Рішення № 78361602, 04.12.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/631/18

Провадження № 2/496/735/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Буран В.М.,

при секретарі – Дигуляр А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 27553,84 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.02.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг був укладений договір № б/н, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 300.00, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору та положень ЦПК України, відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконала.

13.04.2018 року до суду від відповідача надійшов відзив. У відзиві відповідач зазначила, що вищезазначений позов ПАТ КБ «Приватбанк» до неї є надуманим та безпідставним та не підлягає задоволенню з наступних підстав: відповідач не заперечує факт отримання картки, та заперечує факт отримання кредитних коштів за цією карткою. Тобто заперечує факт отримання кредиту. Також заперечує факт погашення кредиту, оскільки його, як вже зазначено, відповідач не отримувала. Факт укладення кредитного договору та отримання і використання відповідачем кредитних коштів має бути обов’язково доведений позивачем у даній категорії справ.

Відповідач також вказує на те, що позивач для підтвердження заборгованості за кредитом надає до матеріалів справи розрахунок заборгованості, але розрахунок заборгованості сам по собі не підтверджує наявності якоїсь заборгованості та обґрунтованості і вірності вказаних у ньому сум за відсутності первинних документів, що підтверджують сплату кредиту та відсотків за ним, а також сплату пені та комісій (прибуткові та видаткові накладні, ордери, виписки банку, платіжні доручення і вимоги, меморіальні ордери, виписки заборгованості тощо), залишку неповернутих грошових коштів. Тобто сам по собі розрахунок заборгованості який наданий позивачем, ніяк не може підтверджувати факт наявності заборгованості, та отримання, використання, та повернення кредитних коштів, а отже позивачем не надано доказів, та не підтверджений факт отримання, та використання відповідачем кредитних коштів.

В позовній заяві банк не вказує ні номеру картки, ні номеру рахунку з якого начебто отримані чи іншим чином використані гроші та на який вони мали б бути повернені. Відсутнє таке посилання і в доданому до позову розрахунку заборгованості від 11.02.2011р. Також, при підписанні Заяви № б/н від 11.02.2011 року, відповідачу не повідомили, що на ній установлений кредитний ліміт, і це навіть видно по тому, що у самій Заяві № б/н, у графі кредитний ліміт - порожньо. Заяву №б/н від 11.02. 2011 р. для видачі відповідачу банківської картки – ОСОБА_1 підписувала. Але, це єдиний документ, який вона підписала. Також відсутній сам, письмовий кредитний договір з підписом відповідача, тому, Позивач не довів факт, укладення між сторонами кредитного договору.

Позивачем не було надано доказів, стосовно наявності повноважень у працівника банка, якому відповідач подавала заяву на видачу банківської картки, відносно укладення кредитних договорів, що робить не можливим встановлення необхідного обсягу цивільної дієздатності, для вчинення такого правочину. Отже, відповідач стверджує, що позивач, звернувся до суду наперед із безпідставним та надуманим позовом, з метою заробітку коштів, шляхом стягнення з відповідача сум заборгованості, якої насправді не існує. Позивач не довів укладення кредитного договору, не надав належних, та допустимих доказів, для підтвердження отримання, та використання кредитних коштів, не надав доказів наявності заборгованості, та не уклався у строки позовної давності, що робить його позов таким, що не підлягає задоволенню.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, але надав клопотання про розгляд справи без його участі та підтримав позовні вимоги в повному обсязі, та вказав, що не заперечує проти постановлення заочного рішення по справі (а.с. 36).

Відповідач, яка належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилась, з невідомих суду причин (а.с. 60).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи суд вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитор зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 11.02.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг був укладений договір № б/н, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 300.00, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 11-27).

Позивачем надано розрахунок заборгованості станом на 15 січня 2018 року у розмірі 27553,84 грн., яка складається з наступного:

заборгованість за кредитом – 4471,28 грн.,

заборгованість по відсоткам за користування кредитом – 10482,95 грн.,

заборгованість за нарахуванням пені – 10811,33 грн.,

штраф (фіксована частина) – 500,00 грн.,

штраф (процентна складова) – 1288,28 грн. (а.с. 9-10).

В узагальненій судовій практиці ВСУ за 2011 р. про практику розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних відносин зазначено, що «Трапляються непоодинокі випадки ухвалення судами рішень без з’ясування обставин щодо невиконання чи неналежного виконання боржником зобовязань за кредитним договором. У таких справах самі позовні заяви не містять таких даних, а лише констатують факт наявності розміру всієї суми непогашеного кредиту.»

Документи, які можуть підтвердити обставину невиконання кредитного зобов’язання, визначені в спеціальних нормативно правових актах: ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Постанові правління НБУ №566 від 30.12.1998 р. «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України».

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996 від 16.07.1999 року фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1.2.1. Постанови правління НБУ № 566 Бухгалтерський (фінансовий) облік забезпечує своєчасне й повне відображення всіх операцій банку та надання користувачам інформації про стан активів і зобов'язань, власний капітал, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Відповідно до п. 2.1.1 Постанови правління НБУ № 566 Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Первинні документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних записів (не паперовій формі) повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання документа; назву підприємства (банку), від імені якого складений документ; місце складання документа; назву отримувача коштів; зміст; суму операції (цифрами та прописом).

Сума операції може бути відображена цифрами за відсутності на документі суми прописом, якщо цей документ формується за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі або якщо це передбачено нормативно-правовими актами Національного банку України; номери рахунків; назву банку (отримувача та платника коштів); посади та підписи осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення (підтвердження підпису на документі в електронному вигляді здійснюється за допомогою електронного коду працівника або електронного підпису).

Первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

Вказані норми також відображені вст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996 від 16.07.1999 року. Також потрібно зазначити, що лише вказаними документами може підтверджуватися обставина надання грошових коштів у безготівковій формі. Слід зазначити, що вказані документи не були надані суду для обґрунтування законності своїх позовних вимог і Позивачем не тільки не підтверджено обставину невиконання кредитного зобовязання, а й не підтверджено обставину виконання кредитного зобов’язання Банком.

Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи положення ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в позові слід відмовити у зв'язку з не достатньою кількістю доказів для повного та належного доведення вказаних позивачем обставин в позовній заяві.

На підставі наведеного, ст. ст. 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В позові акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; ЄДРПОУ – 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) до ОСОБА_1 (місце проживання: 67611, Одеська область, Біляївський район, с. Секретарівка, вул. Зарічна, буд. 30, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії КМ № 473461) про стягнення заборгованості за кредитом – відмовити повністю .

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Буран В.М.

04 грудня 2018 року