Ухвала суду № 78370221, 06.12.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3133/18

Номер провадження 2/623/1093/2018

У Х В А Л А

іменем України

06 грудня 2018 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого -судді: Бєссонової Т.Д.

за участю: секретаря Ноль С. В.

судового розпорядника: Максименка Р.С.

представника позивача: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в місті Ізюмі цивільну справу № 623/3133/18 номер провадження 2/623/1093/2018 за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа Ізюмська міська рада Харківської області про захист ділової репутації, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію,-

в с т а н о в и в:

18 вересня 2018року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Ізюмська міська рада Харківської області про захист ділової репутації, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію.

05.11.2018 року відповідач ОСОБА_3 подав заяву про відвід судді Бєссонової Т.Д. від розгляду позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа Ізюмська міська рада Харківської області про захист ділової репутації, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію. В обґрунтування відводу посилається на те, що при розгляді справи № 623/1052/2016 за позовом ОСОБА_3 до Ізюмського міського голови він звертався до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України зі скаргою на дії судді та до Ізюмського відділу поліції з заявою про протиправні дії судді. Ухвалою від 26 грудня 2016 року суддя Бєссонова Т.Д. задовольнила заяву ОСОБА_3 про відвід головуючого судді. Зазначене дає підстави вважати про можливість існування відносин між суддею Бєссоновою Т.Д., Ізюмським міським головою ОСОБА_4 та заступником Ізюмського міського голови ОСОБА_5 у формі відмінній від передбаченого процесуальним законодавством. Відповідач вважає, що з метою забезпечення необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду, суддя Ізюмського міськрайонного суду Бєссонова Т.Д. зобов'язана була заявити собі самовідвід і у справі № 623/3133/18 за позовною заявою ОСОБА_4 доОСОБА_3, третя особа - Ізюмська міська рада Харківської області про захист ділової репутації, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію, однак цього суддею зроблено не було, що свідчить, як вважає відповідач, про незабезпечення суддею відсутності будь-яких сумнівів у її безсторонності.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 заяву про відвід підтримав.

Представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 заперечував проти задоволення заяви про відвід

Представник третьої особи, в судове засідання не з'явився, заяви про розгляд справи без його участі суду не надав.

Відповідно ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, онук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Відповідно до п. 1.1. Бангалорських принципів поведінки судді, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.

Згідно ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.

Неупередженість є необхідною умовою виконанням суддею своїх обов'язків.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII).

Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Вислухавши думку заявника, представника позивача, вивчивши матеріали справи, а також дослідивши положення ст. 36 ЦПК України, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, оскільки в заяві про відвід відповідач не зазначає в чому саме проявляється прямий чи опосередкований інтерес судді в результаті розгляду справи, та не наводить інших підстав, які викликають сумніви у неупередженості судді.

Рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09 листопада 2006 року, особиста безсторонність суду призюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у рішенні у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Стосовно об'єктивного критерію Європейський суд рекомендує визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був не безсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7серпня 1996 poку, п. 58).

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Враховуючи викладене, слід відмітити, що зазначені причини заявленого відводу ніяким чином не пов'язані з порушенням Європейської конвенції з прав людини та Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а тому не можуть викликати сумнів в неупередженості судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Бєссонової Т.Д.

Відповідачем ОСОБА_3 зазначено, що відомості за його заявою про вчинення суддею правопорушення, передбаченого особливою частиною КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесено.

Аналіз наведених норм права, міжнародних стандартів, судової практики, яка є джерелом права та співставлення їх з встановленими обставинами дають суду підстави для прийняття рішення про необґрунтованість заявленого відводу.

Як вбачається зі змісту ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно п. 7 ч. 1ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема у випадку надходження заяви про відвід.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.36,40,258,260,353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа Ізюмська міська рада Харківської області про захист ділової репутації, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію - зупинити до вирішення питання про відвід судді Бєссонової Т.Д.

Заяву ОСОБА_3 про відвід судді по справі № 623/3133/18, провадження № 2/623/1093/2018 передати до канцелярії Ізюмського міськрайонного суду Харківської області для визначення складу суду в порядку ч.1 ст.33 ЦПК України для вирішення питання про відвід судді.

Копію ухвали направити сторонам.

З текстом ухвали можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Ухвала в частині зупинення провадження може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя: Т. Д. Бєссонова