Рішення № 78378073, 03.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2018Справа № 910/20795/17Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Байдюк Віталія Мирославовича

до Івано-Франківської обласної ради та Управління об'єктами спільної власності територіальних громад області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Комунальне підприємство Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна

про зобов'язання вчинити дії.

Представники учасників справи:

від позивача: Селянін В.О., ордер серія ІФ № 008877;

від відповідача - 1: Млиниська Л.В., довіреність № 11-159/1692-р/182 від 26.12.2017;

від відповідача - 2: Грицків М.І., довіреність № 24/03-02/009;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Байдюк Віталія Мирославовича (далі - позивач) до Івано-Франківської обласної ради та Управління об'єктами спільної власності територіальних громад області (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що орган приватизації безпідставно ухиляється від прийняття рішення про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу орендованого позивачем майна - частини приміщень першого поверху загальною площею 95,7 кв.м. за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 62а.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2017 порушено провадження у справі № 910/20795/17, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Комунальне підприємство Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна, зобов'язано сторін надати свої пояснення щодо поданого позову, заперечення до відзиву та призначено розгляд справи на 18.12.2017.

07.12.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про призначення експертизи.

11.12.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

15.12.2017 відповідачами подані клопотання про відкладення розгляду справи.

18.12.2017 представником позивача подано повідомлення про відсутність аналогічних спорів.

18.12.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи надійшли письмові пояснення.

18.12.2017 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2017 призначено підготовче засідання на 22.01.2018.

11.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідачів надійшли відзиви на позов.

17.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника останнього.

22.01.2018 від представників відповідачів надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження, у випадках визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Враховуючи, що відповідачами подано клопотання про відкладення розгляду справи, які обґрунтовані підставами, які судом визнано поважними, судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05.02.2018.

У судове засідання 05.02.2018 представник позивача з'явився та подав клопотання про долучення доказів на підтвердження направлення учасникам справи клопотання про призначення судової експертизи, означене клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Представники відповідачів у судове засідання з'явились, надали усні пояснення по суті заявленого клопотання про призначення експертизи, проти задоволення клопотання заперечили.

Представник третьої особи не з'явився, розгляд справи згідно поданого 17.01.2018 клопотання просив здійснювати без участі представника останнього.

Розглянувши в судовому засіданні 05.02.2018 клопотання представника позивача про призначення судової експертизи, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про необхідність призначення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2018 призначено у даній справі судову експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження по справі № 910/20795/17 зупинено до одержання результатів експертизи.

01.10.2018 до Господарського суду міста Києва з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/20795/17 з висновком судового експерта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 провадження у справі поновлено, підготовче судове засідання призначено на 02.11.2018.

У судове засідання 02.11.2018 представники сторін з'явились, представник третьої особи не з'явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 12.11.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 12.11.2018 представники сторін з'явились, представник третьої особи не з'явився.

Представники відповідачів у судовому засіданні подали письмові пояснення.

За результатами судового засідання 12.11.2018 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2018.

У судове засідання 03.12.2018 представники сторін з'явились, представник третьої особи не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням № 0103048092954.

Таким чином, суд доходить висновку, що третя особа була належним чином повідомлена про розгляд справи та дату, час та місце судових засідань.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що явка представника третьої особи судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком третьої особи, суд з урахуванням належного повідомлення всіх учасників справи, враховуючи що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Представник позивача в судовому засіданні 03.12.2018 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідачів проти позову заперечили, з підстав викладених у відзивах.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 03.12.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2016 року між Івано-Франківською обласною радою (далі - орендодавець, відповідач 1) та Фізичною особою-підприємцем Байдюк Віталієм Мирославовичем (далі - орендар, позивач) укладено Договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину приміщень першого поверху загальною площею 95,7 кв.м. за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 62а (далі - об'єкт оренди), що перебуває на балансі Комунального підприємства Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна (далі - третя особа). Вартість майна визначена відповідно до Звіту про оцінку об'єкта оренди і становить без ПДВ 661 110 грн.

