Рішення № 78377731, 03.12.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/95/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2018 Справа № 908/1886/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичний Стандарт" (119180, Російська федерація, м. Москва, вул. Б.Якиманка, буд. 17/2, будівля 1; адреса представника: 69035, м. Запоріжжя, вул. Л. Жаботинського, буд. 43 (Юридична компанія Советник )

до відповідача: приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (69600, м.Запоріжжя, Дніпровське шосе, буд. 3)

про стягнення грошових коштів

за участю представників сторін:

від позивача - Губорєв К.С., довіреність № ЭС-84/18 від 13.07.2018;

від відповідача - Романенко М.В., довіреність № 1/05-рн від 29.12.2017;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичний Стандарт" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" про стягнення 49436,00 російських рублів.

Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №PZ001496 від 08.07.2015 на поставку запасних частин до трансформаторів згідно зі специфікацією №1. Порушення строків поставки товару відповідачем призвело до неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором поставки від 08.07.2015 №159, внаслідок чого з позивача рішенням арбітражного суду Хабаровського краю стягнуто неустойку та судові витрати в загальному розмірі 49436,00 російських рублів, які позивач просить стягнути з відповідача в даному позові в якості збитків.

Позов заявлено на підставі ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 11, 525, 526, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 214 Господарського кодексу України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2018 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою суду від 25.09.2018 позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків.

Позивач усунув недоліки позовної заяви. У зв'язку з цим ухвалою від 05.10.2018 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/95/18. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 05.11.2018.

Відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого не згоден з позовними вимогами, просить в задоволенні позову відмовити. Зауважив, що відповідно до узгоджених сторонами умов поставки СРТ обов'язок відповідача доставити товар вважається виконаним з моменту передачі товару першому перевізнику, що відбулось 10.02.2016. Також вважає, що позивачем не доведено наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, яке може бути підставою для стягнення збитків. Крім того, відповідач вважає, що виходячи з умов укладеного між сторонами договору поставки та умов договору поставки, укладеного позивачем зі своїм контрагентом, позивач повинен був усвідомлювати, що допустить прострочення поставки товару контрагенту навіть за умови своєчасної поставки товару відповідачем, оскільки обов'язок позивача поставити товар контрагенту виникає раніше, ніж закінчиться строк, в який мав здійснити поставку відповідач.

В судовому засіданні 05.11.2018 оголошено перерву до 03.12.2018.

В судовому засіданні 03.12.2018 були присутні представники обох сторін, здійснювалася фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу - програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив у позові відмовити.

За наслідками судового засідання 03.12.2018 судом прийнято рішення, вступну та резолютивну частину якого оголошено представникам сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

08.07.2015 між публічним акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор» (постачальник, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетичний стандарт» (покупець, позивач) укладено договір поставки №PZ001496, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та оплатити в обумовлені строки покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього грошову суму.

На даний момент організаційно-правовою формою відповідача є приватне акціонерне товариство, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.09.2018.

У п. 2.2 визначено, що загальна кількість товару, що підлягає поставці, ціна, асортимент, найменування визначаються специфікацією №1, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1 договору визначено строк поставки - 4 квартал 2015 року (не менше 30 календарних днів від дати укладення даного договору).

За умовами пунктів 3.6, 5.1 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту поставки товару, а ціна включає в себе витрати, пов'язані з виготовленням товару, пакуванням, маркуванням, транспортуванням.

Відповідно до п. 5.1 договору ціна договору (специфікація №1 до даного договору) складає 291528,00 російських рублів.

У п. 5.2 договору погоджено, що розрахунки за товар, що поставляється, здійснюються в російських рублях за банківськими реквізитами постачальника, зазначеними в договорі.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що покупець здійснює оплату в розмірі 100% ціни договору протягом трьох банківських днів з дати надання належно оформленого рахунку постачальника, але не пізніше 90 календарних днів від дати оформлення митними органами України вантажної митної декларації на вивіз товару з митної території в митному режимі експорт.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.07.2016, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених даним договором, - до спливу строку дії гарантії.

В специфікації №1 до договору сторони погодили поставку товару загальною вартістю 291528,00 російських рублів, а саме:

- ізоляція ВБИЕ.686454.431 в кількості 3 шт. за ціною 10900,00 рос. руб. загальною вартістю 32700,00 рос. руб.;

- папір крепірований 80/160 товщиною 0,44 мм (В=30 5755565.25201.00001) в кількості 3 шт. за ціною 740,00 рос. руб. загальною вартістю 2220,00 рос. руб.;

- кільце ВБИЕ.711141.818 в кількості 30 шт. за ціною 340,00 рос. рублів вартістю 10200,00 рос. руб.;

- муфта ізолююча ВБИЕ.745661.013 Fig.1 (ізоляція для електроду) в кількості 3 шт. за ціною 82136,00 рос. рублів вартістю 246408,00 рос. рублів.

