Рішення № 78370846, 27.11.2018, Печенізький районний суд Харківської області

справа № 633/144/18

номер провадження 2/633/101/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2018 року Печенізький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Тимченко А.М.,

за участю секретаря судового засідання - Меденець Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Печеніги, Харківської області цивільну справу № 633/144/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Печенізького району Харківської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності,

за участю учасників справи:

представника позивача - ОСОБА_5,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом (а.с. 2-5), в якому просить: встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_6, яка померла 25.06.2003 року, у вигляді ? частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що розташований за адресою: Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, вулиця Б.Хмельницького, 9; визнати за нею право власності в порядку спадкування на ? частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що розташований за адресою: Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, вулиця Б.Хмельницького, 9, що належала на праві приватної власності померлій ОСОБА_6; визнати за нею право власності за набувальною давністю на ? частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що розташований за адресою: Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, вулиця Б.Хмельницького, 9, що належала на праві приватної власності померлій ОСОБА_7.

В обґрунтування позову зазначала, що вона є співвласником житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого за адресою: Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, вулиця Б.Хмельницького, 9 (далі за текстом – спірний житловий будинок). Їй на праві приватної власності належить ? частини вищевказаного житлового будинку, ? частини належить рідній сестрі – ОСОБА_6, яка померла 25.06.2003 року, а ? частини – ОСОБА_7, яка теж померла.

Позивачка вважає, що прийняла спадщину у вигляді ? частки житлового будинку, що відкрилася після смерті сестри, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки їхні батьки: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 померли. Разом з тим, позивачка зазначає, що їй не відомо про існування інших спадкоємців померлої, протягом періоду часу з 2003 по 2018 роки, жодними особами не вчинялось перешкод позивачеві у користування спірним житловим будинком, яка протягом всього часу одноособово, відкрито та безперешкодно володіє частиною будинку, що належав сестрі ОСОБА_6, що дає їй підстави просити суд встановити факт прийняття спадщини та визнати за нею право власності на спадкове майно.

Щодо ? частини житлового будинку, що належала ОСОБА_7, яка померла 15.03.2000 року, позивачка зазначає, що оскільки частини в житловому будинку кожного співвласника не були виділені, то після смерті ОСОБА_7, вона, як один із співвласник, продовжила користуватися всім житловим будинком та надвірними будівлями. З 2000 року жодними особами з числа можливих спадкоємців померлої ОСОБА_7 претензій до неї не заявлялось та про існування таких осіб їй невідомо. Таким чином, з 2000 року по сьогоднішній день, а це майже 18 років, вона відкрито володіє та користується не тільки своєю часткою домоволодіння, а й часткою померлої співвласниці ОСОБА_7. Зазначену частину домоволодіння утримує за власні кошти та підтримує в належному стані, оскільки користуватися та утримувати лише свою частину будинку неможливо, адже це призведе до знищення всього об’єкту нерухомості.

Ухвалою суду від 31.05.2018 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 31.07.2018 року за клопотанням представника позивачки продовжено строк проведення підготовчого судового провадження по справі на тридцять днів. Витребувано з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву, Чугуївському та Печенізькому районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області відомості (копію свідоцтва про смерть), що підтверджують факт смерті ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Витребувано з ОСОБА_2 державної нотаріальної контори Харківської області відомості: чи заводилась спадкова справа та чи видавалось свідоцтво про право на спадщину після померлої 25.06.2003 року ОСОБА_6 Витребувано з ОСОБА_2 державної нотаріальної контори Харківської області відомості: чи заводилась спадкова справа та чи видавалось свідоцтво про право на спадщину після померлої 15.03.2000 року ОСОБА_7

Ухвалою суду від 14 серпня 2018 року клопотання представника позивачки про виклик та допит свідків задоволено. Закрито підготовче провадження у цивільній справі, справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 04.09.2018 року за клопотанням представника позивачки витребувано з Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори відомості: чи заводилась спадкова справа та чи видавалось свідоцтво про право на спадщину після померлої 15.03.2000 року ОСОБА_7 В разі заведення спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину, витребувано належним чином завірені її копії. Витребувано з Відділу обліку та моніторингу інформації: про реєстрацію місця проживання інформацію про місце проживання (реєстрацію) ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, на момент смерті останньої 25.06.2003 року, з метою встановлення спадкоємців, які фактично прийняли спадщину; з ким проживала ОСОБА_6 на момент смерті 25.06.2003 року.

