Рішення № 78363387, 26.11.2018, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/3717/18

Провадження № 2/191/1100/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Твердохліб А.В.,

за участю секретаря - Яришевої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-тя особа «Придніпровська товарна біржа» про визнання договору купівлі – продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на квартиру, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі – продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на квартиру.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 05 березня 1998 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, з одного боку та позивач з іншого боку, на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» уклали договір купівлі - продажу нерухомого майна № 76/ФЗ посвідченого директором СФ «Придніпровська товарна біржа». Згідно договору купівлі - продажу нерухомого майна № 76/ФЗ від 05.03.1998 року Продавець продав, а Покупець купив квартиру загальною площею 47.50 кв.м., житловою площею 29,20 кв.м, яка складається з двох кімнат ( з житлового будинку А-1 (з/б) квартири АДРЕСА_1.

30 березня 1998 року позивач зареєстрував в Синельниківському МБТІ квартиру АДРЕСА_2, про, що в реєстраційній книзі записано за № 88 за реєстром № 132.

В квітні 2018 року позивач звернувся до приватного нотаріуса стосовно оформлення документів на дану квартиру, проте йому було в усному порядку відмовлено та роз’яснено, що на підставі ст.. 657 ЦК України, договір обміну, купівлі – продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а тому через недодержання нотаріальної форми договору його необхідно в судовому порядку визнати дійсним.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. За змістом ст.ст.128,153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній, у належних випадках формі, досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом, або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Відповідно до ст.224 ЦК УРСР (1963 р.) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму. Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов'язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 15 Закону України «Про товарні біржі» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку на обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Реєстрація Синельниківським МБТІ за позивачем права власності на зазначену нерухомість на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, станом на березень 1998 року не суперечила чинному законодавству. Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею.

При вчиненні вищевказаного правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, перехід права власності, всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу будинку, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволеній чинним законодавством України в 1998 році.

Позивач, як сумлінний набувач, майже двадцять років є власником квартири, розташованого за адресою: м. Синельникове, вул.. Миру, 43/43, здійснює оплати, пов'язані з володінням власністю та зареєстрований за вказаною адресою. А відповідачі після укладення договору ухиляються від нотаріального посвідчення вищевказаного договору.

У зв'язку з цим позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу (біржовий контракт) № 76/ФЗ від 05.03.1998 року, укладений ним та відповідачами: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на Придніпровській товарній біржі на квартиру, розташований за адресою: м. Синельникове, вул.. Миру, 43/43.

Позивач в судове засідання не з'явився, однак надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримував.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечували.

Приймаючи до уваги вище викладене, дослідивши письмові матеріали справи, давши оцінку доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних законних підстав.

Судом встановлено, що 05.03.1998 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири, яка розташована за адресою: м. Синельникове, вул.. Миру, 43/43 (а.с.5).

Вказане домоволодіння належало ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі розпорядження органу приватизації № 315 від 05 листопада 1993 року (а.с. 8).

Вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна був зареєстрований Придніпровською товарною біржею за № 76/Ф3 від 05.03.1998 року, після чого 11.04.2018 року договір купівлі-продажу був зареєстрований в Синельниківському міжміському бюро технічної інвентаризації.

Згідно технічного паспорту від 30.03.1998 року в перелік власників квартири, яка розташована за адресою: м. Синельникове, вул.. Миру, 43/43 внесений ОСОБА_1

Зважаючи на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу був укладений в 1998 році, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, тому до вказаних правовідносин належить застосувати положення чинного на той момент законодавства, зокрема ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про власність», який діяв на момент укладення угоди, громадянин набуває права власності на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Згідно ст.ст. 128, 153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній, у належних випадках формі, досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом, або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (1963 р.) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до вимог ст. 227 цього ж Кодексу, договір купівлі-продажу житлового будинку має бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору. Також договір купівлі-продажу житлового будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Проте, згідно ст.15 Закону України «Про товарні біржі» в редакції, яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу в 1998 році, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною, та не підлягає нотаріальному посвідченню, що зазначено і в самому договорі купівлі- продажу від 05.03.1998 року (а.с. 5).

При підписанні спірного договору між сторонами було досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, як те передбачає ст. 153 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року.

Так, позивач сплатив продавцю ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Б отримали грошові кошти у сумі 4900,00 грн. за квартиру, після чого ОСОБА_1 прийняв предмет договору в своє володіння, користувався предметом договору, що в повній мірі підтверджується самим договором купівлі-продажу від 05.03.1998 року.

Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК УРСР в редакції 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою виконавчої сторони визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.

Отже, як встановлено судом, позивач вчинив всі залежні від нього дії, спрямовані на посвідчення договору купівлі-продажу в нотаріальній конторі, однак у зв'язку з тим, що продавці: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Б після укладення договору ухиляються від його посвідчення, здійснити цього позивач не має змоги, що порушує його майнові права та інтереси.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Також, судом встановлено, що позивач, як сумлінний набувач, майже двадцять років є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: м. Синельникове, вул.. Миру, 43/43, здійснює оплати пов'язані з володінням власністю, та за вказаною адресою зареєстрована.

Крім того, судом встановлено, що відповідачі у справі - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ухиляються від нотаріального посвідчення вищевказаного договору.

Оскільки, покупець повністю виконав умови договору купівлі-продажу житлового будинку, сплатив за придбане майно грошові кошти зареєструвався в спірній квартирі та проживає у ній, договір у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 227 ЦК УРСР зареєстрований в Синельниківському МБТІ, у передбаченому законом порядку угода купівлі-продажу з підстав недотримання нотаріальної форми судом не визнавалася недійсною, позивач на підставі ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР і ст.49 Закону України „Про власність" набув право власності на спірну квартиру і правомірно володіє нею. Передбачених законом підстав для не визнання дійсним неоспореного договору купівлі-продажу спірного домоволодіння в судовому порядку не має.

Згідно копії довідки КП «Синельниківське МБТІ Дніпропетровської області» № 406 від 23.04.2018 року в квартирі АДРЕСА_3 було здійснено переобладнання без втручання в несучі стіни, що не потребує отримання дозволу на виконання будівельних робіт внаслідок чого загальна площа квартири складає 51.1 м.2 , житлова площа - 28.1 м.2

Статтею 392 діючого ЦК України передбачено право власника майна на пред'явлення позову про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Керуючись ст. 203, ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. ст. 47, 128, 153, 224, 227, ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст. 15 Закону України «Про товарні біржі», ч. 2 ст. 12 Закону України «Про власність», ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-тя особа «Придніпровська товарна біржа» про визнання договору купівлі – продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на квартиру - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу № 76/ФЗ від 05.03.1998 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та позивачем ОСОБА_1 на Придніпровській товарній біржі на квартиру, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Миру, 43/43.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на квартиру АДРЕСА_4, яка складається з двох кімнат житловою площею 28,1 м.2, загальною площею 51,1м.2, що розташовані в м. Синельникове, Дніпропетровської області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Копію рішення після набрання ним законної сили направити до Державного органу реєстрації актів цивільного стану.

Суддя: ОСОБА_6