Рішення № 78377399, 27.11.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 листопада 2018 р. Справа № 903/518/18

Суддя господарського суду Волинської області Дем'як В. М., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М. П., розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", м. Київ

до відповідача 1: Приватного підприємства "Ельбе УА", м. Луцьк

до відповідача 2: Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

до відповідача 3: Луцької міської ради, м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - приватна фірма "Ельбе", м. Луцьк,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - перший відділ державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, м. Луцьк

про визнання недійсним рішення загальних зборів

за участю представників сторін:

від позивача: Кузін Є. В., довіреність від 16.07.2018р.;

від відповідача-1: Єрьомкін М. В., довіреність від 21.03.2018р.;

від відповідача-2: Ковальчук О. В., довіреність від 16.07.2018р.;

від відповідача-3: не прибув;

від 3-ї особи на стороні відповідача-1: Матвіюк Н. Р., довіреність від 16.07.2018р.;

від 3-ї особи на стороні позивача-2: не прибув

Встановив: Позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Ельбе УА", Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Луцької міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - перший відділ державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - приватна фірма "Ельбе" ( відповідно до заяви про уточнення позовних вимог за вх.№01-67/44/18, №01-69/105/18 від 20.09.2018р., яка є прийнятою судом згідно ухвали від 24.09.2018р. ) та просить :

- визнати недійсним рішення загальних зборів ПП "Ельбе УА", оформлених протоколом загальних зборів №06/11 від 11.07.2011р., та п. п. 4.2, 4.3 статуту ПП "Ельбе АУ" із змінами, державна реєстрація, яких проведена 19.07.2011р., в частині входження до статутного фонду цієї юридичної особи земельної ділянки, площею 1896 кв.м., кадастровий номер:0710100000:22:123:0040, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець, 59; а також визначення частки у статутному фонді, яка складається із вищеназваної земельної ділянки, становить 99,9% всього статутного фонду ПП "Ельбе УА" і вартість якої дорівнює 2255974, 66 грн. та скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань номер запису 11871050007000963 від 19.07.2011р.;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №251835 від 07.06.2012р., виданий на ім'я ПП "Ельбе УА", та скасувати державну реєстрацію вказаної земельної ділянки, здійсненої на ім'я ПП "Ельбе УА", та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області виключити запис з Поземельної книги щодо державної реєстрації земельної ділянки та оформлення права власності на ім'я ПП "Ельбе-УА";

- зобов'язати Луцьку міську раду Волинської області провести державну реєстрацію права власності згідно акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД 296014, площею 0,1896 га, що знаходиться по вул. Глушець, 59, м. Луцьк, 21.09.2007р. за Приватною фірмою "Ельбе";

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області провести державну реєстрацію земельної ділянки площею 1896 кв.м. кадастровий номер: 0710100000:22:123:0040, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець, 59 на ім'я ПФ "Ельбе" та внести до Поземельної книги відомості про власника земельної ділянки - Приватної фірми "Ельбе" відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, позивачем в прохальній частині заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду на підставі ч. 5, ст. 267 ЦК України.

Мотивуючи тим, що про порушене право на земельну ділянку, щодо якої повинна розповсюджуватись іпотека за договором від 10.05.2007р. укладеного між позивачем та ПФ «Ельбе», позивач дізнався 28.03.2018р. лише після відкриття господарським судом Волинської області провадження у справі №903/206/18 за позовом ПП «Ельбе УА» до ПАТ КБ «Приватбанк» про зняття арешту.

Ухвалою суду від 25.07.2018 року відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження із підготовчої стадії.

Ухвалою суду від 22.10.2018 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 26.11.2018р. оголошено перерву до 27.11.2018р.

Представники відповідача 3 та першого відділ державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомленні про час та дату судового засідання.

Третя особа через відділ діловодства суду подала клопотання за вх.№01-55/12383/18 від 13.07.2018р. та долучила до матеріалів справи копії матеріалів справи виконавчого провадження №34615416, яким відкрито на підставі виконавчого листа 2-8006/11 від 11.09.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд задоволити позов в повному об'ємі.

