Ухвала суду № 78361138, 04.12.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/18271/18

Провадження № 2/204/2223/18

УХВАЛА

іменем України

04 грудня 2018 року м. Дніпро

Суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Книш А.В., ознайомившись з позовною заявою Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОДМОС», ОСОБА_2, треті особи Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання правочинів недійсними, скасування запису про право власності, зобов’язання повернути земельну ділянку, –

ВСТАНОВИВ:

До Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОДМОС», ОСОБА_2, треті особи Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання правочинів недійсними, скасування запису про право власності, зобов’язання повернути земельну ділянку.

Ознайомившись із зазначеною позовною заявою встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач, зокрема, просить суд зобов’язати відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОДМОС» повернути земельну ділянку за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд.60А, привівши у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно збудованої землі.

Згідно п.2 ч.1 ст. 176 ЦПК України, у позовах про витребування майна ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна.

Разом з цим судом враховуються роз’яснення викладені в п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року №20, а саме, вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Крім того, в п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року №10 судам роз’яснено, що розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).

Таким чином, позовна заява в порушення п.3 ч. 3 ст.175 ЦПК України не містить ціни позову, що в свою чергу позбавляє суд можливості перевірити правильність сплати судового збору позивачем.

Також, у порушення ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивачем до позовної заяви та до її копії не додано копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів. Так, до позовної заяви та до її копії не додано копію договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 10 березня 2000 року, який зазначено в додатках (до позовної заяви та до її копії додані ксерокопії зазначеного документа у нечитаємому вигляді).

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 ст. 185 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ч.ч.1,2 ст. 185 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОДМОС», ОСОБА_2, треті особи Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання правочинів недійсними, скасування запису про право власності, зобов’язання повернути земельну ділянку – залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десятиднів після отримання копії ухвали та попередити, що згідно вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: