаконним.

В судовому засіданні приватним виконавцем надано для залучення до матеріалів справи письмових пояснень суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 відносно скарги на дії приватного виконавця ОСОБА_1, щодо визначення вартості нерухомого майна (від 03.12.18), в яких зазначив про те, що зауваження, викладені у скарзі на Звіт, є необгрунтованими, а Звіт виконано з дотриманням нормативно-правових актів. Так, відповідно до змісту пояснень суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_4:

- щодо тверджень скаржника про відсутність зазначення суми ПДВ у Звіті, то вартість об'єкта оцінки визначалася буз урахування податку на додану вартість, що і було зазначено у висновку про вартість майна, як того вимагає п.17 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", у відповідності до роз'яснення Міністерства юстиції України від 29.06.2005 за №25-32/998 "Щодо порядку сплати ПДВ при реалізації арештованого майна";

-щодо тверджень скаржника про відсутність фактичного огляду нерухомого майна та наявністю відмінностей на фото у Звіті порівняно з наявними фото у керуючого санацією, то проведення оцінки майна було здійснено у відповідності до 50-53, 56 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав". Для проведення оцінки майна замовником були надані копії технічної документації, правовстановлюючих документів та детальні фотографії будівлі, що є об'єктом оцінки, які були надіслані електронною поштою та згідно з даними EXIF отриманих файлів, фото були зроблені 30.08.18. Також 17.10.18 безпосередньо суб'єктом оціночної діяльності здійснено зовнішній огляд будівлі - об'єкта оцінки, що показав відсутність змін щодо стану об'єкта порівняно з наданими замовником фотографіями.

Суд залучив пояснення разом з доданими до них документами до матеріалів справи.

Також приватним виконавцем надано для огляду в судовому засіданні оригінал Звіту про незалежну оцінку нерухомого майна: нежитлової будівлі "Магазин" (літ.Х, х, х1, х2) загальною площею 555,6кв.м., власником якого є публічне акціонерне товариство "Ніжинський механічний завод", що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул ОСОБА_5, буд. 37/7. Суд дослідив надані докази та повідомив, що судом буде виготовлено копію Звіту, та приєднано до матеріалів справи, а оригінал Звіту буде повернуто приватному виконавцю ОСОБА_1 після виготовлення повного тексту судового рішення за результатми розгляду скарги.

Також в судове засідання скаржником надано для залучення до матеріалів справи копії постанов ВГСУ від 20.07.16 у справі №3/22/2012/5003 та від 15.02.17 у справі №907/797/13. Суд залучив надані докази до матеріалів справи.

Приватний виконавець у судовому засіданні 03.12.18 проти задоволення скарги заперечив та зазначив, що виконавчі дії, які були проведені в межах виконавчого провадження ВП №55952061 повністю відповідають нормам чинного законодавства України, постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 29.08.18 в межах виконавчого провадження винесено при примусовому виконанні наказу №927/604/16 від 10.01.17, та на підставі ухвали господарського суду Чернігівської області по справі №927/1282/14 від 21.08.18 про звернення стягнення на майно боржника.

Представник стягувача підтримав позицію приватного виконавця та заперечив проти скарги.

Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення представників скаржника (боржника), стягувача та приватного виконавця, суд встановив.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 08.08.16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Банк “Демарк” задоволено частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства “Ніжинський механічний завод” (код ЄДРПОУ 14312565, вул. Б.Хмельницького,37,м. Ніжин, Чернігівська область, 16600) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Демарк”(14000, м. Чернігів вул. Реміснича,28, код 19357516, МФО 353575, накопичувальний рахунок № 32074106701024 в операційному департаменті НБУ, МФО 300001) 24 753,28 доларів США, 634 859,40 грн. заборгованості по відсоткам та 18 762,55 грн. судового збору.

10.01.2017 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.11.16 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.08.16, яке набрало законної сили 29.11.19, видано наказ, який надіслано на адресу стягувача.

Відповідно до ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно з ч.1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" (№1404-VIII від 02.06.16 у редакції на час вчинення відповідних дій).