Представники відповідача-1,2 та представник третьої особи ПФ «Ельбе» в позові просять суд відмовити з підстав викладених у відзивах на позовну заяву та в додаткових письмових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на таке:

2006р. між Луцькою міською радою (орендодавцем) та Приватною фірмою «Ельбе» (орендарем) укладено договір оренди землі відповідно до умов якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування складських приміщень, яка знаходяться по вул. Глушець / кадастровий номер 221230040, загальною площею 1896 кв.м., споруди належать на праві власності орендарю ПФ «Ельбе» (а.с. 78-84, том 2)

28.03.2007р. Луцька міська рада прийняла рішення за №12/28 про продаж даної земельної ділянки площею 0,1896 га на вул. Глушець, 59 для ПФ "Ельбе" у власність (а.с. 36 том.2).

На виконання даного рішення 02.04.2007р. між Луцькою міською радою та Приватною фірмою «Ельбе» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до п.п 1.1, 2.1, 3.1 якого продавець продав, а покупець купив земельну ділянку 1896 кв.м., м. Луцьк, вул. Глушець,59, з цільовим призначенням земельної ділянки - для обслуговування складських приміщень, кадастровий номер 221230040, та вартість якої становить в сумі 80 287,00 грн.

На момент продажу земельна ділянка, була вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, судового спору щодо неї було, під забороною відчуження нерухомого майна, а також у заставі та в оренді земельна ділянка не перебувала.

Згідно п.п 3.2 договору передбачено, що покупець зобов'язується використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням додержатись вимог законодавства про охорону довкілля, своєчасно сплачувати земельний податок, не перешкоджати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до акту проведення розрахунків за договором купівлі-продажу земельної ділянки встановлено, що покупець - ПФ «Ельбе» сплатив кошти Луцькій міській раді відповідно до п. 2.1 договору за земельну ділянку в сумі 80 287,00 грн., згідно платіжного доручення №90 від 28.04.2007р. (а.с 90 , том 2)

Як встановлено, договір купівлі-продажу земельної ділянки за №1074 від 02.04.2007 року, що укладений між ПФ "Ельбе" та Луцькою міською радою є виконаним, договір предметом судового розгляду не був, а отже на момент розгляду справи у суду не виникає сумнівів щодо його дійсності.

Право власності на земельну ділянку площею 0,1896 га, яка знаходиться за адресою : вул. Глушець, 59, м. Луцьк, Волинська обл, зареєстровано за ПФ «Ельбе» згідно державного акту від 21.09.2007р. серія ЯД №296014 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007р. за № Р№1074 (ВЕК №193534) (а.с. 31)

Разом з тим, 10.05.2007р. між ЗАТ КБ ПриватБанк - позивачем та ПФ «Ельбе» - третьою особою укладено було договір іпотеки згідно п.п 1 якого предметом договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна вказано в п.7 договору в забезпечення зобов'язань ОСОБА_7 перед іпотекодержателям в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета переважено перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Згідно п.п. 2 договору за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №М3-32 від 07.05.2007р. з :

-повернення кредиту в сумі 190000 дол. США 00 центів строком до 03.05.2012р. включно.

-сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних в період з дти списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно п.п 4.1 кредитного договору;

-відповідно до п. 4.3 кредитного договору при порушенні позичальником зобов'язань з погашення кредиту, передбачених п.п 1.3, 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.11 кредитного договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 32%;

- сплати винагороди згідно п.п 4.6 договору;

- сплати пені, у порядку та розмірів визначених п. 6.1 договору; сплати штрафу у розмірі 25% від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням згідно п.п 6.3 кредитного договору.

Пунктом 7 договору іпотеки сторони передбачили, що в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме склади загального призначення та другої групи А-1/ раніше вул. Дубнівська, 22, що розташовані по вул. Глушець вул. Грушевського), буд. 59 у місті Луцьк, Волинської області та належать іпотекодавцеві на підставі рішення господарського суду Волинської області справа №6/30-75 від 17.05.2005р. і зареєстрованого у Комунальному підприємстві «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» 09.09.2005р., за №1078 в книзі 25 в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за Р №12015213 (№витягу:8307836).

Загальна площа складів загального призначення та другої групи А-1/раніше - вул. Дубнівська, 22/-360,0 кв.м.

За змістом п. 7 даного договору сторони передбачили, що у випадку набуття іпотекодавцем права власності на земельну ділянку на якій розташована нерухомість, що є предметом іпотеки на дану земельну ділянку розповсюджується іпотека. Про усі зміни власника земельної ділянки, набуття іпотекодавцем або іншою особою прав власності на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, що є предметом іпотеки, іпотекодавець зобов'язаний повідомляти іпотекодержателя протягом 5 днів з дня укладення відповідного правочину, прийняти відповідним органом державної влади рішень тощо.

19.07.2011р. було здійснено державну реєстрацію ПП «Ельбе УА», статут якого затверджено рішенням зборів засновників відповідно до протоколу зборів №06/11 від 11.07.2011р.

Державним реєстратором проведено державну реєстрацію змін до установчих документів за номером запису 11871050007000963.

Згідно п.1.4 Статуту співзасновником підприємства є Приватна фірма «Ельбе», зареєстрована за адресою : 43026, м. Луцьк, вул. Винниченка, 35/1 код ЄДРПОУ13367541.

Відповідно до п.п 4.2, 4.3 статутний фонд складає таке майно:

- земельна ділянка, площею 1896 кв.м., цільове призначення - для обслуговування складських приміщень, кадастровий номер 221230040, що знаходиться за адресою з технічної документації про нормативну грошову оцінку №393-3.2 від 21.04.2011р. в сумі 2 255 974,56 грн.

- статутний фонд підприємства становить 2 256 074,56 грн. розподіл часток між засновниками підприємства здійснений у такому порядку: ОСОБА_8 - 0,01 %, що становить 100,00 грн. та ПФ «Ельбе»- 99,99%, що становить 2 255 974, 56 грн. (а.с. 94-102, том 2)

Згідно державного акту від 07.06.2012 року, право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ПП «Ельбе УА» серія ЯМ №251835, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007 року №1074 та Статуту від 19.07.2011 року (а.с. 41).

Крім того, право власності за ПП «Ельбе УА» на спірну земельну ділянку додатково підтверджується інформаційною довідкою Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, (а.с. 112- 124, том 2).

Акт на право власності на земельну ділянку за ПП «Ельбе УА» зареєстрований 07.06.2012 року .

Позивач доводить, що рішення загальних зборів ПП «Ельбе УА» оформлених протоколом зборів №06/11 від 11.07.2011р. порушує його право на земельну ділянку площею 0,1896 га за адресою: вул. Глушець, 59, м.Луцьк, щодо якої повинна розповсюджуватись іпотека, оскільки складські приміщення за договором іпотеки підлягають передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою на якій вони розташовані.

При цьому посилається на те, що рішенням Луцького міськрайонного суду №2-8006/11 (провадження №2/0308/445/12) від 19.06.2012 року стягнуто з ПФ "Ельбе" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №М3-32 від 07.05.2007 року в сумі 269 194, 77 доларів США.

Постановою Першого відділу ДВС Луцького МУЮ від 03.10.2012 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-8006/11 від 11.09.2012 року та 10.10.2017 року винесено постанову про опис та арешт майна боржника, зокрема, земельної ділянки для обслуговування складських приміщень, площею 0,1896 га, за адресою м.Луцьк, вул. Глушець, 59, та належить на праві приватної власності на підставі державного акту ЯД296014 ПФ "Ельбе" (а.с. 13-15, 21 том 2).

Подаючи позов до суду, як на підставу посилається на те, що ПФ "Ельбе", всупереч п. 7 договору іпотеки, не повідомило банк про укладення договору купівлі-продажу з Луцькою міською радою від 02.04.2007 року земельної ділянки, на якій розташована нерухомість, що є предметом іпотеки.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами та просить :

- визнати недійсним рішення загальних зборів ПП "Ельбе УА", оформлених протоколом загальних зборів №06/11 від 11.07.2011р., та п. п. 4.2, 4.3 статуту ПП "Ельбе АУ" із змінами, державна реєстрація, яких проведена 19.07.2011р., в частині входження до статутного фонду цієї юридичної особи земельної ділянки, площею 1896 кв.м., кадастровий номер:0710100000:22:123:0040, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець, 59; а також визначення частки у статутному фонді, яка складається із вищеназваної земельної ділянки, становить 99,9% всього статутного фонду ПП "Ельбе УА" і вартість якої дорівнює 2255974, 66 грн. та скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань номер запису 11871050007000963 від 19.07.2011р.;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №251835 від 07.06.2012р., виданий на ім'я ПП "Ельбе УА", та скасувати державну реєстрацію вказаної земельної ділянки, виданого на ім'я ПП "Ельбе УА", та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області виключити запис з Поземельної книги щодо державної реєстрації земельної ділянки та оформлення права власності на ім'я ПП "Ельбе-УА";

- зобов'язати Луцьку міську раду Волинської області провести державну реєстрацію права власності згідно акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД 296014, площею 0,1896 га, що знаходиться по вул. Глушець, 59, м. Луцьк, 21.09.2007р. за Приватною фірмою "Ельбе";

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області провести державну реєстрацію земельної ділянки площею 1896 кв.м. кадастровий номер: 0710100000:22:123:0040, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець, 59 на ім'я ПФ "Ельбе" та внести до Поземельної книги відомості про власника земельної ділянки - Приватної фірми "Ельбе" відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, право на судовий захист свого права виникає у особи у разі порушення цього права іншою особою.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ЦК України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку позовній вимозі про визнання недійсним рішення загальних зборів ПП "Ельбе УА", оформлених протоколом загальних зборів №06/11 від 11.07.2011р. судом встановлено наступне.

В матеріалах справи та у сторін по справі відсутній оригінал або належним чином засвідчена копія даного рішення загальних зборів .

А відтак, надати правову оцінку даному рішенню загальних зборів ПП "Ельбе УА", оформлених протоколом загальних зборів №06/11 від 11.07.2011р. не має можливості.

Із системного аналізу положень ст.ст.88,143 ЦК України, ст.ст. 88, 167 ГК України, ст.10 Закону України «Про господарські товариства» вбачається, що корпоративні права учасників господарського товариства суб'єктним складом є такими, що виникають між господарським товариством та його учасником (засновником), у тому числі учасником , який вибув, а також між учасником (засновниками) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності товариства (крім трудових).

Згідно п.3, ч.1, ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності , та інші справи у визначених законом випадках зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням діяльністю, управлінням або припинення діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Таким чином, законодавство визнає статус учасника товариства лише за особою, яка є власником частки у його статутному капіталі.

Як слідує із матеріалів справи позивач АТ КБ «Приватбанк» не є учасником ПФ «Ельбе» та ПП «Ельбе УА».

Проте, звернувся до суду із позовом про визнання недійсним рішення учасників ПП «Ельбе УА», щодо його створення, як третя особа.

Водночас, при подачі позову до суду, та в процесі її судового розгляду не довів про порушене його право прийнятим рішенням, яке підлягає судовому захисту.

Посилання на п. 7 договору іпотеки є безпідставним оскільки, правовий режим іпотеки регулюються Законом України «Про іпотеку ».

При цьому, АТ КБ «Приватбанк» в забезпечення виконання зобов'язань позичальника вважав достатнім забезпеченням по договору кредиту №М3-32 від 07.05.2007р. укладення договору іпотеки нерухомого майна, а саме, склад загального призначення та другої групи А-1/ раніше вул. Дубнівська, 22, що розташовані по вул. Глушець вул. Грушевського), буд. 59 у місті Луцьк, Волинської області, без земельної ділянки.

Згідно ст. 82 Земельного кодексу України визначено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б)внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;

в)прийняття спадщини;

г) виникнення підстав передбачених законом.

Згідно статуту ПП «Ельбе УА», підписаним його засновниками та належним чином зареєстрованим Луцькою районною державною адміністрацією 19.07.2011р. за №11871050007000963 передбачено, що підприємство є власником майна переданого йому засновниками у власність.