Позивач 08.12.2015 здійснив повну оплату вартості товару на суму 291528,00 російських рублів платіжним дорученням від 08.12.2015.

Відповідно до п. 2.4 договору товар ввозиться на митну територію Російської Федерації.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що товар поставляється покупцю автомобільним транспортом на умовах СРТ м. Курськ, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів в редакції 2010 року (Інкотермс 2010). Місце розвантаження: СВХ ООО «ТЛТ Крупецкий», 307364, Курська область, Рильський район, с. Козино, буд. 52.

Термін СРТ (фрахт перевезення оплачені до місця призначення) в розумінні Міжнародних правил тлумачення торгових термінів в редакції 2010 року (Інкотермс 2010) - міжнародний торговий термін, який застосовується по відношенню до усіх видів транспорту, у тому числі до змішаних перевезень. Передбачає, що продавець несе витрати з фрахту і перевезення до пункту призначення. Ризики переходять у момент доставки вантажу першому перевізнику.

Згідно з ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Товар був переданий відповідачем перевізнику 10.02.2016, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №350205, складеною у м. Запоріжжі. З цього моменту обов'язок продавця доставити товар вважається виконаним.

За місцем призначення (с. Козино, Рильський район, Курська область) товар був доставлений 02.03.2016, що підтверджується декларацією на товари ИМ40ЭД від 02.03.2016.

Як вказує позивач, зазначений товар позивач мав намір поставити своєму контрагенту - відкритому акціонерному товариству «Федеральна мережева компанія Єдиної енергетичної системи» на виконання договору поставки №159 від 08.07.2015, укладеного позивачем із даним контрагентом. Однак внаслідок порушення відповідачем строку поставки товару позивач прострочив виконання своїх зобов'язань перед контрагентом - відкритим акціонерним товариством «Федеральна мережева компанія Єдиної енергетичної системи. Позивач зазначає, що рішенням арбітражного суду Хабаровського краю від 15.07.2016 у справі №А73-7193/2016 з позивача стягнуто штрафні санкції на користь відкритого акціонерного товариства «Федеральна мережева компанія Єдиної енергетичної системи» в сумі 47436,00 російських рублів та судові витрати в розмірі 2000,00 російських рублів. Позивач сплатив суму штрафних санкцій та судових витрат в загальному розмірі 49436,00 російських рублів на користь відкритого акціонерного товариства «Федеральна мережева компанія Єдиної енергетичної системи» платіжним дорученням №503 від 22.03.2017. Зазначені витрати позивач вважає своїми збитками, які виникли з вини відповідача внаслідок прострочення ним поставки за договором поставки №PZ001496 від 08.07.2015. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 49436,00 російських рублів.

Правовідносини сторін є господарськими та виникли з договору поставки №159 від 08.07.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 3.1 договору поставки №PZ001496 від 08.07.2015 відповідач мав поставити товар позивачу в 4-му кварталі 2015 року (не менше 30 календарних днів від дати укладення даного договору), тобто до 31.12.2015.

Фактично поставка була здійснена відповідачем 10.02.2016, тобто з порушенням встановленого договором строку.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є правовим засобом відповідальності у сфері господарювання, різновидом господарської санкції та способом захисту прав суб'єктів господарювання.

Згідно з ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, підставою для відшкодування збитків, завданих порушенням договірних зобов'язань, є господарське правопорушення, яке містить усі необхідні елементи складу цивільного правопорушення, а саме: протиправну поведінку, яка полягає в порушенні зобов'язаною стороною умов договору, понесення управленою стороною збитків (витрат), наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Виходячи з наведеного, позивач має довести не тільки факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №PZ001496 від 08.07.2015 та факт сплати штрафних санкцій позивачем своєму контрагенту, а й наявність прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем витратами, що й визначає зазначені витрати як збитки, спричинені протиправною поведінкою відповідача.

Як вказує позивач, сплата ним штрафних санкцій своєму контрагенту - відкритому акціонерному товариству «Федеральна мережева компанія Єдиної енергетичної системи» стала наслідком неможливості виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару за договором поставки №159 від 08.07.2015 внаслідок прострочення поставки відповідачем за договором поставки №PZ001496 від 08.07.2015.

На підтвердження даного факту позивач надав договір поставки №159 від 08.07.2015, укладений позивачем із відкритим акціонерним товариством «Федеральна мережева компанія Єдиної енергетичної системи» з додатком №1 (специфікація), додатком №2 (технічне завдання), додатку №3 (форма довідки про ланцюг власників), протокол розбіжностей до договору від 10.07.2015, вступну та резолютивну частину рішення арбітражного суду Хабаровського краю від 15.07.2016 у справі №А73-7193/2016 про стягнення з позивача на користь відкритого акціонерного товариства «Федеральна мережева компанія Єдиної енергетичної системи» неустойки в розмірі 47436,00 російських рублів та судових витрат на оплату державного мита в розмірі 2000,00 російських рублів, платіжне доручення №503 від 22.03.2017 про сплату позивачем на користь відкритого акціонерного товариства «Федеральна мережева компанія Єдиної енергетичної системи» 49436,00 російських рублів.

