Рішення № 78377394, 27.11.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" листопада 2018 р. Cправа № 902/591/18

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОКОМ", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ", смтСитківці Немирівського району Вінницької області

про стягнення 382527,81 грн заборгованості згідно договору поставки

за участю представника позивача Веретельник О.О., яка діє на підставі довіреності б/н від 13.03.2018;

відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався

В С Т А Н О В И В :

17.09.2018 до суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОКОМ" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" 382527,81 грн заборгованості, нарахованої з посиланням на невчасне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №Вн300316/02 від 30.03.2016 щодо оплати боргу за отриманий товар, з яких: 184799,28 грн - 30 відсотків річних від простроченої суми та 197728,54 грн пені.

Ухвалою суду від 24.09.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/591/18, вирішено її розгляд здійснити за правилами спрощеного позовного провадження.

Під час судового засідання 23.10.2018 по вказаній справі оголошено перерву та відповідною ухвалою суду повідомлено сторони, що судове засідання у справі №902/591/18 відбудеться 26.11.2018.

Судове засідання 26.11.2018 проведено в режимі відеоконфернцзв'язку з Голосіївським районним судом м.Києва, в який з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення вх.№ 10249 від 09.11.2018 (а.с. 166).

Під час судового засідання 26.11.2018 судом оголошено про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час виходу - 27.11.2018 о 10 год. 00 хв.

Після виходу суду з нарадчої кімнати в судове засідання 27.11.2018 сторонами не забезпечено явку уповноважених представників.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем у визначений ч.1 ст.251 ГПК України строк відзив на позовну заяву не подано, тоді як останній отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 25.10.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення вх.№ 9812 від 30.10.2018 (а.с.66).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст.202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, однак останній не скористався своїм правом на участь своїх представників у судовому засіданні.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

30 листопада 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" (покупець) укладено договір поставки №Вн300316/02 на умовах товарного кредиту.

Відповідно до предмету договору, продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупця товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його вартість (п.1.1. договору).

Неналежне виконання ТОВ "Ситковецьке" зобов'язань в частині проведення розрахунків за отриманий товар стало підставою для звернення ТОВ "Украгроком" з відповідним позовом до Господарського суду Вінницької області та відкриття провадження у справі № 902/1028/17.

Так, рішенням суду від 29.01.2018 позов ТОВ "Украгроком" задоволено частково та вирішено стягнути на користь останнього з товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" 895773,37 грн боргу з урахуванням курсової різниці, 231247,89 грн пені, 216777,62 грн штрафу, 262171,91 грн 30% річних та 24089,56 грн витрат на сплату судового збору.

Вказане рішення суду постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 залишено без змін. Таким чином, рішення суду, відповідно до приписів ч.2 ст. 241 ГПК України набрало законної сили.

11.05.2018 на виконання рішення суду у справі № 902/1028/17 видано відповідний наказ.

В подальшому, 12.07.2018 між сторонами: товариством з обмеженою відповідальністю «Ситковецьке» (далі по тексту також - сторона 1), товариством з обмеженою відповідальністю «Кузьминецьке» (далі по тексту також - сторона 2) та товариством з обмеженою відповідальністю «Украгроком» (далі по тексту також - сторона 3) укладено договір доручення № 120718/02 (далі по тексту також - Договір), відповідно до якого Сторона 2, діючи в якості повіреного, зобов'язується від імені і за рахунок Сторони 1 здійснити наступні юридичні дії: оплатити на користь Сторони 3 заборгованість Сторони 1 у сумі 1630060,35 грн, яка виникла у Сторони 1 перед Стороною 3 на підставі Договору поставки № Вн300316/02 на умовах товарного кредиту від 30.03.2016 та підтверджена рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.11.2018 у справі № 902/1028/17 (п.1.1 Договір).

Відповідно до п.1.2 Договору перерахування коштів здійснюється у безготівковому порядку на поточний рахунок Сторони 3.

На виконання вказаних умов Договору 24.07.2018 ТОВ «Кузьминецьке» перераховано на рахунок ТОВ «Украгроком» 1630060,35 грн, що підтверджується наявною у справі випискою з банку (а.с. 44).