Частинами 1,2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або результатами аукціону.

Як передбачено ч. 1 ст. 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб, зокрема, у даному випадку для обслуговування складських приміщень (п. 1.3 Договору купівлі-продажу від 02.04.2007 року).

Органи державної влади та місцевого самоврядування передають у, який власність земельні ділянки державної та комунальної власності у приватну власність в межах повноважень, визначених законом. Порядок продажу таких земельних ділянок та прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) передбачений статтями 127, 128 ЗК України, який був дотриманий органом місцевого самоврядування та не оспорюється сторонами.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 128 ЗК України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу міської ради. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. Потім відповідно до ч. З ст. 128 ЗК України орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови. І тоді вже згідно з ч. 6 ст. 128 ЗК України рішення, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до абзацу 3 пункту 7 договору іпотеки від 10 травня 2007 року визначено, що у випадку набуття іпотекодавцем права власності на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, що є предметом іпотеки, на дану земельну ділянку розповсюджується іпотека.

Однак, іпотека - правочин, який виникає в порядку та на підставах, передбачених законом і підлягає відповідній нотаріальній та державній реєстрації.

Чинним законодавством не передбачено умови виникнення, розповсюдження іпотеки на предмети, які в майбутньому, можливо, будуть придбані іпотекодавцем у власність. Тому, вищевказана норма договору, по своїй суті, суперечить законодавству, внаслідок чого не може бути підставою для виникнення іпотеки. Пов'язаність земельної ділянки з розташованою на ній нерухомістю у випадку передачі такої нерухомості в іпотеку передбачена нормами ст. 6 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до даної норми земельна ділянка, на якій розташовано об'єкт нерухомості, що передається в іпотеку, залежить від перебування або не перебування такої земельної ділянки у власності іпотекодавця на момент виникнення іпотеки об'єкта нерухомості. Якщо земельна ділянка була у власності іпотекодавця - на неї розповсюджується іпотека, якщо не була у власності - не розповсюджується, а тому підстав для виникнення в невизначеному майбутньому іпотеки земельної ділянки у випадку, якщо така ділянка раптом перейде у власність іпотекодавця, ні ст. 6 Законом України «Про іпотеку», ні інші норми законодавства не передбачають.

Отже, матеріалами справи, підтверджено, що в даному випадку, як було зазначено вище, іпотекодавець ПФ «Ельбе» не був власником земельної ділянки на час укладення договору іпотеки від 10.05.2007р.

Відповідно до положень ст. 113 ГК України приватне підприємство- це підприємство, що діє на основі приватної власності одного або декількох громадян, осіб без громадянства чи іноземців та їх праці або із залученням найманої праці. Засновником приватного підприємства також може виступати юридична особа. Змішаний склад засновників громадянин, декілька громадян та юридичної особи або декількох юридичних осіб не передбачений.

Статтею 62 ГК України визначено, що підприємство, якщо інше не встановлено законом, діє на підставі статуту. Статут повинен містити відомості про назву підприємства, його місцезнаходження, мету діяльності, відомості про власників, розмір статутного капіталу, порядок його формування, розподіл між учасниками, відповідальність учасників, компетенція органів управління, розподіл прибутків та збитків, порядок ліквідації підприємства.

Як встановлено, договір купівлі-продажу від 02.04.2007 року та Статут ПП «Ельбе УА» зареєстрований 19.07.2011 року були належними, законними та обґрунтованими підставами для видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, яким підтверджено перехід права власності від ПФ «Ельбе» до ПП «Ельбе УА».

Визнання недійсним державного акту залежить від доведеності незаконності та визнання недійсними правочинів на підставі, яких виданий такий державний акт.

Відповідно до Положення «Про Головне управління Держгеокадастру у Волинській області», затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2017 року № 308, Головне управління не наділене повноваженнями щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, тому підстави для визначення Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, як відповідача у даному спорі відсутні, з огляду на наступне.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до п. 57 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. №1051 (далі - Порядок), поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку.

