Рішення № 78370951, 04.12.2018, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

04.12.2018

Справа № 644/1353/18

н/п 2/644/1122/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 грудня 2018 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сітало А.К.,

за участю секретаря – Трач М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою в якій просить визнати виконавчий напис, який вчинено 10 листопада 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за №5542 таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи вимоги представник позивача зазначає, що за вказаним виконавчим написом з позивача стягнута заборгованість за кредитним договором від 30.03.2007 року, яка утворилась за період з 30.03.2007 року по 31.08.2016 року в розмірі 36239,02 грн.

Вказаний виконавчий напис нотаріуса, на думку представника позивача, є таким що не підлягає виконанню, оскільки виконавчий напис виданий за відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. Крім того, позивач заперечує ту обставину, що ним 30 березня 2007 року підписувалися будь-які кредитні договори на отримання коштів у ПАТ КБ «Приватбанк».

Представник позивача зазначає, що відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, однак у даному виконавчому написі зазначено заборгованість виникла в період з 30.03.2007 року по 31.08.2016 року, що значно перевищує трирічний термін визначений законодавством. Відповідно до наявних у позивача матеріалів цивільних справ №640/10543/16-ц та №640/13004/16-ц відповідач звертався до суду з позовними заявами про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором від 05 квітня 2007 року.

Також представник позивача зазначає, що нотаріусу банком не були надані для вчинення виконавчого напису усі необхідні документи, які передбачені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Представник позивача вказує на те, що всупереч вказаному нормативному акту, нотаріусу оригінал кредитного договору взагалі не надавався, оскільки позивачем будь-яких кредитних договорів з відповідачем 30.03.2007 р. не укладалось.

Виходячи з наведеного, представник позивача вважає, що при вчиненні виконавчого напису розмір заборгованості, щодо якої банк просив вчинити напис, не був безспірним і тому просить визнати вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Сторони у судове засідання не з’явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи.

Від представника позивача до суду надійшла заява, в якій він просить справу розглянути за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Проти розгляду справи в заочному порядку не заперечує.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Вимоги ухвали суду від 30.07.2018 року про надання оригіналів, або належним чином засвідчених копій кредитного договору б/н укладеного 30.03.2007 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1, листа-вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором б/н від 30.03.2007 року та доказів її відправлення позивачу, не виконав.

Треті особи в судове засідання не з’явилися, від приватного нотаріуса ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Представник Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 про причини неявки до суду не повідомив. В своїх письмових поясненнях просив відмовити у позові, факт перебування в провадження виконавчої служби виконавчого провадження відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса підтвердив.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

10 листопада 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис за заявою ПАТ КБ «Приватбанк», за яким на підставі кредитного договору від 30.03.2007 року б/н та розрахунку заборгованості за договором за період з 30.03.2007 року по 31.08.2016 року, з ОСОБА_1 стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» грошові кошти в розмірі 36239,02 грн. з яких:

- 9700,18 грн. заборгованість зі сплати тіла кредиту;

- 22436,98 грн. заборгованість за відсотками;

- 1900,00 грн. заборгованість за пенею та комісією за користування кредитом;

- 500,00 грн. заборгованість по штрафам (фіксована частина);

- 1701,86 грн. заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості).

Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 5542. Зі змісту вказаного виконавчого напису вбачається, що він набирає чинності з дня його вчинення.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п. 3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012р. за № 282/20595 (далі Порядок) нотаріус вчиняє виконавчі написи:

-якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

-за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (п. 3.2 Порядку), відповідно до п.1 якого такими документами є:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до п.3.5. Глави 16 Порядку, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (далі Перелік № 1172).

Відповідно до п.2 Переліку № 1172, для одержання виконавчого напису заявник повинен надати нотаріусу в разі стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

У постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року викладена правова позиція, відповідно до якої суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У цій постанові також зазначено, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Як вбачається з копій документів, які надані суду, нотаріус вчинив виконавчий напис №5542 від 10.11.2016 р. на підставі кредитного договору від 30.03.2007 р. та розрахунку заборгованості за договором станом на 31.08.2016 р.

Відповідач не надав на вимогу суду згідно ухвали суду від 30.07.2018 року оригінали, або належним чином засвідчені копії: кредитного договору б/н укладеного 30.03.2007 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1, листа-вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором б/н від 30.03.2007 року та доказів її відправлення позивачу.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач заперечує наявність будь-яких укладених кредитних договорів з відповідачем датованих 30.03.2007 р. Відповідач жодних пояснень з цих обставин не надав.

Натомість, як вбачається з наданих позивачем копій позовної заяви та ухвали Київського районного суду м. Харкова від 21.07.2016 р. у цивільній справі №640/10543/6-ц та копій позовної заяви та ухвали Київського районного суду м. Харкова від 09.09.2016 р. у цивільній справі №640/13004/16-ц відповідач звертався до суду про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 29712,02 грн. за кредитом у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, який було укладено між позивачем та відповідачем 05.04.2007 р. на підставі заяви позивача.

Виходячи з таких обставин ненадання нотаріусу кредитного договору, документів, які є складовими кредитного договору, та відсутність жодних відомостей щодо умов кредитування (розмір кредиту, відсоткова ставка, умови нарахування пені, штрафів, комісії) свідчать про порушення нотаріусом вимог пункту 2 Переліку документів щодо необхідності надання оригіналу кредитного договору, та підпункту 3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку.

Наявність цивільних справ №640/10543/6-ц та №640/13004/16-ц у Київському районному суді м. Харкова, що були розпочаті за позовними заявами відповідача до позивача про стягнення заборгованості також вказують на спірність заборгованості позивача перед відповідачем.

Таким чином, суд вважає, що безспірність заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Приват Банк» для вчинення нотаріального напису належним чином не доведена.

Крім того, зі змісту виконавчого напису вбачається, що заборгованість, яка стягнута за виконавчим написом виникла в період з 30.03.2007 року по 31.08.2016 рік, значно перевищує трирічний термін визначений законодавством (ст. 88 ЗУ «Про нотаріат») та підтверджує, що розмір заборгованості є спірним.

При цьому суд зазначає, що будь-яких документів, які б свідчили про те, що між сторонами кредитного договору, на підставі ст.259 ЦК України, була збільшена позовна давність, суду не надано.

Крім того, відповідно до статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Отже, відповідно до підпунктів 3.1, 3.3 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку виконавчий напис щодо вимог про стягнення пені та штрафу видається лише в межах річного строку.

Проте, розмір стягнення неустойки, за розрахунком заборгованості нарахований з 30.03.2007 року.

Таким чином, суд вважає встановленим, що при вчиненні виконавчого напису нотаріуса від 10.11.2016 року, зареєстрованого в реєстрі за №5542 були порушені вимоги статей 87,88 Закону «Про нотаріат» та пункту 3 Порядку.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог закону, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 12, 82, 263, 265, 272-273, 280-282, 284, 354-355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 10 листопада 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 5542 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суми заборгованості у розмірі 36239,02 грн. за кредитним договором №б/н від 30 березня 2007 року.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ( код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 704 гривні 80 копійок та за подання заяви про забезпечення доказів у розмірі 352 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст.354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Харківського апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.

Повне судове рішення складено 06.12.2018 року.

Суддя: А. К. Сітало