Таким чином, зобов'язання відповідача за договором поставки №Вн300316/02 від 30.03.2016 виконано останнім 24.07.2018, з порушенням строку розрахунку за отриманий товар (10.11.2016 - останній день оплати) понад 20 місяців.

В зв'язку із зазначеним позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача за період з 14.11.2017 по 23.07.2018 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості та 30% річних.

При цьому слід зазначити, що визначення позивачем вказаного періоду нарахувань зумовлено тим, що питання щодо стягнення пені та 30 % річних за період з 11.11.2016 - (перший день прострочення виконання зобов'язання) по 13.11.2017 вирішено в рішенні суду від 29.01.2018, про яке зазначено вище.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Обов'язок належного виконання покупцем свого обов'язку в частині вчасної оплати прийнятого товару (майна) визначено ст.ст. 655, 692 Цивільного кодексу України (далі по тексту також - ЦК України).

Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.01.2018 у справі №902/1028/17 стягнуто з відповідача на користь відповідача 895773,37 грн боргу з урахуванням курсової різниці, 231247,89 грн пені, 216777,62 грн штрафу, 262171,91 грн 30% річних та 24089,56 грн витрат на сплату судового збору.

Вказаним рішенням суду у справі № 902/1028/17 встановлено та підтверджено обґрунтованість, поміж іншого, заявленого позивачем позову про стягнення заборгованості, пені та 30% річних за договором поставки №Вн300316/02 від 30.03.2016, в зв'язку з чим дане рішення в силу ч.4 ст.75 ГПК України є преюдиціальним для розгляду цієї справи.

З матеріалів справи слідує, що рішення Господарського суду Вінницької області від 29.01.2018 у справі № 902/1028/17 відповідачем виконано 24.07.2018.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Так, у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому зазначені норми не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Таким чином, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановлянням судового рішення, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених статтею 625 ЦК України.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.10.2018 по справі № 910/19094/17.

Окрім того, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки негативно вплинуло на фінансовий стан ТОВ «Украгроком». Свідченням цього є укладений 07.12.2017 позивачем та ПАТ «Кредобанк» кредитний договір №123, за умовами якого ТОВ «Украгроком» отримало цільовий кредит у розмірі 239000,00 доларів. А також, укладений 11.05.2018 з ПАТ «Креді Агріколь Банк» договір про надання банківських послуг № СМR5CL, у відповідності до умов якого, позивач отримав від фінансової установи кредит на загальну суму кредиту 6210656,90 грн.

Згідно умов вказаних договорів позивач зобов'язується сплачувати фіксовану процентну ставку, комісійну винагороду за користування кредиту.

Таким чином, вчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №Вн300316/02 від 30.03.2016 щодо сплати заборгованості за отриманий товар частково компенсувало б необхідність в отриманні кредитних коштів та попередило б понесення додаткових витрат пов'язаних із їх отриманням та використанням.

Досліджуючи питання щодо законності визначеного позивачем періоду нарахувань, судом враховано положення п.5.5 Договору №Вн300316/02 від 30.03.2016, відповідно до якого сторони домовилися, що згідно п.6 ст.232 ГК України позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього договору становить три роки. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим договором припиняється через три роки з моменту виникнення прострочення.

Також судом враховано, що п.7.1. Договору сторони узгодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Таким чином, визначений позивачем період нарахувань заявлених до стягнення сум відповідає умовам договору та викладеним положенням законодавства.

Враховуючи викладене суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та 30% річних є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства.

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон" калькулятора обрахунок 30% річних та пені, судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення суму в межах нарахованого судом розміру.

Як визначає ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення пені та 30% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів).

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ч. 4 ст.75, ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 178, 202, 233, 238, 240, 241, 242, 252, Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" (вул.Мандролька, буд.19, смт Ситківці, Немирівський район, Вінницька область, 22865, ідентифікаційний код 33845116) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОКОМ" (адреса місцезнаходження: вул.Бориспільська, буд.7, ідентифікаційний код 30530159) 184799,28 грн - 30 % річних; 197728,54 грн - пені; 5737,92 грн - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 03 грудня 2018 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Голосіївська, буд.7, корп.2, оф.5/1, м.Київ, 03039;

3 - відповідачу - вул.Мандролька, буд.19, смтСитківці, Немирівський район, Вінницька область, 22865.