Згідно з п. 1.2 та п. 1.3 Договору об'єкт оренди передається орендарю з метою здійснення роздрібної торгівлі. Стан об'єкта оренди на момент укладення Договору визначається у висновку, узгодженому балансоутримувачем та орендарем.

За умовами п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі. Термін оформлення Акта приймання-передачі об'єкта оренди не може перевищувати трьох календарних днів з дня підписання цього Договору.

Згідно з п. 2.2 Договору передача майна в оренду не надає орендарю право власності на це майно. Майно залишається у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Пунктом 2.4 Договору оформлення акта приймання-передачі здійснює сторона, яка передає об'єкт оренди іншій стороні Договору.

У відповідності до п. 3.2.3 Договору орендар зобов'язується утримувати об'єкт оренди у справному стані, за власні кошти і за письмовим погодженням орендодавця та балансоутримувача здійснювати його поточний і капітальний ремонт. Ця умова Договору не розглядається як дозвіл на здійснення невід'ємних поліпшень об'єкта оренди.

У випадку прийняття рішення про приватизацію об'єкта оренди, брати участь у його приватизації в порядку, визначеному чинним законодавством (п. 3.2.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1 та 6.2 Договору амортизаційні відрахування на об'єкт оренди нараховуються його балансоутримувачем і використовуються на повне відновлення будівлі, в якій розташований об'єкт оренди, у тому числі і на сам об'єкт оренди.

Поліпшення об'єкта оренди, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань, є спільною власністю територіальних громад сіл, селиш, міст області.

Цей Договір діє з 15.09.2016 по 12.09.2019 (п. 7.1 Договору).

За актом передачі-приймання приміщення від 15.09.2016 до Договору, орендодавець передав, а орендар прийняв частину приміщень першого поверху загальною площею 95,7 кв.м. за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 62а.

При цьому, 12 вересня 2016 року Комунальним підприємством Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна затверджено Акт обстеження адміністративного приміщення на вул. Василіянок 62а з метою встановлення відповідності його стану санітарним і технічним вимогам, назва споруди - частина приміщень першого поверху загальною площею 95,7 кв.м. на вул. Василіянок, 62а у м. Івано-Франківську; назва організації, якій належать об'єкти: балансоутримувач КП Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна, відповідно до якого комісія дійшла наступного висновку: оскління - дерев'яні віконні рами, нещільне прилягання, потребують ремонту або заміни; освітлення - не функціонує; система опалення - не функціонує; пожежна сигналізація - не функціонує; система вентиляції - не функціонує; гаряче водопостачання - не функціонує; санітарно-технічні пристрої - відсутні; електропостачання - пошкодження ізоляції, потребує ремонту; стіни - тріщини та пошкодження, відшарування та відпадання штукатурки стін, відпадання керамічної плитки; перекриття - тріщини та викришення розчину у місцях примикання до суміжних конструкцій.

Згідно висновку про стан об'єкта оренди від 15.09.2016 погодженого сторонами Договору, стан об'єкта оренди - частини приміщень першого поверху загальною площею 95,7 кв.м. за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 62а відповідає акту обстеження адміністративного приміщення на вул. Василіянок 62а від 12.09.2016 і на момент передачі об'єкта оренди, його стан не змінювався.

Як зазначає позивач, передане за Договором приміщення по вул. Василіянок, 62А, не відповідало умовам Договору оренди, зокрема цільовому призначенню - для роздрібної торгівлі, оскільки виведене з ладу, а подеколи і взагалі відсутнє опалення, електропостачання, вентиляція, сантехнічні прилади, приміщення знаходилось у незадовільному стані, в зв'язку з чим, позивач виготовив проектну документацію - Робочий проект «Капітальний ремонт частини нежитлового корпусу 1-го поверху по вул. Василіянок, 62А в м. Івано-Франківську», з метою приведення даного приміщення у належний стан, за для його використання за цільовим призначенням, визначеним договором оренди.

Листом № 244 від 01.11.2016 третя особа надано Управлінню об'єктами спільної власності територіальних громад області (далі - відповідач - 2) інформацію про доцільність здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна при проведенні капітального ремонту приміщення площею 95,7 кв.м. на першому поверсі адміністративної будівлі на вул. Василіянок, 62а в м. Івано-Франківську, згідно якої, для покращення стану приміщень пропонується провести наступні роботи: замінити фасадну металоконструкцію та дерев'яні вікна на металопластикові конструкції для покращення енергозбереження в приміщенні; провести заміну дверей та дверних коробок; провести високоякісне штукатурення стін приміщень; шпаклювання стін приміщень; фарбування стін та стель водоемульсійними фарбами; влаштування бетонної стяжки; встановлення плиток керамічних по всій поверхні підлоги; часткове влаштування підвісних стель типу «Армстронг»; часткове влаштування підвісних стель гіпсокартонними листами; провести повну заміну електропроводки, коробок, вимикачів, розеток, світильників; встановити ввідно-розподільчі пристрої та автоматичні вимикачі; монтаж електричного заземлення; встановити пожежну та охоронну сигналізацію; вивезти сміття після проведення робіт.

02.11.2016 Фізична особа-підприємець Байдюк Віталій Мирославович звернулась до Івано-Франківської обласної ради із Заявою вих. № 02/11-16 від 02.11.2016, у якій просив надати згоду на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна.

Івано-Франківська обласна рада надала Відповідь № 10-198/1968/210 від 21.11.2016 на Заяву позивача, у якій зазначила, що обласна рада не заперечує щодо проведення капітального ремонту орендованих приміщень на вул. Василіянок, 62а за наявності письмового дозволу Комунального підприємства Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна.

16.01.2017 позивач звернувся до Комунального підприємства Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна із Заявою вих. № 16-01/17/1 від 16.01.2017, відповідно до якої просив надати дозвіл на проведення капітального ремонту за рахунок власних коштів, згідно погодженої кошторисної документації.

Комунальне підприємство Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна на заяву позивача надало Відповідь № 8 від 17.01.2017, у якій зазначило, що як балансоутримувач нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області на вул. Василіянок, 62а у м. Івано-Франківську, погоджує проведення вищезазначених робіт в приміщенні першого поверху загальною площею 95,7 кв.м. за рахунок власних коштів.

11 жовтня 2017 року Фізична особа-підприємець Байдюк В.М. звернулась до органу приватизації майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області - Управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області із Заявою про включення до переліку об'єктів, що підлягають викупу, у якій просив включити орендований об'єкт - частину приміщень першого поверху загальною площею 95,7 кв.м., за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 62а до переліку майна, яке підлягає викупу.

У відповідь на зазначену Заяву, Івано-Франківська обласна рада зазначила, що рішення обласної ради щодо надання згоди на здійснення орендарем - Фізичною особою-підприємцем Байдюком В.М. невід'ємних поліпшень приміщень першого поверху площею 95,7 кв.м. на вул. Василіянок, 62а у м. Івано-Франківську не приймалось.

Також, Івано-Франківська обласна рада зазначила, що вимоги ст. 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачаються право власника, не його обов'язок приймати рішення щодо приватизації нерухомого майна у випадку здійснення орендарем невід'ємних поліпшень майна переданого йому в оренду.

В зв'язку з викладеним, Івано-Франківська обласна рада зазначила, що як власник адміністративного будинку на вул. Василіянок, 62а у м. Івано-Франківську на сьогодні не вбачає доцільності у приватизації окремих його приміщень.

