Рішення № 78373946, 29.10.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/28421/17

Провадження № 2/761/2546/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Піхур О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Орел П.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення шкоди.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05 червня 2017 року о 13 годині 35 хвилин на автодорозі Київ-Знам'янка Н-01 39 км водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «MERCEDES-BENZ ML-500» державний номерний знак НОМЕР_1 не був уважним за кермом, не стежив за дорожньою обстановкою та під час зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечно та при цьому не дотримався безпечного бокового інтервалу внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «FORD» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, що призвело до пошкодження транспортного засобу позивача. Постановою Обухівського районного суду Київської області від 15.06.2017 року визнано відповідача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Відповідно Звіту про оцінку вартості майнової шкоди завданої власнику КТЗ №990/06/17Н від 30.06.2017 року, складеного ФОП ОСОБА_3, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «FORD» державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження в ДТП, що сталося 05.06.2017 року, становить 170096,94 грн.

Тому, позивач просив суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду (збитки) в розмірі 170096,94 грн., моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., витрати щодо надання правової допомоги в розмірі 8000,00 грн. та додаткові витрати в розмірі 1200,00 грн. та 363,75 грн. та судовий збір в розмірі 1896,61 грн.

Ухвалою судді від 31.08.2017 року було відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 26.02.2018 року призначено у справі підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 06.07.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В судовому засіданні встановлено, що 05 червня 2017 року о 13 годині 35 хвилин на автодорозі Київ-Знам'янка Н-01 39 км водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «MERCEDES-BENZ ML-500» державний номерний знак НОМЕР_1 не був уважним за кермом, не стежив за дорожньою обстановкою та під час зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечно та при цьому не дотримався безпечного бокового інтервалу внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «FORD» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, що призвело до пошкодження транспортного засобу позивача.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 15.06.2017 року визнано відповідача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а.с. 4).

Відповідно положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої її ухвалено з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 05 червня 2017 року, відбулася з вини ОСОБА_2.

Позивач зазначає, що на момент ДТП відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів, про що свідчить витяг з бази МТСБУ (а.с. 46).

Автомобіль марки «FORD» державний номерний знак НОМЕР_2, належить ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 25).

Відповідно Звіту про оцінку вартості майнової шкоди завданої власнику КТЗ №990/06/17Н від 30.06.2017 року, складеного ФОП ОСОБА_3, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «FORD» державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження в ДТП, що сталося 05.06.2017 року, становить 170096,94 грн (а.с. 5-39).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).

Даючи юридичну оцінку поясненням та наданим доказам, враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода 15.06.2017 року відбулася з вини ОСОБА_2, яку визнано винною постановою Обухівського районного суду Київської області від 15.06.2017 року, на момент ДТП відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів, з урахуванням Звіту про оцінку вартості майнової шкоди завданої власнику КТЗ №990/06/17Н від 30.06.2017 року, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 170096,94 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої в результаті ДТП підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 1 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

При визначені розміру моральної шкоди, суд враховує, що майно позивача ушкоджено внаслідок ДТП та те, що внаслідок ушкодження майна, позивач переніс сильні душевні страждання, викликані дискомфортом у вигляді емоційного стресу і не можливістю тривалий час використовувати свою власність за її прямим призначенням, а тому, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 3000,00 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено кошти за проведення експертних досліджень, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера №990 від 29.06.2017 року на суму 1200,00 грн., та 363,75 грн. за надання послуг з технічного обслуговування і ремонту, що підтверджується Актом виконаних робіт 6261305 від 30.06.2017 року (а.с. 40,47).

Щодо позовної вимоги про стягнення витрат на оплату правової допомоги в розмірі 8000,00 грн., суд приходить до висновку про відмову в задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, позивачем не надано належних та допустимих документів, в розумінні статей 137-138 ЦПК України, на підтвердження надання професійної правничої допомоги. Тому підстав для стягнення на користь позивача з відповідача витрат на правову допомогу немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, враховуючи те, що позивачу завдано матеріальну шкоду з вини відповідача, що також підтверджується постановою Обухівського районного суду Київської області від 15.06.2017 року, беручи до уваги Звіт про оцінку вартості майнової шкоди завданої власнику КТЗ №990/06/17Н від 30.06.2017 року, сплату позивачем коштів за проведення експертних досліджень в розмірі 1200,00 грн., та 363,75 грн. за надання послуг з технічного обслуговування, завдання моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн., крім того, позивачем не надано доказів стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1700, 96 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 22, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 280, 352-353 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_6) про стягнення шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заподіяної майнової шкоди в розмірі 171660,65 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заподіяної моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1700,96 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 09.11.2018 року.

Суддя