Рішення № 78377875, 27.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2018Справа № 910/9710/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради

до Кабінету Міністрів України

третя особа 1 без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Олександрійська міська рада

третя особа 2 без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство фінансів України

про стягнення шкоди у розмірі 1 013 861,77 грн.

за участю представників:

від позивача: Хроненко І.В.

від відповідача : Новіцька Л.О.

від третьої особи 1: Ришков В.О.

від третьої особи 2: Гавриляко О.М.

вільний слухач: ОСОБА_5

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (відповідач) про стягнення шкоди у розмірі 1 013 861,77 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідачем не було передбачено достатньої кількості субвенцій на компенсацію перевізникам витрат на пільгове перевезення окремих категорій громадян, у зв'язку із чим у позивача перед перевізниками м. Олександрія Кіровоградської області виникла заборгованість у розмірі 1 013 861,77 грн. за пільгове перевезення громадян

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

13.08.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9710/18, призначено підготовче засідання у справі на 18.09.2018 та залучено до участі у справі третіх осіб, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Олександрійську міську раду та Міністерства фінансів України.

В судовому засіданні 18.09.2018 відкладено підготовче засідання на 11.10.2018 про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання. Третій особі 2 направлено ухвалу про повідомлення про судове засідання.

08.10.2018 через відділ діловодства суду від третьої особи 1 надійшли письмові пояснення, в яких Олександрійська міська рада позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 11.10.2018 представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що у відповідності до чинного законодавства у Кабінету Міністрів України відсутній обов'язок щодо включення до Державного бюджету України субвенцій місцевим бюджетам на здійснення програм соціального захисту, а зазначено лише про можливість їх включення до Державного бюджету України. Відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що позивачем не доведено наявності факту неправомірних дій відповідача та завдання позивачу матеріальної шкоди.

11.10.2018 через відділ діловодства суду від третьої особи 2 надійшли пояснення по суті справи, в яких Міністерство фінансів України проти позовних вимог заперечує.

В судовому засіданні 11.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/9710/18 та відкладено підготовче засідання на 13.11.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання. Третій особі 2 направлено ухвалу про повідомлення про судове засідання.

19.10.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач навів заперечення щодо відзиву відповідача.

20.10.2018 через відділ діловодства суду від третьої особи 2 повторно надійшли пояснення по суті справи із запереченнями щодо позову.

07.11.2018 через відділ діловодства суду від третьої особи 1 надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника Олександрійської міської ради.

12.11.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 13.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.11.2018, про що постановлено ухвалу, яку занесена до протоколу судового засідання та направлено третій особі 1 ухвалу про повідомлення про судове засідання з розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 27.11.2018 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник третьої особи 1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення по суті своїх заперечень, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи 2 в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав наведених у поясненнях по справі.

В судовому засіданні 27.11.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що Управлінням праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради, як головним розпорядником коштів, укладено договори з перевізниками м. Олександрії на проведення компенсаційних виплат за пільгове перевезення окремих категорій громадян у міському автомобільному транспорт загального користування.

За доводами позивача, через недофінансування державного бюджету у позивача виникла заборгованість за пільгове перевезення громадян перед перевізниками м. Олександрія Кіровоградської області у загальній сумі 1013861,77 грн.

Позивач вважає, що вказана заборгованість виникла через протиправну бездіяльність відповідача, останній не вжив належних заходів та не прийняв рішень (проектів) та в період в 2015-2018 роках у Законах України про Державний бюджет України на відповідний рік не були передбачені кошти на погашення заборгованості.

В підтвердження визначної позивачем до відшкодування шкоди позивач посилається на звіт про заборгованість бюджетними коштами (форма № 7д, №7 м) на 01 січня 2015 року, довідками про суми компенсаційних виплат кожному перевізнику за пільгове перевезення окремих категорій громадян в межах помісячного розпису кошторису на ці цілі за січень 2015 по грудень 2015 року, договори від 23.01.2015 за №№1, 2, 3, 4, 5, 6 на проведення компенсаційних виплат за пільгове перевезення окремих категорій громадян у міському автомобільному транспорті загального користування, платіжні доручення за період з 29.01.2015 року по 29.12.2015, звіт в органи Державної казначейської служби України про заборгованість за бюджетними коштами (форма № 7д, №7 м) на 01.01.2018, звіт в органи Державної казначейської служби України про заборгованість за бюджетними коштами (форма № 7д, №7 м) на 01.04.2018, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2017 по справі № 912/2159/17.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

За змістом частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є заподіяння майнової шкоди.

Відповідно до частини 1 статті Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобов'язаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобов'язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 56 Конституції України визначає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідності до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, згідно приписів ст. 56 Конституції України та ст. 1173 Цивільного кодексу України потрібна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою.

При цьому, довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 по справі №916/336/17.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення до відповідальності державного органу у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять та позивачем суду не надано доказів того, що відповідач прийняв незаконне рішення, вчинив незаконну дію чи проявив незаконну бездіяльність.

При цьому, додана до матеріалів позовної заяви постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2017 у справі № 826/8975/16 не спростовує наведеного, оскільки вказаною визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, що полягає у невжитті заходів щодо розробки проекту закону про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" в частині надання субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію пільг за пільговий проїзд окремих категорій громадян, а не у зв'язку із не включенням до Державного бюджету України субвенцій місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту.

Статтями 89, 102 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначено, що видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (п. 5 Порядку).

З урахуванням наведеного, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг у місті Олександрія є позивач - Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Олександрійської міської ради, а відшкодування витрат, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, здійснюється останнім за рахунок державних субвенцій.

Законом України "Про Державний бюджет на 2015 рік" передбачалися видатки на надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, зокрема, на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян в сумі 1917833,2 грн.

Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.11.2015 року №1191-р "Про перерозподіл субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у 2015 році" місцевим бюджетам Кіровоградської області було збільшено обсяг планових призначень субвенції на 1 775,2 тис. гривень.

У відповідності до наведених норм законодавства, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань. Відшкодування витрат на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян мало здійснюватись позивачем у відповідності до наданих державних субвенцій.

За таких обставин, посилання позивача на заборгованість за укладеними з перевізниками договорами на проведення компенсаційних виплат за пільгове перевезення окремих категорій громадян у міському автомобільному транспорті загального користування, не створює наслідків для відповідача щодо відшкодування шкоди позивачу на суму заборгованості позивача перед перевізниками.

Крім того, у пункті 3 частини 1 статті 97 Бюджетного кодексу України зазначено, що в Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам, як субвенції на здійснення державних програм соціального захисту.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 97 Бюджетного кодексу України).

З аналізу норм чинного законодавства не вбачається обов'язку включення до Державного бюджету України субвенцій місцевим бюджетам на здійснення програм соціального захисту, а зазначено лише про можливість їх включення до Державного бюджету України.

Враховуючи наведене вище, позивачем не доведено наявності підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди у сумі 1 013 861,77 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на вищевстановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради до Кабінету Міністрів України про стягнення шкоди у розмірі 1 013 861,77 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 07.12.2018.

Суддя О.В. Гулевець