Позивач зазначає, що після направлення ФОП Байдюком В.М. на адресу Управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області як органу приватизації відповідної заяви із необхідним переліком документів з проханням включити орендоване майно до переліку майна, яке підлягає викупу, відповідне управління як структурний підрозділ апарату обласної ради повинно було включити це приміщення в переліки і передати питання на розгляд обласної ради, а Івано-Франківська обласна рада зобов'язана була прийняти рішення відносно заяви, а саме, за відсутності законодавчого визначених підстав для відмови. Прийняти рішення про затвердження змін до Програми приватизації в частині додаткового включення даного майна до об'єктів приватизації, натомість, як вбачається із листа Івано-Франківської обласної ради, остання, як власник майна, не вбачає доцільності у приватизації вказаного об'єкта, чим обмежено позивача у праві на приватизацію майна, в зв'язку з чим, позивач просить суд:

- зобов'язати Управління спільної власності територіальних громад області як орган приватизації майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, прийняти належне рішення за заявою ФОП Байдюк В.М. про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу орендованого ФОП Байдюк В.М. майна - частини приміщень першого поверху загальною площею 95,7 кв.м. за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 62а;

- зобов'язати Івано-Франківську обласну раду, на найближчому пленарному засіданні сесії, розглянути по суті питання щодо затвердження змін до Програми приватизації в частині додаткового включення частини першого поверху загальною площею 95,7 кв.м. за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 62а до об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу і прияти належне рішення в межах компетенції.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В свою чергу, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з п. 1.3 Договору стан об'єкта оренди на момент укладення Договору визначається у висновку, узгодженому балансоутримувачем та орендарем.

Згідно висновку про стан об'єкта оренди від 15.09.2016 погодженого сторонами Договору, стан об'єкта оренди - частини приміщень першого поверху загальною площею 95,7 кв.м. за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 62а відповідає акту обстеження адміністративного приміщення на вул. Василіянок 62а від 12.09.2016 і на момент передачі об'єкта оренди, його стан не змінювався.

Відповідно до затвердженого 12.09.2016 Комунальним підприємством Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна Акту обстеження адміністративного приміщення на вул. Василіянок 62а з метою встановлення відповідності його стану санітарним і технічним вимогам, назва споруди - частина приміщень першого поверху загальною площею 95,7 кв.м. на вул. Василіянок, 62а у м. Івано-Франківську; назва організації, якій належать об'єкти: балансоутримувач КП Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна, відповідно до якого комісія дійшла наступного висновку: оскління - дерев'яні віконні рами, нещільне прилягання, потребують ремонту або заміни; освітлення - не функціонує; система опалення - не функціонує; пожежна сигналізація - не функціонує; система вентиляції - не функціонує; гаряче водопостачання - не функціонує; санітарно-технічні пристрої - відсутні; електропостачання - пошкодження ізоляції, потребує ремонту; стіни - тріщини та пошкодження, відшарування та відпадання штукатурки стін, відпадання керамічної плитки; перекриття - тріщини та викришення розчину у місцях примикання до суміжних конструкцій.

Відповідно до ст. 776 ЦК України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

В свою чергу, згідно зі ст. 181 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право: відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Листом № 244 від 01.11.2016 третя особа надано Управлінню об'єктами спільної власності територіальних громад області (далі - відповідач - 2) інформацію про доцільність здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна при проведенні капітального ремонту приміщення площею 95,7 кв.м. на першому поверсі адміністративної будівлі на вул. Василіянок, 62а в м. Івано-Франківську, згідно якої, для покращення стану приміщень пропонується провести наступні роботи: замінити фасадну металоконструкцію та дерев'яні вікна на металопластикові конструкції для покращення енергозбереження в приміщенні; провести заміну дверей та дверних коробок; провести високоякісне штукатурення стін приміщень; шпаклювання стін приміщень; фарбування стін та стель водоемульсійними фарбами; влаштування бетонної стяжки; встановлення плиток керамічних по всій поверхні підлоги; часткове влаштування підвісних стель типу «Армстронг»; часткове влаштування підвісних стель гіпсокартонними листами; провести повну заміну електропроводки, коробок, вимикачів, розеток, світильників; встановити ввідно-розподільчі пристрої та автоматичні вимикачі; монтаж електричного заземлення; встановити пожежну та охоронну сигналізацію; вивезти сміття після проведення робіт.

02.11.2016 Фізична особа-підприємець Байдюк Віталій Мирославович звернувся до Івано-Франківської обласної ради із Заявою вих. № 02/11-16 від 02.11.2016, у якій просив надати згоду на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна.

Івано-Франківська обласна рада надала Відповідь № 10-198/1968/210 від 21.11.2016 на Заяву позивача, у якій зазначила, що обласна рада не заперечує щодо проведення капітального ремонту орендованих приміщень на вул. Василіянок, 62а за наявності письмового дозволу Комунального підприємства Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна.

16.01.2017 позивач звернувся до Комунального підприємства Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна із Заявою вих. № 16-01/17/1 від 16.01.2017, відповідно до якої просив надати дозвіл на проведення капітального ремонту за рахунок власних коштів, згідно погодженої кошторисної документації.

Комунальне підприємство Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна на заяву позивача надало Відповідь № 8 від 17.01.2017, у якій зазначило, що як балансоутримувач нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області на вул. Василіянок, 62а у м. Івано-Франківську, погоджує проведення вищезазначених робіт в приміщенні першого поверху загальною площею 95,7 кв.м. за рахунок власних коштів.

Як зазначає позивач, на підставі умов Договору оренди нежитлового приміщення, на підставі Акту обстеження, яким підтверджено неможливість використання приміщення за цільовим призначенням без проведення капітального ремонту) на підставі дозволу власника майна - Івано-Франківської обласної ради та погодження балансоутримувача було проведено за власний рахунок було проведено за власний рахунок капітальний ремонт орендованого приміщення, і вартість такого ремонту становить 25% вартості самого приміщення.

Так, пунктом 1 частини 1 статті 182 «Про приватизацію невеликих підприємства (малу приватизацію)» приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.

Таким чином, враховуючи подане позивачем клопотання про призначення експертизи, оскільки для об'єктивного та правильного вирішення спору необхідно встановити які саме були проведені орендарем роботи (можливо такі відділити від приміщення без заподіяння шкоди чи ні), яка вартість таких робіт, і який відсоток такі роботи, складають від вартості орендованого приміщення, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2018 призначено у даній справі судову експертизу, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставлено наступні питання:

1) Чи в процесі проведення капітального ремонту приміщення за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 62а, ФОП Байдюк В.М. здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від орендованого майна без завдання йому шкоди?

2) У разі, якщо здійснені поліпшення приміщення за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 62а, не можливо відокремити від орендованого майна без завдання йому шкоди, яка вартість таких поліпшень та який їх розмір відповідно до ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду?

01.10.2018 до Господарського суду міста Києва з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/20795/17 з висновком судового експерта.

Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

З висновку судового експерта за результатами проведення судової експертизи № 935 від 27.09.2015 вбачається, що:

- в процесі проведення капітального ремонту приміщення за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 62а, ФОП Байдюк В.М. здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від орендованого майна без завдання йому шкоди;

- вартість здійснених поліпшень приміщення за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 62а, які не можливо відокремити від орендованого майна без завдання йому шкоди, станом на час передачі цього майна в оренду становить без ПДВ 561 241 грн.;

- розмір здійснених поліпшень приміщення за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 62а, які неможливо відокремити від орендованого майна без завдання йому шкоди, відповідно до ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, згідно до звіту про оцінку об'єкта оренди, становить, із заокругленням до цілого 85%.

