Ухвала суду № 78362861, 16.05.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/4469/16-к

Номер провадження:1-кп/521/448/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2016 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Гарського О.В.

секретаря – Руднік С.О.

за участю прокурора – Одабашян С.С., Шпаченко С.М.

обвинувачених – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників – адвокатів – ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у скоєнні злочинів передбачених п. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368, п. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 який обвинувачується у скоєнні злочинів передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 371 КК України, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який обвинувачується у скоєні злочину, передбаченого п. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні адвокатом ОСОБА_5 заявлено клопотання, яке підтримав обвинувачений ОСОБА_1, щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки підстав для тримання під вартою його не має.

Прокурори в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання захисника, оскільки ризики які були підставою для обрання, а в подальшому для продовження запобіжного заходу під час судового розгляду не змінились.

Захисники адвокати, а також інші обвинувачені підтримали заявлене клопотання, та просили його задовольнити.

Вивчивши обвинувальний акт та приложені до нього матеріали, вислухавши клопотання адвоката, а також думку учасників судового розгляду, суд вважає, що клопотання адвоката підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Обвинуваченому ОСОБА_1 пред’явлено обвинувачення у вчиненні тяжких злочинів. На думку суду існують певні ризики передбачені ст. 177 КПК України, однак вказані ризики не дають суду достатніх підстав для продовження найбільш суворого запобіжного заходу.

Так обвинувачений ОСОБА_1 знаходиться під вартою з 20.11.2015 року.

На протязі фактично пів року, кримінальне провадження не знайшло свого вирішення по суті не звини обвинуваченого, а виключно з вини державних органів (прокуратури та суду). Обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, під час досудового розслідування, а також продовжуючи запобіжний захід під час судового розгляду слідчий суддя та суд врахували тяжкість скоєних злочинів, обставини злочинів, а також особу винного. Також були враховані ризики передбачені ст. 177 КПК України.

Разом з тим, під судового розгляду судом були допитані всі свідки обвинувачення, в тому числі потерпілий, який особисто, без будь-якого тиску надав суду покази, щодо обставин злочинів, які відбулись з ним та його близькою людиною. Інші письмові докази, прокурором також надані в судовому засіданні. Сам прокурор в судовому засіданні заявив, що інших особистих (усних) доказів у вказаному провадженні не має і заявляти їх не буде.

Таким чином судом встановлено, що ризик будь-якого впливу на потерпілого та свідків сплинув.

Відомості про те, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для вирішення кримінального провадження; може перешкоджати розгляду кримінального провадження, або вчинити інший злочин, прокурором в судовому засіданні не надано.

Таким чином, судом встановлено, що мета і підстави які були враховані слідчим суддею та судом, під час судового розгляду кримінального провадження – змінились і свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу на більш м’який.

При вирішення вказаного питання, суд також враховує вимоги ст. 178 КПК України. Встановленням особи обвинуваченого, судом встановлено, що він є громадянином України, народився у м. Одесі, де постійно проживає все життя, має місце мешкання та реєстрацію у АДРЕСА_1 (реєстрація АДРЕСА_2), має сім’ю (батьків, дружину), спільно з якими проживає, до скоєння злочину працював співробітником правоохоронного органу (звільнений за декілька днів до скоєння злочину), раніше не судимий.

Що стосується тяжкості вчиненого злочину та відповідно можливість призначеного покарання, судом встановлено наступне.

Так, обмеження строку “запобіжного ув’язнення” тісно пов’язане з презумпцією невинуватості – таке позбавлення свободи не повинно перетворитися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого в майбутньому вироку про позбавлення волі. Конвенція, імперативно вимагає здійснити звільнення особи, не пізніше моменту, коли “затримання, що триває, перестає відповідати критерію розумності” (п. 4 Рішення ЄСПЛ “Ноймайстер проти Австрії”; п. 83 Рішення ЄСПЛ “Яблонський проти ОСОБА_6”).

Окрім того, відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каучор проти ОСОБА_6 (Kauczor v. Poland)», скарга № 45219/06, 03.02.2009 р., Суд зазначає, що хоча суворість можливого покарання приймається до уваги при оцінці ризику ухилення від правосуддя або скоєння нових злочинів, тяжкість пред’явленого звинувачення не може бути єдиним обґрунтуванням тривалого тримання під вартою.

Згідно Рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_8 проти Туреччини (Huseyin Esen v. Turkey), скарга № 49048/99, 08.08.2006 р., Суд зазначає, що хоча «наявність доказів» і можливо розуміти як наявність серйозних доказів винуватості, і в цілому вказані обставини можуть являти собою суттєві фактори, проте вони, не можуть самі по собі виправдовувати тримання під вартою протягом такого тривалого періоду.

Враховуючи викладені обставини, а також практику Європейського суду з прав людини, те, що судовий розгляд кримінального провадження станом на травень 2016 року не закінчений, а тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на протязі вказаного періоду часу не відповідає критерію розумності, суд вважає, що є всі підстави для звільнення з під варти обвинуваченого ОСОБА_1, оскільки будь-яких ризиків, які свідчать про необхідність подальшого тримання під вартою обвинуваченого під час судового засідання судом не встановлено, а прокурором відповідних доказів суду не не надано.

Суд вважає, що обвинуваченому необхідно обрати більш м’який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною обвинуваченому залишати житло цілодобово, а також з покладенням на обвинуваченого певних процесуальних обов’язків, який на думку суду буде достатній для належної поведінки обвинуваченого.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень передбачених п. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368, п. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК України, а також наявність ризику передбаченого п.п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом зміни місця проживання без повідомлення прокурора або суд.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя також враховує, обставини передбачені ст. 178 КПК України.

Обставин які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту – не має.

Керуючись ст. ст. 331, 350, 372 КПК України, СУД, -

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

Змінити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з забороною обвинуваченому залишати житло за адресою АДРЕСА_3 – цілодобово.

Негайно звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти.

Зобов’язати обвинуваченого ОСОБА_1 невідкладно прибути до місця свого проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4.

Роз’яснити обвинуваченому його обов’язок, щодо заборони залишати вказане житло цілодобово.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов’язки строком на 60 (шістдесят) днів, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1)прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду.

2)утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по кримінальному провадженню.

3)носити електронний засіб контролю.

Роз’яснити обвинуваченому ОСОБА_1, що в разі невиконання покладених на нього обов’язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом покласти на співробітників Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та прокурора.

Строк дії ухвали суду становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту оголошення ухвали суду, тобто з 13.05.2016 року. Ухвала суду про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію 11.07.2016 року.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

С У Д Д Я: /підпис/

Копія ухвали вірна.

Суддя: О.В. Гарський

Секретар: