Ухвала суду № 78361692, 05.12.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/5008/18

Провадження № 2/496/2100/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зняти арешт з майна, яке накладено відповідно до постанови про опис та арешт майна від 04.07.2017 року по ВП № 44233633.

Разом з позовною заявою позивач надав заяву про забезпечення позову в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: заборони відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області та старшому державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії спрямовані на реалізацію майна та зупинення продажу майна.

Обґрунтовуючи вказану заяву про забезпечення позову позивач посилається на те, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 від 04.07.2017 року по ВП № 44233633 було описано та накладено арешт на майно з виконання виконавчого листа № 522/21058/13-ц від 29.07.2014 року, який видав Приморський районний суд м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики. Не дивлячись на ту обставину, що боржником по ВП № 44233633 є відповідач ОСОБА_2, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 було описано та арештовано майно. Арештоване майно належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу рухомого майна № 7 від 19 січня 2012 року, а також Акту приймання-передачі від 29 лютого 2012 року. Крім того, накладаючи арешт на майно, державний виконавець невірно вказав його найменування, кількість та асортимент, тобто порушив порядок накладення арешту, що є підставою для зняття з цього майна арешт. Таким чином існує реальна загроза того, що належне позивачу майно, яке було помилково описане та арештоване може бути реалізоване.

Розгляд заяви згідно ст. 153 ЦПК України здійснюється судом без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно до ст. 151 ЦПК України: заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Вищевказані вимоги закону заявником не виконані, зокрема, не вказано відомостей щодо внесення пропозицій заявником з приводу зустрічного забезпечення.

Згідно із ч.ч. 1-5 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом:1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов’язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв’язку із забезпеченням позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З аналізу вищенаведених норм цивільного процесу вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Питання вжиття заходів зустрічного забезпечення вирішуються судом, який остаточно і визначає захід зустрічного забезпечення, який має бути вжитий в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Позивач не наділений правом на вирішення доцільності застосування зустрічного забезпечення, тобто вказані заходи застосовуються не за ініціативою повивача.

Позивач має лише зазначити в заяві про забезпечення позову пропозицію щодо зустрічного забезпечення, зокрема, щодо розміру грошової суми, яку він може внести на депозитний рахунок суду. Дана пропозиція враховується судом при визначенні остаточного розміру зустрічного забезпечення. У разі якщо позивач не має можливості внести відповідну суму, він має повідомити суду поважні причини відсутності такої можливості.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним заяву про забезпечення позову повернути ОСОБА_1, оскільки її подано з порушенням норм ст. 151 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.149,151 – 154, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову шляхом заборони відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області та старшому державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії спрямовані на реалізацію майна та зупинення продажу майна – повернути заявнику.

Повернення заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду із такою заявою після усунення умов, що стали підставою для її повернення.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії

Повний текст ухвали складено 05 грудня 2018 року.

Суддя О.П. Галич