Рішення № 78364218, 06.12.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15830/16-ц

Провадження № 2/344/359/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти УПП батальйону поліції у м.Івано-Франківську Національної поліції України лейтенанта ОСОБА_2, ОСОБА_3 патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про стягнення 300,00 грн. матеріальної шкоди та 700,00 грн. моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до інспектора роти УПП батальйону поліції у м.Івано-Франківську Національної поліції України лейтенанта ОСОБА_2, ОСОБА_4 управління Національної поліції в Івано-Франківській області про стягнення 300,00 грн. матеріальної шкоди та 700,00 грн. моральної шкоди, мотивуючи тим, що 16 листопада 2016 року о 01 год. 10 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Вовчинецька без будь-яких причин автомобіль Ford Fiesta, ДНЗ АТ4429ВЕ, яким він керував на відповідній правовій підставі, був зупинений екіпажем патрульної поліції 0101 під керівництвом працівника патрульної поліції м. Івано-Франківська лейтенанта ОСОБА_2, який на його прохання повідомити про причини зупинки не реагував та про причини зупинки не повідомив, натомість примусово та протиправно доставив його у Івано-Франківський обласний наркологічний диспансер за адресою м.Івано-Франківськ по вул. Млинарська, 21. По прибутті до медичного закладу о 01 год. 25 хв. працівниками медичного закладу було повідомлено працівника патрульної про неможливість здійснення огляду на стан сп’яніння, оскільки відсутні необхідні для цього медичні препарати, наявність яких мала забезпечити поліція. Після цього шляхом погроз та шантажу працівником патрульної поліції було змушено позивача заплатити власні грошові кошти за проведення медичного огляду на стан сп’яніння мотивуючи це тим, що у разі відмови на нього буде складено постанову про наявність у нього ознак алкогольного сп’яніння під час керування транспортним засобом та в результаті його позбавлять на один рік права керування транспортним засобом та застосують штраф у розмірі 10000 гривень. Про оплату була видана квитанція до прибуткового касового ордеру №482 загальну суму 300 грн.. Згідно тексту Висновку щодо результатів медичного огляду огляд проводився 16.11.2016 року о 02 год. 00 хв. лікарем ОСОБА_5, а доставлено його на огляд було Інспектором роти УПП батальйону поліції у м. Івано-Франківську Національної поліції України лейтенантом ОСОБА_2, ІФП №000073. За результатами огляду ознак алкогольного та наркотичного сп’яніння не виявлено. Після проведення огляду та виявлення відсутності ознак сп’яніння упереджене ставлення до нього працівника патрульної поліції не змінилося, він продовжував наполягати на його винуватості у вчиненні правопорушення, однак що це за правопорушення, у чому полягає та чим підтверджується вчинення такого правопорушення не вказував, незважаючи на неодноразові звернення. Так само відмовлявся відшкодувати понесені позивачем матеріальні збитки від його неправомірних дій. Враховуючи те, що автомобіль залишився на місці його зупинки, на наполегливу вимогу (без визнання свого обов’язку доставити його на місце його фактичного протиправно затримання) працівником патрульної поліції о 02 год. 40 хв. було доставлено позивача до місця знаходження автомобіля. Таким чином, вважає, що такі дії працівника патрульної поліції м. Івано-Франківська лейтенанта ОСОБА_2 були незаконними та спричинили йому матеріальну та моральну шкоду.

Ухвалою суду від 24.11.2017 року замінено первісного відповідача ОСОБА_4 управління Національної поліції в Івано-Франківській області належним відповідачем - ОСОБА_3 патрульної поліції Національної поліції України, а також залучено до участі в справі в якості співвідповідача — Державну казначейську службу України (а.с.57).

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали із наведених в ньому обставин та просили його задоволити. 27.11.2018 року представник позивача ОСОБА_6 подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, вимоги позову підтримав в повному обсязі, просив його задоволити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 патрульної поліції Національної поліції України – ОСОБА_7 позовні вимоги не визнали, вказавши, що поліцейські при зупинці та освідуванні діяли у відповідності до своїх повноважень та способу, передбачених чинним законодавством. Просили відмовити у задоволені позову в повному обсязі. У судове засідання 27.11.2018 року не прибули, причини не явки суд не повідомили.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, переглянувши у судовому засіданні надані відеозаписи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 16.11.2016 року о 01 год. 10 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Вовчинецька екіпажем патрульної поліції 0101 під керівництвом працівника патрульної поліції м. Івано-Франківська лейтенанта ОСОБА_2 було зупинено автомобіль Ford Fiesta, ДНЗ АТ 4429 ВЕ під керуванням ОСОБА_1.