Ухвалою суду від 09.10.2018 року за клопотання представника позивачки залучено до участі у цивільній справі № 633/144/18 у якості співвідповідачів – ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

В судовому засіданні представник позивачки - ОСОБА_5 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити посилаючись на підстави, зазначені в позові.

Відповідачі – ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, відзови проти позову в установлені законом строки та заяв про розгляд справи за їхньої відсутності суду не надали.

За відомостями, наведеними Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області від 10.10.2018 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, значиться зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 135). Разом з тим, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на території міста Харкова та Харківської області зареєстрованим не значиться (а.с. 136). Згідно зі зворотними поштовими повідомленнями копія позовної заяви з доданими до неї документами, копія ухвали суду від 09.10.2018 року про залучення до участі у справі співвідповідачів та судові повістки на 23.10.2018 року та 13.11.2018 року повернулися на адресу суду у зв’язку з іншими причинами, що не дали змогу одержати поштове повідомлення (а.с. 124-125, 126, 131-132, 133-134). Таким чином, зважаючи на те, що відповідач – ОСОБА_3 зареєстрованим по м. Харкову та Харківській області не значиться, а інший відповідач – ОСОБА_4 поштові повідомлення не отримував, подальший виклик відповідачів в судові засідання також здійснювався шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Печенізького районного суду Харківської області повістки про виклик до суду ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на 27.11.2018 року (а.с. 138). Вживши всіх необхідних заходів для повідомлення відповідачів щодо розгляду судової справи, враховуючи невідоме місце проживання (перебування) – ОСОБА_3 та зареєстроване місце проживання – ОСОБА_4, відповідно до частини 4, 10 статті 130 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає судовий виклик таким, що вручений відповідачам належним чином.

Представник відповідача - ОСОБА_2 селищної ради Печенізького району Харківської області в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_2 селищна рада повідомлялася своєчасно та належним чином (а.с. 31, 117), через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи без їхньої участі (а.с. 34, 65).

Відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України суд за згодою представника позивача розглядає справу за відсутності відповідачів та вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивачки – ОСОБА_5, дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Щодо заявлених позовних вимог в частині встановлення факту прийняття позивачкою спадщини після смерті ОСОБА_6, яка померла 25.06.2003 року, у вигляді ? частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що розташований за адресою: Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, вулиця Б.Хмельницького, 9 та визнання за нею право власності в порядку спадкування на зазначену частину домоволодіння, суд зазначає наступне.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка м.Дрогобич, померла 25.06.2003 року, про що було зроблено актовий запис про смерть 26.06.2003 року за № 2128 РАЦС Західного округу м. Білгород.

Зазначений факт підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЛЕ № 616435 (а.с. 11).

Як було встановлено в судовому засіданні, померла ОСОБА_6 є рідною сестрою позивачки, ОСОБА_1.

Зазначений факт підтверджується: копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії ЯЖ № 148197 (а.с. 12); копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії Х-МЮ № 300977 (а.с. 13) та копією рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 30.05.1989 року (а.с. 14), згідно яких їх батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_9; довідкою про укладання шлюбу № 10, виданої 30.01.2015 року відділом Управління РАЦС при уряді Республіки Саха/Якутія/ по Томпонському районі Російської Федерації, згідно до якої, позивачка 06.06.1985 року уклала шлюб з ОСОБА_11 та після укладання шлюбу змінила прізвище з «Байрачної» на «Петренко» (а.с. 8).

Як було встановлено в судовому засіданні батько ОСОБА_6 та ОСОБА_1, ОСОБА_8, помер 26.08.1990 року ( а.с. 16,89).

ОСОБА_9, яка є матір’ю ОСОБА_6 та ОСОБА_1, померла 26.01.1986 року ( а.с. 17).

Після померлої 25.06.2003 року ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне їй нерухоме майно, зокрема, на 1/4 частку спірного житлового будинку.

Зазначений факт підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 118897954 від 29.03.2018 року (а.с. 9-10).

Згідно п. п. 4,5 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України від 16.01.2003 року (далі – ЦК України), правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 ЦК УРСР.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування норм ЦК України, а застосуванню підлягає норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР в редакції 18.07.1963 року.

Таким чином, оскільки спадщина після смерті ОСОБА_6 відкрилася 25.06.2003 року, тобто до 01.01.2004 року, до даних правовідносин підлягають застосуванню правила ЦК УРСР.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті (ст. 529 ЦК УРСР).

При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як збоку батька, так і з боку матері ( друга черга) ( ст. 530 ЦК УРСР).

Згідно зі ст. 518 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних від спадщини на користь кого –небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємців за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР діями, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном та (або) подання нотаріальному органу за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно до п. 114 глави 3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 1815 від 14.06.1994 року (в редакції чинній на час відкриття спадщини), доказами вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути довідка житлово - експлуатаційної організації, правління житлово - будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої ОСОБА_2 народних депутатів чи відповідної державної про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця, довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов’язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу, рішення суду, що набрало законної сили про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім’я спадкодавця на майно, користування яким можливо лише після належного оформлення прав на нього.

Відповідно до листа ОСОБА_2 державної нотаріальної контори Харківської області № 123/01-16 від 08.08.2018 року, після смерті ОСОБА_6, померлої 25.06.2003 року, в термін передбачений ст.ст. 529, 531 ЦК Української РСР від 18 липня 1963 р. і заключних та перехідних положень до Цивільного кодексу України, прийнятого 16 січня 2003 р., (шість місяців), спадкоємці померлої із заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини в нотаріальну контору не звертались, але можуть бути спадкоємці, які спадщину прийняли фактично, тим що відповідно до вимог статті 549 ЦК України постійно проживали разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини. Спадкова справа не заводилась. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Як вбачається з листа ОСОБА_2 селищної ради Печенізького району Харківської області № 02-25/658 від 25.07.2018 року, відповідно до даних адресних карток зареєстрованих осіб, які відповідно до акту-приймання-передавання прийняті селищною радою від Державної міграційної служби (форма 1) на домоволодіння за адресою: смт. Печеніги, вул. Б.Хмельницького, 9 не заводилася, виходячи з чого селищна рада не може надати довідку про те, хто з 2002 року та по даний час зареєстрований за вказаною адресою (а.с. 46).

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_12 показав, що він проживає ІНФОРМАЦІЯ_6 з 1977 року. По сусідству з ним проживала сім’я ОСОБА_6 - чоловік з дружиною. Потім померла його дружина, в якому році не пам’ятає. Після цього, дідусь став проживати один та почав дуже зловживати спиртними напоями. Потім, він знову одружився і разом з новою дружиною продовжував зловживати спиртними напоями. Через деякий час дідусь помер, приблизно в 2000 році. В цьому будинку залишилася проживати його жінка, до якої іноді з’являлись її сини, які також вживали спиртні напої.

При цьому, зазначав, що так як він працював в міліції, йому часто приходилось їх заспокоювати. Також пояснив, що через деякий час померла й друга жінка ОСОБА_6, після смерті якої в цьому будинку стали проживати її сини. Проживали короткий час, сіяли на огороді мак та влаштували в будинку притон. Дізнавшись про це, він як працівник міліції пояснив їм, що у разі якщо вони не припинять будуть сидіти у в’язниці. Після цього вони в будинку більше не з’являлись, продавши з будинку все що можливо було, навіть паркан із шиферу. Тривалий час за будинком наглядає позивачка, приїздить разом з дочкою, обробляє огород. Синів після того як вони виїхали, він більше на бачив за даною адресою.

