Рішення № 78378377, 27.11.2018, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2018 р. м. Рівне Справа № 918/335/17

Суддя Марач В.В., при секретарі судового засідання Ярощук О.П. розглянувши в матеріалах справи

за заявою ініціюючого кредитора товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО": вул. Шкільна, 10а, с. Копиткове, Здолбунівський район, Рівненська область, 35720

до боржника Фермерського господарства "Ім. Шевченка": вул. Шкільна, 9, с. Копиткове, Здолбунівський район, Рівненська область, 35720

про визнання банкрутом

в загальному позовному провадженні позов Фермерського господарства "Ім. Шевченка" (вул. Шкільна, 9, с. Копиткове, Здолбунівський район, Рівненська область, 35720)

до відповідачів (членів фермерського господарства "Ім.Шевченка): ОСОБА_3 (АДРЕСА_3,35720); ОСОБА_4 (АДРЕСА_4,35765); ОСОБА_5 (АДРЕСА_3,35720); ОСОБА_6 (АДРЕСА_5, 48500); ОСОБА_7 (35700, АДРЕСА_6), ОСОБА_8 (АДРЕСА_5), ОСОБА_9 (АДРЕСА_1, 33016), ОСОБА_10 (АДРЕСА_1, 33016), ОСОБА_11 (35740, АДРЕСА_2), ОСОБА_12 (АДРЕСА_7,35720), ОСОБА_13 (АДРЕСА_8, 35720), ОСОБА_14 (АДРЕСА_9,35720), ОСОБА_15 (АДРЕСА_9,35720), ОСОБА_16 (АДРЕСА_9,35720), ОСОБА_17 АДРЕСА_3,35720), ОСОБА_18 (АДРЕСА_3,35720), ОСОБА_19 (АДРЕСА_3,35720),

про визнання права власності на врожай

За участю представників сторін:

від позивача:Ткачук Д.В.;

від ліквідатора :Ткачук Д.В.;ОСОБА_21;

від відповідачів : ОСОБА_22, ОСОБА_23 ; ОСОБА_15, ОСОБА_3, ОСОБА_5,

від ТзОВ "ЮТ- Агро": Лавренюк В.М.;

від ТОВ СВК "Горинь": Максютинський М.С.;

від ТзОВ "ЮТ-АГРО-ЗЕРНО": Лавренюк В.М.;

від ОСОБА_26-ОСОБА_27.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Ім. Шевченка" (надалі Позивач, ФГ "Ім. Шевченка") звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою до відповідачів (членів фермерського господарства "Ім.Шевченка): ОСОБА_3 (АДРЕСА_3,35720); ОСОБА_4 (АДРЕСА_4,35765); ОСОБА_5 (АДРЕСА_3,35720); ОСОБА_6 (АДРЕСА_5, 48500); ОСОБА_7 (35700, АДРЕСА_6), ОСОБА_8 (АДРЕСА_5), ОСОБА_9 (АДРЕСА_1, 33016), ОСОБА_10 (АДРЕСА_1, 33016), ОСОБА_11 (35740, АДРЕСА_2), ОСОБА_12 (АДРЕСА_7,35720), ОСОБА_13 (АДРЕСА_8, 35720), ОСОБА_14 (АДРЕСА_9,35720), ОСОБА_15 (АДРЕСА_9,35720), ОСОБА_16 (АДРЕСА_9,35720), ОСОБА_17 (АДРЕСА_3,35720), ОСОБА_18 (АДРЕСА_3,35720), ОСОБА_19 (АДРЕСА_3,35720) (надалі Відповідачі) в якій просить суд:

- визнати за Фермерським господарством «Імені Шевченка (код ЄДРПОУ: 25320585; місцезнаходження: вул. Шкільна, 9, с. Копиткове , Здолбуніський р-н, Рівненська обл., 35720) право власності на врожай озимої пшениці 2018 року та на врожай ріпаку 2018 року, що посіяний та вирощений на земельних ділянках, що входять до складу земель Фермерського господарства «Імені Шевченка» за кадастровими номерами:

НОМЕР_1, пл. 2,8438 га; НОМЕР_2, пл. 2,8438 га; НОМЕР_12, пл. 4,501 га; НОМЕР_3, пл. 2,8438 га; НОМЕР_13, пл. 2,8438 га; НОМЕР_4, пл. 2,8438 га; НОМЕР_5, пл. 2,8438 га; НОМЕР_14, пл. 2,8438 га; НОМЕР_6, пл. 2,8438 га; НОМЕР_7, пл. 2,8438 га; НОМЕР_15, пл. 2,8438 га; НОМЕР_8, пл. 2,8438 га; НОМЕР_9, пл. 2,8438 га; НОМЕР_16, пл. 2,8438 га; НОМЕР_10, пл. 2,8438 га; НОМЕР_11, пл. 2,8438 га; НОМЕР_17, пл. 2,8438 га, що розташовані на території Копитківської сільської ради, Рівненської області, Здолбунівського району та перебувають у володінні та користуванні Фермерського господарства «Імені Шевченка».

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що Постановою Господарського суду Рівненської області від 30.01.2018 р. у справі №918/335/17 Фермерське господарства "Ім. Шевченка": (вул. Шкільна, 9, с. Копиткове, Здолбунівський район, Рівненська область, 35720, ІК 38809507), визнано банкрутом у порядку ст. 93 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ткачука Д.В.

Під час здійснення провадження у справі ліквідатором було встановлено намагання членів фермерського господарства "Ім. Шевченка" зібрати врожай озимого ріпаку 2018 року на земельних ділянках, якими володіє і користується банкрут - Фермерське господарство ім. Шевченка, та які належать членам фермерського господарства ім. Шевченка і виділялись останнім для ведення фермерського господарства.

Відповідачі надали суду відзив на позов, в якому проти вимог Позивача заперечили, пославшись при цьому на наступне.

Справа не підвідомча господарському суду в межах провадження в справі про банкрутство. Та обставина, що фермерське господарство ім. Шевченка визнане банкрутом, не дає підстав для розгляду спору між Відповідачами та ліквідатором ФГ ім. Шевченка в межах провадження у справі про банкрутство. Кожен із Відповідачів є одноосібним власником конкретно визначеної земельної ділянки, яка має кадастровий номер і відповідні розміри. Кожен із власників земельних ділянок не є і не може бути учасником провадження в справі про банкрутство (не є кредитором, боржником тощо).

Посилання Позивача на норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, зокрема на ч.4 ст.10, п.8 ч. 1 ст.20, ст.38,41,93 як на підставу звернення до суду, Відповідачі вважають безпідставним. Статті 10, 20 вказаного Закону регулюють правовідносини в справі про банкрутство до винесення постанови про визнання боржника банкрутом. ФГ ім. Шевченка згідно Постанови господарського суду Рівненської області від 30 січня 2018 року вже визнане банкрутом. Окрім того, зазначені норми права передбачають пред'явлення вимог по майнових спорах до боржника (ФГ ім. Шевченка). Відповідно ці норми не передбачають можливості пред'явлення вимог боржника до інших осіб. В даному випадку позов пред'явлено саме боржником. Статті 38,41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» також не передбачають права боржника, визнаного банкрутом, в особі ліквідатора, на звернення до суду з позовом до фізичних осіб в межах провадження у справі про банкрутство. А тому, вважають Відповідачі, всі спори з фізичними та юридичними особами, що не є учасниками в справі про банкрутство зазначеного господарства, не можуть вирішуватися в межах провадження у справі про банкрутство, а враховуючи те, що відповідачами є фізичні особи, такого роду спору при наявності для цього підстав можуть вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Також Відповідачі зазначають, що предметом позовних вимог є визнання права власності на врожай, вирощений власниками земельних ділянок на земельних ділянках, виділених кожному із них для ведення фермерського господарства. Причому, кожен із них є одноосібним власником цих ділянок. Вважають, що Фермерське господарство "Ім. Шевченка", яке визнане банкрутом, будь-яких прав на ці земельні ділянки не має, воно ні фактично, ні юридично не є власником чи землекористувачем земельних ділянок, котрі належать кожному із Відповідачів на праві приватної власності. Посилання Позивача на норми Конституції України, земельного, цивільного, господарського законодавства, статуту фермерського господарства, що встановлюють права власників нерухомого майна (земельних ділянок) Відповідачі вважають безпідставним. Вважають, що такі норми не стосуються фермерського господарства, а стосуються саме Відповідачів як титульних власників земельних ділянок, що саме Відповідачі, як власники земельних ділянок мають право на володіння, користування і розпорядження цими ділянками, право власності на вирощений врожай, зокрема.

Посилання Позивача на ч.9 ст. 93 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно якої нерухоме майно, яке перебуває у спільній власності членів фермерського господарства, а також право оренди земельної ділянки інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку включаються до ліквідаційної маси, Відповідачі вважають безпідставним, з огляду на наступне.

Земельні ділянки, зареєстровані за Відповідачами на праві власності, не перебувають у спільній власності членів фермерського господарства, а тому на них не поширюються правила ч.9 ст.93 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» про включення цих ділянок в ліквідаційну масу. Доходів від фермерського господарства жоден із власників земельних ділянок в 2017-2018 роках не мав. Доказів того, що належні Відповідачам земельні ділянки використовувалися Фермерським господарством, Позивачем не надані. Зокрема, не надано доказів того, що земельні ділянки були засіяні та оброблялися ФГ ім. Шевченка. Такі докази не могли бути надані по тій простій причині, що земельні ділянки в 2017-2018 роках оброблялися, засівалися, вносилися мінеральні добрива, тощо, виключно власниками земельних ділянок з використанням коштів та праці кожного з них, а не фермерським господарством. Фермерське господарство ім. Шевченка не внесло в обробіток земель жодної копійки.

Відповідачі вважають, що спір між сторонами не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Відсутній предмет спору, так як право власності на вирощений ними на належних їм на праві особистої власності врожай належить їм, а не банкруту - фермерському господарству ім. Шевченка.

07 листопада 2018 року №01-34/940 через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Ліквідатора ФГ ім. Шевченка надійшла відповідь на відзив Відповідачів по справі 27.08.2018 року та заяви від 09.10.2018 року про приєднання доказів до відзиву щодо визнання права власності на зерно пшениці та ріпаку врожаю 2018 року, в якій зазначає наступне.

Частинами 1, 2 ст. 42 та 93 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» все майн , належне банкруту на праві власності, праві володіння та користування, підлягає включенню до ліквідаційної маси, в т.ч. до такого майна відносяться земельні ділянки, якими володіє та користується фермерське господарство, а також урожай, вирощений на таких земельних ділянках.

Статтями 12 та 13 Закону України «Про фермерське господарство» (що відображено у п.п. 1.2, 1.5, 5.1.1 та 5.1.2 статуту ФГ ім.. Шевченка) чітко визначено що землі належні членам фермерського господарства на праві власності є землями фермерського господарства. Такими землями володіє та користується Фермерське господарство ім. Шевченка. Поданими до суду документами, наданими до відзиву, Відповідачі - члени фермерського господарства, підтверджують факт належності їм, членам ФГ ім.. Шевченка, на праві власності земель, які використовувались у діяльності ФГ ім.. Шевченка.

Зважаючи на таке, Ліквідатор зазначає, що фактично власником урожаю, вирощеного на таких землях, є Фермерське господарство. Факт належності майна, розміщеного на землях належних членам Фермерського господарства саме для Фермерського господарства також додатково підтверджується судовою практикою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року та ВГСУ від 29.05.2015 року та 20.06.2017 року у справі № 911/5484/17, де судом було встановлено що право володіння та користування земельними ділянками, що виділялись для членів фермерського господарств та передавались безоплатно у їх власність для ведення фермерського господарства членами фермерського господарства, належить Фермерському господарству, членами якого є фізичні особи, власники земельних ділянок.

Крім того, Ліквідатор зазначає, що Головним управління поліції у Рівненській області було порушено кримінальне провадження № 12018180010002347 по факту оформлення фіктивних документів серед іншого між ФГ ім.. Шевченка та ФГ «Вікторія Копитків» з метою протиправного заволодіння коштами ФГ ім. Шевченка (шляхом включення ФГ «Вікторія Копитків» до реєстру кредиторів ФГ ім.. Шевченка). Вважає, що додані Відповідачами документи про отримання позики є фіктивними. Всі Відповідачі між собою мають родинні зв'язки (що відображено у Статуті ФГ ім.. Шевченка, а саме в Розділі 1 Статуту ). Також частина Відповідачів (ОСОБА_15 та ОСОБА_3) є засновниками та керівниками ФГ «Вікторія Копитків».

Станом на момент подання відзиву Відповідачами (станом на 27.08.2018 року) у додатках до Відзиву коректором є виправлення щодо долучення документів про обробіток землі Відповідачами, проте до заяви про долучення документів лише надано копії угод про отримання Відповідачами (які є членами ФГ ім.. Шевченка) у позику зерна пшениці та посівних одиниць ріпаку. Такий факт свідчить про те, що станом на 27.08.2018 року таких документів Відповідачі не мали, а такі документи було виготовлено у період з 27.08.2018 року по 17.10.2018 року. Окремо, щодо підтвердження того, що ФГ «Вікторія Копитків» не надавало позики зерна насіннєвої пшениці та ріпаку може свідчити той факт, що така господарська операція (зважаючи на те що ФГ «Вікторія Копитків» є платником ПДВ), мала би бути відображена у податковому обліку ФГ «Вікторія Копитків». Тобто при видачі такої позики ФГ «Вікторія Копитків» мала зареєструвати відповідні податкові накладні та відзвітуватися про таку операцію.

Також Ліквідатор зазначає, що навіть якщо позика зерном пшениці та ріпаку надавалася, то це не є підставою вважати, що Позичальники дійсно використали отримане зерно саме як посівний матеріал, та засіяли саме площі, що перебувають у володінні та користуванні ФГ ім. Шевченка. У період з 27.08.2018 року по 17.10.2018 року суду було надано копії документів про позику насіння пшениці та насіння ріпаку саме в тому розмірі, яким можна провести посів на площі, що дорівнює середній площі паю, виділеній для кожного члена ФГ ім.. Шевченка. Крім того, наявність у власності Відповідачів трактора та оприскувача не є фактом, що підтверджує засівання зерна на площах, де було вирощено спірний врожай. Не зрозуміло із заяви Відповідачів, яким саме чином проводились посівні роботи, оскільки жодних документів про наявність агрегатів для висіву у грунт зерна, Відповідачами не надано, як і не надано жодних підтверджуючих документів про підтвердження виконання посівних робіт на земельних ділянках (актів виконаних робіт, тощо).

Ухвалою суду від 24 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представники Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з мотивів наведених у позовній заяві.

Представники Відповідачів та присутні в судовому засіданні Відповідачі проти позовних вимог заперечили з мотивів наведених у відзиві.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 30.01.2018 року у справі № 918/335/17 Фермерське господарство ім. Шевченка, визнано банкрутом у відповідності до ст. 93 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ткачука Дмитра Володимировича.

Дану інформацію було оприлюднено на сайті ВГСУ 31.01.2018 року, публікація № 49014.

Пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до частини 9 статті 30 цього ж Кодексу справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Згідно п. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" N 2343-XII від 14.05.1992 суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Положення цих норм охоплює будь-які майнові спори, які випливають із вчинених боржником дій, не залежно від процесуального статусу боржника у відповідному судовому провадженні (в тому числі, коли такі дії боржника стосується формування ліквідаційної маси у справі по банкрутство боржника). Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника і спеціальні норми Закону №2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону №2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси в тому числі майна, яке безпідставно вибуло з права власності банкрута, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Концентрація спорів про витребування майна банкрута у добросовісного набувача або з чужого незаконного володіння в межах справи про банкрутство забезпечує реалізацію контролю суду в провадженні якого перебуває справа про банкрутство за діяльністю боржника, є ефективним засобом юридичного захисту прав як банкрута так і кредиторів та узгоджується з приписами ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п.8 ч.1 ст.20, ч.9 ст.30 ГПК України. (Вказана правова позиція висловлена у постанові ВГСУ від 21 червня 2017 року по справі № 918/348/14, постанові Верховного суду від 03.04.2018 року у справі №910/3353/16, постанові Верховного суду від 06.04.2018 року у справі №925/1874/13).

Європейський суд з прав людини неодноразово стверджував, що критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не грунтується на розумних підставах.

У зв'язку з цим суд доходить висновку про необхідність розгляду цієї позовної заяви в межах справи про банкрутство, оскільки в іншому випадку (при розгляді позову в окремому позовному провадженні) це буде свідчити про непропорційне втручання з боку суду в право власності кредиторів, оскільки призведе до затягування розумних строків розгляду справи. (Вказана правова позиція висловлена у постанові ВГСУ від 21 червня 2017 року по справі № 918/348/14, постанові Верховного суду від 03.04.2018 року у справі №910/3353/16, постанові Верховного суду від 06.04.2018 року у справі №925/1874/13).

Відтак безпідставними є твердження Відповідачів про непідвідомчість справи господарському суду

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що Ліквідатор це фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 та ч. 2 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.

Ліквідатор вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, зокрема виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Відповідно до ч. 9 ст. 93 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», передбачено, що у разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно, яке перебуває у спільній власності членів фермерського господарства, в тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар, та інше майно, набуті для фермерського господарства на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку.

Згідно з ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», - ліквідаційна маса - це усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.

Так, під час провадження ліквідаційної процедури Ліквідатором в рамках виконання повноважень ліквідатора було виявлено, що громадяни-члени ФГ "Ім. Шевченка", перешкоджаючи реалізації прав та діяльності ліквідатора, незаконно намагались зібрати врожай 2018 року озимої пшениці та ріпаку, що знаходиться на земельних ділянках за цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, які входять до складу земель ФГ "Ім. Шевченка", перебувають у володінні та користуванні ФГ "Ім. Шевченка".

За заявою Ліквідатора щодо неправомірних дій фізичних осіб, вказаних вище, по збору урожаю 2018 року, належного для ФГ "Ім. Шевченка", який підлягає включенню до ліквідаційної маси та реалізації для задоволення вимог кредиторів, Здолбунівським відділенням поліції Острозького ВП ГУ НП у Рівненській області було порушено 10.07.2018 року кримінальне провадження № 12018180130000411.

Відповідачі оспорюють та не визнають право власності ФГ ім. Шевченка на врожай 2018 року озимої пшениці та ріпаку, посіви яких здійснювалися в минулому 2017 році, а тому, на даний момент, виходячи з фактичних обставин справи, існує спір між членами ФГ ім. Шевченка та ФГ ім. Шевченка в особі ліквідатора про право власності на врожай, на земельних ділянках, що перебувають у володінні та ФГ ім. Шевченка, а не громадян-членів.

За даними Управління державного земельного кадастру (довідка № 29-17-0.2-1076/2-16 від 28.02.2018 року) станом на 29.12.2012 року у фермерського господарства ім. Шевченка на праві постійного користування обліковувалась земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства розміром 45,5 га , виділена на підставі рішення Здолбунівської районної ради народних депутатів Здолбунівського р-ну, Рівненської області від 22.04.1998 року № 159 (Державний Акт № РВ 00031 зареєстрований 29.04.1998 року); на праві власності - для ведення селянського підсобного господарства розміром 4,5 га , виділена на підставі рішення Копитківського сільської ради народних депутатів 22.04.1998 року № 159 (Державний Акт № РВ 01019 зареєстрований 29.04.1998 року).

У відповідності до заяви № 82 від 26.02.2015 року, посвідченої приватним нотаріусом Чайковською А.О., ОСОБА_5 надав згоду на вилучення земельної ділянки площею 47,78 га, що знаходиться на території Копитківської сільської ради і перебуває у постійному користуванні ОСОБА_5 (Голови ФГ ім.Шевченка) відповідно до Державного Акту РВ № 00031 від 29.04.1998 року з додатком, та не заперечив щодо відведення цієї земельної ділянки для членів Фермерського господарства ім. Шевченка.

На підставі даної заяви ГУ Держземагенства в Рівненській області видало наказ № 17-254/16-15-СГ від 16.03.2015 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні ОСОБА_5, на території Копитківської сільської ради Здолбунівського р-ну Рівненської області.

В подальшому Наказами Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №№17-879/16-17-СГ,17-880/16-17-СГ,17-881/16-17-СГ,17-882/16-17-СГ,17-883/16-17-СГ, 17-884/16-17-СГ, 17-885/16-17-СГ, 17-886/16-17-СГ, 17-887/16-17-СГ,17-888/16-17-СГ,17-889/16-17-СГ, 17-890/16-17-СГ, 17-891/16-17-СГ, 17-892/16-17-СГ,17-893/16-17-СГ, 17-894/16-17-СГ від 23.03.2017 року було:

1. Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам: ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_7,ОСОБА_8, для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), як членам фермерського господарства ім Шевченка, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні ОСОБА_5, на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області.

2. Припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 2,8438 гектара громадянину ОСОБА_5 для ведення селянського (фермерського) господарства, що посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії РІЗ №00031 виданого відповідно до рішення Здолбунівської районної Ради народних депутатів Здолбунівського району Рівненської області від 22.04.1998 №159, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на; право постійного користування землею від 29.04.1998 за №21, на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області.

3. Передано у власність громадян: ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_7,ОСОБА_8 земельні ділянки площею 2,8438 гектара для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), як члену фермерського господарства ім. Шевченка, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області.

В подальшому членами фермерського господарства ім. Шевченка на підставі актів прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 29.08.2016 року було отримано у власність наступні земельні ділянки з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства» :

№ п/пПрізвищеНомер земельної ділянкиРозмір, гаДата реєстрації1ОСОБА_3НОМЕР_12,843803.04.20172ОСОБА_4НОМЕР_22,843803.04.20173ОСОБА_5НОМЕР_124,50110.01.20174ОСОБА_6НОМЕР_32,843803.04.20175ОСОБА_7НОМЕР_132,843804.04.20176ОСОБА_8НОМЕР_42,843804.04.20177ОСОБА_9НОМЕР_52,843803.04.20178ОСОБА_10НОМЕР_142,843803.04.20179ОСОБА_11НОМЕР_62,843803.04.201710ОСОБА_12НОМЕР_72,843803.04.201711ОСОБА_13НОМЕР_152,843803.04.201712ОСОБА_14НОМЕР_82,843803.04.201713ОСОБА_15НОМЕР_92,843803.04.201714ОСОБА_16НОМЕР_162,843803.04.201715ОСОБА_17НОМЕР_102,843803.04.201716ОСОБА_18НОМЕР_112,843804.04.201717ОСОБА_19НОМЕР_172,843804.04.2017 Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав може бути визнання права судом.

За приписами ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у випадку втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зазначений позов може бути заявлений власником індивідуально визначеної речі, що як володіє, так і не володіє нею, права якого оспорюються, заперечуються чи не визнаються третьою особою, що не знаходиться з власником у зобов'язальних чи інших відносинах із приводу спірної речі. Як відповідач виступає третя особа, що як заявляє про свої права на річ, так і не пред'являє таких прав, але не визнає за позивачем речового права на майно.

Основні засади створення та діяльності фермерських господарств в Україні визначено Законом України «Про фермерське господарство».

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Під час провадження ліквідаційної процедури Ліквідатором було виявлено, що членам фермерського господарства ім. Шевченка виділялись земельні ділянки саме для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) як членам фермерського господарства ім. Шевченка і саме за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 50,0018 Га, що використовувалась у господарській діяльності ФГ ім. Шевченка для сільськогосподарського товарного виробництва, а саме :

№ п/пПрізвищеНомер земельної ділянкиРозмір, гаДата реєстрації1ОСОБА_3НОМЕР_12,843803.04.20172ОСОБА_4НОМЕР_22,843803.04.20173ОСОБА_5НОМЕР_124,50110.01.20174ОСОБА_6НОМЕР_32,843803.04.20175ОСОБА_7НОМЕР_132,843804.04.20176ОСОБА_8НОМЕР_42,843804.04.20177ОСОБА_9НОМЕР_52,843803.04.20178ОСОБА_10НОМЕР_142,843803.04.20179ОСОБА_11НОМЕР_62,843803.04.201710ОСОБА_12НОМЕР_72,843803.04.201711ОСОБА_13НОМЕР_152,843803.04.201712ОСОБА_14НОМЕР_82,843803.04.201713ОСОБА_15НОМЕР_92,843803.04.201714ОСОБА_16НОМЕР_162,843803.04.201715ОСОБА_17НОМЕР_102,843803.04.201716ОСОБА_18НОМЕР_112,843804.04.201717ОСОБА_19НОМЕР_172,843804.04.2017 Згідно статуту Фермерського господарства ім. Шевченка вищезазначені особи, які набули земельні ділянки на праві власності для ведення фермерського господарства, є членами Фермерського господарства ім. Шевченка.

Пунктом 5.1 статуту Фермерського господарства ім. Шевченка передбачено, що землі фермерського господарства складаються із земельних ділянок, що належать громадянам-членам фермерського господарства на праві приватної власності. Відповідно ж до п.5.2 Статуту ФГ права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно ч. 1 та 2 ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство» члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Згідно з п. «а» та п. «б» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» до складу земель фермерського господарства входять земельні ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі та земельні ділянки, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Отже, правовий статус земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності, визначено як таких, що входять до складу земель фермерського господарства, такі земельні ділянки перебувають у володінні та користуванні ФГ ім. Шевченка.

Таким чином, отримані безоплатно у власність (приватизовані) земельні ділянки із земель, що перебували у користуванні Фермерського господарства ім. Шевченка його членами на підставі норм статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України, ч. 1 та 2 ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство» належать Фермерському господарству ім. Шевченка на праві володіння та користування.

Згідно ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з нормами статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з п. «в» ч. 1 ст. 14 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство має право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст.ст. 317, 319 Цивільного Кодексу України, - саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до ст.ст. 316, 321, 328 Цивільного Кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 179 Цивільного Кодексу України - річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 2 ст. 184 Цивільного Кодексу України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

У п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» закріплено визначення поняття зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей.

Отже, аналізуючи вище викладені норми права є належним та допустимим висновок про те, що особа, яка володіє та користується земельними ділянками, є належним землекористувачем та набуває права власності на врожай, що вирощений на таких земельних ділянках.

Твердження Відповідачів про те, що Фермерське господарство "Ім. Шевченка", яке визнане банкрутом, будь-яких прав на ці земельні ділянки не має, ні фактично, ні юридично не є власником чи землекористувачем земельних ділянок спростовується всім вищенаведеним, а тому судом відхиляються, як безпідставні.

Крім того безпідставними є твердження Відповідачів про те, що вони, як власники земельних ділянок, власними засобами та коштами здійснювали обробіток та засів вказаних вище земельних ділянок, з огляду на таке.

По-перше, Відповідачі не довели належними доказами того, що вказані ними засоби та кошти були використані саме з метою обробітку та засіву земельних ділянок, на врожай на яких просить визнати право власності Позивач.

По-друге, відповідно до ч.5 ст.1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім'ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України. Фермерське господарство без статусу юридичної особи організовується на основі діяльності фізичної особи - підприємця і має статус сімейного фермерського господарства, за умови використання праці членів такого господарства, якими є виключно фізична особа - підприємець та члени її сім'ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України. Відповідно до ч.1 ст. 27 цього ж Закону трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів.

Відтак, саме Відповідачі, як члени Фермерського господарства "Ім. Шевченка", зобов'язані приймати участь у підприємницькій діяльності фермерського господарства шляхом особистої праці.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що Позивачем належними та допустимими доказами доведено що земельні ділянки розташовані на території Копитківської сільської ради, Рівненської області, Здолбунівського району, які виділялися Відповідачам, як членам ФГ "Ім.Шевченка", перебувають у володінні та користуванні Фермерського господарства "Імені Шевченка", та те, що врожай, вирощений на них є власністю фермерського господарства, а Відповідачами вказаного не спростовано, то, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідачів.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати за Фермерським господарством "Імені Шевченка (код ЄДРПОУ: 25320585; місцезнаходження: вул. Шкільна, 9, с. Копиткове , Здолбуніський р-н, Рівненська обл., 35720) право власності на врожай озимої пшениці 2018 року та на врожай ріпаку 2018 року, що посіяний та вирощений на земельних ділянках, що входять до складу земель Фермерського господарства "Імені Шевченка" за кадастровими номерами:

НОМЕР_1, пл. 2,8438 га; НОМЕР_2, пл. 2,8438 га; НОМЕР_12, пл. 4,501 га; НОМЕР_3, пл. 2,8438 га; НОМЕР_13, пл. 2,8438 га; НОМЕР_4, пл. 2,8438 га; НОМЕР_5, пл. 2,8438 га; НОМЕР_14, пл. 2,8438 га; НОМЕР_6, пл. 2,8438 га; НОМЕР_7, пл. 2,8438 га; НОМЕР_15, пл. 2,8438 га; НОМЕР_8, пл. 2,8438 га; НОМЕР_9, пл. 2,8438 га; НОМЕР_16, пл. 2,8438 га; НОМЕР_10, пл. 2,8438 га; НОМЕР_11, пл. 2,8438 га; НОМЕР_17, пл. 2,8438 га, що розташовані на території Копитківської сільської ради, Рівненської області, Здолбунівського району та перебувають у володінні та користуванні Фермерського господарства "Імені Шевченка".

3. Стягнути з відповідачів (членів фермерського господарства "Ім.Шевченка): ОСОБА_3 (АДРЕСА_3,35720); ОСОБА_4 (АДРЕСА_4,35765); ОСОБА_5 (АДРЕСА_3,35720); ОСОБА_6 (АДРЕСА_5, 48500); ОСОБА_7 (35700, АДРЕСА_6), ОСОБА_8 (АДРЕСА_5), ОСОБА_9 (АДРЕСА_1, 33016), ОСОБА_10 (АДРЕСА_1, 33016), ОСОБА_11 (35740, АДРЕСА_2), ОСОБА_12 (АДРЕСА_7,35720), ОСОБА_13 (АДРЕСА_8, 35720), ОСОБА_14 (АДРЕСА_9,35720), ОСОБА_15 (АДРЕСА_9,35720), ОСОБА_16 (АДРЕСА_9,35720), ОСОБА_17 АДРЕСА_3,35720), ОСОБА_18 (АДРЕСА_3,35720), ОСОБА_19 (АДРЕСА_3,35720) на користь Фермерського господарства "Ім. Шевченка" (вул. Шкільна, 9, с. Копиткове, Здолбунівський район, Рівненська область, 35720) по 738,00 грн. судового збору з кожного.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2018 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.