Рішення № 78361837, 05.12.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/5959/18

Провадження № 2/500/3116/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Пащенко Т.П.

при секретарі – Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ізмаїл цивільну справу за позовом Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області, Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природньому середовищу,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року Ізмаїльська місцева прокуратура Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області, Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу в розмірі 12688,13 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 09.02.2017 року ОСОБА_1 здійснив знищення 2 дерев породи гледичія без лісорубного квитка на землях Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за межами населеного пункту. 10.02.2017 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності по ст.65-1 КУпАП та згідно постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.02.2017 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області ОСОБА_2, штраф сплачено у встановлений законом строк у повному обсязі, а саме, у сумі 170 грн. Своїми діями відповідач заподіяв шкоду, розмір якої розрахований на підставі такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року за № 665, яка становить 12688,13 грн. Позивач звертався до відповідача з претензією від 31.05.2017 року, проте станом на квітень 2018 року сума збитків у розмірі 12688,13 грн. відповідачем не сплачена. Зважаючи на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Утконосівської ради Ізмаїльського району Одеської області суму шкоди у розмірі 12688,13 грн., а також просить стягнути з відповідача судові витрати на користь прокуратури Одеської області оплату судового збору в сумі 1762 грн.

В судове засідання прокурор та представники позивачів Державної екологічної інспекції в Одеській області та Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, не заперечували щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області https://iz.od.court.gov.ua/sud1510/, про причину неявки суд не повідомив, тому суд відповідно до ч.1 ст. 280, ч.4 ст. 223 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв’язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст.40 Закону України «Про рослинний світ» порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у: самовільному спеціальному використанні природних рослинних ресурсів; порушенні правил загального використання природних рослинних ресурсів; протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу та таке інше.

Частиною 4 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статей 6, 25, 36, Закону України «Про рослинний світ» Державна екологічна інспекція України здійснює державне управління у сфері охорони та контролю використання та відтворення рослинного світу. Державний контроль у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, місцевими державними адміністраціями, іншими уповноваженими на це органами виконавчої влади відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», яка встановлює об'єкти правової охорони навколишнього природного середовища, зазначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з ч.ч.2-3 ст.1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Відповідно до ст.ст.7, 8 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

На підставі п.3 ст.131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст.56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із ч.2 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом лісорубним (лісовим) квитком, що видається безоплатно.

За змістом ст.105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Стаття 107 Лісового кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

В судовому засіданні встановлено, що 09.02.2017 року громадським інспектором з охорони довкілля ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого ст.65-1 КУпАП щодо вчинення правопорушення ОСОБА_1 В подальшому, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення №000054, винесеної 10.02.2017 року державним інспектором з ОНПС Одеської області ОСОБА_2 ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.65-1 КУпАП - знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень. Вказана постанова про накладення адміністративного стягнення не скасована.

Пунктом 6 підпункту 12 Положення про Державну екологічну інспекцію в Одеській області затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11 серпня 2017 року №312 (надалі - Положення) встановлено, що Інспекція має право розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Розмір шкоди, нанесений ОСОБА_1 державі, розрахований державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища відповідно до «ОСОБА_4 для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року №665 і становить 12688,13 грн. (а.с.7).

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України.

Частиною 1 ст.167 ЦК України встановлено, що Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 Положення про Державну екологічну інспекцію в Одеській області, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 року №312, Інспекція входить до органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Отже, Державна екологічна інспекція є уповноваженим Державою органом, який виступає від імені Держави з метою захисту інтересів Держави у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Частиною 2 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 3 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.

Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Таким чином, ОСОБА_1, як особа, яка неправомірними діями нанесла шкоду державній власності, зобов'язаний сплатити суму шкоди нанесеної Державі.

Відповідно до частини 2 статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», роз'яснення Міністерства юстиції України від 30 травня 2003 року №21-14-1297 та листа Верховної Ради України від 17 червня 2003 року №06/10-576, грошові стягнення за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються в повному обсязі до місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди.

Згідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав суду жодного доказу належного, допустимого та достовірного у відповідності до ст.ст.77-79 ЦПК України щодо заперечень проти позову, наданий позивачем розрахунок шкоди відповідач не спростував.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані і повинні бути задоволенні в повному обсязі.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується правилами ст.141 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.13 Конституції України, ст.ст.6,25,36,40 Закону України «Про рослинний світ», ст.ст.68,69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст.11,167,170, 509,1166 ЦК України, ст.ст.11-13,76-82,141,259,263-265,268,279, 280-289 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави (адреса місцезнаходження юридичної особи: вул.Дмитрівська,63, м.Ізмаїл Одеської області) в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області (адреса місцезнаходження юридичної особи: просп.Шеченка,12, м.Одеса, 65058, ЄДРПОУ 38017120), Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (адреса місцезнаходження юридичної особи: вул.Миру,17-а, с.Утконосівка Ізмаїльського району Одеської області, ЄДРПОУ 04379456) до ОСОБА_1, який зареєстрованим чи/або знятим з реєстраційного обліку по м.Одесі та Одеської області не значиться, про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природньому середовищу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової кратки платника податків – «НОМЕР_1», на користь держави суму шкоди в розмірі 12688,13 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень тринадцять копійок) грн. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок №33113331700233 фонду охорони навколишнього природного середовища Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області МФО 828011, код ЄДРПОУ 37977316, банк ГУДКСУ в Одеській області, одержувач – УК в Ізмаїльському районі Одеської області, код бюджетної класифікації 24062100, балансовий рахунок 3311, символ звітності 331.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової кратки платника податків – «НОМЕР_1», на користь прокуратури Одеської області судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за подачу позову на розрахунковий рахунок №352130850000564 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552 (юридична та поштова адреса: 65026, м.Одеса, вул.Пушкіна,3, неприбуткова організація).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: ОСОБА_4