Рішення № 78378016, 28.11.2018, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 рокуСправа № 912/2059/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. при секретарі судового засідання Лупенко А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №912/2059/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE", м. Хмельницький

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Торохтій Алли Борисівни, м. Кропивницький

про стягнення 346 100,38 грн

Представники сторін:

від позивача - Петренко С.В., довіреність № 458 від 23.05.18 в режимі відеоконференції;

від відповідача - Глазков А.С., довіреність № 2345 від 15.08.2018.

В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (далі ТОВ "INTER CARS UKRAINE", позивач) до Фізичної особи-підприємця Торохтій Алли Борисівни (далі - ФОП Торохтій А.Б., відповідач) про стягнення 346 100,38 грн, з яких 227 219,80 грн основного боргу, 15 376,53 грн 3% річних, 65 163,80 грн збитків від інфляції, 38 340,25 грн пені, з покладенням на відповідача судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №ІСО 0000022518 від 23.05.2016 в частині повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою від 13.08.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду відкрив провадження у справі № 912/2059/18 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначив на 10.09.2018 о 14:00, встановив відповідачу та позивачу строк для надання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив.

20.08.2018 представник відповідача подав суду заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, мотивовану тим, що у даній справі є необхідність виклику свідків для з'ясування обставин позову, а також витребування значної кількості документів необхідних для вирішення спору.

10.09.2018 від Фізичної особи-підприємця Торохтій Алли Борисівни надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов безпідставним, нічим не обґрунтованим та просить відмовити в його задоволенні. У відзиві відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку подання відзиву.

Так, відповідач зазначає, що службові особи Кіровоградської філії ТОВ "INTER CARS UKRAINE" зловживаючи своїми службовими повноваженнями підробили дані бухгалтерського обліку щодо фактично поставленого ФОП Торохтій А.Б. товару за результатом чого створено неіснуючий борг в загальній сумі 227219,80 грн, який позивач намається стягнути в судовому порядку.

На підставі заяви відповідача 28.08.2018 Кропивницьким відділенням поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області до ЄРДР було внесено відомості щодо кримінального провадження № 12018120020007361 з правовою кваліфікацією ч. 3. ст. 190 КК України - шахрайство, вчинене у великих розмірах.

Крім того, з поданої позивачем до матеріалів справи ухвали Кіровського районного суду від 05.02.2018 по справі № 404/664/18, відповідач дізнався, що проти посадових осіб Кіровоградської філії ТОВ "INTER CARS UKRAINE" порушено кримінальне провадження № 12017120020004227 за ст. 191 КК України - розтрата ввіреного майна.

Фабула зазначеного кримінального провадження сформована наступним чином: "у період з 15.09.2016 по 27.01.2017 касир Кіровоградської філії ТОВ "INTER CARS UKRAINE" ОСОБА_4 перебуваючи у приміщенні каси по вул. Виставочна, 12б в м. Кропивницький привласнила кошти товариства шляхом оприбуткування коштів у касовій книзі та передачі їх до банку, які фактично на рахунок товариства у банківській установі не надійшли". В резолютивній частині ухвали суду по кримінальній справі зазначено, що нестача грошових коштів становить 227132,23 грн.

Відповідач звертає увагу суду на той факт, що сума нестачі (227132,23 грн) співпадає із сумою основного боргу (227219,80 грн).

Таким чином, відповідач вважає, що зазначена сума нестачі, яка є предметом розслідування кримінального злочину, є сумою коштів сплаченими позивачу, а позивач, в свою чергу, намається в незаконному порядку стягнути сплачений відповідачем борг через суд.

Відповідач договір № ІСО 0000022518 від 23.05.2016 не підписувала; між сторонами 31.03.2016 укладений договір № U 31698, відповідно до якого здійснювалась поставка товарів необхідних для роботи станції технічного обслуговування автомобілів; відповідач здійснювала розрахунки за поставлений товар безпосередньо передаючи кошти в руки керівника Кіровоградської філії ТОВ "INTER CARS UKRAINE" ОСОБА_5 та менеджера ОСОБА_6; в наданому позивачем акті звірки взаєморозрахунків відображено здійснення відповідачем оплат за товари, які йому фактично не поставлялися, тобто позивач здійснив зарахування коштів відповідача на оплату не поставленого товару, замість того, щоб спрямувати їх на погашення заборгованості.

Ухвалою від 10.09.2018 господарський суд постановив справу №912/2059/18 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, замінив судове засідання для розгляду справи по суті, що призначене на 10.09.2018 о 14:00 год., підготовчим засіданням.

Ухвалою від 10.09.218 господарський суд поновив процесуальний строк встановлений ухвалою суду від 13.08.2018, прийняв до розгляду відзив на позовну заяву від 10.09.2018, клопотання відповідача від 10.09.2018 про витребування доказів задовольнив, відклав підготовче засідання у справі № 912/2059/18 на 26.09.2018 об 11:30 год., згідно ст. 81 Господарського процесуального кодексу України зобов'язав позивача та відповідача надати суду докази необхідні для розгляду справи, зобов'язав сторони у строк до 24.09.2018 провести звірку взаєморозрахунків по обом договорам окремо, за результатами якої скласти двосторонні акти, які мають містити посилання на повноваження осіб, якими проводилася звірка та підписувався акт.

Ухвалою від 26.09.2018 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження у справі №912/2059/18 на 30 днів.

За результатами підготовчого засідання 26.09.2018 господарським судом на підставі статті 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 11.10.2018 до 15:30 год. та визначено дату наступного засідання суду - 30.10.2018 о 16:00 год.

27.09.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" надійшла заява від 25.09.2018, відповідно до якої позивач просить продовжити позивачу строк для подачі документів витребуваних ухвалою суду від 10.09.2018. В обґрунтування заяви позивач зазначає, що позивач має розгалужену мережу філіалів та відділень, складну логістику, у зв'язку з чим представник позивача отримав лише частину документів у копіях, а оригінали вказаних документів знаходяться у різних містах і для того, щоб їх зібрати необхідний додатковий час. Також до заяви надано ряд доказів та наведено пояснення з питань, які ставилися в попередніх засіданнях.

В підготовчому засіданні 11.10.2018 господарський суд оглянув оригінали документів наданих позивачем, зокрема договір від 31.03.2016 № U31698 та договір від 23.05.2016 № IСО 0000022518 з додатками, накладну № UAUK1 160007046 від 31.05.2016.

В підготовчому засіданні 11.10.2018 у справі №912/2059/18 оголошено перерву до 30.10.2018 до 16:00 год та встановлено строк сторонам для виконання вимог ухвали від 10.09.2018 до 28.10.2018.

12.10.2018 до суду позивачем надано заяву з поясненнями з питань, які виникали раніше та докази, які витребовувалися раніше.

29.10.2018 до господарського суду відповідачем подано заперечення щодо поданих доказів позивачем, відповідно до яких відповідач заявляє, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки останнім не вірно зазначено підставу позову - невиконання умов договору купівлі-продажу № ІСО 0000022518 від 23.05.2016, оскільки товар поставлявся відповідачу за договором № U31698 від 31.03.2016, а також у відповідача відсутня будь-яка заборгованість за договором № U31698 від 31.03.2016.

В підготовче засідання 30.10.2018 з'явились повноважні представники сторін та підтримали свої позиції щодо позову.

Ухвалою від 30.10.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судовго розгляду по суті на 15:30 12.11.2018 та визначив дату наступного засідання - 20.11.2018 о 15:00.

16.11.2018 позивачем надано письмові пояснення з приводу питаня, які поставлені судом в засіданні 12.11.2018.

В судовому засіданні 20.11.2018 оголошено перерву до 28.11.2018.

Суд розглянув матеріали справи, заслухав присутніх повноважних представників сторін та встановив таке.

Між ТОВ "INTER CARS UKRAINE" (Постачальник), ФОП Торохтій А.Б. (Покупець) та ФОП Сопруненко О.В. (Третя сторона) 31.03.2016 укладено договір № U31698, відповідно до розділу 1 якого, Постачальник зобов'язується, використовуючи послуги Третьої сторони (яка є комерційним посередником, тобто надає послуги та сприяє) в укладенні Постачальником угод поставки; просуває від імені Постачальника товар; узгоджує та оформлює партії поставки, комплектує та відповідає за їх доставку), передати на замовлення та у встановлений строк Покупцю запасні частини до автомобілів, автохімію, масла, супутні товари для автотранспорту тощо окремими партіями в асортименті (номенклатурі), за цінами та у кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є специфікаціями у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають його невід'ємну частину, а Покупець зобов'язується прийняти товар для здійснення підприємницької діяльності та оплачувати його (т. 2 а.с. 148 ).

Між ТОВ "INTER CARS UKRAINE" (Постачальник) та ФОП Торохтій А.Б. (Покупець) 23.05.2016 укладено договір № IСО 0000022518, за яким позивач зобов'язався продати відповідачу обладнання для станцій технічного обслуговування автомобілів. Перелік товару вказано в додатку до договору (т. 1 а.с. 9 - 11).

Згідно додатків до договору, укладеного між ТОВ "INTER CARS UKRAINE" та U31698 ФОП Торохтій А.Б., сторонами узгоджено: графік розрахунків за обладнання та перелік обладнання (а.с. 11).

Відповідач зазначила, що підписавши зі своєї сторони договір № U31698 від 31.03.2016 у м. Кропивницький передала свій екземпляр на підписання ТОВ "INTER CARS UKRAINE" в м. Хмельницький, до цього часу позивач не повернув відповідачу його екземпляр договору.

Поставки за вказаним договором здійснювалися зі складу Кіровоградської філії ТОВ "INTER CARS UKRAINE", яка знаходиться в м. Кропивницький або м. Києва або м. Хмельницький.

Відповідач здійснювала розрахунки за поставлений товар безпосередньо передаючи кошти в руки керівника Кіровоградської філії ТОВ "INTER CARS UKRAINE" - ОСОБА_5 та менеджера ОСОБА_6.

Договір від 23.05.2016 № IСО 0000022518 відповідач не підписувала, зокрема в видатковій накладній від 31.05.2016 № UAUK1 160007046 за якою нібито було поставлено товар йде посилання саме на договір № U 31698 від 31.03.2016.

Крім того, відповідач в ході судових слухань зазначала, що вона неодноразово зверталася до керівництва Кіровоградської філії позивача з проханням надати видаткові накладні по здійсненим господарським операціям та фіскальні чеки на підтвердження здійснених оплат, чого зроблено не було.

З метою повного та всебічного захисту інтересів свого клієнта представник відповідача особисто прибув на офіс Кіровоградської філії позивача де йому було надано 180 видаткових накладних, які собою являли роздруківки засвідчені печаткою позивача.

За аналізом документів відповідач зазначив, що позивач реально здійснив поставку товару позивачу за 3 видатковими накладними:

- № UAUK 160003830 від 31.03.2016 на 113093,08 грн;

- № UAUK 160007046 від 31.05.2016 на 298320,85 грн;

- № UAUK 160007082 від 31.05.2016 на 38394,60 грн, при цьому відповідно до накладної на повернення товару № UAUK 1М 170001431 від 16.06.2017 відповідач повернула позивачу частину товару на загальну суму 23336,16 грн.

Всього позивач поставив відповідачу за договором № U 31698 від 31.03.2016 товару на загальну суму 426472,37 грн, в той час як оплат отримав від відповідача на 441453,84 грн, тому у відповідача відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем за поставлений товар.

За поясненнями позивача в ТОВ "INTER CARS UKRAINE" встановлено наступний порядок підписання договорів: клієнт прибуває на філію, де працівники позивача перевіряють його повноваження та надають йому для підпису договір. Підписані договори перенаправляються до місцезнаходження виконавчого органу ТОВ "INTER CARS UKRAINE" для підпису зі сторони постачальника. Після підписання договору директором, у програмі MicrosoftNavision, відповідальний працівник позивача створює картку клієнта, клієнту автоматично присвоюється код, який одночасно є номером первинного договору поставки. Після чого один примірник договору по пошті повертається клієнту, клієнту створюється особистий кабінет у програмі, через який він розміщає замовлення товару. Такий кабінет було створено і ФОП Торохтій А.Б.

Щодо обставин укладання договорів з ФОП Торохтій А.Б., позивач зазначив, що первинний договір поставки від 31.03.2016 № U31698 ФОП Торохтій А.Б. підписала у м. Кіровограді. Для підписання договору вона надала виписку з ЄДРПОУ ФОП Торохтій А.Б. від 26.05.2011, витяг з реєстру платників єдиного податку від 07.12.2015, фотокопію паспорту та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера. Вказані документи відповідач завірила оригінальною печаткою ФОП Торохтій А.Б. для документів № 1. Такий же порядок було дотримано, зазначає позивач, і при укладенні договору № IСО 0000022518 від 23.05.2016.

Програмне забезпечення позивача не дає можливості розділити відгрузки за різними договорами на адресу одного клієнта. Отже, у акті звірки, яких позивач подавав на початку розгляду справи, значились всі господарські операції між сторонами. На вимогу суду позивач вручну розділив відгрузки на адресу відповідача ФОП Торохтій А.Б. на два акти. Вказані акти виготовлювались в ручному режимі, шляхом перенесення даних бухгалтерського обліку з програми позивача у програму EXEL. Бухгалтер при розділенні відгрузок на адресу відповідача на два акти, окремо в один акт виділив поставку запасних частин та мастил, а в інший акт вніс поставку обладнання від 31.03.2016 та 31.05.2016, при цьому помилково у шапці акту зазначив номер договору № ІСО НОМЕР_2 від 23.05.2016.

Позивач також стосовно поставки на адресу відповідача обладнання 31.03.2016 на підставі видаткової накладної № UAUK1 160003830 на суму 113093,08 грн надав пояснення, що договір на поставку цього обладнання не укладався, за вказаний товар відповідач розрахувався частинами.

Стосовно реквізитів видаткової накладної № UAUK 160007046 від 31.05.2016 на суму 298320,85 грн, позивач зазначив, що у зв'язку з особливістю програми позивача, у програму можна внести лише один (той що укладений раніше) договір. Первинний договір завжди нумерується тим же номером що і код клієнта. Тобто з ФОП Торохтій А.Б. було укладено договір № U31698 від 31.03.2016. Коли в травні виникла необхідність у відгрузці на адресу відповідача обладнання на підставі договору купівлі-продажу обладнання, то інформація про цей договір була внесена у графу замовлення, оскільки інших строчок у програмному забезпеченні не існує.

Згідно пояснень позивача щодо порядку зарахування коштів, що сплачені ФОП Торохтій А.Б. через касовий апарат, у філіях позивача встановлено наступний порядок розрахунків: покупець підходить до касира, надає видаткові накладні на отриманий товар і касир у фіскальному чеку відображає суму та найменування товару, за який проводиться оплата. У випадку з ФОП Торохтій А.Б. у фіскальних чеках, які позивач надає разом з цією заявою, вказано найменування запасних частин, які придбав відповідач, та є посилання на видаткову накладну, на підставі якої він отриманий. Додатково з цього приводу позивачем надано пояснення, що у більшості фіскальних чеків, виданих по факту надходження грошових коштів від ФОП Торохтій А.Б. міститься посилання на часткову оплату по видатковим накладним, у відповідності до яких відповідач отримав товар.

Стосовно твердження відповідача, що він передавав грошові кошти за обладнання менеджерам позивача, позивач зазначив, що менеджер не є відповідальною особою, не має доступу до грошових коштів підприємства. До функціональних обов'язків менеджера входить продаж товару, спілкування з клієнтами, виписка видаткових накладних. На філіалі позивача єдиною уповноваженою особою для роботи з грошовими коштами є касир.

В підготовчому засіданні 11.10.2018 господарський суд оглянув оригінали документів наданих позивачем, зокрема договір від 31.03.2016 № U31698 та договір від 23.05.2016 № IСО 0000022518 з додатками, накладну № UAUK1 160007046 від 31.05.2016.

При розгляді справи, господарський суд враховує наступне.

В силу положень ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ч. 7 ст. 179 та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підпис на договорі купівлі-продажу від 23.05.2016 № ІСО 0000022518 та додатках до нього скріплено печаткою відповідача, проти якої останній не заперечує.

Відповідність вказаного відтиску печатки сторонами не оспорювалась, будь - які заперечення щодо дійсності вказаного відтиску печатки на договорі з додатками - відсутні, як і відсутні докази того, що печатка, якою було завірено підпис ФОП Торохтій А.Б., була втрачена або викрадена.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

Таким чином, слід відзначити, що наявність печатки на договорі з додатками є свідченням скріплення не підпису ФОП Торохтій А.Б., а самого документу.

Аналогічна правова позиція щодо відтиску печатки викладена в постановах Вищого господарського суду України від 01.11.2011 № 21/235-09, від 13.03.2013 №5028/7/17/2012.

Між тим, доказів втрати відповідачем печатки та доказів наявності звернення до правоохоронних органів за фактом незаконного використання його печатки матеріали справи не містять.

Відтак, вищенаведене в сукупності спростовує твердження відповідача про те, що договір від 23.05.2016 № ІСО 0000022518 нею не укладався.

Відповідно до пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України №1893 від 27.11.1998 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка діяла до 19.10.2016, та яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно пункту 65 вказаної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Таким чином, відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки. У даному випадку матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.03.2018 № 910/23585/16.

Окрім того, слід зазначити, що використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим лише з прийняттям 23.03.2017 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами - підприємцями" № 1982-VIII.

Слід зазначити, що відповідач не заявив клопотання про необхідність проведення почеркознавчої експертизи.

Господарський суд враховує, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно з частиною першою ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки, згідно частини першої ст. 266 Господарського кодексу України, є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачає частина шоста ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша ст. 662), натомість покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша та друга ст. 692).

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Втім жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За вимогами частини першої ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини сьомої ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони іншим договором не було виконано належним чином.

Вказаним положенням кореспондують норми ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з положень частини першої ст. 692 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо умовами договори сторони встановили строк оплати товару, то такий товар має бути оплачений в установлений договором строк.

В силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно додатку до договору від 23.05.206 № ICO 0000022518, укладеного між ТОВ "INTER CARS UKRAINE" та U 31698 ФОП Торохтій А.Б., сторонами погоджено графік розрахунку за обладнання, згідно якого відповідач мав сплатити:

27.05.2016 - 35000 аванс; кожного 27 числа з 27.06.2016 по 27.07.2017 по 21943,45 грн.

Однак в сумі це виходить 298321,40 грн. Тому останній платіж мав складати 21942,90 грн.

Також позивач в позові зазначив, що заборгованість погашена частково на суму 71101,05 грн та на вимогу суду зазначив в акті звірки розрахунків (т. 1 а.с. 137) та надав такі докази погашення заборгованості:

- фісальні чеки від 03.06.2016 на суму 10000,00 грн; від 17.06.2016 на суму 1000,00 грн; від 05.07.2016 на суму 9723,93 грн; від 08.07.2016 на суму 1000,00 грн; від 13.09.2017 на суму 2377,12 грн; від 21.09.2017 на суму 5000,00 грн; від 03.10.2017 на суму 3000,00 грн; від 09.10.2017 на суму 3000,00 грн; від 20.10.2017 на суму 3000,00 грн; від 30.10.2017 на суму 3000,00 грн; від 06.11.2017 на суму 3000,00 грн; від 16.11.2017 на суму 3000,00 грн; від 27.11.2017 на суму 3000,00 грн; від 11.12.2017 на суму 3000,00 грн; від 29.12.2017 на суму 3000,00 грн; від 12.01.2018 на суму 3000,00 грн; від 21.02.2018 на суму 4000,00 грн; від 21.06.2018 на суму 5000,00 грн (т. 1 а.с. 61 - 74, 176, 178, 181, 183);

- виписки по особовому рахунку від 20.07.2018 на суму 1000,00 грн та від 23.07.2018 на суму 2000,00 грн (т. 1 а.с. 75, 76).

Судом враховано, що в призначенні платежу в виписках по особовому рахунку міститься посилання на накладну від 31.05.2016 № UAUK1 160007046, згідно якої отримано товар на суму 298320,85 грн.

Позивач надав банківські виписки по особовому рахунку та фіскальні чеки і відобразив в актах звірки розрахунків сплату відповідачем коштів в розмірі 441453,84 грн по обох договорах, однак на вимогу суду відповідачем не надано взагалі доказів сплати ним вказаних коштів, з яких би можливо було встановити дату сплати, призначення платежу та його розмір.

Відтак, суд враховує пояснення позивача щодо порядку зарахування сплачених відповідачем коштів.

Також судом враховано, що 11.04.2016 через банк відповідач сплатив на адресу позивача 2200,00 грн, в призначенні платежу зазначивши за товар за накладними UAUK1 160003830; UAUK1 160003924 від 02.04.2016; UAUK1 160004079 від 06.04.2016.

14.04.2016 відповідач перерахував 2000,00 грн за товар отриманий на підставі видаткової накладної UAUK1 160003830.