Допитані в судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_13, яка є донькою позивачки та ОСОБА_14, яка є знайомою позивачки, показали, що позивачка використовує спірний житловий будинок як дачу, постійно в будинку не проживає. Крім того, свідок ОСОБА_13 підтвердила, що після смерті її бабусі – ОСОБА_9, її дідусь – ОСОБА_8 через деякий час знову одружився. Разом з тим, зазначала, що приблизно в 2000 році дідусь помер. А невдовзі й його нова дружина. Після цього, за спірним житловим будинком почала доглядати її мати. При цьому, вказувала, що ніхто не перешкоджає її матері, яка є позивачкою по справі, користуватись житловим будинком.

Таким чином, судом встановлено, оскільки не було спростовано учасниками справи, що єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6, є її рідна сестра, ОСОБА_15. Судом не встановлено інших спадкоємців померлої ОСОБА_6, які б в установлений законом строк та спосіб прийняли спадщину.

Враховуючи зазначене, а також наявності у позивачки на руках оригіналів правовстановлюючих документів на спірний будинок, суд приходить до висновку, що ОСОБА_15, як спадкоємець за законом другої черги, прийняла спадщину у вигляді ? частини спірного житлового будинку, що відкрилася після смерті її сестри, ОСОБА_6 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. У зв’язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимоги в частині визнання за позивачкою право власності за набувальною давністю на ? частину спірного житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що належала на праві приватної власності померлій ОСОБА_7, суд зазначає наступне.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною 8 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України передбачено, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, тобто з 01.01.2001року.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина четверта статті 344 ЦК України).

У пункті 9 постанови пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 118897954 від 29.03.2018 року, ? частки житлового будинку, з надвірними будівлями, розташованого за адресою: Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, вулиця Б. Хмельницького, будинок 9, належить на праві приватної власності позивачці – ОСОБА_1 (підстава виникнення права власності: рішення суду, б/н, 30.05.1989, Чугуївський міський суд); ? частки зазначеного житлового будинку належить на праві приватної власності –ОСОБА_6 (зазначено, що особа померла, підстава виникнення права власності: рішення суду, б/н, 30.05.1989, Чугуївський міський суд); ? частки вищевказаного будинку належить на праві приватної власності – ОСОБА_7 (причина виникнення права власності: договір дарування, б/н, 17.04.1989, Виконком ОСОБА_2 селищної ради р.н. 127) (а.с. 9-10).

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла 15.03.2000 року, про що зроблений актовий запис № 934 від 17.03.2000 року.

Зазначений факт підтверджується листом Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області вих. № 11723/15.1-04-05 від 25.07.2018 року та вих. № 12975/15.1-04-05 від 22.08.2018 року(а.с. 53, 77-78).

Згідно листа Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори вих. № 5534/02-14 від 15.09.2018 року (а.с. 80), Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 53314114 від 15.09.2018 року (а.с. 81-82), Спадкової справи № 737/2000 (а.с. 83-97), після померлої 15.03.2000 року ОСОБА_7, яка проживала востаннє за адресою: АДРЕСА_1 було заведено спадкову справу № 737/2000. У даній справі наявні:

- заява від 11.09.2000 року гр. ОСОБА_3, що мешкав в АДРЕСА_2, про прийняття спадщини, заява зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 1304 та заведено спадкову справу 737/2000 (а.с. 84).

- заява від 04.11.2005 року гр. ОСОБА_4, що мешкав в АДРЕСА_3, про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, заява зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 2615 та додано до спадкової справи 737/2000 (а.с. 85).

Інших заяв про прийняття або про відмову від спадщини від спадкоємців не надходило.

04.11.2005 року державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_16 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої 15.03.2000 року гр. ОСОБА_7, спадкоємцю – сину, ОСОБА_4, на ? частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в смт. Печеніги, Печенізького району, Харківської області, вул. Б.Хмельницького, 9 (зареєстровано в реєстрі за № 1-1603). Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, а саме ? частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель належало померлій ОСОБА_7 на підставі договору дарування, посвідченого виконкомом ОСОБА_2 народних депутатів Чугуївського району Харківської області 17.04.1989 р. за р. № 127, зареєстрованого в Чугуївському міжміському бюро технічної інвентаризації 26.04.1989 р. за р. № 1870 і записано в реєстрову книгу № 16. Водночас, зазначено, що ? частка спадкового майна залишена відкритою за гр. ОСОБА_3 (а.с. 96). Інших свідоцтв про право на спадщину після померлої 15.03.2000 року гр. ОСОБА_7 не видавалось.

Відповідно до ст. 1299 ЦК України (в редакції, чинній на час видачі свідоцтва про право на спадщину), якщо у складі на спадщину, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (ст. 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

В матеріалах справи відсутні докази здійснення ОСОБА_4 дій щодо реєстрації права на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7, в установленому законом порядку.

Відсутність реєстрації права на спадщину після померлої 15.03.2000 року ОСОБА_7 в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, також підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 118897954 від 29.03.2018 року (а.с.9-10).

Як вище зазначалось, після смерті ОСОБА_6 25.06.2003 року,спадщину прийняла її рідна сестра, ОСОБА_1, яка є позивачкою по справі та співвласницею спірного житлового будинку.

Також, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 більше десяти років, відкрито, добросовісно та безперервно володіє та користується часткою спірного житлового будинку, що належала на праві власності померлій ОСОБА_7 Зазначену частку домоволодіння позивачка утримує за власні кошти та підтримує в належному стані, оскільки користуватися та утримувати лише свою частину будинку окремо неможливо, адже це призведе до знищення всього об’єкту нерухомості.

Пасивна поведінку відповідачів по справі: ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як осіб, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7, не виявлення зацікавленості щодо спірної частки домоволодіння та пред’явлення претензій щодо неї на протязі 18 років, дає підстави вважати про втрату останніми інтересу та відмову від зазначеної частки в спірному домоволодінні.

Крім того, суд зазначає, що бездіяльність відповідачів, як спадкоємців ОСОБА_7, яка виразилася в не зверненні ОСОБА_3 до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на спірну частку домоволодіння та не виконання обов’язку ОСОБА_4 щодо реєстрації права на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, дає підстави вважати про добросовісність володіння позивачкою більше 10 років спірною часткою домоволодіння, оскільки остання не могла знати про належність її відповідачам.

Відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (стаття 12, ч.1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи зазначене, те, що відповідачами відзову на позовну заяву не надано, суд змушений розглядати справу на підставі наданих доказів і вважає позовні вимоги в частині визнання за позивачкою право власності за набувальною давністю на ? частину спірного житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що належала на праві приватної власності померлій ОСОБА_7, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 258-259, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Печенізького району Харківської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності, - задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_6, яка померла 25.06.2003 року, у вигляді ? частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що розташований за адресою: Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, вулиця Б.Хмельницького, 9.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що розташований за адресою: Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, вулиця Б.Хмельницького, 9, як за спадкоємцем за законом, після смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що розташований за адресою: Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, вулиця Б.Хмельницького, що належала на праві приватної власності ОСОБА_7, яка померла 15.03.2000 року, за набувальною давністю.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів шляхом подачі заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного його тексту. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду або з інших поважних причин.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду або через Печенізький районний суд Харківської області.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, РНОКПП: НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_4.

Відповідачі:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, паспорт ОСОБА_5 ІХ-ВЛ № 685035, виданий ВВС Московського РВК м. Харкова ІНФОРМАЦІЯ_9.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10, РНОКПП:НОМЕР_2, адреса реєстрації: АДРЕСА_5.

ОСОБА_2 селищна рада Печенізького району, Харківської області, юридична адреса: Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, пров. Б. Хмельницького, 2.

Повний текс рішення складений 06.12.2018 року.

Суддя: А.М. Тимченко