Статтею 86 ГПК України унормовано, що:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас, ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємства (малу приватизацію)» встановлює правовий механізм приватизації єдиних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих підприємства (малу приватизацію)» визначено, що об'єктами малої приватизації є: єдині майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, які можуть бути виділені в самостійні суб'єкти господарювання - юридичні особи (у тому числі ті, що передані в оренду, перебувають у процесі реструктуризації), на яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 100 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за такий період не перевищує 70 мільйонів гривень та/або вартості майна яких недостатньо для формування статутного капіталу акціонерного товариства, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані (група А); окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А); об'єкти незавершеного будівництва, законсервовані об'єкти, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані (група Д); об'єкти соціально-культурного призначення, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані, крім тих, що не підлягають приватизації (група Ж).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про приватизацію невеликих підприємства (малу приватизацію)» продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих підприємства (малу приватизацію)» Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом; викупу.

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих підприємства (малу приватизацію» визначено, що включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється з ініціативи державного органу приватизації, уповноваженого органу управління чи покупця.

Згідно з ч. 4 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих підприємства (малу приватизацію)» покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації.

Заява повинна містити: назву об'єкта малої приватизації, його місцезнаходження; запропоновані умови купівлі та експлуатації об'єкта. Разом із заявою покупці - фізичні особи подають: відомості про особу, домашню адресу, громадянство; номери рахунків у банківських установах, з яких здійснюватимуться розрахунки за придбаний об'єкт приватизації. Покупці - юридичні особи подають: повну назву заявника та його юридичну адресу; прізвище, ім'я, по батькові керівника; номери розрахункових рахунків у банківських установах, з яких здійснюватимуться розрахунки за придбаний об'єкт приватизації. До заяви додаються: документ про внесення плати за подання заяви; копії установчих документів, що підтверджують право юридичної особи бути покупцем згідно з цим Законом (копію відповідного рішення органу місцевого самоврядування - для органів місцевого самоврядування, засвідчені нотаріально або посадовою особою відповідного органу приватизації); довідку органу доходів і зборів про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) (для покупців - фізичних осіб) у випадках, передбачених частиною першою статті 6 цього Закону. Форму заяви та розмір плати за її подання встановлює орган приватизації. При цьому розмір плати за подання заяви не повинен перевищувати половини розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Додаткові відомості та документи подаються органу приватизації лише за згодою заявника.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих підприємства (малу приватизацію)» орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через 20 днів з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.

Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: відсутні необхідні документи, що подаються разом з пропозиціями стосовно включення об'єкта до переліку; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

З положень частини п'ятої статті 7 Закону випливає, що орган приватизації зобов'язаний розглянути заяву покупця і не пізніш як через місяць повідомити його про результати її розгляду. Відмова у приватизації можлива лише за наявності підстав, вичерпний перелік яких передбачений у цій статті Закону. Якщо підстав для відмови немає, орган приватизації включає конкретні підприємства до переліку об'єктів приватизації і направляє цей перелік до органу, який його затверджує. Доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається цим органом самостійно, окрім випадків, визначених законами. Зокрема викуп застосовується у випадках, передбачених статтею 11 Закону та іншими законами, і є в такому разі обов'язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об'єктів малої приватизації.

Виходячи з того, що спосіб приватизації визначає орган, який затверджує переліки об'єктів малої приватизації, положення частини п'ятої статті 7 Закону слід розуміти таким чином, що орган приватизації, який отримав заяву від покупця, зобов'язаний розглянути її та в разі відсутності підстав для відмови включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або відмовити у приватизації.

Недодержання органом приватизації строків розгляду заяви покупця, а також включення підприємства до іншого, ніж запропоновано покупцем, переліку об'єктів приватизації, не може розглядатися як відмова у приватизації.

Відтак, положення статті 7 Закону зобов'язують органи приватизації та органи, що за їх поданням затверджують переліки об'єктів малої приватизації, розглянути заяву покупця, проте не зобов'язують задовольнити її щодо конкретного способу приватизації об'єкта, якщо інше не передбачено законом.

В свою чергу, з норм Закону України «Про приватизацію невеликих підприємства (малу приватизацію)» вбачається, що включення об'єктів малої приватизації відбувається за поданням органів приватизації, визначених у статті 4 наведеного Закону, затвердженим місцевою Радою.

11 жовтня 2017 року Фізична особа-підприємець Байдюк В.М. звернувся до органу приватизації майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області - Управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області із Заявою про включення до переліку об'єктів, що підлягають викупу, у якій просив включити орендований об'єкт - частину приміщень першого поверху загальною площею 95,7 кв.м., за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 62а до переліку майна, яке підлягає викупу.

У відповідь на зазначену Заяву, Івано-Франківська обласна рада у Відповіді № 11-182/1380/182 від 19.10.2017 зазначила, що рішення обласної ради щодо надання згоди на здійснення орендарем - Фізичною особою-підприємцем Байдюком В.М. невід'ємних поліпшень приміщень першого поверху площею 95,7 кв.м. на вул. Василіянок, 62а у м. Івано-Франківську не приймалось.

Також, Івано-Франківська обласна рада зазначила, що вимоги ст. 182 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачаються право власника, не його обов'язок приймати рішення щодо приватизації нерухомого майна у випадку здійснення орендарем невід'ємних поліпшень майна переданого йому в оренду.

В зв'язку з викладеним, Івано-Франківська обласна рада зазначила, що як власник адміністративного будинку на вул. Василіянок, 62а у м. Івано-Франківську на сьогодні не вбачає доцільності у приватизації окремих його приміщень.

Пунктом 1 частини 1 статті 182 «Про приватизацію невеликих підприємства (малу приватизацію)» приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.

Відповідно до п. 1.3 Порядку приватизації майна, спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженого рішенням Івано-Франківської обласної ради № 206-5/2016 від 10.06.2016, викуп - спосіб продажу, за яким його власником стає орендар:

- який здійснив за згодою орендодавця за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного майна без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менше як 25 відсотків (ринкової) вартості майна;

- який став власником об'єкта і не скористався на момент його приватизації правом викупу будівлі (споруди, нежитлового приміщення) у межах займаної таким об'єктом площі, якщо це не заборонено законодавчими актами.

Згідно з п. 10.6 Порядку приватизації майна, спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженого рішенням Івано-Франківської обласної ради № 206-5/2016 від 10.06.2016 згода на здійснення орендарем невід'ємних поліпшень орендованого майна надається рішення обласної ради.

У відповідності до п. 3.2.3 Договору орендар зобов'язується утримувати об'єкт оренди у справному стані, за власні кошти і за письмовим погодженням орендодавця та балансоутримувача здійснювати його поточний і капітальний ремонт. Ця умова Договору не розглядається як дозвіл на здійснення невід'ємних поліпшень об'єкта оренди.

Так, поліпшення майна означає проведення в ньому таких змін, завдяки яким значно зростає вартість майна, а також його корисність порівняно зі станом, у якому воно було до передачі його наймачу, без зміни функціонального призначення речі, а капітальний ремонт - це комплекс робіт, під час проведення яких змінюються або відновлюються основні частини, деталі або механізми речі (а не окремі їх частини) у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, при цьому, саме проведенням суттєвих змін поліпшення відрізняється від ремонту, в ході якого відновлюються стан, корисні властивості майна.

Однак, матеріали справи не містять, а сторонами не надано суду доказів прийняття обласною радою рішення про надання згоди на здійснення орендарем - Фізичною-особою підприємцем Байдюком В.М. невід'ємних поліпшень приміщення першого поверху площею 95,7 кв.м. на вул. Василіянок, 62а у м. Івано-Франківську, в свою чергу, Відповідь Івано-Франківської обласної ради № 10-198/1968/210 від 21.11.2016, надана на Заяву позивача, у якій зазначено, що обласна рада не заперечує щодо проведення капітального ремонту орендованих приміщень на вул. Василіянок, 62а за наявності письмового дозволу Комунального підприємства Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна, судом як рішенням про згоду на здійснення орендарем невід'ємних поліпшень не приймається, оскільки у зазначеній відповіді надано згоду саме на капітальний ремонт.

Таким чином, отримавши згоду на здійснення саме капітального ремонту, який за наявності згоди орендодавця та балансоутримувача, є обов'язком орендаря у відповідності до п. 3.2.3 Договору, здійснення позивачем саме невід'ємних поліпшень, замість капітального ремонту, є свідомою волею позивача, і здійснення таких поліпшень не може впливати та права та обов'язки відповідачів, за відсутності згоди на здійснення таких поліпшень.

Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2000 у справі № 1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні N 163 "Черемшина" (м. Київ) щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" зазначив, що пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та іншими законами.

Водночас, суд враховує, що верховенство права - це комплексний юридичний термін, значення якого полягає в найбільш важливих аспектах демократичного правління. Верховенство права - один з основних принципів демократичного суспільства. Водночас одним з основних його принципів є судовий розгляд юридичних конфліктів незалежною судовою системою в особі судових органів, як основний механізм просування законів в життя. І, навпаки, важливим принципом здійснення правосуддя є (серед інших) верховенство права.

Конституція України не дає визначення верховенства права. В частині 1 статті 8 якої лише зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Проте, на даний час на законодавчому рівні верховенство права як правова категорія в певній мірі розкрита в статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, за цією статтею суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. В цьому аспекті верховенство права проявляється у субординації закону перед правом, як таким. Значним у цьому є прояв верховенства права у єдності закону, як позитивного права, та його реалізації.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. В більшості випадків Суд вирішував справи із застосуванням аналізу меж таких повноважень, їх відповідність принципу верховенства права.

Зокрема, судова практика свідчить, що:

1) в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання (Рішення Європейського суду з прав людини у справі „Свято-Михайлівська Парафія проти України" від 14 червня 2007 року ;

2) будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити таку юридичну невизначеність, яка є несумісною з принципом верховенством права, чи зіпсувати саму сутність права Рішення Європейського суду з прав людини у справі „Мюрсел Ерен проти Туреччини" від 7 лютого 2006 року);

3) здійснюючи наглядову юрисдикцію, Суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. На думку Суду це не означає, що при цьому з'ясовується: чи здійснила держава-відповідач своє дискреційне право розумно, обмірковано й добросовісно (Рішення Європейського суду з прав людини у справі „Кумпене і Мазере проти Румунії" від 17 грудня 2004 року, Рішення/Комюніке Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 у справі „Педерсен і Бодсґор проти Данії");

4) конкретна норма закону повинна містити достатньо чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади (Рішення Європейського суду з прав людини у справі „Мессіна проти Італії (N 2)" Комюніке Секретаря Суду від 28 вересня 2000 року).

Стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає виключну компетенція сільських, селищних, міських рад.

Пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовано, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

За наведених обставин у сукупності, оскільки за умовами Договору орендар зобов'язується утримувати об'єкт оренди у справному стані, за власні кошти і за письмовим погодженням орендодавця та балансоутримувача здійснювати його поточний і капітальний ремонт і така умова Договору не розглядається як дозвіл на здійснення невід'ємних поліпшень об'єкта оренди, і матеріали справи не містять доказів прийняття обласною радою рішення про надання згоди на здійснення орендарем - Фізичною-особою підприємцем Байдюком В.М. невід'ємних поліпшень приміщення першого поверху площею 95,7 кв.м. на вул. Василіянок, 62а у м. Івано-Франківську, враховуючи, що Законом України «Про приватизацію невеликих підприємства (малу приватизацію)» передбачено саме право на подання органами приватизації переліку об'єктів малої приватизації на затвердження місцевій Раді, за відсутності доцільності у приватизації такого об'єкта оренди, право на визначення якої міститься у п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», заявлені позивачем позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 07.12.2018.

Суддя О.А. Грєхова