29.04.2016 відповідач перерахував 115,44 грн за отриманий товар на підставі накладної UAUK1 160005017

04.05.2016 відповідач перерахував 30000,00 грн на підставі накладної UAUK1 160003830.

12.05.2017 відповідач через відділення банку перерахував 7000,00 грн.

Суд враховує призначення платежів, вказаних відповідачем у зазначених оплатах, що спростовує його позицію, що він товар (крім мастил 31.05.2016) від позивача не отримував.

Також судом враховано, що позивачем надано зведені податкові накладні з відміткою про проставлення електронного цифрового підпису, по ТОВ "INTER CARS UKRAINE" з розшифровками по контрагенту ФОП Торохтій А.Б. за період з 31.03.2016 по 02.11.2016 (з дати першої поставки по дати останньої поставки товару на адресу відповідача). позивач пояснив, що вказані податкові накладні оформлювались по факту відгрузки товару відповідачу, а отже у позивача одразу ж після виписки податкової накладної виникло податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, яке сплачено до бюджету, оскільки позивач не має податкової заборгованості.

З аналізу фіскальних чеків вбачається, що в один день оформлювалось декілька фіскальних чеків, що спростовує доводи відповідача, що вона не могла їздити кожного дня на філію позивача і платити невеликі суми коштів, а також підтверджує позицію позивача, що коли ФОП Торохтій А.Б. мала потребу у отриманні нового товару від позивача, вона через банківську установу або через касовий апарат оплачувала кошти за раніше отриманий товар. Таким чином, програма, в якій працює позивач надавала технічну можливість оформлення відповідачем нових замовлень.

Щодо доводів відповідача про отримання товару за накладною № UAUK1 160007046 від 31.05.2016 не по договору № ІСО 0000022518, то суд враховує також доводи позивача, наведені у письмових поясненнях щодо специфіки програмного забезпечення та те, що перелік товару у цій накладній майже повністю відповідає переліку товару, наведеного у додатку до цього договору.

Таким чином, відповідач отримала товар по видатковій накладній № UAUK1 160007046 від 31.05.2016 по договору № ІСО 0000022518 від 23.05.2016, доказів погашення заборгованості за яким взагалі не надала.

Інші доводи відповідача, зокрема щодо привласнення позивачем сплачених ним коштів, не підтверджено матеріалами справи.

Таким чином, позивач свої обов`язки за Договором виконав належним чином, здійснивши поставку товару, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 227219,8 грн, вимога про стягнення яких підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 15376,53 грн, пеню у розмірі 38340,25 грн, збитків від інфляції у розмірі 65163,80 грн.

Позивач просить стягнути 3% річних в розмірі 15376,53 грн, нарахованих за період з 31.05.2016 по 27.07.2018.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За розрахунком суду, здійсненого за допомогою програми Ліга-Закон, з урахуванням графіка погашення заборгованості, врахованих оплат та в межах здійсненого позивачем періоду, розмір 3% річних складає 12825,35 грн, виходячи з такого розрахунку:

З 01.06.2016 по 02.06.2016 на заборгованість 35000,00 грн - 5,74 грн;

З 03.06.2016 по 16.06.2016 на заборгованість 25000,00 грн (35000,00 грн - 10000,00 грн) - 28,69 грн;

З 17.06.2017 по 27.06.2016 на заборгованість 24000,00 грн (25000,00 грн - 1000,00 грн) - 21,64 грн;

З 28.06.2016 по 04.07.2016 на заборгованість 45943,45 грн (24000,00 грн + 21943,45 грн) - 26,36 грн;

З 05.07.2016 по 07.07.2016 на заборгованість 36219,52 грн (45943,45 грн - 9723,93 грн) - 8,91 грн;

З 08.07.2016 по 27.07.2016 на заборгованість 35219,52 грн (36219,52 грн - 1000,00 грн) - 57,74 грн;

З 28.07.2016 по 27.08.2016 на заборгованість 57162,97 грн (35219,52 грн + 21943,45 грн) - 145,25 грн;

З 28.08.2016 по 27.09.2016 на заборгованість 79106,42 грн (57162,97 грн + 21943,45 грн) - 201,01 грн;

З 28.09.2016 по 27.10.2016 на заборгованість 101049,87 грн (79106,42 грн + 21943,45 грн) - 248,48 грн;

З 28.10.2016 по 27.11.2016 на заборгованість 122993,32 грн (101049,87 грн + 21943,45 грн) - 312,52 грн;

З 28.11.2016 по 27.12.2016 на заборгованість 144936,77 грн (122993,32 грн + 21943,45 грн) - 356,40 грн;

З 28.12.2016 по 27.01.2017 на заборгованість 166880,22 грн (144936,77 грн + 21943,45 грн) - 425,05 грн;

З 28.01.2017 по 27.02.2017 на заборгованість 188823,67 грн (166880,22 грн + 21943,45 грн) - 481,11 грн;

З 28.02.2017 по 27.03.2017 на заборгованість 210767,12 грн (188823,67 грн + 21943,45 грн) - 485,05 грн;

З 28.03.2017 по 27.04.2017 на заборгованість 232710,57 грн (210767,12 грн + 21943,45 грн) - 592,93;

З 28.04.2017 по 27.05.2017 на заборгованість 254654,02 грн (232710,57 грн + 21943,45 грн) - 627,91 грн;

З 28.05.2017 по 12.09.2017 на заборгованість 276596,92 грн (254654,02 грн + 21942,90 грн) - 2455,27 грн;

З 13.09.2017 по 20.09.2017 на заборгованість 274219,80 грн (276596,92 грн - 2377,12 грн) - 180,31 грн;

З 21.09.2017 по 02.10.2017 на заборгованість 269219,80 грн (274219,80 - 5000,00 грн) - 265,53 грн;

З 03.10.2017 по 08.10.2017 на заборгованість 266219,80 грн (269219,80 грн - 3000,00 грн) - 131,29 грн;

З 09.10.2017 по 19.10.2017 на заборгованість 263219,80 грн (266219,80 грн - 3000,00 грн) - 237,98 грн;

З 20.10.2017 по 29.10.2017 на заборгованість 260219,80 грн (263219,80 грн - 3000,00 грн) - 213,88 грн;

З 30.10.2017 по 05.11.2017 на заборгованість 257219,80 грн (260219,80 грн - 3000,00 грн) - 147,99 грн;

З 06.11.2017 по 15.11.2017 на заборгованість 254219,80 грн (257219,80 грн - 3000,00 грн) - 208,95 грн;

З 16.11.2017 по 26.11.2017 на заборгованість 251219,80 грн (254219,80 грн - 3000,00 грн) - 227,13 грн;

З 27.11.2017 по 10.12.2017 на заборгованість 248219,80 грн (251219,80 грн - 3000,00 грн) - 285,62 грн;

З 11.12.2017 по 28.12.2017 на заборгованість 245219,80 грн (248219,80 - 3000,00 грн) - 362,79 грн;

З 29.12.2017 по 11.01.2018 на заборгованість 242219,80 грн (245219,80 грн - 3000,00 грн) - 278,72 грн;

З 12.01.2018 по 20.02.2018 на заборгованість 239219,80 грн (242219,80 грн - 3000,00 грн) - 786,48 грн;

З 21.02.2018 по 20.06.2018 на заборгованість 235219,80 грн (239219,80 грн - 4000,00 грн) - 2319,98 грн;

З 21.06.2018 по 19.07.2018 на заборгованість 230219,80 грн (235219,80 грн - 5000,00 грн) - 548,74 грн;

З 20.07.2018 по 22.07.2018 на заборгованість 229219,80 грн (230219,80 грн - 1000,00 грн) - 56,52 грн;

З 23.07.2018 по 27.07.2018 на заборгованість 227219,80 грн (229219,80 грн - 2000,00 грн) - 93,38 грн.

Позивач просить стягнути збитки від інфляції за період з червня 2016 року по червень 2018 року в розмірі 65163,80 грн.

Відповідно до п 3.2. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

За розрахунком суду, здійсненого за допомогою програми Ліга-Закон, з урахуванням графіка погашення заборгованості, врахованих оплат та в межах визначеного позивачем періоду, розмір збитків від інфляції складає 49112,88 грн, виходячи з такого розрахунку:

Забогованість на кінець червня 2016 року - 45943,45, інфляційні за липень 2016 року - (- 45,94) грн;

на кінець липня 2016 року заборгованість 57162,97 грн, інфляційні за серпень 2016 року - (- 171,49) грн;

на кінець серпня 2016 року заборгованість 79106,42 грн, інфляційні за вересень 2016 року - 1423,92 грн;

на кінець вересня 2016 року заборгованість 101049,87 грн, інфляційні за жовтень 2016 року - 2829,40 грн;

на кінець жовтня 2016 року заборгованість 122993,32 грн, інфляційні за листопад 2016 року - 2213,88 грн;

на кінець листопада 2016 року заборгованість 144936,77 грн, інфляційні за грудень 2016 року - 1304,43 грн;

на кінець грудня 2016 року заборгованість 166880,22 грн, інфляційні за січень 2017 року - 1835,68 грн;

на кінець січня 2017 року заборгованість 188823,67 грн, інфляційні за лютий 2017 року - 1888,24 грн;

на кінець лютого 2017 року заборгованість 210767,12 грн, інфляціні за березень 2017 року - 3793,81 грн;

на кінець березня 2017 року заборгованість 232710,57 грн, інфляційні за квітень 2017 року - 2094,40 грн;

на кінець квітня 2017 року заборгованість 254654,02 грн, інфляційні за травень 2017 року - 3310,50 грн;

на кінець травня 2017 року заборгованість 276596,92 грн, інфляційні за період з червня 2017 року по вересень 2017 року - 10332,07 грн;

на кінець вересня 2017 року заборгованість 269219,80 грн, інфляційні за жовтень 2017 року - 3230,64 грн;

на кінець жовтня 2017 року заборгованість 257219,80 грн, інфляційні за листопада 2017 року - 2314,98 грн;

на кінець листопада 2017 року заборгованість 248219,80 грн, інфляційні за грудень 2017 року - 2482,20 грн;

на кінець грудня 2017 року, заборгованість 242219,80 грн, інфляційні за січень 2018 року - 3633,30 грн;

на кінець січня 2018 року заборгованість 239219,80 грн, інфляційні за лютий 2018 року - 2152,98 грн;

на кінець лютого 2018 року заборгованість 235219,80 грн, інфляційні за період з березня 2018 року по червень 2018 року - 4489,88 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 38340,25 грн пені, нарахованих за період з 28.05.2017 по 28.11.2017 на всю вартість товару.

Суд не погоджується з таким порядком нарахування пені з огляду на таке.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що в разі порушення покупцем п. 5.1 договору, він сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення виплати встановленої суми.

Відповідно до п. 5.1. договору сторони домовились, що оплата товару буде проводитись поетапно. Продавець в долях ділить загальну ціну товару на 12 місяців згідно з графіком розрахунку, яку покупець зобов'язується оплатити у встановлений продавцем відповідно до даного пункту строк.

Згідно вимог ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

У ч. 4 ст. 231 ГК України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином позивачем не враховано, що вартість товару розділено на частини, які мали бути сплачені відповідачем відповідно до установленого графіка, і строк нарахування пені по кожному платежу мав обмежуватиь шестимісячним строком нарахувань.

Враховуючи зазначені умови договору, зазначені норми законодавстава, затвереджений графік платежів, визначений позивачем період нарахування, граничний шестимісячний строк нарахування; за розрахунком суду розмір пені складає 9826,39 грн, виходячи з такого розрахунку:

на суму боргу 21943,45 грн за період з 28.05.207 по 28.05.2017 - 15,03 грн;

на суму боргу 21943,45 грн за період з 28.05.2017 по 28.06.2017 - 480,95 грн;

на суму боргу 21943,45 грн за період з 28.05.2017 по 28.07.2017 - 931,85 грн;

на суму боргу 21943,45 грн за період з 28.05.2017 по 28.08.2017 - 1397,77 грн;

на суму 21943,45 грн за період з 28.05.2017 по 28.09.2017 - 1863,69 грн;

на суму 21943,45 грн за період з 28.05.2017 по 28.10.2017 - 2316,99 грн;

на суму 21942,90 грн за період з 28.05.2017 по 28.11.2017 - 2820,11 грн.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Торохтій Алли Борисівни (ідентифікаційний код НОМЕР_3, 25009, м. Кропивницький, вул. Гранітна, буд. 7, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (код ЄДРПОУ 30865632, 29009, м. Хмельницький, вул. Толстого, будинок 1/1) суму основного боргу у розмірі 227219,80 грн, 3% річних в розмірі 12825,35 грн, пеню в розмірі 9826,39 грн, збитки від інфляції в розмірі 49112,88 грн, а також 4484,77 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.12.2018.

Суддя В.Г. Кабакова