Рішення № 78368997, 26.11.2018, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/1035/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2018 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Сидоренко З.С.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

за участю адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом та просить стягувати з відповідача ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1000 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Свої вимоги мотивує тим, що вона перебуває з відповідачем у шлюбі, який зареєстрований 14 лютого 2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Дубровицького районного управління юстиції Рівненської області. Від даного шлюбу вони мають дитину: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. На сьогоднішній день фактичні шлюбні відносини між ними припинені. Відповідач не надає постійної матеріальної допомоги дитині. Дитина проживає разом з нею і вона несе всі витрати на матеріальне забезпечення, однак коштів на все не вистачає.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала на підставах, викладених у позовній заяві та просила задоволити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача - адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги визнали частково. При цьому, представник відповідача зазначив, що відповідач надає матеріальну допомогу і не відмовляється від сплати аліментів на утримання сина, але не в тому розмірі, який вказала позивач, оскільки доходи відповідача є мінливими, так як він не працює. До того ж, відповідач проживає з батьками, які є непрацездатними та потребують допомоги, що у свою чергу входить до обставин, які мають враховуватися судом при визначенні розміру аліментів.

Також, представник відповідача - адвокат ОСОБА_2 звернув увагу на той факт, що позивач, вказуючи на те, що відповідач може сплачувати зазначений розмір аліментів, не надала жодного доказу на підтвердження такого факту.

Тому, зважаючи на недоведеність вказаних позивачем фактів та беручи до уваги наявність на утриманні відповідача непрацездатних батьків, відповідач не заперечує проти стягнення з нього на утримання сина аліментів у розмірі 800 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття.

З пояснень свідка ОСОБА_7 вбачається, що відповідач надавав матеріальну допомогу дитині, купував речі, продукти харчування, передавав гроші. Однак, коли хотів взяти сина, щоб провести з ним час, то позивач не дозволила.

Вислухавши сторони, свідка, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

З копії свідоцтва про народження серії І-ГЮ №198630 (а.с.7) вбачається, що батьком дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 є відповідач – ОСОБА_4.

Згідно довідки №4210 від 26.07.2018 року, виданої виконавчим комітетом Дубровицької міської ради (а.с.8) дитина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з матір'ю ОСОБА_8.

Як вбачається з Акту обстеження матеріально-побутових умов від 07.08.2018 року (а.с.16) при обстеженні комісією матеріально-побутових умов ОСОБА_3 було встановлено, що дитина ОСОБА_6, 13.10.2013 року проживає з матір'ю в будинку її батьків. Дитина відвідує дитячий садок. Батько дитини з сім'єю не проживає, дитину не відвідує, не бере участі у її вихованні та матеріальному забезпеченні свого сина. Зі слів матері, дитина знаходиться на повному її утриманні.

Частиною 2 ст.51 Конституції України та ст.180 СК України чітко визначено загальний обов’язком батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

У Декларації прав людини проголошено, дитині законом та іншими заходами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом, що дитина повинна рости під піклуванням та відповідальністю своїх батьків та у будь-якому разі в атмосфері матеріальної забезпеченості, що суспільство та органи публічної влади повинні здійснювати особливе піклування про дитину, яка не має достатніх коштів для існування, що дитина за будь-яких обставин повинна бути серед тих, хто першим отримує захист та допомогу.

Стаття 3 Конвенції ООН про права дитини передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 18 зазначеної вище Конвенції передбачено, що суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що при вирішенні даного спору доцільно застосовувати положення ч.8 ст.7 СК України, відповідно до якої регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України кошти на утримання дітей (аліменти) можуть присуджуватися за рішенням суду у частці від доходу їх батька, матері і (або) у твердій грошовій сумі.

На підставі ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних батьків та інші обставини, що мають істотне значення. При цьому мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 184 СК України встановлено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно, що встановлено п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".

Відповідно до положень ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст.76-81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів і показання свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як стверджує позивач, відповідач не працює, інших утриманців немає, але він працездатний, його стан здоров'я дозволяє працювати, що, відповідно, дає можливість визначити розмір аліментів у розмірі 1000 грн.

Однак, доводи позивача не заслуговують на увагу, оскільки позивач не надала суду жодних належних та допустимих доказів в рахунок обґрунтування вищевказаних фактів та обставин, пов’язаних з тим, що відповідач має можливість сплачувати аліменти саме в тому розмірі, який вказаний у позовній заяві.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що відповідач проживає із своїми батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_9, які є непрацездатними, що підтверджується долученими довідками №1493/05-2 та №1492/05-2 від 20.11.2018 року, що, відповідно до ст. 182 СК України, враховується пр визначені розміру аліментів.

Тому, посилання позивача на вказані вище обставини в рахунок того, що відповідач матеріально забезпечений, не підтверджується належними та допустимими доказами, обов’язок яких надати з підстав, передбачених ст.81 ЦПК України, покладається в тому числі і на позивача.

Зважаючи на викладене вище, суд рахує, що позовні вимоги слід задоволити частково та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн. щомісячно, який буде достатнім та відповідати межам розумності.

Керуючись статтями 180-184, 191СК України, статтями 12, 81, 141, 247, 264, 265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд -,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину задоволити частково..

Стягувати з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти у розмірі 800 грн. (вісімсот гривень), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду, а саме з 26 липня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнити ОСОБА_10 від сплати судового збору на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:

отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;

код за ЄДРПОУ: 37993783;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

код банку отримувача (МФО): 899998;

рахунок отримувача: 31211256026001;

код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.15 ч 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне судове рішення складено 03.12.2018 року.

Суддя: підпис.

З оригіналом згідно.

Голова Дубровицького

районного суду ОСОБА_11