Згідно з ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Таким чином, перевіряючи законність дій органів державної виконавчої служби та приватних виконавців в ході виконавчого провадження, правомірність та обґрунтованість винесених ним документів, суд повинен перевірити їх відповідність законодавству, яке регулює саме порядок та підстави вчинення ним відповідних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.18 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження ВП №55952061 з виконання наказу Господарського суду Чернігівської області по справі №927/604/16 від 10.01.17 про стягнення з публічного акціонерного товариства “Ніжинський механічний завод” 24 753,28 доларів США, 634 859,40 грн. заборгованості по відсоткам та 18 762,55 грн. судового збору, в межах якого винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 29.08.18, на підставі якої накладено арешт на майно, що належть ПАТ “Ніжинський механічний завод”, а саме: нежитлова будівля “Магазин” (літ.Х, х, х1, х2), загальною площею 555,6кв.м., що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул ОСОБА_5, буд. 37/7. Відповідно до змісту постанови, останню винесено та накладено арешт на майно ПАТ "Ніжинський механічний завод" на підставі ухвали Господарського суду Чернігівської області від 21.08.18 у справі про банкрутство ПАТ "Ніжинський механічний завод" за результатами розгляду заяви Приватного виконавця ОСОБА_1 (пр-т Перемоги, 139, офіс 213, м. Чернігів, 14013) про звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію у відповідності до п.4 ч.5 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суд зазначає, що представником скаржника, крім інших обгрунтувань скарги, також було зазначено про скасування даної ухвали від 21.08.18 судом вищої інстанції. Водночас доказів в обгрунтування зазначеного надано не було, тому суд зазначені обгрунтування до уваги не приймає.

Також в межах виконавчого провадження ВП №55952061 приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_4 для участі у виконавчому провадженні від 30.08.18

В свою чергу, в межах виконавчого провадження №55952061 призначеним суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 станом на 01.11.18 було проведено незалежну оцінку з визначення ринкової вартості для примусового відчуження на конкурентних засадах нерухомого майна: нежитлової будівлі “Магазин” (літ.Х, х, х1, х2), загальною площею 555,6кв.м., що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул ОСОБА_5, буд. 37/7, належить ПАТ “Ніжинський механічний завод”.

08.11.18 суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 складено Звіт про незалежну оцінку нерухомого майна від 08.11.18, відповідно до якого ринкова вартість нежитлової будівлі “Магазин” (літ.Х, х, х1, х2), загальною площею 555,6кв.м., що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул ОСОБА_5, буд. 37/7, отримана в результаті оцінки без ПДВ склала 1150260 грн. На адресу сторін виконавчого провадження направлено повідомлення (від 08.11.18 вих.№1600) про результати оцінки арештованого майна.

Частиною 5 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" надано стороні, яка не згодна з результатами визначення вартості чи оцінки майна, право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі, якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Пунктом 9.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012 визначення вартості, оцінки майна боржника є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121-2 ГПК.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування (ч.ч. 1, 4 ст.9 вказаного вище Закону).

Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою КМУ №1440 від 10 вересня 2003 року є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Згідно з п.51 Національного стандарту "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Так, скаржник у поданій до суду скарзі зазначає про не вчинення суб'єктом оціночної діяльності ФОП “Дубик Олег Олександрович” таких дій, як проведення фактичного огляду (обстеження) об’єкта оцінки.

Водночас згідно Вступу до Звіту про незалежну оцінку (а.с. 4 Звіту) оцінювачем зазначено, що в якості вихідної інформації було використано, зокрема, результати натурного огляду об'єкту оцінки. Згідно даних Звіту від 08.11.18, об'єкт оцінки - окремо розташована будівля з підвалом, що розташована в центральній частині міста. Площа першого поверху - 277,4 кв.м., підвалу - 278,2 кв.м. Технічні показники: площа забудови - 700,4 кв.м., будівельний об'єм - 2116 куб.м., відсоток зносу-не зазначено. Конструктивні елементи: фундамент-блоки бетонні, стіни-блоки бетонні, цегла, перегородки-блоки бетонні, цегла, перекриття - з/б плити, дерево, підлога-бетон, дерево, покрівля-залізо. Загальний стан-незадовільний.

Також у матеріалах Звіту про незалежну оцінку, наявні фотографії майна, яке підлягало оцінці. Скаржник в обгрунтування скарги, в свою чергу, посилається на невідповідність фотографій у Звіті реальному стану об'єкта оцінки, а саме, скаржник ставить під сумнів фото, на яких наявні ознаки підтоплень на стелі. В обгрунтування останнім надано власні фотографії. Згідно пояснень суб'єкта оціночної діяльності, зазначені фотографії не були здійснені ним особисто, надані замовником в електронному вигляді та виконані 30.08.18.

Дослідивши фотографії об'єкта оцінки, що містяться в оригіналі Звіту про оцінку від 08.11.18 та надані скаржником, суд встановив у звіті є такі ж фотографії, як і надані скаржником, які підтверджують належний стан стелі приміщення, проте скаржником не надано фото тих приміщень,які на знімках звіту містять ознаки руйнування стелі.

Таким чином, скаржником в порядку ст.ст. 13, 73, 76 ГПК України не спростовано належними та допустимими доказами, що інформація про майно, яка передана оцінювачу та використовувалась ним при здійсненні оцінки, є недостатньою для проведення оцінки, відображена не в повному обсязі, спотворює стан майна на момент проведення оцінки, чи іншим чином впливає на об'єктивне визначення вартості майна.

Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ст.13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Пунктом 3 Національного стандарту №1 визначено, що неякісною (недостовірною) оцінкою є оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування.

Таким чином, належним способом спростування Звіту про оцінку майна від 08.11.18 могло б бути проведене рецензування такого звіту. Водночас в матеріалах справи відсутні докази звернення боржника щодо рецензування звіту про оцінку майна.

Також в обгрунтування скарги скаржник зазначив про те, що оцінювачем не було належним чином визначено ринкову вартість арештованого майна, саме за порівняльним підходом на подібне майно. Стосовно даних обгрунтувань суд зазначає наступне.

Згідно з п.38 Національного стандарту "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний. Скаржником зазначено про те, що оцінювачем не було належним чином визначено ринкову вартість арештованого майна саме за порівняльним підходом на подібне майно.

Як вбачається з "Висновку про вартість майна" до Звіту від 08.11.18 про незалежну оцінку, для проведення незалежної оцінки майна, з метою визначення ринкової вартості майна оцінювачем (експертом) використано порівняльний підхід.

Згідно з п.47 Національного стандарту "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та об'єктом оцінки.

У п.54 Національного стандарту "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" зазначено, що зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства.

До Звіту від 08.11.18 про незалежну оцінку, оцінювачем надано роздруківки із зазначенням джерела інформації для використання об'єктів порівняння - дані сайтів мережі Інтернет (www.rieltor.ua).

При цьому, при дослідженні суб'єктом оціночної діяльності взято до уваги відомості щодо вартості аналогічного майна, як у м. Прилуки, так і у місті обласного значення м. Ніжин (аналогічно місту обласного значення м. Прилуки). Для розрахунку вартості об'єкту було взято 3 об'єкта для порівняння за наступними показниками: площа об'єкту, ціна пропозиції, ціна 1 кв. м., умови угоди, коригуюча поправка, коефіцієнт, місцезнаходження, технічний стан, площа, умови продажу, середня вартість, відкоригована ціна, курс валют, середня вартість, ринкова вартість, та з розрахунком окремо підвальної частини та надземної частини. Отже, доводи скаржника в цій частині суд вважає необгрунтованими.

Також посилання скаржника на порушення суб'єктом оціночної діяльності Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" в тій частині, що ринкова вартість об'єкта оцінки суб'єктом оціночної діяльності була визначена без урахування ПДВ, а сума ПДВ оцінювачем взагалі не була зазначена у звіті, суд вважає безпідставними з огляду на викладене нижче.

Відповідно до п. 17 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", у звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об'єкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або невключення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури, пов'язані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або невключення до неї суми податку на додану вартість.