Проте суд зазначає, що позивач не надав суду повного тексту судового рішення від 15.07.2016 у справі №А73-7193/2016, а тільки вступну та резолютивну частини цього рішення, в якій не зазначено, з яких підстав судом задоволено позов та стягнута неустойка. За відсутності повного тексту судового рішення також невідомо, які обставини встановив суд у якості підстави для стягнення неустойки.

Надана позивачем копія позовної заяви не містить посилання на справу №А73-7193/2016 та сама по собі не є достатнім доказом на підтвердження факту стягнення судом неустойки з позивача саме за порушення позивачем договору поставки №159 від 08.07.2015. Належним доказом на підтвердження обставин, встановлених судом, може бути тільки повний текст судового рішення.

Крім того, позивач не надав суду доказів набрання законної сили вказаним рішенням суду.

В платіжному дорученні про сплату неустойки позивачем не міститься посилання про сплату неустойки саме за договором поставки №159 від 08.07.2015.

Таким чином, надані позивачем докази не дозволяють суду достовірно встановити факт сплати позивачем своєму контрагенту неустойки саме за порушення договору поставки №159 від 08.07.2015.

Крім того, аналіз умов договору поставки №159 від 08.07.2015 в редакції протоколу розбіжностей від 10.07.2015 свідчить, що строк передачі товару згідно з п. 1.3 договору встановлено сторонами у 120 календарних днів з моменту отримання авансового платежу. За умовами п. 2.3 цього договору поставки покупець сплачує постачальнику аванс в розмірі 50% від вартості партії товару протягом 10 робочих днів з дати отримання покупцем належно отриманого рахунку, виставленого постачальником після укладення договору.

Позивач не надав доказів фактичного виконання ним договору поставки №159 від 08.07.2015. Зокрема, не надав доказів, коли позивач виставив рахунок на оплату авансу, коли рахунок був оплачений контрагентом та коли фактично відбулась поставка товару контрагенту.

Із наданої позивачем позовної заяви відкритого акціонерного товариства «Федеральна мережева компанія Єдиної енергетичної системи», пред'явленої до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичний Стандарт" з підстав порушення останнім умов договору поставки №159 від 08.07.2015 вбачається, що контрагент позивача сплатив аванс 21.08.2015, у зв'язку з чим відповідно до п. 1.3 договору позивач мав поставити товару строк до 21.12.2015. Позивач не спростовує зазначені обставини.

У той же час, за умовами договору поставки №PZ001496 від 08.07.2015, укладеного між сторонами справи, відповідач мав поставити товар позивачу до 31.12.2015.

Зазначені обставини свідчать, що строк поставки товару контрагенту позивача за договором №159 від 08.07.2015 сплив раніше, ніж настав строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем за договором поставки №PZ001496 від 08.07.2015.

Отже, подальша неправомірна поведінка відповідача у вигляді прострочення поставки товару позивачу не перебуває в прямому причинному зв'язку з фактом прострочення виконання позивачем зобов'язань за договором поставки №159 від 08.07.2015.

Також суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається пов'язаність між собою зазначених договорів поставки. Зокрема, в тексті договору поставки №PZ001496 від 08.07.2015 відсутнє посилання на те, що товар, який є предметом цього договору, в подальшому має бути поставлений позивачем своєму контрагенту за договором поставки №159 від 08.07.2015 і призначений саме для цієї поставки.

За таких обставин відсутній прямий причинний зв'язок між простроченням поставки відповідачем та понесеними позивачем витратами у вигляді оплати своєму контрагенту 49436,00 російських рублів, а тому в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, необхідний для стягнення збитків. Тому позові вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача. Так, відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за розгляд майнової вимоги про стягнення 49436,00 російських рублів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ 0,4155 на дату подання позову (19.09.2018) складає 20540,00 грн., належить до сплати судовий збір в мінімальному розмірі 1762,00 грн. Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 67,91 доларів США платіжним дорученням №4 від 13.08.2018. Відповідно до довідки Державної судової адміністрації України від 28.09.2018 №11-18870/18 підтверджено зарахування в дохід державного бюджету України коштів від сплати судового збору в гривневому еквіваленті в сумі 1850,25 грн. Отже, переплата судового збору в гривневому еквіваленті становить 78,51 грн. і підлягає поверненню позивачу ухвалою суду в разі звернення позивача до суду з відповідним клопотанням згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.12.2018.

Суддя О.В.Федорова