Рішення № 78373329, 13.09.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/48218/17-ц

Категорія 58

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Матійчук Г.О.,

секретаря: Саницької Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін за позовомОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Васильківський районний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Мотивуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що 03 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис, за яким стягнуто з позивача на користь відповідача суму заборгованості розмірі 318 833,59 грн. за кредитним договором SAMDN03000021453267 від 14 травня 2008 року, укладений між сторонами.

Разом з тим, позивач вважає вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус не дотримався вимог актів законодавства України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів нотаріусом на документах, які свідчать про безспірність заборгованості.

Крім того, позивач вважає, що, в силу вимог ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. зобов'язана була відмовити ПАТ «КБ «Приватбанк» у вчиненні виконавчого напису у зв'язку з пропуском ПАТ «КБ «Приватбанк» трирічного строку з дня виникнення права вимоги.

Одночасно з цим, позивач стверджує, що за рішення суду з нього вже було стягнуто суму заборгованості за кредитним договором.

За вказаних обставин, а також посилаючись на порушення своїх прав, позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який просив задовольнити.

У грудні 2017 року на адресу суду надійшли пояснення третьої особи на позовну заяву, в яких нотаріус зазначає, що його дії по відношенню до оспорюваного виконавчого напису є законними та правомірними. Виконавчий напис вчинено з урахуванням положень Закону України «Про нотаріат».

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про нотаріат» визначено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Як передбачено ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за №1172, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

При цьому, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав стягувача шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, а перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, боржник, який так само має право на захист свого цивільного цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків позовної давності за вимогами в повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 05.07.2017 року у справі за №6-887цс17.

Судом встановлено, що 03 жовтян 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №8641, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованості, що виникла за кредитним договором №SAMDN03000021453267 від 14 травня 2008 року за період з 14 травня 2008 року по 27 липня 2016 року, яка в гривневому еквіваленті з врахуванням витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису становить 317 133 грн. 58 коп.

В свою чергу, з позовної заяви вбачається, що відповідачем ПАТ КБ «Приват Банк» було пред'явлено до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська позов про стягнення заборгованості з позивача за тим самим кредитним договором, за яким вчинено виконавчий напис.

Проте, враховуючи, що матеріали справи не містять належним чином завірених копій судових рішень на які посилається позивач, суд позбавлений можливості перевірити їх та надати їм відповідну оцінку.

Разом з цим, представником відповідача на спростування доводів позивача також не надано суду копії документів, які подавались нотаріусу для вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріуса.

Враховуючи, що матеріали справи не містять та приватним нотаріусом і відповідачем не надано належним чином завірених копій документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, суд позбавлений можливості перевірити дотримання нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису та безспірність заборгованості за кредитним договором.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статтей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а виконавчий напис, вчинений 03 жовтня 2016 року, таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом при вчиненні вказаної нотаріальної дії не було встановлено факту безспірності заборгованості.

Крім того, як вже зазначалось вище, нотаріусом у виконавчому написі зазначено, що строк, за який проводиться стягнення, - вісім років два місяці тридцять днів, а саме: з 14 травня 2008 року по 27 липня 2016 року, що є порушенням та підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Одночасно з цим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було укладено договір про надання правничої допомоги № 101/17 від 01.08. 2017 року.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем лише надано розрахунки витрат на правову допомогу на підставі договору та не було надано акту - приймання цих послуг та не надано квитанції про оплату послуг, що позбавляє суд можливості встановити наявність між сторонами домовленості та виконання зобов'язань за договором.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи договір про надання правової допомоги та надані адвокатом послуги можуть біти відшкодовані лише в розмірі 3600 грн., що складається з подання та підготування позовної заяви та участі у судових засіданнях.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 640,00 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Васильківський районний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 03 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за № 8641, за яким підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість, що виникла за кредитним договором №SAMDN03000021453267 від 14 травня 2008 року за період з 14 травня 2008 року по 27 липня 2016 року, яка в гривневому еквіваленті з врахуванням витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису становить 318 833,59 грн., таким, що не підлягає виконання.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Стягнути Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) витрати на правничу допомогу у розмірі 3600 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: Матійчук Г.О.