Частиною п'ятою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено, оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Згідно з частиною шостою вказаної статті Закону України "Про виконавче провадження": у разі якщо на зазначене у частині п'ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер'єру офісів, готова продукція та товари тощо);

2) об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

При цьому згідно з роз'ясненням Міністерства юстиції України від 29.06.2005 № 25-32/998 "Щодо порядку сплати ПДВ при реалізації арештованого майна" серед іншого, роз'яснено, що операція з вилучення державним виконавцем арештованого майна з володіння боржника не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки цю операцію не можливо кваліфікувати продажем або поставкою товарів з наступних причин:

1) вилучення державним виконавцем арештованого майна від боржника здійснюється не на підставі цивільно-правового договору, а виключно в силу закону на підставі виконавчого документа;

2) при вилученні арештованого майна не відбувається перехід права власності на таке майно від боржника до відповідного органу державної виконавчої служби;

3) при вилученні арештованого майна боржник не отримує від органу державної виконавчої служби компенсацію його вартості.

Водночас, операція з вилучення державним виконавцем арештованого майна з володіння боржника також не може розглядатися як безоплатна передача товарів, оскільки не являє собою добровільну передачу права власності на відповідне майно. У даному випадку мова йдеться про заходи примусового виконання, що вживаються державним виконавцем з метою погашення грошових зобов'язань боржника перед стягувачем.

Крім того, при реалізації арештованого майна спеціалізовані організації, визначені на тендерній (конкурсній) основі, діють виключно у межах повноважень, наданих їм відповідними органами державної виконавчої служби на підставі договору, у зв'язку з чим операції з організації проведення прилюдних торгів, аукціонів з реалізації такого майна неможливо розглядати як відокремленні угоди, що здійснюються поза межами процедури звернення стягнення на майно у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Статтею 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

-постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Таким чином, операції з реалізації органами державної виконавчої служби арештованого майна через спеціалізовані організації не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Отже, враховуючи викладене вище, Звіт про незалежну оцінку нерухомого майна від 08.11.18, виконаний суб'єктом оціночної діяльності ФОП "Дубик Олег Олександрович" з дотриманням вимог Національного стандарту "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою КМУ №1440 від 10 вересня 2003 року, та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Крім того, суд не приймає до уваги твердження скаржника стосовно необхідності звернення ПАТ "Банк "Демарк" з майновими вимогами до боржника в межах справи про банкрутство ПАТ "Ніжинський механічний завод", виходячи з наступного. Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред’явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

З огляду на дану норму, оскільки на даний час триває процедура санації, постанова про визнання банкрутом ПАТ "Ніжинський механічний завод" та відкриття ліквідаційної процедури судом не приймалась, суд вважає зазначені вище обгрунтування скаржника безпідставними.

Також суд вважає необгрунтованими твердження скаржника стосовно відсутності у приватного виконавця підстав для вчинення будь-яких дій у зв 'язку з наявністю мораторію за задоволення вимог кредиторів публічного акціонерного товариства "Ніжинський механічний завод", враховуючи викладене.

В межах процедури санації господарським судом Чернігівської області від 21.08.18 у справі про банкрутство ПАТ "Ніжинський механічний завод" за результатами розгляду заяви Приватного виконавця ОСОБА_1 (пр-т Перемоги, 139, офіс 213, м. Чернігів, 14013), винесено ухвалу про звернення стягнення на майно боржника згідно з переліком за вимогами, на які не поширюється дія мораторію на підставі ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У відповідності до п.2 ч.5 статті 19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі - Закон), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Згідно частини 5 зазначеної вище статті, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов’язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Згідно п.4 ч.5 ст. 19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Таким чином, враховуючи зазначені норми, приватним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП№55952061 виконавчі дії шляхом звернення стягнення вчиняються стосовно майна боржника, дія мораторію на яке не поширюється.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст.343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вказані вище обставини, а також те, що приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області ОСОБА_1 в рамках його повноважень, здійснювались всі необхідні дії направлені на якнайшвидше та повне виконання рішення суду, водночас, обставини, про які зазначає скаржник, не знайшли документально підтвердження, скаржником не доведені, та спростовуються поданими матеріалами, суд вважає скаргу керуючого санацією ПАТ “Ніжинський механічний завод” на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області ОСОБА_1 необґрунтованою, недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.

Повний текст ухвали складений та підписаний 07 грудня 2018 року.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/