Згідно з п. 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

1)поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання;

2)коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

Також згідно з ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

-поділу чи об'єднання земельних ділянок;

-якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Відповідно до п. п. 60, 61 Порядку запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюються шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Разом з тим, відповідно до п. 11, 12 «Порядку надання інформації про зареєстровані земельні ділянки органу державної реєстрації прав та про зареєстровані речові права на земельні ділянки органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2012 р. № 118 визначено, що орган державної реєстрації прав надає органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформацію про зареєстровані права, що міститься в Державному реєстрі прав, а саме про:

1)суб'єкта права власності на земельну ділянку;

2)суб'єкта речового права на земельну ділянку;

3)державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, права користування (сервітут) земельною ділянкою, права постійного користування земельною ділянкою, права оренди (суборенди) земельної ділянки, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій).

- у разі проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку зазначаються також відомості про форму власності, вид спільної власності (якщо майно належить на праві спільної власності) та розмір частки у праві спільної власності (якщо майно належить на праві спільної часткової власності).

- у разі проведення державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку зазначаються також відомості про вид речового права та строк його дії (ознаку безстроковості).

- у разі проведення державної реєстрації права оренди (суборенди) земельної ділянки зазначаються також відомості про цільове призначення такої земельної ділянки;

4)дату державної реєстрації, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав із зазначенням відомостей про її кадастровий номер та орган, що провів державну реєстрацію.

Інформація про зареєстровані права надається одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на земельну ділянку, права користування (сервітут) земельною ділянкою, права постійного користування земельною ділянкою, права оренди (суборенди) земельної ділянки, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Таким чином, в разі внесення відомостей про суб'єкта речового права на земельну ділянку в державному реєстрі прав така інформація відповідно до порядку надання інформації про зареєстровані земельні ділянки органу державної реєстрації прав та про зареєстровані права на земельні ділянки органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, є підставою для відображенні в Державному земельному кадастрі.

А відтак, вимоги щодо внесення змін до державної реєстрації земельної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором, що здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання відомостей із нього у складі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів.

Отже, судом встановлено, що первинною є реєстрація права власності на земельну ділянку, а вимоги, щодо внесення змін у поземельній книзі є похідними від реєстрації права власності.

Разом з тим, судом досліджено, що у матеріалах справи відсутній оригінал, або належним чином засвідчена копія рішення загальних зборів ПП «Ельбе УА», оформлених протоколом загальних зборів №06/11 від 11.07.2011р., та позивачем не доведено порушення його прав оспорюваним рішенням на спірну земельну ділянку.

Крім того, правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання Луцької міської ради оформити за ПФ «Ельбе» право власності на земельну ділянку площею 0,1896 га, що знаходиться по вул. Глушець, 59, м. Луцьк, 21.09.2007р. у суду також відсутні.

Не може залишитись поза увагою суду, що позивач заявив вимоги про оформлення права власності за третьою особою, що виключає її задоволення в силу ст. 14 ЦК України.

Доводи позивача про те, що відкрито виконавче провадження ВП №34615416, яким накладено арешти на склади, які є предметом іпотеки на спірну земельну ділянку площею 0,1896 га. на підставі рішення Луцького міськрайонного суду №2-8006/11 (провадження №2/0308/445/12) від 19.06.2012р. та виконавчого листа, не взято до уваги суду, оскільки ПФ «Ельбе» вийшло зі складу засновників ПП «Ельбе УА» та останній законним шляхом набув право власності на спірну земельну ділянку згідно державного акту від 07.06.2012р.

Суд надаючи правову оцінку клопотанню позивача про поновлення строку звернення до суду на підставі ч. 5, ст. 267 ЦК України, дійшов висновку, що строк позовної давності не пропущений.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючі встановлені обставини справи, суд вважає правомірними доводи позивача про те, що він дізнався про порушене право 28.03.2018р., після відкриття господарським судом Волинської області провадження у справі №903/206/18 за позовом ПП «Ельбе УА» до ПАТ КБ «Приватбанк» про зняття арешту.

А відтак, заяви відповідачів та третьої особи про застосування строків позовної давності, судом відхилені.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 86, 129, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

В позові відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено

07.12.2018р.

Суддя В. М. Дем`як