Як вбачається із висновку Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру щодо результатів медичною огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під випливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №641 від 16.11.2016, 16.11.2016 року о 02 год. 00 хв. проводився огляд ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який доставлений на огляд інспектором роти УПП батальйону поліції у м. Івано-Франківську Національної поліції України лейтенантом ОСОБА_2, ІФП №000073, огляд проводився лікарем ОСОБА_5, за результатом огляду ознак сп’яніння не виявлено (а.с.10).

Як вбачається з копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 482 від 16.11.2016 року, від ОСОБА_1 прийнято грошові кошти в сумі 300 грн. на підставі – мед.огляд на стан сп’яніння (тест на нарк. на 10 видів+морфін) (а.с.3).

23.11.2016 року ОСОБА_1 подав скаргу на дії працівника поліції до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області та Прокуратуру Івано-Франківської області (а.с.23).

25.11.2016 року за №1051/108/01/11-2016 за підписом т.в.о. начальника ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_8, звернення ОСОБА_1 направлено для розгляду начальникові УПП м.Івано-Франківська, оскільки вирішення порушених питань відноситься до компетенції ввіреного йому підрозділу, копію листа для відома направлено заявнику (а.с.25).

28.11.2016 року за №19/16 за підписом начальника відділу прокуратури області ОСОБА_9, звернення ОСОБА_1 направлено для розгляду та вжиття заходів до ГУ НП в Івано-Франківській області, копію листа для відома направлено заявнику (а.с.26).

29.11.2016 року за №1063/108/01/11-2016 за підписом т.в.о. начальника ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_8, звернення ОСОБА_1, яке надійшло до них з прокуратури Івано-Франківської області, направлено для розгляду начальникові УПП м.Івано-Франківська, оскільки вирішення порушених питань відноситься до компетенції ввіреного йому підрозділу, копію листа для відома направлено заявнику (а.с.25 зворот) .

29.11.2016 року за №Ф16-202 за підписом заступника директора ОСОБА_3 з питань режиму та службової діяльності МВС України ОСОБА_10, звернення ОСОБА_1 у зв’язку з набуттям чинності ЗУ «Про національну поліцію» направлено до Національної поліції України, копію листа для відома направлено заявнику (а.с.26 зворот).

02.12.2016 року за № Ф-1180/41/20/01-2016 ОСОБА_1 повідомлено про те, що керівництвом УПП в м.Івано-Франківську ОСОБА_3 патрульної поліції розглянуто його скаргу за вх.. №Ф-1130 від 29.11.2016 року щодо неправомірних дій працівників УПП в м.Івано-Франківську. Зазначено, що в ході проведеної перевірки факти щодо неправомірних дій інспектора роти №1 БУПП у м.Івано-Франківську ДПП молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 не знайшли свого об’єктивного підтвердження(а.с.27).

Як вбачається із наданих відеозаписів з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, переглянутих в судовому засіданні, ОСОБА_1 справді був зупинений працівниками патрульної поліції та доставлений в ОНД для проходження огляду на стан сп’яніння. Відеозаписом також підтверджуються, що водій ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу погоджувався на проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів – приладу Драгер. Однак, працівником поліції на місці зупинки не проведено огляд водія у зв’язку із відсутністю приладу та забезпечено доставку останнього до медичного закладу.

Таким чином, наведене свідчить про те, що поліцейський при здійсненні огляду щодо ОСОБА_1 діяв не у відповідності до своїх повноважень та способу, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органу місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За приписами ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Згідно з ч.1,ч.2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно вимог ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Положеннями ст.1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до правил ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Так, як вбачається з даних, що містяться в справі, переглянутого відеозапису та наданих пояснень, жодного протоколу про адміністративного правопорушення за порушення ПДР України водієм ОСОБА_1 вчиненого ним 16.11.2016 року не складено, тобто підстав для зупинки транспортного засобу та здійснення платного огляду водія на стан алкогольного сп’яніння у працівників поліції не було.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення 300,00 грн. матеріальної шкоди та 700,00 грн. моральної шкоди.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 56 Конституції України, ст.ст.16, 22, 23, 1166, 1167, 1174 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 89, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до інспектора роти УПП батальйону поліції у м.Івано-Франківську Національної поліції України лейтенанта ОСОБА_2, ОСОБА_3 патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про стягнення 300,00 грн. матеріальної шкоди та 700,00 грн. моральної шкоди - задоволити.

Зобов’язати Державну казначейську службу України, за рахунок коштів Державного бюджету України, здійснити на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, виплату у розмірі 300 (триста) грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 700 (сімсот) грн. у відшкодування моральної шкоди спричинених внаслідок незаконних та неправомірних дій інспектора роти УПП батальйону поліції у м.Івано-Франківську Національної поліції України лейтенанта ОСОБА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 06.12.2018 року.

Суддя Пастернак І.А.